Рішення

від 25.03.2014 по справі 918/119/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" березня 2014 р. Справа № 918/119/14

Суддя Горплюк А.М. розглянувши матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства "Рівнеобленерго"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнеоптторг"

про стягнення в сумі 7 013 грн. 54 коп.

В засіданні приймали участь:

Від позивача: Піхоцький А.Л. (довіреність № 187 від 26.12.2013р.).

Від відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Суть спору: позивач - Публічне акціонерне товариство "Рівнеобленерго" звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнеоптторг", у якому просить стягнути з відповідача 7 013 грн. 54 коп. як трьох процентів річних за період з 09.03.2012р. по 05.06.2013р. розрахованих із суми в розмірі 188 786 грн. 32 коп.

Ухвалою суду від 29.01.2014р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження, справу призначено до слухання на 13.02.2014р.

Ухвалою суду від 13.02.2014р. за клопотанням відповідача розгляд справи відкладався до 04.03.2014р.

04.03.2014р. відповідач, через відділ канцелярії та документального забезпечення суду, подав пояснення по справі, у яких просить в задоволенні позову відмовити повністю.

Ухвалою суду від 04.03.2014р. розгляд справи відкладався до 25.03.2014р.

В судовому засіданні 25.03.2014р. представник позивача підтримав позовні вимоги та просив позов задоволити повністю.

Представник відповідача в судове засідання 25.03.2014р. не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про місце, дату та час розгляду справи.

Суд вбачає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду позовної заяви без участі відповідача.

В результаті розгляду матеріалів справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

13.10.2011р. між Публічним акціонерним товариством "АЕС Рівнеобленерго" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівнеоптторг" (споживач) укладено договір про постачання електричної енергії № 1318 (надалі - Договір; а.с. 9-20).

У відповідності до п. 1 вказаного Договору, постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з дозволеною потужністю (згідно додатку № 6) кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно умов даного Договору.

Точка продажу електричної енергії та приєднана потужність у точці приєднання визначається відповідно до Додатку № 6 "Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін".

У відповідності до пункту 2.2 Договору постачальник зобов'язався постачати споживачу електроенергію, як різновид товару в обсягах, визначених відповідно до розділу 5 та з урахуванням умов розділу 6 цього Договору (додаток № 1 "Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу").

Відповідно до пункту 2.3 Договору споживач зобов'язався: виконувати умови цього Договору; дотримуватися режиму споживання електричної енергії згідно з умовами розділу 5 цього Договору та режиму електроустановок, які передбачені Додатками № 1, 2, 8 до цього Договору; повідомляти та погоджувати всі зміни стосовно нормального режиму роботи підприємства; оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатку № 4 "Порядок зняття показників засобів обліку електричної енергії та розрахунків"; забезпечувати безперешкодний доступ уповноважених представників постачальника за пред'явленням службового посвідчення до засобів (систем) обліку електроенергії, вимірювання потужності та контролю показників якості електроенергії.

Пунктом 4.2.3 Договору визначено, що споживач сплачує постачальнику вартість недоврахованої електроенергії, розраховану виходячи із приєднаної потужності струмоприймачів та кількості годин їх використання відповідно до Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачем Правил користування електричною енергією, затвердженої постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 04.05.2006 року № 562 (надалі - Методика), за тарифами, що діяли протягом споживання електричної енергії з порушенням, у разі таких дій Споживача: самовільного внесення змін у схему обліку електроенергії; пошкодження засобів обліку електроенергії, втручання в їх роботу, зняття пломб з засобів обліку; споживання електроенергії поза засобами обліку; інших умов, визначених Методикою.

У відповідності до пункту 4.4 Договору, у разі виявлення однією із сторін порушень умов Договору іншою стороною, за які законодавством передбачене застосування санкцій чи які тягнуть за собою збитки, недоотриману продукцію або вигоду тощо, на місці оформлюється двосторонній акт порушень. Акт складається у присутності обох сторін Договору в двох примірниках. Сторона, дії або бездіяльність якої стала причиною складання акта, має право внести до акта свої зауваження.

