Рішення

від 25.03.2014 по справі 910/827/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/827/14 25.03.14

За позовом ТОВ "ЕСГ Холдинг"

до ТОВ "БОСТОН КЕРАМИКА"

про стягнення 386 424,60 рос. рублів

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники :

Від позивача Усатенко М.С. (дов. від 20.02.14)

Від відповідача не прибув

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості та штрафних санкцій у зв"язку з неналежним виконанням умов договору на надання транспортно-експедиційних послуг в міжнародному автомобільному сполученні № 04/07/13 від 04.07.2013 в розмірі 386 424,60 рос. руб..

Ухвалою господарського суду м. Києва від 25.01.2014 порушено провадження у справі №910/827/14 та призначено до розгляду на 25.02.2014.

Представник відповідача в судове засідання 25.02.2014 не з'явився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення № RK 010470613 UA(в матеріалах справи).

В судове засідання 25.02.2014 прибув представник позивача та дав пояснення по справі.

Розгляд справи із-за неявки відповідача було відкладено на 25.03.2014.

В судове засідання 25.03.2014 прибув представник позивача, дав додаткові пояснення по справі та подав суду заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача:

- суму основного боргу в розмірі 368 500,00 рос. руб.;

- суму нарахованої пені в розмірі 14 563,80 рос. руб.;

- 3% річних в розмірі 3360,80 рос. руб.;

- пеню валютної виручки в розмірі 14 752,94 рос. руб.;

- судовий збір у розмірі 1926,71 грн.

Представник відповідача в судове засідання 25.03.2014 вдруге не з'явився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 25.03.2014 судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши представника позивача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

04.07.2013 між товариством з обмеженою відповідальністю "ЕСГ Холдинг" (далі позивач, виконавець за договором) та товариством з обмеженою відповідальністю "БОСТОН КЕРАМИКА" (далі відповідач, замовник за договором) був укладений договір транспортної експедиції в міжнародному автомобільному сполученні № 04/07/13 (далі - договір).

Відповідно до п. 1 договору предметом даного договору є порядок взаємовідносин, що виникли між замовником та виконавцем при плануванні, організації, здійсненні і розрахунку за перевезення вантажів в міжнародному автомобільному сполученні.

Згідно п. 2.2. договору на кожне окреме перевезення оформлюється заявка, що містить умови і особливості конкретного перевезення. Заявка на перевезення є додатком до даного договору та є його невід'ємною частиною.

Відповідно до п. 3.1 договору відповідач інформує позивача факсимильним зв'язком про терміни та обсяги майбутніх перевезень, кількості і необхідному типі рухомого складу.

02.09.2013 позивач одержав від відповідача замовлення на перевезення вантажу у міжнародному сполученні за маршрутом м. Житомир (Україна) - м. Москва (Росія). Обумовлена вартість перевезення склала 61000 рос. руб.

Керуючись даними умовами позивач надавши відповідачеві обумовлені замовленнями послуги, надавав відповідачеві комплекти документів для оплати наданих послуг. Надані послуги були прийняті відповідачем, про що свідчать акти здачі-прийняття виконаних робіт підписані зі сторони відповідача:

Акт здачі-прийняття робіт № Б - 00000004 за 09.09.2013 на суму 61 000 рус.руб. коп. (рахунок-фактура № Б - 00000004 від 09.09.2013).

Факт надання послуг підтверджується транспортною накладною ЦМР №0620479.

02.09.2013 позивач одержав від відповідача замовлення на перевезення вантажу у міжнародному сполученні за маршрутом м. Володарск-Волинський (Україна) м. Москва (Росія). Обумовлена вартість перевезення склала 60000 рос.руб.

Керуючись даними умовами позивач надавши відповідачеві обумовлені замовленнями послуги, надавав відповідачеві комплекти документів для оплати наданих послуг. Надані послуги були прийняті відповідачем, про що свідчать акти здачі-прийняття виконаних робіт підписані зі сторони відповідача:

Акт здачі-прийняття робіт № Б - 00000005 за 09.09.2013 на суму 60000 рос.руб. (рахунок-фактура № Б - 00000005 від 09.09.2013).

Факт надання послуг підтверджується транспортною накладною ЦМР №0420377 .

