Рішення

від 25.03.2014 по справі 910/68/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/68/14 25.03.14

За позовом Комунального підприємства по утриманню житлового господарства

"Житлорембудсервіс" Деснянського району м. Києва

до Малого підприємства "ГАММА"

про стягнення 26 825,83 грн.

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники сторін:

Від позивача Уманська О.В. (дов. б/н від 13.01.2014 року)

Від відповідача не з'явився

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 25.03.2013 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс" Деснянського району м. Києва (далі за текстом - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Малого підприємства "ГАММА" (далі за текстом - відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача 26 825,83 грн. заборгованості за договором № 152/1221 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 28.09.2012 року та договором № 1221 про відшкодування орендарем витрат на комунальні послуги та відшкодування плати за землю балансоутримувачу від 28.09.2012 року, з яких 24910,96 грн. основного боргу, 107,09 грн. інфляційних втрат, 510,83 грн. 3% річних, 1296,95 грн. пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.01.2014 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/68/14, розгляд справи було призначено на 04.03.2014 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.03.2014 року строк вирішення спору продовжено на 15 днів в порядку ст. 69 ГПК України, розгляд справи відкладено в порядку ст. 77 ГПК України на 25.03.2014 року, в зв'язку з неявкою відповідача в судове засідання, необхідністю витребування додаткових доказів по справі.

В судове засідання 25.03.2014 року представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 04.03.2014 року не виконав, про свою відсутність у судовому засіданні суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням з боку відповідача його зобов'язань за договором № 152/1221 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 28.09.2012 року в частині внесення орендних платежів та за договором № 1221 про відшкодування орендарем витрат на комунальні послуги та відшкодування плати за землю балансоутримувачу від 28.09.2012 року щодо оплати наданих комунальних послуг.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, в судове засідання жодного разу не з'явився, викладеного в позовній заяві не спростував.

Відповідно до довідки ЄДРПОУ, адреса відповідача є тією ж, яка вказана у позовній заяві, а саме: м. Київ, вул. Будівельників, 38/14.

Так, згідно з п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1228 від 02.06.2006 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців на відповідача.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

28 вересня 2012 року між Деснянською районною в м. Києві державною адміністрацією, як орендодавцем та відповідачем, як орендарем і позивачем, як балансоутримувачем було укладено Договір № 152/1221 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 28.09.2012 року (далі по тексту - договір).

Відповідно до умов договору (п. 1.1), орендодавець на підставі протоколів постійної комісії Київради з питань власності від 03.04.2012 №114, 22.08.2012 №127 та розпорядження Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації від 20.09.2012 №505 передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києві (далі - об'єкти) за адресою: пр. Маяковського, 48/9 для розміщення перукарні.

Відповідно п. 2.1. договору об'єктом оренди є : нежиле приміщення, загальною площею 43,30 кв. м., у т.ч. 1 поверх - 31,80 кв.м., ганок - 11,50 кв.м. Об'єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва і знаходиться на балансі Комунального підприємства по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс" (п. 2.4. договору).

Пунктом 3.1. договору сторони погодили, що за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі п. 21. Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, затвердженої рішенням Київради від 22 вересня 2011 року № 34/6250 та визначеної в Додатку № 1 до договору, та на дату підписання договору, за перший місяць оренди становить без ПДВ: 40 грн. за 1 кв.м. орендованої площі, що в цілому складає 1 765, 11 грн. Згідно п. 3.2. договору розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній місяць, опублікованому у поточному місяці.

Крім того, в п. 3.4. договору сторони погодили, що додатково до орендної плати нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується орендарем разом з орендною платою.

Відповідно до п. 3.5. договору орендна плата сплачується орендарем на рахунок балансоутримувача, за яким закріплене майно на праві господарського відання чи оперативного управління КП "Житлорембудсервіс", починаючи з дати підписання акта приймання - передачі. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акта приймання - передачі при поверненні об'єкта оренди орендодавцеві.

За пунктом 3.6. договору орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 20 числа поточного місяця на рахунок балансоутримувача.

Пунктом 3.8. договору визначено, що вартість комунальних послуг, витрат на утримання прибудинкової території, вартість послуг по ремонту, технічному обслуговуванню, інженерного обладнання та внутрішніх будинкових мереж, ремонту будівлі, у т.ч. покрівлі, фасаду, вивіз сміття тощо, не входить до складу орендної плати та сплачується орендарем окремо на підставі договорів укладених орендарем з організаціями, що надають такі послуги.

