ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"31" березня 2014 р. Справа № 926/322/14
За позовом прокурора Першотравневого району м.Чернівці в інтересах держави в особі відділу державної служби охорони при УМВС України в Чернівецькій області До приватного підприємця ОСОБА_1 м.Чернівці Про стягнення заборгованості в сумі 2790,02 грн. Суддя Гушилик С.М. За участю представників: Від позивача: Пендерецький П.В. - старший інспектор (дов. від 04.11.2013р.) Від відповідача: не з'явився Від прокурора - Нараєвська А.Ю. СУТЬ СПОРУ: прокурор Першотравневого району м.Чернівці 27.02.2014 року звернувся з позовом в інтересах держави в особі відділу державної служби охорони при УМВС України в Чернівецькій області до приватного підприємця ОСОБА_1 м.Чернівці про стягнення заборгованості в сумі 2790,02 грн.
В обґрунтування своїх вимог прокурор посилається на те, що 25.12.2012 року між позивачем та відповідачем було укладено договір № 1042 про централізовану охорону майна на об'єкті підрозділом Державної служби охорони при МВС України. За умовами договору Замовник (відповідач) доручає, а Охорона (позивач) зобов'язується здійснювати охорону майна Замовника, а відповідач взяв на себе зобов'язання проводити розрахунок за отримані послуги по охороні його об'єкту. Позивач свої зобов'язання по договору виконав, проте відповідач в порушення умов договору за отримані послуги не розрахувався, що призвело до виникнення заборгованості за період з липня по грудень 2013 року в сумі 2375,49 грн. За несвоєчасне виконання своїх зобов'язань позивач у відповідності до п.8.2 договору нарахував відповідачу пеню в сумі 176,98 грн. за період з червня 2013р. по 11.02.2014р. та відповідно до п.8.3 договору штраф в розмірі 237,55 грн.
Ухвалою суду від 27.02.2014 року порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 17.03.2014 року.
Ухвалою суду від 17.03.2014 року розгляд справи було відкладено на 31.03.2014 року в зв'язку з нез'явленням представника відповідача.
До початку судового засідання, яке відбулося 31.03.2014 року представник позивача звернувся із заявою про зменшення позовних вимог, згідно якої він просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 2747,27 грн., в тому числі сума основного боргу становить 2375,49 грн., сума пені за період з 01.09.2013р. по 11.02.2014р. становить 134,23 грн. та сума штрафу становить 237,55 грн. Прокурор проти даної заяви не заперечує.
Враховуючи, те що подана заява позивача про зменшення позовних вимог узгоджується із вимогами ст.22 Господарського кодексу України, суд дійшов висновку, що вона підлягає задоволенню, а відтак розглядається спір про стягнення з відповідача боргу в сумі 2375,49 грн., пені в сумі 134,23 грн. та штрафу в сумі 237,55 грн.
Представник відповідача в черговий раз в судове засідання не з'явився, відзив на позов не надав, причини нез'явлення суду не повідомив. Отже відповідач не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні та представлення відзиву. Ухвали господарського суду були направлені відповідачу на його юридичну адресу: АДРЕСА_1, яка зазначена у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, згідно із поштовим повідомленням відповідач отримав виклик до суду.
Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про час і місце слухання справи, а тому на підставі ст.75 Господарського процесуального кодексу України неявка відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.
Крім того, ухвалою суду від 17.03.2014 року відповідач був попереджений про те, що у разі неявки його представника у судове засідання на дату і час зазначений у резолютивній частині вказаної ухвали, судовий розгляд буде проведено без його участі за наявними в справі матеріалами.
Прокурор та позивач в судовому засіданні свої позовні вимоги підтримали в повному обсязі, враховуючи заяву про зменшення позовних вимог.
Розглянувши подані прокурором документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна вимога, заслухавши представника позивача та прокурора, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -
ВСТАНОВИВ:
25.12.2012 року між відділом ДСО (далі «Охорона» або Позивач) та приватним підприємцем ОСОБА_1 (далі - «Замовник» або Відповідач) укладено Договір № 1042 про централізовану охорону майна на об'єкті підрозділом Державної служби охорони при МВС України (далі - Договір).
Дані про визнання зазначеного Договору у встановленому законом порядку недійсним відсутні.
Договір укладено сторонами строком на 1 (один) рік та вважається пролонгованим на 1- річний термін на тих самих умовах, якщо за 15 днів до закінчення строку дії договору жодна із сторін не вимагатиме у письмовій формі його припинення або перегляду (п. 13.1 договору).
Відповідно до умов договору, «Замовник» доручає, а «Охорона» зобов'язується здійснювати охорону майна «Замовника» на об'єкті та технічне обслуговування сигналізації на цьому об'єкті.
Згідно до додатку № 5 до Договору № 1042 Об'єкт Відповідача знаходиться на АДРЕСА_2 магазин «ІНФОРМАЦІЯ_1».