18.09.2013 позивач одержав від відповідача замовлення на перевезення вантажу у міжнародному сполученні за маршрутом м. Новоданиловка (Україна) - м. Москва (Росія). Обумовлена вартість перевезення склала 73 000 рос.руб.

Керуючись даними умовами позивач надавши відповідачеві обумовлені замовленнями послуги, надавав відповідачеві комплекти документів для оплати наданих послуг. Надані послуги були прийняті відповідачем, про що свідчать акти здачі-прийняття виконаних робіт підписані зі сторони відповідача:

Акт здачі-прийняття робіт № Б - 00000007 за 18.09.2013 на суму 73 000 рос.руб. (рахунок-фактура № Б - 00000007 від 18.09.2013).

Факт надання послуг підтверджується транспортною накладною ЦМР №473732.

25.09.2013 позивач одержав від відповідача замовлення на перевезення вантажу у міжнародному сполученні за маршрутом м. Коростишев (Україна) - м. Москва (Росія). Обумовлена вартість перевезення склала 59 000 рос.руб.

Керуючись даними умовами позивач надавши відповідачеві обумовлені замовленнями послуги, надавав відповідачеві комплекти документів для оплати наданих послуг. Надані послуги були прийняті відповідачем, про що свідчать акти здачі-прийняття виконаних робіт підписані зі сторони відповідача:

Акт здачі-прийняття робіт № Б - 00000008 за 26.09.2013 на суму 59 000 рос.руб. (рахунок-фактура № Б - 00000008 від 26.09.2013).

Факт надання послуг підтверджується транспортною накладною ЦМР №463208.

03.10.2013 позивач одержав від відповідача замовлення на перевезення вантажу у міжнародному сполученні за маршрутом м. Коростишев (Україна) - м. Москва (Росія). Обумовлена вартість перевезення склала 55 000 рос.руб.

Керуючись даними умовами позивач надавши відповідачеві обумовлені замовленнями послуги, надавав відповідачеві комплекти документів для оплати наданих послуг. Надані послуги були прийняті відповідачем, про що свідчать акти здачі-прийняття виконаних робіт підписані зі сторони відповідача:

Акт здачі-прийняття робіт № Б - 00000010 за 03.10.2013 на суму 55 000 рос.руб. (рахунок-фактура № Б - 00000010 від 03.10.2013).

Факт надання послуг підтверджується транспортною накладною ЦМР №0636225.

04.10.2013 позивач одержав від відповідача замовлення на перевезення вантажу у міжнародному сполученні за маршрутом м. Володарск-Волинський (Україна) - м.Москва (Росія). Обумовлена вартість перевезення склала 60500рос.руб.

Керуючись даними умовами позивач надавши відповідачеві обумовлені замовленнями послуги, надавав відповідачеві комплекти документів для оплати наданих послуг. Надані послуги були прийняті відповідачем, про що свідчать акти здачі-прийняття виконаних робіт підписані зі сторони відповідача:

- Акт здачі-прийняття робіт № Б - 00000011 за 04.10.2013 на суму 60500 рос.руб. (рахунок-фактура № Б - 00000011 від 04.10.2013).

Факт надання послуг підтверджується транспортною накладною ЦМР №005654 .

Отже, позивач свої зобов'язання по договору виконав належним чином - вантаж доставив вчасно та видав вантажоотримувачу, про що свідчить відмітка в транспортній накладній.

Пунктом 6.3 Договору передбачено строк оплати послуг складає 3-5 робочих дні після отримання замовником оригіналів наступних документів: акт виконаних робіт та рахунку на оплату на підставі рахунку.

В свою чергу замовник, згідно п.6.3 Договору, оплату не здійснив.

Як свідчать матеріали справи, позивач вживав заходів досудового врегулювання спору, передбачених ст.ст.6,7 ГПК України, а саме 16.12.2013 відповідачу було направлено претензію, проте відповідач відповіді на претензію не надав і вимог претензії не виконав (копія претензії та докази відправки претензії відповідачу в матеріалах справи).

Натомість 31.12.2013 між сторонами був підписаний акт звірки взаєморозрахунків, відповідно до якого відповідач визнав перед позивачем заборгованість у розмірі 368 500,00 рос. руб.

