Рішення

від 27.03.2014 по справі 913/333/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

27 березня 2014 року Справа № 913/333/14

Провадження №16/913/333/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничого підприємства "Будіндустрія" , м. Ровеньки Луганської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Плюс", м. Антрацит Луганської області

про стягнення 154 145 грн. 59 коп.

Суддя Фонова О.С.

У засіданні брали участь:

від позивача - Колесніков І.В., довіреність № 2/1 від 02.01.2014;

від відповідача - представник не прибув.

Суть спору: позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача боргу в сумі 152795,00 грн., пені у сумі 2636,32 грн. та 3% річних у сумі 560,12 грн., за договором поставки №64 від 17.10.2013 (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 20.02.2014).

Від представника позивача 27.03.2014 надійшла уточнена позовна заява в частині пені та 3% річних, згідно якої позивач просить стягнути з відповідача борг у сумі 152795,00 грн., пені у сумі 1097,34 грн. та 3% річних у сумі 253,25 грн., а всього 154145,59 грн.

Оскільки діюче господарське процесуальне законодавство не передбачає такої процесуальної дії як уточнення позовних вимог, то суд з урахуванням суті такої заяви розцінює її як заяву про зменшення позовних вимог та приймає до розгляду.

Відповідач витребувані судом документи не надав, явку повноважних та компетентних представників у судові засідання 20.02.2014, 13.03.2014 та 27.03.2014 не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце їх проведення, про що свідчить відповідний штамп суду з відміткою про відправку документу на звороті примірника всіх ухвал суду, який містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників ухвали, дату відправки, підпис працівника суду, яким вона здійснена.

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» передбачено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо такі відомості, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

До повноважень суду не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилались згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи, а також згідно відомостей, що містяться у довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, станом на час розгляду справи.

Про поважні причини неявки в судове засідання представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

З огляду на вищевказане, відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши обставини справи, надані позивачем докази на підтвердження своїх доводів, заслухавши у судовому засіданні пояснення представника позивача, суд

в с т а н о в и в:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничим підприємством «Будіндустрія» (позивач у справі), як Постачальником, та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПЛЮС» (відповідач у справі), як Покупцем, був укладений договір № 64 від 17.10.2013 поставки вугільної продукції (далі - Договір).

Згідно п 1.1. Договору, Постачальник зобов'язався поставити у встановлені терміни у власність Покупця вугільну продукцію (далі - вугілля), а Покупець зобов'язався прийняти вугілля та сплатити за нього грошові суми на умовах викладених в цьому договорі.

Пунктом 1.2 Договору передбачено, що марка, сорт, кількість, якість, терміни постачання вугілля, що поставляється, визначаються в специфікаціях, що є невід'ємною частиною договору.

Якість вугілля, що поставляється, повинна відповідати показникам, вказаним в специфікаціях. (п. 1.3 Договору )

В пункті 2.1 Договору зазначено, що ціна вугілля вказана в специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до 4.2 Договору, Покупець зобов'язався здійснити оплату за вугілля за фактом постачання протягом 30 календарних днів з дня постачання, шляхом переказу грошових коштів на рахунок Постачальника .

Пунктом 7.2. Договору передбачено, що у разі прострочення оплати, згідно виставленого рахунку на оплату, Покупець повинен сплатити Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки.

В пункті 10.8 Договору встановлено, що договір набирає чинності після його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2014.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу вугільну продукцію на загальну суму 468572,00 грн. Відповідачем було здійснено часткову оплату в сумі 315777,00 грн., у зв'язку з чим в нього виник борг в сумі 152795,00 грн. за товар, поставлений за накладними, зокрема: № 718 від 16.11.2013 в сумі 6,00 грн., № 726 від 22.11.2013 в сумі 20142,00 грн., № 731 від 25.11.2013 в сумі 16664,00 грн., № 740 від 29.11.2013 в сумі 22392,00 грн., № 772 від 03.12.2013 в сумі 22770,00 грн., № 779 від 07.12.2013 в сумі 24813,00 грн., № 790 від 13.12.2013 в сумі 22365,00 грн., № 800 від 20.12.2013 в сумі 23643,00 грн.

