Рішення

від 27.03.2014 по справі 922/425/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" березня 2014 р.Справа № 922/425/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

при секретарі судового засідання Михайлюк В.Ю.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лада-Харків", смт.Мала Данилівка Харківської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківська автомобільна торгівельна компанія", с.Липці Харківської області про стягнення 479200,00 гривень за участю представників:

позивача - Корякіна С.М. (довіреність №03-27/1 від 27 березня 2014 року)

відповідача - Архіпової О.В. (довіреність б/н від 24 березня 2014 року)

ВСТАНОВИВ:

11 лютого 2014 року позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Лада-Харків", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Харківська автомобільна торгівельна компанія" (відповідача) суми заборгованості у розмірі 479200,00 гривень. Заявлену вимогу позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №ХАТК/П003-109, укладеного між сторонами 19 липня 2011 року. Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 9584,00 гривень судового збору.

Ухвалою господарського суду Харківської області про порушення провадження у справі від 12 лютого 2014 року було прийнято вищевказану позовну заяву до розгляду. Провадження у справі було порушено та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 04 березня 2014 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 04 березня 2014 року було відкладено розгляд справи на 27 березня 2014 року.

27 березня 2014 року представник позивача надав через канцелярію суду супровідним листом (вх.№10392) витребувані судом документи на підтвердження заявлених позовних вимог. Судом було досліджено надані документи та долучено до матеріалів справи.

Відповідач, в свою чергу, 27 березня 2014 року надав через канцелярію суду супровідним листом (вх.№10393) витребувані судом документи на підтвердження своєї правової позиції по даній справі. Судом було досліджено надані документи та долучено до матеріалів справи.

Крім того, 27 березня 2014 року представник відповідача надав через канцелярію суду відзив (вх. №10355), в якому викладена позиція останнього полягає у тому, що він дійсно укладав спірний договір з позивачем, але договірне зобов'язання щодо поставки товару виконати не вдалося з причин, не залежних від нього. Грошові кошти позивача ним не повернуті, у зв'язку із скрутним фінансовим становищем його підприємства. Судом було досліджено наданий відзив та долучено до матеріалів справи.

Представник позивача у відкритому судовому засіданні 27 березня 2014 року підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача у відкритому судовому засіданні 27 березня 2014 року проти позовних вимог не заперечував.

Враховуючи те, що норми ст.65 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що в межах наданих йому повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Отже, суд, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.

19 липня 2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Лада-Харків" (позивачем) та товариством з обмеженою відповідальністю "Харківська автомобільна торгівельна компанія" (відповідачем) було укладено договір поставки №ХАТК/П003-109. Даний договір було підписано повноважними представниками з обох сторін та скріплено печатками.

Відповідно до умов договору, постачальник (відповідач) зобов'язався передати у власність покупця (позивача) товар, а покупець, в свою чергу, зобов'язався прийняти відповідний товар та оплатити його.

27 липня 2011 року сторонами було складено та підписано додаткову угоду до основного договору, за умовами якої, поставка товару здійснюється партіями відповідно до специфікацій, які є невід'ємною частиною цього договору, а покупець зобов'язався здійснити оплату партії товару на рахунок постачальника на протязі 30 календарних днів з моменту підписання сторонами специфікації.

На виконання умов основного договору та додаткової угоди до неї, сторонами було складено та підписано специфікацію від 27 липня 2011 року (а.с.12), відповідно до умов якої, покупець повинен був здійснити оплату товару на суму 599000,00 гривень.

Пунктом 2 додаткової угоди від 27 липня 2011 року до основного договору передбачено, що кожна партія товару повинна бути поставлена постачальником на протязі 30 календарних днів з моменту підписання сторонами специфікації.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач здійснив оплату товару у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням №284 від 27 липня 2011 року на суму 599000,00 гривень (а.с.13), однак відповідач, в строк, передбачений умовами основного договору та додаткової угоди до неї, товар не поставив.

З метою досудового врегулювання спору, позивач направив претензію від 23 січня 2014 року на адресу відповідача про повернення сплаченої суми, але відповіді не отримав.

Відповідач, в свою чергу, 03 лютого 2014 року повернув позивачу 119800,00 гривень, що підтверджується банківською випискою від 31 січня 2014 року (а.с.16).

Суд, проаналізувавши обставини, вказані у позовній заяві, дійшов висновку про те, що позивач виконав свої зобов'язання за спірним договором належним чином та у повному обсязі. Проте, відповідач, в свою чергу, зобов'язання за спірним договором не виконав, у зв'язку з чим утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 479200,00 гривень, яка до цього часу залишається непогашеною.

Відповідно до ч.1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов висновку про повне задоволення позову, виходячи з наступного.

Згідно із ч.1 ст.179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До того ж, частина 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлює те, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В розумінні статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи викладене, та те, що на момент прийняття рішення по справі, у матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення відповідачем заборгованості в добровільному порядку, суд вважає заявлену вимогу позивача щодо стягнення з відповідача суми основної заборгованості у розмірі 479200,00 гривень нормативно та документально обґрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, встановивши сторону, з вини якої справу було доведено до суду, суд керується ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких судовий збір покладається на відповідача.

На підставі вищевикладеного, ст.ст.530, 599, 612, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст.179, 193 Господарського кодексу України, та керуючись ст.ст.1, 12, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Харківська автомобільна торгівельна компанія" (62414, Харківська область, Харківський район, с.Липці, вул.Пушкінська, 1-А, код ЄДРПОУ 36031913, р/р №26004301759701 у філії АБ "Південний" у м.Києві, МФО 320917) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Лада-Харків" (62341, Харківська область, Дергачівський район, смт.Мала Данилівка, вул.Кільцевий шлях, 9, код ЄДРПОУ 31436427, п/р №26001000084077 в ПАТ "Укрсоцбанк" у м.Києві, МФО 300023) 479200,00 гривень заборгованості та 9584,00 гривень судового збору.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 01 квітня 2014 року.

Суддя К.В. Аріт

Справа №922/425/14