Рішення

від 27.03.2014 по справі 910/24797/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" березня 2014 р. Справа № 910/24797/13

Господарський суд Київської області у складі судді Лилака Т.Д., розглянувши справу

за позовом Комунального підприємства «Індустріальне» Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації, м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільінжшляхбуд», Київська обл., м. Вишневе про стягнення 3 180,32 грн., за участю представників:

позивача:Куркіна І.В., довіреність № б/н від 18.11.2013 року; Федорчук Х.В., довіреність № б/н від 02.01.2014 року; відповідача:Герасько М.Г., довіреність № б/н від 27.01.2014 року;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У грудні 2013 року позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовом до відповідача про стягнення 7,84 грн. заборгованості за експлуатаційні витрати, 1 582,32 грн. боргу за послуги з опалення, 1 590,16 грн. пені, а загалом 3 180,32 грн. у зв'язку з неналежним виконанням останнім зобов'язань за договором № 60 про надання послуг з водо-, теплопостачання, водовідведення та участь в витратах по утриманню будинку та прибудинкової території від 01.04.2008 року.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 23.12.2013 року матеріали позовної заяви Комунального підприємства «Індустріальне» Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільінжшляхбуд» про стягнення 3 180,32 грн. направлено за підсудністю до господарського суду Київської області.

Ухвалою господарського суду Київської області від 17.01.2014 року порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 30.01.2014 року.

30.01.2014 року через канцелярію суду відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечував, та просив суд відмовити в задоволені позову.

Ухвалою господарського суду Київської області від 30.01.2014 року розгляд справи було відкладено на 13.02.2014 року.

У судових засідання 13.02.2014 року та 27.02.2014 року оголошувалися перерви відповідно на 27.02.2014 року та 13.03.2014 року.

У судовому засіданні 13.03.2014 року представниками сторін було подано клопотання про продовження строку вирішення спору.

Ухвалою господарського суду Київської області від 13.03.2014 року суд продовжив строк вирішення спору.

У судовому засіданні 13.03.2014 року оголошувалася перерва на 27.03.2014 року.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.04.2008 року між Комунальним підприємством «Індустріальне» Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сільінжшляхбуд» (орендар (власник)) було укладено договір про надання послуг з водо-, теплопостачання, водовідведення та участь в витратах по утриманню будинку та прибудинкової території № 60, предметом якого є надання виконавцем за плату орендарю (власнику) комунальних послуг (холодне, гаряче водопостачання, центральне опалення і водовідведення) в приміщення, будівлю загальною площею 71,90 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Металістів, 9 і участь орендаря (власника).

Строк дії договору встановлено з 01.04.2008 року до 01.04.2010 року. Дія договору продовжується на наступний строк, якщо жодна із сторін до його закінчення не попередить інші сторони про припинення договору (п.п. 5.1, 5.2 договору).

Доказів припинення договору в установленому порядку суду не надано.

Відповідно до п. 2.1 договору орендар (власник) щомісячно сплачує виконавцю вартість фактично отриманих комунальних згідно виставлених постачальниками табуляграм.

Поясненнями позивача та відповідача, частково актами прийняття-передачі виконаних робіт, поданим позивачем розрахунком, проведеним відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору підтверджується факт надання позивачем експлуатаційних послуг відповідачу у період з травня 2011 року по жовтень 2013 року на суму 5 668,50 грн., а також факт користування відповідачем цими послугами та наявності заборгованості у останнього перед позивачем за експлуатаційні послуги у сумі 7,84 грн., після часткової оплати відповідачем експлуатаційних послуг.

Доказів сплати відповідачем зазначеної заборгованості суду не надано.

Відповідач у судовому засіданні 27.03.2014 року визнав позов у частині стягнення 7,84 грн. боргу, про що було здійснено відповідний запис у протоколі судового засідання від 27.03.2014 року.

Відповідно до ч. 5 ст. 78 ГПК України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Визнання відповідачем позову не порушує прав третіх осіб і не суперечить законодавству.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача боргу за послуги у сумі 7,84 грн. є обґрунтованими, і тому підлягають задоволенню.

Предметом розгляду даної справи є також вимога позивача про стягнення з відповідача 1 582,32 грн. боргу за надані позивачем послуги з опалення за договором в період з травня 2001 року по жовтень 2013 року.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з вимогами п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-ХІV, із змінами та доповненнями (далі - Закон № 996-ХІV), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704 (далі - Положення № 88), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи) (п. 2.2 Положення №88).

Згідно ст. 9 Закону № 996-ХІV та п. 2.4 Положення № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити:

- найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ,

- назва документа (форми),

- дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції,

- одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі),

- посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення,

- особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача, тощо.

Пунктом 2.5 Положення № 88 визначено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Суд встановив, що в матеріалах справи відсутні підписані відповідачем акти надання послуг з опалення у період з травня 2011 року по жовтень 2013 року.

Згідно ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на те, що позивачем, належними та допустимими доказами, у розумінні ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу, не доведено суду надання відповідачеві послуг з опалення за договором в період з травня 2001 року по жовтень 2013 року, суд дійшов висновку про недоведеність позовних вимог про стягнення 1 582,32грн. боргу за послуги опалення за вказаним договором та відмову у задоволенні позову в цій частині.

Статтею 230 ГК України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).

Відповідно до ст.1 Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій» суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Відповідно до п. 2.9 договору за несвоєчасну оплату нараховується пеня в розмірі 1% від суми боргу за кожний день затримки платежів але не більше 100% від суми боргу.

Вимоги позивача про стягнення пені є обґрунтованими, однак підлягають стягненню частково в розмірі 7,84 грн., яку нараховано судом відповідно до вимог закону та умов договору. В іншій частині вимог про стягнення пені слід відмовити.

Судовий збір у розмірі 8,43 грн. відповідно до положень статті 49 ГПК України підлягає стягненню з відповідача пропорційно задоволених вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 49, 78, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільінжшляхбуд» (08132, Київська обл., м. Вишневе, вул. Святошинська, 29, код 13699987) на користь Комунального підприємства «Індустріальне» Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації (03067, м. Київ, вул. Виборзька, 42, код 35756924) 7 (сім) грн. 84 коп. основного боргу, 7 (сім) грн. 84 коп. пені, 8 (вісім) грн. 43 коп. судового збору.

В іншій частині в позові відмовити.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.

Повне рішення складено 31.03.2014 р.

Суддя Т.Д. Лилак