Пунктами 3.1 та 3.2 договору передбачена ціна послуг «Охорони», яка є договірною і визначається сторонами в розрахунку та протоколі узгодження договірної ціни. Вартість охоронних послуг згідно договору на кожний окремий місяць розраховується сторонами на підставі Дислокації та Розрахунку відповідно до кількості годин надання цих послуг в кожному окремому місяці та їх вартості. Оплата за послуги «Охорони» здійснюється «Замовником» на умовах попередньої оплати шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок «Охорони».
Перший платіж по договору у сумі вартості послуг «Охорона» за перший місяць охорони «Об'єкта» здійснюється «Замовником» впродовж 2-х банківських днів після підписання сторонами договору. Усі наступні платежі здійснюються «Замовником» не пізніше 15 числа кожного місяця в якому надаються послуги.
Пунктом 5.1.10 встановлено обов'язок «Замовника» своєчасно здійснювати оплату по цьому договору.
Позивач свої зобов'язання по Договору № 1042 виконав в повному обсязі, що підтверджено актами прийому-передачі за період з липня по грудень 2013 року, які підписані Замовником без заперечень, проте Відповідач оплату за отримані послуги проводив несвоєчасно та в неповному обсязі, що призвело до виникнення заборгованості за період з липня по грудень 2013 року включно у розмірі 2375,49 грн.
Свою заборгованість відповідач підтвердив, підписавши з позивачем акт звірки розрахунків, згідно з яким станом на 01.01.2014 року його заборгованість становить 2375,49 грн.
Проте, заборгованість за надання охоронних послуг відповідачем так і не була сплачена.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
У відповідності до ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Судом з достовірністю встановлено, що Відповідач в порушення умов Договору № 1042 оплату за отримані послуги не провів, що призвело до виникнення заборгованості в сумі 2375,49 грн., а відтак вона підлягає стягненню в судовому порядку.
Відповідно до п.8.2 Договору № 1042 у випадку несвоєчасної (неповної) оплати послуг по договору, «Замовник» сплачує «Охороні» пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діяла у період, за який нараховується пеня) від суми простроченої плати за кожний день прострочення платежів у межах трирічного строку позовної давності.
Крім того, п. 8.3 договору встановлено, що у разі порушення «Замовником» зобов'язань, визначених у п. 3.2 цього договору, він сплачує «Охороні» (крім пені) погоджену сторонами неустойку (штраф) у розмірі 10 відсотків від суми невиконаного своєчасного зобов'язання, якщо порушення, про які йде мова в цьому пункті, будуть систематичними (два і більше своєчасно не виконаного зобов'язання).
Згідно з ч.2 п.1 ст.199 ГК України до відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК України.
Відповідно до вимог ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штрафом, пенею).
Частинами 2, 3 статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що: штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з приписами ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Зокрема, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
При цьому, частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Частиною 2 ст.551 ЦК України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.
Отже, яким б способом не визначався у договорі розмір та строк неустойки, він не може перевищувати той розмір і строк, який встановлений законом як граничний. Так, якщо вказаним Законом встановлений граничний розмір пені за прострочення платежу - не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня (від суми простроченого платежу, включаючи ПДВ та інші податки) та граничний строк нарахування, то у більшому розмірі та за більш тривалий період вона не може бути стягнута.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивач правомірно нарахував Відповідачу пеню за період з 01.09.2013 року по 11.02.2014 року в сумі 134,23 грн. та штраф в розмірі 10% від простроченої заборгованості в сумі 237,55 грн.
Відповідно до ст. 193 ГК України, яка кореспондується із вимогами ст. 526 Цивільного кодексу України - суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Таким чином, оскільки в судовому засіданні позивачем та прокурором доведено невиконання відповідачем договірних зобов'язань по оплаті вартості товару, а відповідачем факт порушення своїх зобов'язань не спростований, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Судові витрати віднести на відповідача, з вини якого спір безпідставно доведено до розгляду судом.
Керуючись ст.ст. 22, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
1. Задовольнити заяву позивача про зменшення позовних вимог.
2 . Позов задовольнити.
3. Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1, (код НОМЕР_1) на користь відділу державної служби охорони при УМВС України в Чернівецькій області, (код 08597078) - 2375,49 грн. боргу, 134,23 грн. пені та 237,55 грн. штрафу.
4. Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1, (код НОМЕР_1) в дохід державного бюджету 1827 грн. судового збору.
Повний текст рішення складено 01.04.2014 року
Суддя С.М. Гушилик
Суд | Господарський суд Чернівецької області |
Дата ухвалення рішення | 31.03.2014 |
Оприлюднено | 02.04.2014 |
Номер документу | 37958965 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Чернівецької області
Гушилик Світлана Миколаївна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні