Постанова

від 25.03.2014 по справі 41/64

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.03.2014 року Справа № 41/64

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Верхогляд Т.А. - доповідача,

суддів: Білецької Л.М., Тищик І.В.

секретар судового засідання: Гаврилов О.М.

представники сторін:

від позивача: Сніжко Р.О., представник, довіреність №119 від 18.12.13;

від відповідача: Скиба В.В., представник, довіреність б/н від 09.01.13;

розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Компанія Райз"

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.12.2013 року у справі № 41/64

за позовом публічного акціонерного товариства "Компанія "Райз", м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю "Фермер", с. Жданівка, Магдалинівський район, Дніпропетровська область

про стягнення 66 774 грн. 52 коп., -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11.12.2013 року у справі №41/64 (суддя Турчин С.О.) в позові відмовлено повністю.

Рішення мотивовано порушенням позивачем строку позовної давності щодо вимог про стягнення заборгованості за поставлений товар за накладними від 22.03.2004 року №24-0178 та від 16.04.2004 року №24-0364, не надання позивачем доказів в обґрунтування причин пропуску строку позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем, відсутності відповідної заяви про його поновлення.

Не погодившись з рішенням суду, позивач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій зазначає на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, а саме ст. 256 та ч. 2 ст. 264 Цивільного кодексу України.

Скаржник вважає, що позовна давність до вимог про стягнення заборгованості за договором поставки на умовах товарного кредиту №К9871002 від 26.04.2004 року була перервана пред'явленим ним 01.02.2006 року позовом.

Посилаючись на норми ч.2 ст.264 Цивільного кодексу України апелянт зазначає, що строк позовної давності на іншу, заявлену ним частину вимог, також було перервано, строк позовної давності ним не пропущено.

Також в апеляційній скарзі позивач звертає увагу на відсутність обґрунтування судом відмови в позові про стягнення збитків.

Просить рішення господарського суду Дніпропетровської області у даній справі скасувати, та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач спростовує доводи скаржника, просить залишити рішення без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного:

З матеріалів справи вбачається, що 21.02.2006 року позивач звернувся з позовом до господарського суду Дніпропетровської області, в якому просив стягнути заборгованість за поставлений відповідачу товар за договором №К 9871002 від 26.04.2004 року та штрафні санкції. Посилався на накладні на відпуск товару №24-0534 від 07.05.2004 року, №24-0645 від 27.05.2004 року, №24-0861 від 22.07.2004 року (том 1 а.с.2-3).

Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 26.04.2004 року між публічним акціонерним товариством "Компанія "Райз" (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Фермер" (покупець) укладено договір поставки на умовах товарного кредиту № К 9871002 (надалі - договір) (том 1 а.с.6 -7).

Відповідно до п.1.1 договору в терміни, визначені договором, постачальник зобов'язується передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість, сплативши за нього визначену договором грошову суму, а також сплатити відсотки за користування товарним кредитом в сумі, визначеній відповідно до умов договору.

Згідно п.1.2 договору найменування товару, його кількість, ціна за одиницю, термін поставки покупцю, гривнева вартість товару та її доларовий еквівалент, порядок та термін оплати вартості товару та нарахованих відсотків, інші умови, погоджені сторонами - визначені в специфікації (додатки №1 та №1а), які є невід'ємною частиною договору.

В п.2.2. договору зазначено, що сторони встановлюють, що протягом строку дії договору грошові зобов'язання покупця існують і підлягають сплаті у гривні. Сума гривні, що підлягає сплаті покупцем на виконання ним зобов'язань по договору, визначається шляхом множення грошового еквівалента ціни договору або її частини в доларах США, вказаного в додатках до договору, на офіційний курс гривні до долару США, який буде встановлений НБУ на день фактичної оплати покупцем ціни договору або її частини.

Сторони підписали додатки №1,1а від 26.04.2004 року, №1а від 14.06.2004 року, №3 від 15.07.2004 року до договору на умовах товарного кредиту №К-9871002 від 26.04.2004 року, у яких визначено найменування товару, його кількість, ціну за одиницю, термін поставки, вартість у гривневому виразі та її доларовий еквівалент, порядок та термін оплати вартості товару та нарахованих відсотків. (том1 а.с.67-70). При цьому було встановлено дату оплати відстрочених платежів - до 26.10.2004 року.