19.12.2011р. працівниками позивача при перевірці об'єкта позивача (м. Рівне, вул. Старицького, 45) виявлено порушення Правил користування електричною енергією, а саме: втручання в роботу електричного лічильника, Пломби ДП і ОТК відсутні, а на їх місці встановлені пломби невідомого зразка. Про виявлені порушення складено акти про порушення №Р001380 та №Р001420 (а.с. 21, 22).

На підставі актів про порушення №Р001380 та №Р001420 від 19.12.2011р. комісією по розгляду актів про порушення Правил користування електроенергією прийнято рішення, які оформлені протоколами №63 та №64 від 07.02.2012р. про проведення нарахування вартості недорахованої електричної енергії за період з 04.10.2011р. по 19.12.2011р. на 67 109 грн. 42 коп. та 121 676 грн. 90 коп., а всього на суму 188 786 грн. 32 коп. (а.с. 23, 24).

Не погоджуючись з вказаними рішеннями відповідач звернувся в господарський суд з позовом до публічного акціонерного товариства "Рівнеобленерго" про скасування оперативно - господарських санкцій.

Рішенням господарського суду Рівненської області № 5019/535/12 від 29.01.2013р., що залишене без змін Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 10.04.2013р. та Постановою Вищого господарського суду України від 17.07.2013р., в задоволенні позову про скасування оперативно-господарської санкції в розмірі 67 109 грн. 42 коп. відмовлено.

Рішенням господарського суду Рівненської області № 5019/452/12 від 26.02.2013р., що залишене без змін Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 24.04.2013р., в задоволенні позову про скасування оперативно-господарської санкції в розмірі 121 676 грн. 90 коп. відмовлено.

03.06.2013р. директор Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнеоптторг" подав заяву до Публічного акціонерного товариства "Рівнеобленерго" із пропозицією укласти договір реструктуризації заборгованості в розмірі 188 786 грн. 32 коп. на один рік (а.с. 140).

05.06.2013р. між Публічним акціонерним товариством "Рівнеобленерго" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівнеоптторг" укладено Договір № 7000021828 про розстрочку виконання зобов'язань (а.с. 52-53).

У відповідності до п. 2.1.1 вказаного Договору, боржник зобов'язаний погасити заборгованість по договору про постачання електроенергії №270008394 від 13.10.2011р., що складає згідно акту звірки (Додаток № 1; а.с. 144) на 05.06.2013р. в сумі 188 786 грн. 32 коп. в термін, відповідно до Графіка погашення заборгованості Додаток №2 до цього Договору.

На підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, позивач нарахував відповідачу три проценти річних за період з 09.03.2012р. по 05.06.2013р. в розмірі 7 013 грн. 54 коп.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, встановивши обставини справи і давши їм правову оцінку, господарський суд вважає, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 2 статті 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно із статтею 526 ЦК України та статтею 193 ГК України - зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами регулюються Правилами користування електричною енергією, що затверджені Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996р. № 28 (надалі - ПКЕЕ).

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України - боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, при цьому статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідач у поданих поясненнях просить в задоволенні позовних вимог відмовити обґрунтовуючи це тим, що застосування штрафних санкцій є саме адміністративно-господарськими штрафними санкціями за порушення вимог ПКЕЕ, а не господарським зобов'язанням. Таким чином, застосування штрафних санкцій на вже застосовану адміністративну санкцію не відповідає вимогам законодавства.

Однак. суд не бере до уваги доводи відповідача, висвітлені у поясненнях по справі, з огляду на наступне.

Згідно статті 625 ЦК України боржник не звільняється за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, суд наголошує на тому, що позовна заява за своєю правовою природою і є вимогою кредитора до боржника про сплату заборгованості (в даному випадку трьох процентів річних), а не застосування штрафу, відтак доводи відповідача є безпідставними та необґрунтованими.

