Постанова

від 25.03.2014 по справі 5011-58/118-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" березня 2014 р. Справа№ 5011-58/118-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тарасенко К.В.

суддів: Рєпіної Л.О.

Суліма В.В.

За участі представників:

від прокуратури: Вакулюк Д.С. - посвідчення НОМЕР_1 від 16.10.12

від позивача: не з'явився

від відповідача1: Більцька І.В. - представник

від відповідача2: Терещенко С.В. - представник

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс Індастрі» на рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2013 по справі № 5011-58/118-2012 (повний текст підписано 12.12.2013) (головуючий суддя: Грєхова О.А., судді: Сташків Р.Б., Ярмак О.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс Індастрі»

до Державного публічного акціонерного товариства «Будівельна компанія «Укрбуд»

за участю Прокуратури міста Києва

про стягнення збитків в сумі 9 692 014,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Транс Індастрі» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Державного публічного акціонерного товариства «Будівельна компанія «Укрбуд» про стягнення збитків в сумі 9692014,00 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.05.2013 у справі № 5011-58/118-2012, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.09.2013, позов задоволено частково.

Постановою Вищого господарського суду України від 08.10.2013 рішення Господарського суду міста Києва від 29.05.2013 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.09.2013р. у справі № 5011-58/118-2012 скасовано, справу передано для розгляду до Господарського суду міста Києва.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.12.2013 у справі № 5011-58/118-2012 в позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Транс Індастрі» звернулось до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2013 у справі № 5011-58/118-2012 скасувати, та прийняти нове рішення яким позовні вимоги задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що висновки суду першої не відповідають обставинам справи, а при вирішення справи суд першої інстанції допустив порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.01.2014 року апеляційну скаргу ТОВ «Транс Індастрі» було прийнято до провадження.

Через відділ діловодства Київського апеляційного суду 10.02.2014 року від представника відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому просить рішення суду від 09.12.2013 за справою № 5011-58/118-2012 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 11.02.2014 року у зв'язку перебуванням судді Рєпіної Л.О. у відпустці для розгляду справи № 5011-58/118-2012 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді: Тарасенко К.В., суддів: Федорчука Р.В., Суліма В.В.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 25.03.2014 року у зв'язку з виходом судді Рєпіної Л.О. з відпустки для розгляду справи № 5011-58/118-2012 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді: Тарасенко К.В., суддів: Рєпіної Л.О., Суліма В.В.

Представник позивача у судове засідання не з'явився про причини неявки суду не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Заслухавши пояснення прокурора та представників відповідача 1 та відповідача 2 колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду справи без участі представника позивача.

Дослідивши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 08.02.2010 року у справі № 19/183-20/46-22/104, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23.06.2010 року, задоволено позов Закритого акціонерного товариства «Лукор» до Державного акціонерного товариства «Будівельна компанія «Укрбуд»: визнано за позивачем право власності на тепломережу від стійки 321 до стійки 451 (інвентарний номер 12577).

Рішенням встановлено, що згідно протоколу №1 установчих зборів Закритого акціонерного товариства «Лукор» від 05.12.2000р. та згідно розділів 4,5 статуту ЗАТ «Лукор», затвердженого даними зборами та зареєстрованого розпорядженням Калуського міського голови від 06.12.2000р. №210-рп ВАТ «Оріана» є засновником даного товариства, внеском якої в статутний фонд стало майно нафтохімічного комплексу, перелік якого вказано в актах прийому-передачі. Листом ФДМУ №10-24-14034 від 15.11.2000р. підтверджено відсутність зауважень до проектів установчого договору та статуту ЗАТ «Лукор», що створюється на базі майна нафтохімічного комплексу ВАТ «Оріана». Передача майна нафтохімічного комплексу ВАТ «Оріана» в якості його внеску до статутного фонду ЗАТ «Лукор» відбулась згідно акту приймання-передачі від 05.12.2000р., погодженого Калуською ДПІ та ТОВ «ЛУКОЙЛ-Нафтохім». В п.4 даного акту вказано головне управління з енергозабезпечення (згідно з переліком №4). Ці дані також відображені в зведеній відомості переліків приймання-передачі майна. В переліку №4 майна цеху паропостачання під порядковим №63, інвентарний № 42008 вказано тепломережі від ТЕЦ до стійки 451, а під порядковими номерами 17,18 - залізобетонні естакади від ТЕЦ до стійки 346, і від стійки 347 до 451.

Крім того рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 08.02.2010 року у справі № 19/183-20/46-22/104 суд встановив, що на замовлення ДАТ «Будівельна компанія «Укрбуд» експертно-консалтинговою фірмою «ЕКА-Захід» проведено оцінку недіючої тепломережі діаметром 630 мм, товщина стінки - 7мм, довжиною 2136 м.п станом на 30.09.2007р. для подальшого продажу на аукціоні і визначено початкову вартість даного майна в суму 210 540 грн. В розділі «загальна характеристика об'єкта оцінки» вказано, що тепломережа введена в експлуатацію в 1991 році і до моменту оцінки не експлуатувалась, вказано на здійснення огляду трубопроводу теплотраси від опори №321 до опори №451 (інвентарний №30). Такі ж дані значаться в акті обстеження технічного стану трубопроводу теплотраси, складеному комісією ДАТ «Будівельна компанія «Укрбуд» 05.10.2007р. На підставі договору про організацію роботи по продажу об'єктів державної власності №47 від 29.10.2007р. за наслідками проведення аукціону (протокол №195/1 від 27.12.2007р.) згідно біржової угоди купівлі-продажу майна №10 від 30.01.2008р. вказана трубопровідна тепломережа була продана ПП «Атарес-Євро» за 212 100 грн. і передана покупцю згідно акта приймання-передачі від 27.02.2008р. Актом комісії, створеної позивачем, від 16.12.2008р. підтверджується те, що ділянку теплофікаційної мережі від стійки 321 до стійки 451 демонтовано.

Відповідно біржової угоди купівлі-продажу майна №10 від 30.01.2008р ДАТ «Будівельна компанія «Укрбуд» (продавець) та Приватне підприємство ПП «Атарес-Євро» (покупець) відчужено трубопровідну тепломережу діаметром 630 мм довжиною 2136 м, товщина стінки 7 мм; м. Калуш, вул.. Б.Хмельницького 88, власник ДАТ «БК «Укрбуд».

Згідно постанови Львівського апеляційного господарського суду від 23.06.2010 р. у справі № 19/183-20/46-22/104 ЗАТ «Лукор» доведено своє право власності на спірне майно: тепломережу від стійки № 321 до стійки № 451, і, враховуючи, відсутність у Державного акціонерного товариства «Будівельна компанія «Укрбуд» спірного майна на час прийняття оскарженого рішення від 08.02.2010 року, він не позбавлений можливості витребувати дане майно у його володільця, чи вимагати відшкодування його вартості.

Відповідно до ч. 3 ст. 386 Цивільного кодексу України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Приписами статей 1166, 1192, 22 Цивільного кодексу України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Статтями 224, 225 Господарського кодексу України визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, шкоди та її розміру, причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Протиправною є поведінка, яка не відповідає вимогам закону, тягне за собою порушення (зменшення, обмеження) майнових прав (благ) і законних інтересів іншої особи.

При цьому встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність завдавача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 03.12.2012р. у справі справа № 19/5005/4244/2012.

З метою визначення ціни позову ЗАТ «Лукор» звернулося до TOB «Енерго-Інвест» з проханням виготовити проект відновлення тепломережі та підготувати кошторис необхідних робіт. Згідно «Робочого проекту (Тепломеханічні рішення теплових мереж 7/10-ТМ) відновлення тепломережі Ду 600 ЗАТ «Лукор» від ст. 347/321 до ст. 451», а також «Зведеного кошторисного розрахунку вартості будівництва «Відновлення теплофікаційної мережі Ду 600 ЗАТ «Лукор» від ст. 347/321 до ст. 451» розрахунок вартості робіт з відновлення тепломережі становить 9 692 014 грн. Для встановлення розміру завданої матеріальної шкоди позивачу (ЗАТ «Лукор»), враховуючи відсутність заперечень щодо її проведення, ухвалою господарського суду міста Києва від 25 квітня 2012 року у справі № 5011-58/118-2012 було призначено судову будівельно-технічну експертизу.

Відповідно до висновку № 0815 судової будівельно-технічної експертизи, складеним 29 серпня 2012 року, ринкова вартість матеріалів та робіт з відновлення 1 метра траси демонтованої теплофікаційної мережі ПрАТ «ЛУКОР» Ду 600 від стійки 321 до стійки 451 становить 3 867,50 гривень. Таким чином, ПрАТ «ЛУКОР» зазначає, що ринкова вартість матеріалів та робіт з відновлення 2 136 метрів траси демонтованої теплофікаційної мережі ПрАТ «ЛУКОР» Ду 600 від стійки 321 до стійки 451 становить 8260980,00 грн. (2136x3867,50=8260980).

Позивач в позовній заяві та апеляційній скарзі зазначив, що в ході розгляду судової справи № 19/183-20/46-22/104 та апеляційні скарзі господарськими судами першої та апеляційної інстанції в своїх судових рішеннях було встановлено, що тепломережа була демонтована та відчужена ПП «Антарес-Євро» на підставі відповідного договору, а саме біржової угоди купівлі-продажу майна № 10 від 30.01.2008р., укладеної між ПП «Антарес-Євро» та відповідачем.

Як правильно зазначено в рішенні суду першої інстанції, судовими рішеннями в межах справи № 19/183-20/46-22/104 господарські суди першої та апеляційної інстанцій лише встановили факт продажу відповідачем спірної тепломережі ПП «Антарес-Євро», а також встановили факт демонтажу такої тепломережі, однак судами в межах справи № 19/183-20/46-22/104 не встановлювався факт, хто ж саме демонтував спірну тепломережу, порушивши таким чином право власності позивача.

Відповідно рішенням Господарського суду м. Києва від 09.09.2011 року у справі № 57/187 за позовом ЗАТ «Лукор» до ДПАТ «БК «Укрбуд» за участю прокуратури м. Києва про відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів встановлено, що позивач не довів належними та допустимими доказами той факт, що саме відповідач демонтував спірну тепломережу, у зв'язку з чим не можна стверджувати, що відповідач порушив право власності позивача на спірну тепломережу шляхом її демонтажу.

Наявними в матеріалах справи Службовою запискою та Актом від 28.11.20011 року підтверджується той факт, що саме позивач своїми діями сприяв знищенню спірної теплофікаційної мережі, а саме демонтував складові частини тепломережі - бетонні опори, на яких вона розташована і без яких тепломережа не може функціонувати.

Як встановив суд першої інстанції що, позивач не надав належних доказів, з яких би вбачався факт демонтажу спірної тепломережі саме відповідачем, а отже в даному випадку на день розгляду справи відсутні преюдиційні факти щодо демонтування спірної тепломережі саме відповідачем, у зв'язку з чим такі обставини підлягають доказуванню позивачем. Позивачем не доведено наявність збитків та їх розмір.

Наявність в матеріалах справи докази підтверджують той факт, що з володіння позивача вибуло майно, балансова вартість якого станом на 01.04.2006 року складала 36 045,00 грн., адже саме на майно вартістю 36 045,00 грн. було визнано право власності рішенням господарського суду Івано-Франківської області і це підтверджується довідкою № 188 від 23.05.2006 року, виданою ЗАТ «Лукор».

Під час продажу відповідачем 30.01.2008 року спірної тепломережі ПП «Антарес-Євро» відповідачем у екпертно-консалтингової фірми «ЕКА-Захід» було замовлено експертну оцінку недіючої тепломережі довжиною 2 136 м.п. станом на 30.09.2007 року

Як зазначено вказаному експертному висновку про вартість об'єкта оцінки, загальну вартість тепломережі визначено у розмірі 210540,00 грн. Так, в розділі ІІІ «Загальна характеристика об'єкта оцінки» експертом зазначено, що теплотраса введена в експлуатацію 1991 року і до моменту оцінки (30.09.2007 року) не експлуатувалася. Крім того, в цьому розділі експертного висновку зазначено, що при огляді трубопроводу теплотраси від опори № 321 до опори № 451 виявлено, що теплоізоляція трубопроводів частково відсутня, частково ушкоджена; трубопроводи вражені корозією на глибину 4 мм.; окремі ділянки проходять під високовольтними лініями, знаходяться під дією блукаючих струмів, що спричинило посилене руйнування труби. Зважаючи на що, експертом зроблено висновок про те, що використання трубопроводу як тепломережі неможливе, тому вартість об'єкта оцінки визначена виходячи з вартості його утилізації. Таким чином, експертом встановлено, що на момент продажу цієї тепломережі вона була непридатною до використання за призначенням, а тому продавалася як металобрухт.

Згідно до Акту обстеження технічного стану трубопроводу теплотраси по вул. Б. Хмельницького, 88 в м. Калуш Івано-Франківської області, складеного комісією ДАТ «Будівельна компанія «Укрбуд» 05 жовтня 2007 року з якого вбачається, що трубопровід вражений корозією, теплоізоляція частково відсутня, частково ушкоджена, труби частково зруйновані і трубопроводи теплотраси не можуть використовуватись за цільовим призначенням. З метою доведення реальної вартості демонтованої спірної тепломережі позивач додав до позову Робочий проект Відновлення тепломережі Ду 600 ЗАТ «Лукор» від ст. 347/321 до ст. 451 «Тепломеханічні рішення теплових мереж 7/10-ТМ» розроблений ТОВ «ЕНЕРГО-ІНВЕСТ» за замовленням ЗАТ «Лукор» та Зведений кошторисний розрахунок вартості будівництва «Відновлення тепломережі Ду 600 ЗАТ «Лукор» від ст. 347/321 до ст. 451. У даному зведеному кошторисному розрахунку вартість будівництва визначена у розмірі 9 692 014,00 грн. Однак даний розрахунок не може підтверджувати дійсну вартість робіт по відновленню будь-якої тепломережі, а тому не приймається судом як належний та допустимий доказ в розумінні ст.ст. 32, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України.

Разом з тим, наявний у справі висновок № 0815 судової будівельно-технічної експертизи теж не може бути прийнятий судом як належний доказ, оскільки Пленум Вищого господарського суду України у п. 18 своєї постанови від 23.03.2012 р. № 4 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» звертає увагу господарських судів, що при здійсненні перевірки й оцінки експертного висновку необхідно з'ясовувати: чи було додержано вимоги законодавства у призначенні та проведенні судової експертизи; чи не було обставин, які виключали участь експерта у справі; компетентність експерта, якщо проведення судової експертизи доручено окремій особі, і чи не вийшов він за межі своїх повноважень; повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком судової експертизи; обґрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи.

У висновку № 0815 судової будівельно-технічної експертизи судовий експерт дійшов висновків, що встановити ринкову вартість матеріалів та робіт з відновлення демонтованої теплофікаційної мережі ПрАТ «Лукор» Ду 600 від стійки 321 до стійки 451 по всій довжині траси не вбачається можливим з наступних причин:

- матеріали справи №5011-58/118-2012 містять протиріччя в частині довжини вказаної теплової мережі;

Технічні характеристики теплофікаційної мережі ПрАТ «Лукор» ДУ 600 від стійки 321 до стійки 451, інв. № 12577 (в тому числі її довжину) відповідно до клопотання від 25.07.2012 року не отримано. В той же час, експертом надається висновок, що вартість матеріалів та робіт з відновлення 1 м траси демонтованої теплофікаційної мережі ПрАТ «Лукор» ДУ 600 від стійки 321 до стійки 451, станом на час проведення дослідження, становить 3867,50 грн. Однак, визначена ним вартість матеріалів та робіт з відновлення 1 м траси демонтованої теплофікаційної мережі не містить інформації про фактичні дані, якими керувався судовий експерт при її визначенні, а відтак не є обґрунтованою. Також у вартість матеріалів і робіт з відновлення 1 м траси демонтованої теплофікаційної мережі судовим експертом включено і вартість опор та робіт по їх встановленню, які, як зазначається у висновку, окремими місцями на час проведення обстеження демонтовані. Таким чином, висновок експерта є неповним та в ньому не надано вичерпних відповідей на всі поставлені перед експертом питання. Враховуючи викладене позивач не довів належними та допустимими доказами дійсну вартість теплофікаційної мережі ПрАТ «Лукор» Ду 600 від стійки 321 до стійки 451, не довів з чого саме складається вартість втраченого майна, яка є дійсна ціна непридатної до експлуатації ділянки тепломережі за цінами, на день винесення рішення, враховуючи рівень її зносу, та розмір витрат, які вимушений буде понести позивач для відновлення непридатної до експлуатації ділянки тепломережі.

Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що судом першої інстанції було правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, а позивачем не доведено належними та допустимими доказами як протиправності дій відповідача, що, на думку позивача, полягають у демонтажі теплофікаційної мережі, так і наявності причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та збитками позивача у розумінні ст. 224 ГК України. Беручи до уваги наведені нормативні приписи, а також враховуючи недоведеність позивачем наявності у сукупності всіх елементів складу правопорушення, яке тягне за собою відповідальність у вигляді відшкодування завданих збитків в порядку ст. 1166 ЦК України, суд 1 першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 9692014,00 грн. збитків, є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.

Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення позову та скасування рішення суду першої інстанції.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймається колегією суддів до уваги, оскільки не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає рішення суду по даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається, апеляційна скарга позивача є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс Індастрі» залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2013 по справі № 5011-58/118-2012 залишити без змін.

Матеріали справи № 5011-58/118-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя К.В. Тарасенко

Судді Л.О. Рєпіна

В.В. Сулім