Рішення

від 27.03.2014 по справі 922/719/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" березня 2014 р.Справа № 922/719/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

при секретарі судового засідання Михайлюк В.Ю.

розглянувши справу

за позовом Акціонерної компанії "Харківобленерго", м. Харків до Державного закладу "Дорожня клінічна лікарня" станції Харків СТГО "Південна залізниця", м.Харків про стягнення 5475,09 гривень за участю представників:

позивача - Бєлої І.М. (довіреність №01-62юр/8060 від 07 жовтня 2013 року)

відповідача - Морозової Л.П. (довіреність №583 від 24 березня 2014 року)

ВСТАНОВИВ:

28 лютого 2014 року позивач, акціонерна компанія "Харківобленерго", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з державного закладу "Дорожня клінічна лікарня" станції Харків СТГО "Південна залізниця" (відповідача) суми заборгованості у розмірі 5475,09 гривень, у тому числі, 4687,93 гривень заборгованості за електричну енергію, 640,10 гривень заборгованості за перевищення договірних величин споживання електричної енергії, 28,80 гривень суми інфляційних втрат та 118,26 гривень КРЕ. Заявлену вимогу обґрунтував неналежним виконанням відповідачем умов договору №03-7701 про постачання електричної енергії, укладеного між сторонами 16 березня 2007 року. Крім того, позивач просив суд покласти судові витрати на відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 03 березня 2014 року було прийнято вищевказану позовну заяву до розгляду. Провадження у справі було порушено та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 27 березня 2014 року.

25 березня 2014 року представник відповідача надав через канцелярію суду відзив (вх. №9901) на позовну заяву, в якому викладена позиція останнього полягає у тому, що він дійсно укладав спірний договір з позивачем, але за відсутністю грошових коштів не має можливості виконати дане договірне зобов'язання, оскільки є бюджетною установою та фінансується з державного бюджету України. Судом було досліджено наданий відзив та долучено до матеріалів справи.

Крім того, 26 березня 2014 року представник позивача надав через канцелярію суду заяву (вх. №10170), в якій повідомив суд про здійснення помилки при складанні позовної заяви, а саме останнім невірно було зазначено період, за який ним було нараховано вартість електричної енергії у сумі 4687,93 гривень, у зв'язку з чим просив суд вважати вірною вимогу про стягнення вартості електричної енергії у сумі 4687,93 гривень за січень 2014 року. Судом було прийнято відповідну заяву до розгляду та продовжено розгляд справи з її урахуванням.

Представник позивача у відкритому судовому засіданні 27 березня 2014 року підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача у відкритому судовому засіданні 27 березня 2014 року проти позовних вимог не заперечував.

Враховуючи те, що норми ст.65 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що в межах наданих йому повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Отже, суд, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.

На підставі договору про постачання електричної енергії від 16 березня 2007 року №03-7701 (далі - договір) АК "Харківобленерго" (позивач) відпускає ДЗ "Дорожня клінічна лікарня" (відповідачу, споживачу) електричну енергію. На підставі п.9.11 договір пролонговано на 2014 рік.

Згідно із додатковою угодою від 06 жовтня 2008 року до договору у зв'язку зі зміною назви споживача (при умові повного правонаступництва), згідно із наказом "Укрзалізниці" від 28 лютого 2008 року №105-ц сторони домовились: "У преамбулі договору та у всіх додатках, які є невід'ємною частиною договору, слова "найменування споживача - Дорожня клінічна лікарня ст. Харків" замінити на слова "найменування Споживача - Державний заклад "Дорожня клінічна лікарня ст. Харків СТГО "Південна залізниця".

Також відповідно до п.2.2.5 договору, споживач зобов'язаний своєчасно сплачувати постачальнику вартість спожитої електричної енергії та інші нарахування. Згідно з п.5 додатка 2 остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі рахунку, який виставляється постачальником електричної енергії на основі даних про фактичне споживання електричної енергії. Відповідно до п. 5 додатка 2 до договору споживач повинен отримати рахунок на оплату електричної енергії. Цей рахунок має бути оплачений протягом 5 операційних днів з дня його отримання.