Крім того, суд не бере до уваги твердження відповідача, що застосування штрафних санкцій за порушення ПКЕЕ застосовано незаконно, виходячи з наступного.

Рішенням господарського суду Рівненської області № 5019/535/12 від 29.01.2013р., що залишене без змін Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 10.04.2013р. та Постановою Вищого господарського суду України від 17.07.2013р., в задоволенні позову про скасування оперативно-господарської санкції в розмірі 67 109 грн. 42 коп. відмовлено.

Рішенням господарського суду Рівненської області № 5019/452/12 від 26.02.2013р., що залишене без змін Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 24.04.2013р., в задоволенні позову про скасування оперативно-господарської санкції в розмірі 121 676 грн. 90 коп. відмовлено.

Відповідно до частини 2 статті 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Таким чином, не потребує доказуванню факт правомірності нарахування оперативно-господарських санкцій, що оформлені протоколами №63 та №64 від 07.02.2012р. в розмірі 67 109 грн. 42 коп. та 121 676 грн. 90 коп., а всього на суму 188 786 грн. 32 коп.

Крім того, твердження відповідача, що він не був присутній на засіданні комісії по розгляду актів про порушення правил користування електричною енергією 07.02.2012р. не заслуговує уваги, так як у протоколах № 63 та № 64 стоїть його підпис (а.с. 23, 24).

Вимоги щодо призначення експертизи для встановлення достовірності підпису представника споживача у вказаних протоколах відповідачем не заявлялось.

Згідно абз. 5 пункту 6.42 ПКЕЕ, споживач має право оскаржити рішення комісії в суді. У разі звернення до суду впродовж 10 робочих днів з дня вручення протоколу споживачу останній має право не оплачувати виставлені рахунки до вирішення спірних питань у судовому порядку.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідач оскаржив рішення комісії поданням позовної заяви до господарського суду 22.03.2012р. та 03.04.2012р., в той час, як 10-денний строк закінчився 21.02.2012р.

У відповідності до абз. 2 п. 6.43. ПКЕЕ, споживач має оплатити розрахункові документи за недораховану електричну енергію протягом 30 календарних днів від дня отримання рахунка.

Рахунки від 07.02.2012р. по актах порушення ПКЕЕ №Р001380 та №Р001420 відповідач отримав 07.02.2012р., про що свідчить підпис споживача та відтиск печатки товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнеоптторг" (а.с. 25).

Таким чином, відповідач був зобов'язаний оплатити нараховану оперативно-господарську санкцію до 08.03.2012р.

Згідно приписів ч. 2 ст. 625 ЦК України, позивач нарахував відповідачу 3% річних із 09.03.2012р. (перший день прострочення зобов'язання) по 05.06.2013р. (дата укладення договору про розстрочку виконання зобов'язань) в розмірі 7 013 грн. 54 коп. Суд погоджується з вірністю зроблених позивачем розрахунків 3% річних.

У відповідності до статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

В силу вимог статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищенаведене, аналізуючи положення норм ст.ст. 32, 33, 34, 43 ГПК України, та оцінюючи усі докази, які містяться у матеріалах справи у сукупності, господарський суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 7 013 грн. 54 коп. 3% річних обґрунтовані, стверджуються матеріалами справи, а відтак, на підставі ст.ст. 11, 509, 526, 530, 612, 625, 629 ЦК України та ст.ст. 173, 193 ГК України, підлягають задоволенню.

На відповідача на підставі статті 49 ГПК України покладаються витрати по сплаті судового збору.

Керуючись ст.ст. 49, 81-1, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнеоптторг" (33034, м. Рівне, вул.. Старицького, 45, код ЄДРПОУ 24169560) на користь Публічного акціонерного товариства "Рівнеобленерго" (33013, м. Рівне, вул.. Князя Володимира, 71, код ЄДРПОУ 05424874) - 7 013 грн. 54 коп. 3% річних та 1 828 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення підписане суддею "31" березня 2014р.

Суддя Горплюк А.М.