Постанова

від 19.03.2014 по справі 826/19529/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 березня 2014 року 08 год. 17 хв. № 826/19529/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: Головуючого - судді Дегтярьової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Філур Електрик, Лтд» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29 листопада 2013 року № 0006772201 і № 0006762201, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Філур Електрик, Лтд» (далі - позивач, ТОВ «Філур Електрик, Лтд») з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - відповідач, ДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29 листопада 2013 року № 0006772201 і № 0006762201.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що висновки Акта Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 13.11.2013р. № 354/1-22-01, складеного за результатами проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Філур Електрик, Лтд» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з контрагентом ТОВ «БС Консалтінг Юкреін» (ідентифікаційний код 36412065) за період з 01.01.2011р. по 31.12.2012р, документально та нормативно не підтверджуються.

Відповідач проти позову заперечував, надавши до суду письмові заперечення від 16.01.2014р. б/н., та додаткові документи (зокрема: постанови ст. слідчого з ОВС Головного слідчого управління фінансових розслідувань від 14.10.2013р. про призначення позапланової документальної перевірки в межах кримінального провадження № 32013180000000005, податкової звітності контрагента позивача). В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на те, що працівником ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Філур Електрик, Лтд» (ідентифікаційний код 21462503) з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «БС Консалтінг Юкреін» (ідентифікаційний код 36412065) за період з 01.01.2011р. по 31.12.2012р., за результатами якої складений Акт від 13.11.2013р. № 354/1-22-01. Згідно висновків цього Акта перевірки ТОВ «Філур Електрик, Лтд» допустило порушення норм пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, пп. 139.1 ст. 139 та п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, пп. «а» п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження позивачем податку на прибуток підприємств за IІІ-ій квартал 2011 року на суму 138 207, 00 грн. та заниження податку на додану вартість на загальну суму 102 180, 00 грн., в т.ч. за вересень 2011 року на суму 17 116, 00 грн., за жовтень 2011 року на суму 85 064, 00 грн. На думку відповідача, висновки Акта перевірки являються правомірними та ґрунтуються на достовірних і належних доказах. За наслідками проведеної перевірки ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 29.11.2013р. № 0006762201 і № 0006772201, що повністю відповідає вимогам податкового законодавства.

В судових засіданнях по справі представники позивача підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні, призначеному по даній справі на 12 лютого 2014 року, заперечував проти позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні.

12 лютого 2014 року судом було ухвалено перейти до розгляду справи в порядку письмового провадження на підставі ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.

В ході судового розгляду було встановлено, що протягом періоду з 05.11.2013р. по 08.11.2013р. відповідно до норм пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, та на підставі Наказу від 01.11.2013р. № 1327 та направлення на перевірку від 15.05.2013р. № 1575/22-30, працівником ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Філур Електрик, Лтд» (ідентифікаційний код 21462503) з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «БС Консалтінг Юкреін» (ідентифікаційний код 36412065) за період з 01.01.2011р. по 31.12.2012р., за результатами якої складений Акт від 13.11.2013р. № 354/1-22-01 (далі - Акт перевірки).

В ході проведення вказаної документальної перевірки перевіряючим встановлені взаємовідносини ТОВ «Філур Електрик, Лтд» з суб'єктом господарської діяльності ТОВ «БС Консалтінг Юкреін» (ідентифікаційний код 36412065), а саме - відповідно до договору купівлі-продажу від 15.06.2011р. № 12150 перевіряєме підприємство здійснило закупку товарів на загальну суму 600 900, 00 грн., крім того ПДВ - 102 180, 00 грн. За результатами таких фінансово-господарських відносин перевіряєме підприємство віднесло до складу валових витрат за ІІІ-ій квартал 2011 року суму витрат у розмір 600 900, 00 грн., а до складу податкового кредиту за вересень 2011 року - податок на додану вартість в сумі 17 116, 00 грн., за жовтень 2011 року - 85 064, 00 грн.