25.10.2004 року сторонами було укладено додаткову угоду про внесення змін до договору поставки на умовах товарного кредиту №К-9871002 від 26.04.2004 року (том 1 а.с.71).

Відповідно до п.1 зазначеної угоди позивач та відповідач дійшли згоди змінити термін оплати вартості товару, встановлений договором поставки на умовах товарного кредиту №К-9871002 від 26.04.2004 року та додатками №1, №1а до нього, і встановили наступну дату повної оплати відстрочених платежів по оплаті вартості товару, нарахування та оплати процентів за користування товарним кредитом, а саме 29.11.2004 року.

Згідно п.2 угоди термін, за який нараховуються проценти (термін користування товарним кредитом) відповідно, визначається, починаючи з дати отримання товару покупцем (якщо інша дата початку нарахування процентів не встановлена в додатку №1а до договору) та закінчуючи датою повної оплати відстрочених платежів по оплаті вартості товару та процентів за користування товарним кредитом, що визначена цією угодою.

Відповідно до ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 06.04.2006 року у даній справі прийнято зустрічну позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Фермер" до дочірнього підприємства "Райз-Агросервіс" закритого акціонерного товариства компанії "Райз" про визнання правочину - договору поставки на умовах товарного кредиту №К9871002 від 26.04.2004 року недійсним (том 1 а.с.35).

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 22.05.2006 року у даній справі провадження було зупинено до закінчення перевірки правоохоронними органами обставин, пов'язаних з отриманням відповідачем вказаного у позивачем товару (том 1 а.с.137).

Відповідно до Статуту підприємства публічне акціонерне товариство "Компанія "Райз" є новим (зміненим) найменуванням закритого акціонерного товариства компанії "Райз" (том 2 а.с.9-13).

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 04.12.2012 року провадження у даній справі було поновлено, здійснено процесуальне правонаступництво, позивача у справі замінено його правонаступником публічним акціонерним товариством "Компанія "Райз" (том 2 а.с.36-37).

10.01.2013 року позивач за первісним позовом подав до суду заяву про збільшення позовних вимог та просив суд стягнути 188 472,92 грн. боргу за отриманий відповідачем товар, 15 470,53 грн. борг по сплаті процентів за користування товарним кредитом та судові витрати ( том 2 а.с.48).

22.01.2013 року позивач за первісним позовом уточнив позовні вимоги та згідно заяви (том 2 а.с.67) просив стягнути на його користь 178 940,81 грн. заборгованості по оплаті товару, 15 470,53 грн. заборгованості по оплаті процентів за користування товарним кредитом та 9 532,13 грн. збитків, стягнення яких передбачено п.7.4 договору.

В розрахунку обґрунтування ціни позову позивач зазначив як і раніше згадані накладні на отримання товару - №24-0534 від 07.05.2004 року, №24-0645 від 27.05.2004 року, №24-0861 від 22.07.2004 року (том 1 а.с.2-3), так і накладні №24-0178 від 22.03.2004 року, №24-0364 від 16.04.2004 року, №24-0736 від 14.06.2004 року та №24-0845 від 16.07.2004 року (том 2 а.с.68-69).

Заявою від 04.02.2013 року відповідач заявив про застосування наслідків спливу позовної давності до позовної вимоги про стягнення збитків (том 2 а.с.79).

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 06.06.2013 року у справі №41/64 позов задоволено частково.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Фермер" на користь публічного акціонерного товариства "Компанія "Райз" заборгованість в розмірі 26 547,26 грн., відсотки за користування товарним кредитом в розмірі 15 464,73 грн., витрати по сплаті державного мита в розмірі 137,56 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118,00 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

В задоволенні зустрічних позовних вимог відмовлено повністю.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.08.2013року рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.06.2013року у справі №41/64 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 14.10.2013року рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.06.2013року у справі №41/64 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.08.2013 року у справі №41/64 у частині відмови у задоволенні позову публічного акціонерного товариства "Компанія "Райз" до товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Фермер" про стягнення заборгованості з оплати вартості товару, постановленого за накладними від 22.03.2004 року №24-0178 та від 16.04.2004 року №24-0364 та стягнення 9532,13грн. збитків скасовано.

