Рішення

від 27.03.2014 по справі 911/114/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" березня 2014 р. Справа № 911/114/14

Господарський суд Київської області у складі судді Лилака Т.Д., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Батекс», м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод пакувального обладнання «Термо-Пак», Київська обл., с. Фурси про стягнення 212 674,66 грн., за участю представників:

позивача:Ланг А.А., довіреність б/н від 18.02.2014 року; відповідача:Брайко С.А., довіреність № 63 від 10.02.2014 року;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У січні 2014 року позивач звернувся до господарського суду Київської області з позовною заявою до відповідача про стягнення 201 161,61 грн. основного боргу, 11 110,73 грн. 3% річних, 402,32 грн. інфляційних витрат, а загалом 212 674,66 грн. у зв'язку з неналежним виконанням останнім зобов'язань з оплати поставленого товару за договором купівлі-продажу № 5079 від 18.04.2011 року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 17.01.2014 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 30.01.2014 року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 30.01.2014 року розгляд справи було відкладено на 13.02.2014 року.

12.02.2014 року через канцелярію суду позивач надав заяву про збільшення позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача 214 538,73 грн. основного боргу, 11 110,73 грн. 3% річних, 402,32 грн. інфляційних витрат, а загалом 226 051,78 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 13.02.2014 року розгляд справи було відкладено на 27.02.2014 року.

26.02.2014 року через канцелярію суду відповідач надав письмові заперечення в яких проти позову заперечував, та просив суд відмовити в задоволені позовних вимог.

У судовому засіданні 27.02.2014 року оголошувалася перерва на 13.03.2014 року.

У судовому засіданні 13.03.2014 року представниками сторін було подано клопотання про продовження строку вирішення спору та оголошувалася перерва на 27.03.2014 року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 13.03.2014 року суд продовжив строк вирішення спору.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

18.04.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Батекс» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Завод пакувального обладнання «Термо-Пак» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 5079, (далі - договір) за умовами якого продавець продає, а покупець купує та оплачує на умовах договору обладнання (товар) в кількості та номенклатурі відповідно до специфікації (Додаток № 1).

Згідно п. п. 1.2, 1.3. договору покупець зобов'язується провести поставку, налагоджування та навчання персоналу покупця згідно строків встановлених договором, а покупець прийняти та оплатити товар.

Цей договір вступає в силу з моменту підписання і діє до повного виконання сторонами договору своїх зобов'язань (п. 11.6. договору).

Відповідно до п. 2.2. договору сума договору становить 1 193 241,83 грн., крім того ПДВ 238 348,37 грн., всього загальна сума договору становить 1 431 890,20 грн. (один мільйон чотириста тридцять одна тисяча вісімсот дев'яносто гривень 20 коп.), що за курсом Українського міжбанківського валютного ринку гривні до долара становить валютний еквівалент 179 660,00 доларів (сто сімдесят тисяч шістсот шістдесят доларів 00 центів). Загальна сума договору включає в себе вартість упаковки, митної очистки, налагоджування, навчання персоналу та гарантійного обслуговування.

Пунктом 3.1. договору встановлено, що продавець зобов'язаний поставити товар покупцю протягом 130 днів з моменту виконання покупцем авансового платежу згідно поз. 1 Графіка платежів Додатку №2 до договору та при умові своєчасного виконання платежу згідно поз. 2 Графіка платежів.

Згідно Додатку № 2 до договору сторони визначили та погодили, що оплата товару згідно даного договору проводиться наступним чином:

- авансовий платіж 20% від вартості товару, а саме 286 378,04 грн. попередньо оплачується покупцем в строк не пізніше 29.04.2011 року;

- авансовий платіж 70% від вартості товару, а саме 1 002 323,14 грн. оплачується покупцем не пізніше 3 (трьох) банківських днів після письмового повідомлення від продавця по факсимільному зв'язку про готовність товару до відвантаження з заводу-виробника.

- остаточний платіж 10 % від вартості товару, а саме 143 189,02 грн. оплачується покупцем протягом трьох банківських днів від дати підписання «Акту про введення в експлуатацію», але не пізніше 30 днів від дати поставки.