Факт перевезення вантажу підтверджується CMR №0620479, №0420377, №473732, №463208, №0636225, №005654.

Суд враховує, що Закон України "Про автомобільний транспорт" та Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 №363, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за №128/2568 визначають товарно-транспорту накладну як обов"язковий документ, який має оформлюватись при перевезенні вантажів автомобільним транспортом.

Відповідно до пунктів 1, 11.1 даних Правил товарно-транспортна накладна є основним документом на перевезення вантажів та єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Відповідно до ч.1 ст.9 Конвенції "Про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

Вказані CMR позивач надав суду і суд їх приймає у якості належних та допустимих доказів виконання перевезення позивачем.

Однак, в порушення умов договору відповідач (замовник) за надані послуги у сумі 368 500,00 рос. руб. у встановлені договором строки не розрахувався, в результаті чого у нього на вказану суму утворилася перед позивачем заборгованість.

Отже, внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ) Відповідно до ст.629 ЦКУ договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205, 206 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги , якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

На підставі ст. 3 ЦК України, яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається у випадках і на умовах, встановлених договором.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Частиною 1 ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

В силу положень ч.1 ст.903 ЦК України замовник зобов'язаний оплатити надані йому послуги в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Загальні положення про перевезення викладені в ст.908 ЦК України, відповідно до котрої перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. Частиною першою статті 909 ЦК України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довіреній їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення і видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві0, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до частини 1 статті 53 Закону України "Про автомобільний транспорт" , організацію міжнародних перевезень пасажирів і вантажів здійснюють перевізники відповідно до міжнародних договорів України з питань міжнародних автомобільних перевезень, яким, зокрема, є Конвенція про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (КДГІВ) від 19.05.1956 (далі - Конвенція), яка була ратифікована Україною Законом "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" від 01.08.2006.

Статтею 1 Конвенції передбачено, що ця Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце Прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.

Статтею 3 Конвенції визначено, що перевізник відповідає як за свої власні дії та упущення, так за дії та упущення своїх агентів і всіх інших осіб, послуги яких він використовує для виконання перевезення.

Згідно зі статтею 4 Конвенції, договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції.

Частиною статті 5 Конвенції передбачено, що вантажна накладна складається в трьох оригінальних примірниках, підписаних відправником і перевізником. Ці підписи можуть бути надруковані чи замінені печатками відправника і перевізника, якщо це допускається законодавством країни, в якій складена вантажна накладна. Перший примірник передається відправнику, другий супроводжує вантаж, а третій залишається у перевізника.

Згідно з частиною 1 статті 31 Конвенції, в усіх судових провадженнях, які виникають у зв'язку із перевезенням, яке здійснюється відповідно до цієї Конвенції, позивач може звернутися до будь-якого суду або арбітражу договірної країни, визначеної угодою між сторонами, і на додаток до цього, до судів або арбітражів країни, на території якої: а) .відповідач має звичайне місце проживання або основне місце розташування свого підприємства або відділення чи агентства, за допомогою яких був укладений договір перевезення, або b) знаходиться місце отримання вантажу перевізником, або місце передбачене для його доставки, і не може звертатися до будь-яких інших судів або арбітражів.

Згідно з ч.4 ст.306 ГК України транспортна експедиція є допоміжним видом діяльності, пов'язаною з перевезенням вантажу.

Відповідно до ст. ст. 929 ЦК України, 316 ГК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. За цим договором може бути встановлений обов'язок експедитора укладати від свого імені договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов'язань, пов'язаних із перевезенням.

Положеннями Закону України «Про транспортно - експедиторську діяльність» встановлене, що експедитори надають клієнтам послуги відповідно до вимог законодавства України та держав, територією яких транспортуються вантажі, згідно з переліком послуг, визначеним у правилах здійснення транспортно - експедиторської діяльності, а також інші послуги, визначені за домовленістю сторін у договорі транспортного експедирування.

Ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» встановлено, що підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.

Відповідно до ч. 10 ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні.

Відповідно до ч. 12 ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Згідно зі статтею 38 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» спори, що виникають між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб'єктами господарської діяльності, у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України, а також за згодою сторін спору.