Перелік первинних документів позивача, використаних працівником відповідача під час проведення вказаної документальної перевірки, міститься на стор. 2 цього Акта перевірки.

При цьому працівником відповідача в ході проведення документальної перевірки ТОВ «Філур Електрик, Лтд» були враховані відомості, що наведені у постанові ст. слідчого з ОВС Головного слідчого управління фінансових розслідувань, підполковника податкової міліції Ободовського Ю.П., від 14.10.2013р. про призначення позапланової документальної перевірки ТОВ «Філур Електрик, Лтд» (ідентифікаційний код 21462503) по взаємовідносинам з ТОВ «БС Консалтінг Юкреін» (ідентифікаційний код 36412065), постановленої в межах кримінального провадження № 32013180000000005. Зокрема, в тексті цієї Постанови зазначене наступне: «...Головним слідчим управлінням фінансових розслідувань Міністерства доходів і зборів України проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 32013180000000005 від 15.01.2013р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України.

У ході проведення досудового розслідування встановлено, що упродовж 2011 - 2012 років невстановлені слідством особи, з метою прикриття власної незаконної діяльності створили суб'єкт господарювання, шляхом реєстрації на підставну особу за одноразову грошову винагороду, шляхом реєстрації на підставну особу за одноразову грошову винагороду, а саме: ТОВ «БС Консалтінг Юкреін» на ім'я ОСОБА_3 В подальшому, упродовж 2011 - 2012 років невстановлені слідством особи використали реквізити вказаного підприємства, печатку та доступ до віддаленого керування рахунками типу «клієнт-банк», для прикриття власної незаконної діяльності, тобто проведення від його імені фінансової діяльності, документального оформлення операцій з купівлі-продажу ТМЦ, не будучи його службовими особами, а також: не маючи відповідних повноважень.

Проведеним досудовим розслідуванням встановлено, що протягом 2011 року службові особи ТОВ «Філур Електрик, Лтд» формували податковий кредит з ПДВ на підставі документів ТОВ «БС Консалтінг Юкреін»...».

На підставі вищевикладеного перевіряючий дійшов висновку, що наявні у ТОВ «Філур Електрик, Лтд» первинні та розрахункові документи, оформлені по господарським операціям з ТОВ «БС Консалтінг Юкреін» не можуть бути достатньою правовою підставою для формування позивачем сум валових витрат і податкового кредиту з податку на додану вартість.

В розділі 4 «Висновок» Акта перевірки від 13.11.2013р. № 354/1-22-01 перевіряючий встановив порушення ТОВ «Філур Електрик, Лтд» наступних норм законодавства України: пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, пп. 139.1 ст. 139 та п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, пп. «а» п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження позивачем податку на прибуток за IІІ-ій квартал 2011 року на суму 138 207, 00 грн. та заниження податку на додану вартість на загальну суму 102 180, 00 грн. (в т.ч. за вересень 2011 року на суму 17 116, 00 грн., за жовтень 2011 року на суму 85 064, 00 грн.).

Не погоджуючись з висновками Акта документальної перевірки позивач подав до канцелярії податкової інспекції письмові заперечення від 21.11.2013р. № 60 на висновки вказаного Акта перевірки з обґрунтуванням своєї позиції.

Своїми листами від 26.11.2013р. № 7733/10/26-50-22-01 та від 28.11.2013р. № 7881/10/26-50-22-01 відповідач залишив висновки Акта перевірки без змін, та одночасно вніс виправлення до вступної частини Акта перевірки, а заперечення ТОВ «Філур Електрик, Лтд» залишив без задоволення.

29 листопада 2013 року ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на підставі Акта перевірки від 13.11.2013р. № 354/1-22-01 прийняла наступні спірні податкові повідомлення-рішення:

- за № 0006762201, яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до абз. 1 п. 123.1 ст. 123 цього Кодексу, за порушення пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, пп. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, визначило ТОВ «Філур Електрик, Лтд» суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 207 311, 00 грн., в т.ч. 138 207, 00 грн. - основний платіж, 69 104, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- за № 0006772201, яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до абз. 1 п. 123.1 ст. 123 цього Кодексу, за порушення вимог п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, пп. «а» п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, визначило ТОВ «Філур Електрик, Лтд» суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 153 270, 00 грн., в т.ч. 102 180, 00 грн. - основний платіж, 51 090, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

При вирішення даного спору суд виходить з наступного.

В розумінні пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) «витрати» - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Одночасно згідно пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 цього ж Кодексу «господарська діяльність» - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 цього Кодексу).

Згідно абз. 1 п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Крім цього, податковим кредитом у розумінні підпункту 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України) (п. 201.1 ст. 201 ПК України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 ПК України).

В силу п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Згідно з п. 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.8 ст. 201 ПК України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої Наказом Державної податкової адміністрації України 21 грудня 2010 року № 969, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 року за № 1401/18696, (який набрав чинності 10 січня 2011 року та втратив чинність 16 грудня 2011 року)(далі - Порядок) податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Пунктом 4 Порядку встановлено, що сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг продавця у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

В силу п. 5 Порядку податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у пункті 2 цього Порядку.

Податкова накладна є підставою на віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку (п. 6.2 Порядку).

Отже, виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

При цьому у листі від 02.06.2011р. № 742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України одночасно зазначає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів

Сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце . Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції (про що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011р. № 1936/11/13-11).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996-ХІV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. (п. 2.2 Положення).

Згідно з п. 2.3 Положення первинні документи, створені в електронному вигляді, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

В силу п. 2.4 Положення первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Усі первинні документи, облікові регістри і бухгалтерська звітність повинні складатись українською мовою. Поряд з українською мовою може застосовуватися інша мова у порядку, визначеному статтею 11 Закону України «Про мови в Україні» (п. 1.3 Положення).

Аналіз викладених норм свідчить про те, що валові витрати та податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. № 742/11/13-11.

В ході судового розгляду також встановлено, що в червні 2011 року між ТОВ «Філур Електрик, Лтд» (Покупець), в особі директора ОСОБА_4, і суб'єктом господарської діяльності - ТОВ «БС Консалтінг Юкреін» (Подавець), в особі директора ОСОБА_5, був укладений письмовий договір купівлі-продажу від 15.06.2011р. за № 12150. За умовами цього Договору Продавець зобов'язується в порядку та на умовах визначених цим Договором, поставити електронні компоненти (далі - Товар) з передачею прав власності на даний Товар, а Покупець, в свою чергу, - прийняти та оплатити такий Товар.

Найменування, кількість та асортимент Товару визначаються Сторонами у специфікаціях, які оформляються у формі додатків до даного Договору та є невід'ємними його частинами.

Вартість Товару за цим Договором складає 600 000, 00 грн., крім того ПДВ 120 000, 00 грн.

Товар повинен бути поставлений Покупцю в терміни, передбачені умовами даного Договору. Передача Товару здійснюється за адресами Покупця. Одночасно умовами Договору передбачено, що Продавцю надається право дострокового постачання Товару за узгодженням з Покупцем.

Розрахунки за Товар здійснюється в національній валюті в безготівковому порядку, а також, за додатковою домовленістю Сторін, - шляхом видачі векселя.

Відповідно до письмових пояснень позивача, наданих до канцелярії суду 15 та 29 січня 2014 року, згідно установчих документів та даних з ЄДР основним видом діяльності ТОВ «Філур Електрик, Лтд» являється оптова торгівля електронним і телекомунікаційним устаткуванням, деталями до нього . Вироби мікроелектронної техніки, оптову торгівлю яких здійснює ТОВ «Філур Електрик, ЛТД» (в т.ч. ті, що були придбані у ТОВ «БС Консалтінг Юкреін» за спірним договором купівлі-продажу), мають малі та надмалі розміри, а тому їх зберігання не потребує великих площ і особливих умов зберігання (зокрема, позивачем для зберігання таких виробів мікроелектронної техніки використовувалися (-ються) як складські приміщення, так і вільні офісні приміщенні, облаштовані стелажами для розміщення товарів).

Транспортування спірних товарів здійснювалось за рахунок ТОВ «Філур Електрик, Лтд» за допомогою власних транспортних засобів та із залученням третіх осіб (перевізників, служб кур'єрської розсилки).

В подальшому, придбані у ТОВ «БС Консалтінг Юкреін» товари були реалізовані позивачем із певною націнкою на підставі видаткових накладних суб'єктам підприємницької діяльності (покупцям).

На підтвердження фактів виконання Сторонами своїх договірних зобов'язань (поставки товарів і відповідно оплати вартості таких товарів) за вказаним Договором позивачем були надані суду наступні оригінали та копії первинних і розрахункових документів:

- договору купівлі-продажу від 15.06.2011р. за № 12150 з додатками № 1 - № 6 до нього (специфікаціями);

- видаткових накладних на загальну суму 616 488, 00 грн. (з ПДВ), датованих липнем-вереснем 2011 року;

- витягів з книги обліку довіреностей ТОВ «Філур Електрик, Лтд» за 2011 рік; подорожніх листів службового легкового автомобіля за липень-вересень 2011 року;

- платіжних доручень ТОВ «Філур Електрик, Лтд», датованих серпнем-жовтнем 2011 року, з відомостями про здійснення переказу сум коштів (вартість товару з ПДВ) на користь ТОВ «БС Консалтінг Юкреін» на загальну суму 361 296, 00 грн.;

- простого векселя серії АА 2155818 від 29 грудня 2011 року, виданий позивачем ТОВ «БС Консалтінг Юкреін» для пред'явлення протягом 480 днів, на суму 255 192, 00 грн., з відмітками про його погашення;

- акта приймання-передачі векселя від 29.12.2011р., укладеного між ТОВ «Філур Електрик, Лтд» (Векселедавець) і ТОВ «БС Консалтінг Юкреін» (Векселеотримувач);

- акта пред'явлення векселя до платежу від 18.04.2013р. за № 1, укладеного між ТОВ «Айсіпі» (Векселедержатель) і ТОВ «Філур Електрик, Лтд» (Векселедавець);

- платіжного доручення від 18.04.2013р. № 4443 на суму 255 192, 00 грн. (без ПДВ) з відомостями про здійснення переказу сум коштів («платіж по векселю серія АА 2155818 від 29 грудня 2011 року згідно з актом пред'явлення векселя до платежу № 1 від 18.04.2013 року, без ПДВ») на користь ТОВ «Айсіпі»;

- виписок Відділення ПАТ «Банк Форум» (МФО 322948) по розрахунковому рахунку ТОВ «Філур Електрик, Лтд» № 26009307125 з відомостями про здійснення переказу сум коштів (вартість товару з ПДВ) на користь ТОВ «БС Консалтінг Юкреін» та ТОВ «Айсіпі».

За результатами здійснення поставок товарів і виконання робіт ТОВ «БС Консалтінг Юкреін» виписало на користь ТОВ «Філур Електрик, Лтд» наступні податкові накладні: від 04.07.2011р. № 26 на суму 94 200, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 15 700, 00 грн.), від 10.08.2011р. № 9 на суму 95 760, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 15 960, 00 грн.), від 02.08.2011р. № 7 на суму 68 640, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 11 440, 00 грн.), від 02.09.2011р. № 344 на суму 129 096, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 21 516, 00 грн.), від 05.09.2011р. № 9 на суму 102 696, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 17 116, 00 грн.) та від 06.09.2011р. № 349 на суму 126 096, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 21 016, 00 грн.), всього податку на додану вартість на загальну суму 102 748, 00 грн., які підписані керівником цього товариства і скріплені печаткою зазначеного підприємства.

За результатами дослідження вище перелічених первинних і розрахункових документів суд дійшов висновку, що вони оформлені у відповідності до вимог Закону № 996-ХІV та Положення. Також наявні в матеріалах податкові накладні, що були виписані ТОВ «БС Консалтінг Юкреін» у липні-вересні 2011 року на адресу позивача за результатами поставки товарів, за своїм змістом цілком відповідають вимогам п. 201.1 ст. 201 ПК України.

Додатково на обґрунтування своїх позовних вимог ТОВ «Філур Електрик, Лтд» надало суду наступні документи, які підтверджують факт придбання спірних товарів з метою використання їх в подальшій господарській діяльності, економіко-правовий статус позивача та наявність у нього адміністративно-господарських можливостей для здійснення протягом перевіряємого періоду господарської діяльності: копії свого Статуту, витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відносно ТОВ «Філур Електрик, Лтд» станом на 01.10.2013р.; витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відносно ТОВ «БС Консалтінг Юкреін» станом на 25.11.2013р.; копії договорів оренди виробничих та інших приміщень, укладених між ТОВ «Філур Електрик, Лтд» (як Орендарем) і суб'єктами господарської діяльності (як Орендодавцем), та додаткових угод до них, актів приймання-передачі об'єктів оренди; свідоцтв про реєстрацію за ТОВ «Філур Електрик, Лтд» транспортних засобів (легкових автомобілів) та довідки органу ДАІ про закріплення за товариством коду; штатного розкладу ТОВ «Філур Електрик, Лтд», затвердженого 04.01.2011р.; копія договору на послуги спеціального зв'язку від 14.08.2000р. за № 1979, укладеного між ТОВ «Філур Електрик, Лтд» (Відправник) і Державним підприємством спеціального зв'язку (Виконавцем) щодо здійснення пересилання і доставки відправлень позивача адресатам по території України та країн СНД; копія договору на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 03.08.2006р. за № 3895, укладеного між ТОВ «Філур Електрик, Лтд» (Замовник) і ПП «Нічний Експрес» (Перевізник) щодо забезпечення перевезення на території України вантажів відповідно до умов визначених цим Договором і заявками на перевезення; карток субрахунку бухгалтерського обліку 281 «Товари на складі» за період з 01.07.2011р. по 31.03.2012р.; копії видаткових накладних та довіреностей суб'єктів господарювання (покупців) на отримання товарно-матеріальних цінностей, оформлених та отриманих ТОВ «Філур Електрик, Лтд» (як продавцем) в ході реалізації спірного товару третім особам; виписок по розрахунковому рахунку ТОВ «Філур Електрик, Лтд» в банку за серпень-жовтень 2011 року; податкової звітності ТОВ «Філур Електрик, Лтд» з податку на додану вартість за спірні періоди, та ін.

В ході судового розгляду даної справи відповідачем не було надано доказів відсутності у контрагента позивача (ТОВ «БС Консалтінг Юкреін») спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення і виконання вищевказаного правочину, зокрема того, що вказане підприємство не було зареєстроване в якості платника податку на додану вартість або того, що його реєстрація платником податку на додану вартість була анульована в період укладення і виконання спірних договору поставки (виписки самих податкових накладних). Відтак, наявні в матеріалах справи копії податкових накладних, на підставі яких позивач сформував податковий кредит за вересень-жовтень 2011 року, відповідають вимогам, встановленим ст. 201 ПК України.

Також відповідачем не було надано до суду належних доказів, які б свідчили про відсутність у названих підприємств умов для здійснення господарської діяльності (відсутність майна, складських приміщень, обладнання та виробничих потужностей, в т.ч. орендованих, а також трудових ресурсів, тощо), в т.ч. із залученням третіх осіб.

В силу п. 15.1 ст. 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Частиною другою ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Так, безпосередньо в Акті перевірки від 13.11.2013р. № 354/1-22-01 не наведено правову норму, в силу якої на платника податку (Покупця) покладена відповідальність за недекларування та несплату податкових зобов'язань платником податку-контрагентом (Продавцем), шляхом позбавлення його права на податковий кредит та валові витрати.

Згідно правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в його ухвалі від 10.10.2012р. за № К-24491/10, «за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників по ланцюгу для одержання Підприємством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань».

Крім того, під час розгляду даної справи суд враховує положення ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якого суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Нормами ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006р. № 3477-IV визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зокрема, при розгляді Європейським судом з прав людини податкових спорів в мотивувальній частині рішення найчастіше застосовується ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав і основоположних свобод від 04.11.1950 року. Даною статтею гарантується право на мирне володіння своїм майном. У ній, зокрема, визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У контексті податкових спорів (в т.ч. даного конкретного спору) позбавлення права отримати податкову вигоду (податковий кредит) розглядається як позбавлення власності.

Так, у своєму Рішенні від 09.01.2007р. у справі «Інтерсплав проти України» Європейський суд з прав людини зазначає, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

У Рішення цього суду у справі «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) наводяться висновки про те, що позбавлення податковим органом права платників податків ПДВ на податковий кредит/бюджетне відшкодування з причини виявлення зловживань з боку їх їхніх постачальників є порушенням ст. 1 Протоколу до Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Адже немає доказів залучення платника податку на додану вартість до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, чи доказів того, що йому було відомо/повинно було відомо про таку діяльність його постачальників. В цьому випадку недотримується принцип пропорційності, тобто справедливого балансу між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб, у реалізації яких здійснюється втручання держави.

В ході розгляду даної справи в суді відповідачем не було пред'явлено до суду будь-які належні докази нікчемності договору купівлі-продажу від 15.06.2011р. за № 12150, укладеного між ТОВ «Філур Електрик, Лтд» і підприємством ТОВ «БС Консалтінг Юкреін», а також жодних достовірних документальних доказів на підтвердження фактів підписання спірного правочину не уповноваженими на те особами.

Зокрема, безпосередньо в Акті перевірки від 13.11.2013р. № 354/1-22-01 відсутні посилання на ухиляння контрагентом позивача від сплати податків та зборів, визначення їм сум податкових зобов'язань, винесення вироків посадовим особам ТОВ «БС Консалтінг Юкреін» саме за фактом ухиляння від сплати податків в результаті конкретних господарських операцій, або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення договору купівлі-продажу з метою, що порушує публічний порядок.

В силу ч. 1 ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Аналогічну норму містить ч. 2 ст. 2 Кримінального кодексу України (далі - КК України).

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до ч. 1, ч. 4 ст. 70 цього Кодексу належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

З урахуванням того, що по справі було встановлено реальне здійснення господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, наявність належним чином оформлених первинних документів, податкових накладних, виданих зареєстрованим платником податку на додану вартість, суд дійшов висновку про протиправність донарахування позивачу сум податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість, застосування штрафних (фінансових) санкцій спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

За таких обставин, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про необхідність визнання протиправними та скасування спірних у справі податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує з Державного бюджету України на користь позивача фактично здійснені та документально підтверджені судові витрати в розмірі 458, 81 грн.

Керуючись ст. 2, ст. 9, ст.ст. 69 - 71, ст. 94, ст.ст. 158-163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Філур Електрик, Лтд» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 29 листопада 2013 року № 0006762201 і № 0006772201.

3. Присудити з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Філур Електрик, Лтд» (місцезнаходження: 03187, м. Київ, вул. Теремківська, буд. 2а, кв. 26, ідентифікаційний код 21462503) 458 (чотириста п'ятдесят вісім) грн. 81 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст.ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно .

Суддя О.В. Дегтярьова