На виконання умов договору позивач повідомленням від 10.10.2011 року повідомив відповідача про готовність товару до відвантаження з заводу-виробника, 07.02.2012 року передав відповідачу товар на загальну суму 1 431 890,20 грн., що підтверджується видатковою накладною № 333 від 07.02.2012 року, копії вказаних документів містяться в матеріалах справи.

Проте, відповідач за отриманий від позивача товар на суму 1 431 890,20 грн. розрахувався частково в розмірі 1 230 728,59 грн., що підтверджується випискою банку з рахунку позивача, і має заборгованість перед останнім у сумі 201 161,61 грн.

Отже, позивач виконав взяті на себе зобов'язання з поставки товару за договором, а відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання з оплати отриманого товару та має перед позивачем заборгованість у сумі 201 161,61 грн.

Доказів сплати відповідачем зазначеної суми боргу суду не надано.

Ст.ст. 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача боргу в сумі 201 161,61 грн. є обґрунтованими, і тому підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що відповідач прострочив виконання зобов'язання з оплати поставленого товару, з нього на користь позивача на підставі ст. 625 ЦК України підлягає стягненню 11 110,73 грн. 3% річних, які нараховані позивачем відповідно до вимог закону.

Вимоги позивача про стягнення інфляційних сум є обґрунтованими, однак судом здійснено перерахунок інфляційного складової боргу за спірний період відповідно до вимог закону, згідно якого інфляційні втрати за спірний період відсутні, у зв'язку з чим в позові в цій частині слід відмовити.

Частина 2 ст. 524 ЦК України передбачає, що сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

У розумінні ч. 2 ст. 533 ЦК України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Відповідно до ст. 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Згідно Наказу Міністерства фінансів України від 10 серпня 2000 року №193 «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 21 «Вплив змін валютних курсів», валютний курс - це встановлений Національним банком України курс грошової одиниці України до грошової одиниці іншої країни.

Пунктом 4 цього Наказу встановлено, що курсова різниця - це різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти при різних валютних курсах.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Згідно п. 2.3. договору вартість договору розрахована на дату укладення договору по курсу Українського міжбанківського валютного ринку на 18.04.2011, що дорівнює 797,00 гривень за 100 доларів США.

В разі зміни більше ніж на 1% встановленого УМВР на дату зарахування коштів на розрахунковий рахунок продавця курсу долара до української гривні щодо курсу зазначеного в п.2.3., то сума платежів та загальна вартість договору повинна бути скорегована пропорційно змінам курсу гривні до курсу долара.

Виходячи з вищевикладеного, у Товариства з обмеженою відповідальністю «Батекс» не виникло право вимоги до відповідача щодо отримання 13 377,12 грн. курсової різниці згідно договору купівлі-продажу товару № 5079 від 18.04.2011 року, так як зарахування заборгованих коштів на розрахунковий рахунок продавця не здійснено.

Судом була надана належна оцінка запереченням та письмовим поясненням відповідача на позовну заяву.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем, належними та допустимими доказами у розумінні ст. 34 ГПК України, суду не доведено відсутність вини за невиконання зобов'язань встановлених договором № 5079 від 18.04.2011 року, яка є підставою для відмови заявлених позивачем позовних вимог.

Судовий збір у розмірі 4 245,45 грн. відповідно до положень статті 49 ГПК України підлягає стягненню з відповідача пропорційно задоволених вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод пакувального обладнання «Термо-Пак» (09150, Київська обл., Білоцерківський район, с. Фурси, вул. Надрічна, 12, код 24219588) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Батекс» (03057, м. Київ, вул. Довженка, 18, код 19365112) 201 161 (двісті одну тисячу сто шістдесят одну) грн. 61 коп. боргу, 11 110 (одинадцять тисяч сто десять) грн.. 73 коп. 3 % річних, 4 245 (чотири тисячі двісті сорок п'ять) грн. 45 коп. судового збору.

В іншій частині в позові відмовити.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.

Повне рішення складено 31.03.2014 р.

Суддя Т.Д. Лилак