Статтею 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» визначено, що суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, зокрема у випадку, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України. Відповідно до Договору №04/07/13 між ТОВ «ЕСГ Холдинг» та ТОВ «Бостон Кераміка» прописано в розділі 9 п.9.1. - «При возникновении споров Стороні будут стремиться к их урегулированию путем переговоров. Все споры и разногласия, которые могут возникнуть из-за ненадлежащего выполнения сторонами настоящего договора, подлежат рассмотрению в Хозяйственном суде города Киева в порядке предусмотренном действующим законодательством Украины.».

Отже, факт несплати відповідачем позивачу винагороди за отримані послуги належним чином доведений, а також доведений обов'язок відповідача оплатити позивачу винагороду за отримані послуги, що дає суду підстави задовольнити позов позивача в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 368 500,00 рос. руб.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь пеню за прострочення грошового зобов'язання в розмірі 14 563,80 рос. руб. за період прострочення вказаний в розрахунку. Однак, суд відмовляє у задоволенні даних позовних вимог у зв'язку з таким:

Згідно ст. 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня.

Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання ( ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін ( ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань").

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При цьому ст. 4 зазначеного Закону встановлено, що розмір пені не повинен перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

Виходячи із того, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, тобто встановлення максимального розміру пені пов"язано з розміром облікової ставки Національного банку України, а чинним законодавством України Національному банку України не надано повноважень на встановлення облікової для іноземної валюти, то суд зазначає, що пеня має розраховуватись лише у грошовій одиниці України -гривні.

Отже, оскільки позивач здійснив розрахунок пені в російських рублях, то позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Із зазначених обставин задоволенню також не підлягають позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних.

Також позивач просить стягнути з відповідача 14 752,94 рос. руб. пені валютної виручки, посилаючись на ч. 1 ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Згідно з ч. 5 ст. Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» органи доходів і зборів вправі за наслідками документальних перевірок безпосередньо стягувати з резидентів пеню, передбачену цією статтею .

Таким чином, суб'єктом нарахування пені відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» є органи доходів і зборів, об'єктом є валютна виручка резидентів України. В даному ж випадку позивач перейняв на себе обов'язки органу доходів і зборів та нараховує пеню із заборгованості відповідача-нерезидента на свою користь, що є неприпустимим та необґрунтованим чинним в Україні законодавством.

У зв'язку із зазначеними обставинами, податковий орган може застосувати вказану відповідальність саме до позивача.

Отже, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 14 752,94 рос. руб. пені валютної виручки задоволенню не підлягають.

Крім цього, позивач також просить відшкодувати витрати на правову допомогу в сумі 900,00 грн. за рахунок відповідача. В підтвердження вказаних витрат позивач надав суду:

Рахунок-фактуру №СФ-0000299 від 17.12.2013 на суму 900,00 грн. за підготування претензії.

Відповідно до ст.. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат пов'язаних з розглядом справи.

Згідно п. 10 роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/78 „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" - витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК України. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

З матеріалів справи вбачається, що позивачу виставлено рахунок на оплату послуг за підготування претензії. Яким чином це стосується розгляду справи суду не відомо, оскільки надсилання претензії відповідачу є власною справою позивача, яка не пов'язана з витратами на розгляд справи в суді.

Крім того, позивачем не надано суду копій свідоцтв про право на зайняття адвокатською діяльністю повірених, договору з адвокатом чи адвокатською фірмою, доказів самою оплати виставленого рахунку, тощо.

У зв'язку з вищезазначеним суд відмовляє позивачу в задоволенні вимог про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 33, 34, 49, 82-85, 116-118 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСГ Холдинг" задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "БОСТОН КЕРАМИКА" (125502, Росія, м. Москва, вул. Петрозаводська, буд. 9, корп. 2, оф. 8, ОГРН 1027739825310) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСГ Холдинг" (01021, Україна, м. Київ, Оболонський район, пров. Куренівський, буд. 19/5, код ЄДРПОУ 38398362) 368 500(триста шістдесят вісім тисяч п'ятсот) російських рублів 00 копійок основного боргу, 1 758(одна тисяча сімсот п'ятдесят вісім) грн. 69 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

6. Копію рішення розіслати сторонам.

Суддя Головатюк Л.Д.

Дата підписання повного тексту рішення - 31.03.2014