Загальна сума боргу, не сплачена відповідачем за вказаними поставками складає 152795,00 грн., яку позивач просить стягнути у судовому порядку.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 1097,34 грн. та 3% річних у сумі 253,25 грн. за періоди, згідно наданого до матеріалів справи розрахунку.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав, борг під час розгляду справи не сплатив.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) одностороння відмова від зобов'язання не допускається, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов, що передбачені договором, вимогами Цивільного кодексу України, тощо.

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як встановлено статтею 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Судом встановлено, що відповідно до укладеного між сторонами Договору позивач відвантажив вугілля відповідачу на загальну суму 468572,00 грн., що підтверджується відповідними актами приймання-передачі вугілля, накладними та товарно-транспортними накладними, засвідчені копії яких додані до матеріалів справи (а.с.23-71).

Згідно виписок по рахунку позивача, відповідачем за Договором в цілому було сплачено 315777,00 грн. (а.с.12-13).

За товар, поставлений за накладними, зокрема: № 718 від 16.11.2013 в сумі 6,00 грн., № 726 від 22.11.2013 в сумі 20142,00 грн., № 731 від 25.11.2013 в сумі 16664,00 грн., № 740 від 29.11.2013 в сумі 22392,00 грн., № 772 від 03.12.2013 в сумі 22770,00 грн., № 779 від 07.12.2013 в сумі 24813,00 грн., № 790 від 13.12.2013 в сумі 22365,00 грн., № 800 від 20.12.2013 в сумі 23643,00 грн., відповідач не розрахувався взагалі.

Згідно до п. 4.2 Договору, Покупець зобов'язаний здійснити оплату протягом 30-ти днів по факту поставки товару.

Таким чином, у зв'язку з порушенням строків оплати, передбачених договором, борг в сумі 152795,00 грн. підтверджується матеріалами справи, є обґрунтовано заявленим та підлягає стягненню з відповідача.

Позивачем також заявлено до стягнення пеню в сумі 1097,34 грн. за періоди, згідно наданого до матеріалів справи розрахунку.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно 7.2. Договору, за прострочення здійснення розрахунку за товар Покупець зобов'язаний на вимогу Продавця виплатити останньому пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період прострочення, за кожен день такого прострочення.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлює, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Оскільки позивачем при розрахунку пені дотримані приписи вищевказаних норм, то вимоги позивача про стягнення пені у сумі 1097,34 грн., відповідають чинному законодавству, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% в сумі 253,25 грн. за періоди, згідно наданого до матеріалів справи розрахунку.

Відповідно до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо розмір процентів не встановлено договором або законом.

Отже, вимоги позивача про стягнення 3% річних у сумі 253,25 грн. є арифметично вірно обрахованими, обґрунтовано заявленими та підлягають задоволенню.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги про стягнення боргу в сумі 152795,00 грн., пені у сумі 1097,34 грн. та 3% річних у сумі 253,25 грн. є такими, що підтверджуються належними доказами та підлягають задоволенню повністю, з віднесенням судових витрат на відповідача, відповідно до статті 49 ГПК України.

Позивачем 20.02.2014 було подано так звану позовну заяву уточнену, згідно якої він збільшив позовні вимоги до 155991,44 грн., вказана заява була прийнята судом до розгляду. При цьому, позивач здійснив доплату судового збору в сумі 6,43 грн. Водночас, оскільки сума збільшення складає 1758,80 грн., то судовий збір повинен був бути доплачений в сумі 35,18 грн.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Позивачем 27.03.2014 було зменшено позовні вимоги з 155991,44 грн. до 154145,59 грн. З огляду на викладене, в частині зменшення позовних вимог позивачу слід повернути судовий збір в сумі 36,92 грн.

Водночас, у зв'язку з частковою недоплатою судового збору під час подання заяви про збільшення позовних вимог, суд вважає за необхідне повернути позивачу 36,92 грн. - 35,18 грн = 0,74 грн. судового збору.

Питання по повернення судового збору буде вирішено в ухвалі суду від 01.04.2014.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Плюс", м. Антрацит Луганської області , вул. Луганська, 44, ідентифікаційний код 30496024, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничого підприємства "Будіндустрія", м. Ровеньки Луганської області, вул. Леніна, 17, ідентифікаційний код 32842109, борг у сумі 152795,00 грн., пеню у сумі 1097,34 грн., 3% річних у сумі 253,25 грн. та витрати по оплаті судового збору у сумі 3090,34 грн., видати наказ.

У судовому засіданні оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Повне рішення складено: 01.04.2014.

Суддя О.С. Фонова