Як вбачається з матеріалів справи, за період з квітня 2013 року по січень 2014 року позивач надав відповідачу послуги на загальну суму 5446,29 гривень, з яких:

- 4687,93 гривень вартості електричної енергії за листопад 2013 року, грудень 2013 року, січень 2014 року (3906,62 гривень - тарифна складова та 781,31 гривень ПДВ 20%);

- 118,26 гривень вартості за КРЕ за січень 2014 року (98,55 гривень - тарифна складова та 19,71 гривень ПДВ 20%);

- 640,10 гривень ППЕ за квітень 2013 року.

Факт надання відповідних послуг позивачем підтверджується наявними у матеріалах справи рахунками на оплату (а.с.44-55) та відомостями про витрати електроенергії (а.с.56-79).

Суд, проаналізувавши обставини, вказані у позовній заяві, дійшов висновку про те, що позивач виконав свої зобов'язання за спірним договором належним чином та у повному обсязі. Проте, відповідач, в свою чергу, зобов'язання за спірним договором не виконав, у зв'язку з чим утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 5446,29 гривень, яка до цього часу залишається непогашеною.

Відповідно до ч.1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов висновку про повне задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до Закону України "Про електроенергетику" від 16 жовтня 1997 року №575/97-ВР та "Правил користування електричною енергією", затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 року №28 (далі - правила), договір про постачання електричної енергії є основним документом та визначає з міст правових відносин, прав та обов'язків сторін.

Згідно із ч.1 ст.179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до п.7 ст.276 Господарського кодексу України, оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору, п. 2.1.2 якого передбачено, що постачальник електричної енергії зобов'язується постачати електричну енергію в обсягах, визначених відповідно до розділу 5 Договору, з урахуванням розділів 6, 7 договору, відповідно до додатка 1 "договірні величини споживання" та додатка 2 "Порядок розрахунків".

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В розумінні статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи викладене, та те, що на момент прийняття рішення по справі, у матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення відповідачем заборгованості в добровільному порядку, суд вважає заявлену вимогу позивача щодо стягнення з відповідача суми основної заборгованості у розмірі 5446,29 гривень нормативно та документально обґрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Щодо заявленої вимоги позивача про стягнення з відповідача 28,80 гривень інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши розрахунок позивача, перевіривши період нарахування останнім вказаної суми інфляційних втрат, дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є вірний, та такий, що відповідає нормам чинного законодавства України, а тому підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, встановивши сторону, з вини якої справу було доведено до суду, суд керується ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких судовий збір покладається на відповідача.

На підставі вищевикладеного, ст.ст.599, 612, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст.179, 193, 276 Господарського кодексу України, та керуючись ст.ст.1, 12, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Державного закладу "Дорожня клінічна лікарня" станції Харків СТГО "Південна залізниця" (61052, м.Харків, вул.Мала Панасівська, 35, код ЄДРПОУ 25611224, р/р №35214001000450 у ГУДКУ в Харківській області, МФО 851011) на користь Акціонерної компанії "Харківобленерго" (61300, м.Харків, вул. Плеханівська, 149, код ЄДРПОУ 00131954, п/р 260323012307 в філії ХОУ ВАТ ДОБУ, МФО 351823) суму заборгованості за електричну енергію в розмірі 4687,93 гривень, суму заборгованості за перевищення договірних величин споживання електричної енергії в розмірі 640,10 гривень.

Стягнути з Державного закладу "Дорожня клінічна лікарня" станції Харків СТГО "Південна залізниця" (61052, м.Харків, вул.Мала Панасівська, 35, код ЄДРПОУ 25611224, р/р №35214001000450 у ГУДКУ в Харківській області, МФО 851011) на користь Акціонерної компанії "Харківобленерго" (61300, м.Харків, вул. Плеханівська, 149, код ЄДРПОУ 00131954, п/р 26003010050912 АТ «Банк Золоті Ворота», МФО 351931) 28,80 гривень інфляційних втрат, 118,26 гривень КРЕ та 1827,00 гривень судовго збору.

Видати відповідні накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 31 березня 2014 року.

Суддя К.В. Аріт

Справа №922/719/14