Справу №41/64 в частині вимог за позовом публічного акціонерного товариства "Компанія "Райз" до товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Фермер" про стягнення заборгованості з оплати вартості товару, поставленого за накладними від 22.03.2004 року №24-0178 та від 16.04.2004 року №24-0364 та про стягнення 9532,13 грн. збитків передано на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено підстави виникнення зобов'язання, зокрема це договори та інші правочини.

Відповідно до положень ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір, згідно статті 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до положень ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати обов'язки відповідно до договору. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Скасовуючи частково попереднє судове рішення у даній справі, Вищий господарський суд в постанові від 14.10.2013 року зазначив, що суди попередніх інстанцій не звернули увагу на положення ст.ст.6, 627, 628, 629 631 Цивільного кодексу України та не перевірили доводи позивача за первісним позовом стосовно того, що умови договору поставки від 26.04.2004 року №К9871002 з урахуванням додатків №1 та №1а передбачали можливість застосування цього договору до відносин між сторонами, які виникли до його укладення.

Постановляючи оскаржуване судове рішення, суд першої інстанції зазначив, що відомості, які містяться в накладних від 22.03.2004 року № 24-0178 та від 16.04.2004 року № 24-0364 щодо найменування, кількості, загальної вартості товару, співпадають з погодженими сторонами істотними умовами договору поставки, які зазначені у додатках №№ 1, 1а до договору поставки на умовах товарного кредиту № К9871002 від 26.04.2004 року та у зазначені сторонами строки і тому є підстави для висновку про те, що сторони взаємно погодили в додатках №1,1а до договору поставки строки та визначили, що відносини за вказаними додатками регулюються договором поставки на умовах товарного кредиту № К9871002 від 26.04.2004 року.

Колегія суддів погоджується з такими доводами суду.

Однак підстави для стягнення заборгованості відсутні, оскільки заявою від 26.11.2013 року відповідач просив суд застосувати наслідки спливу позовної давності за вимогами про стягнення боргу за накладними від 22.03.2004 року № 24-0178 та від 16.04.2004 року (том 3 а.с.17).

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки ( ст. 257 Цивільного кодексу України ).

Відповідно до ст. 261 Цивільного кодексу України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Крім того, пунктом 4.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 року "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" встановлено, що у зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане.

Якщо договором чи іншим правочином визначено різні строки виконання окремих зобов'язань, що з нього виникають (наприклад, у зв'язку з поетапним виконанням робіт або з розстроченням оплати), позовна давність обчислюється окремо стосовно кожного з таких строків.

Оскільки строк виконання зобов'язання з оплати суми боргу, який виник на підставі спірних накладних (враховуючи умови п.1 угоди №1 від 25.10.2004 року про внесення змін до договору поставки на умовах товарного кредиту №К-9871002 від 26.04.2004 року), сплив 29.11.2007 року, а позивач звернувся до суду з заявою про збільшення позовних вимогами до відповідача про стягнення боргу за вказаними накладними 10.01.2013 року, то висновок суду першої інстанції про пропуск строку позовної давності є правомірним.

Посилання скаржника на положення п.2 ст. 264 Цивільного кодексу України в якості обгрунтування позиції щодо переривання строку позовної давності колегія суддів вважає безпідставним. Як раніше зазначалось, позивач не посилався в позовній заяві, поданій до господарського суду Дніпропетровської області 21.02.2006 року, на вказані накладні як на підставу своїх вимог.

Заяву позивача про стягнення збитків в розумінні ст.264 Цивільного кодексу України можна вважати частиною вимог, доповненням до вимог про стягнення заборгованості та штрафних санкцій.

Згідно із ч.3.4 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Щодо доводів апелянта про необґрунтованість відмови суду в задоволенні вимог про стягнення збитків, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що стягнення збитків за договором сторін можливе відповідно до п.7.4 договору поставки від 26.04.2004 року №К9871002.

Враховуючи, що заявою від 04.02.2013 року відповідач заявив про застосування наслідків спливу позовної давності до позовної вимоги про стягнення збитків (том 2 а.с.79), відмова суду в цій частині заявлених позовних вимог також обґрунтована.

Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновки суду першої інстанції, апеляційний господарський суд вважає, що оскаржуване рішення прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, підстави для його скасування чи зміни відсутні.

Керуючись ст.99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.12.2013 року у справі № 41/64 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя: Т.А. Верхогляд

Суддя: Л.М. Білецька

Суддя: І.В. Тищик

Підписано в повному обсязі 31.03.2014 року.