Відповідно до п. 4.9. орендар зобов'язаний самостійно сплачувати вартість фактично спожитих комунальних послуг постачальникам таких послуг, які надаються за окремими договорами, укладеними орендарем з цими організаціями (водопостачання, каналізація, газ, електрична та теплова, вивіз сміття тощо) за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання, та пропорційну орендованій площі частку витрат на утримання прибудинкової території, на ремонт покрівлі, фасаду, вивіз сміття тощо та послуг по технічному обслуговуванню інженерного обладнання.

У випадку не укладання договорів з організаціями, що надають вищезазначені послуги, орендар зобов'язаний протягом 15 календарних днів з моменту підписання цього договору з додатками підписати договір з балансоутримувачем про відшкодування витрат на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю.

За несвоєчасну сплату орендних платежів орендар сплачує на користь орендодавця пеню в розмірі 0,5 % від розміру несплачених орендних платежів на кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України (п. 6.2. договору).

Пунктом 6.5. договору сторони погодили, що у разі звільнення орендарем об'єкта оренди без письмового попередження орендодавця та балансоутримувача, а також без складання акта про передачу об'єкта оренди в належному стані орендар несе повну матеріальну відповідальність за нанесені у зв'язку з цим збитки в повному їх розмірі та сплачує балансоутримувачу оренду плату за весь період користування до підписання акту приймання - передачі об'єкта оренди.

Відповідно розділу 9 договору, договір вступає в силу з моменту його підписання його сторонами і діє з 01.04.2012 року до 30.09.2012 року та вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, зазначені дії оформлюються додатковою угодою, яка є невід'ємною частиною цього договору.

За твердженням позивача, після закінчення строку дії договору протягом місяця жодна із сторін не звернулася із заявою про припинення договору, що на його думку у відповідності до ч.2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ч. 1 ст. 764 ЦК України, ч. 4 ст. 284 ГК України призвело до пролонгації договору на той самий строк та умовах.

Згідно викладеного в позовній заяві відповідач до моменту звернення до суду користувався приміщенням за адресою: м. Київ, пр-т Маяковського, 48/9 загальною площею 43, 30 кв.м. для розміщення перукарні, і станом на 30.12.2013 року заборгованість відповідача по сплаті орендних платежів за договором становить 19 772, 91 грн., яка виникла внаслідок несвоєчасного внесення орендних платежів починаючи з жовтня 2012 року.

У відповідності до наведеного вище п. 4.9. договору, між позивачем, як балансоутримувачем та відповідачем, як орендарем укладено 28.09.2012 року договір № 1221 про відшкодування орендарем витрат на комунальні послуги та відшкодування плати за землю балансоутримувачу (далі за текстом - договір про відшкодування витрат), предметом якого відповідно до п. 1.1. є забезпечення надання балансоутримувачем комунальних послуг (централізоване опалення, електропостачання, постачання холодної та гарячої води і водовідведення), послуг з утримання будинку (споруди) та нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: пр-т Маяковського, 48/9, загальною площею 8 708, 00 кв.м. та участь орендаря у витратах балансоутримувача на виконання вказаних послуг пропорційно до займаної ним площі в цій будівлі. Орендар користується приміщенням, загальною площею 43, 30 кв.м., в т.ч. 1 поверх - 31, 80 кв.м., ганок - 11, 50 кв.м., яке використовується для розміщення перукарні.

Відповідно до п. 2.2.3. договору про відшкодування витрат орендар зобов'язався не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним місяцем, вносити плату на рахунок балансоутримувача за надані послуги. При несвоєчасному внесенні плати, сплачувати пеню із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми наданих послуг за кожен день прострочки.

Пунктом 2.2.4. договору про відшкодування витрат орендар зобов'язався не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним місяцем, вносити на рахунок балансоутримувача плату за землю.

У відповідності до п. 5.1. договору про відшкодування витрат цей договір укладено строком на півроку, що діє з 01.04.2012 року по 30.09.2012 року включно. Якщо жодна із сторін за 30 днів до закінчення строку дії цього договору не повідомила іншу сторону про свій намір припинити дію цього договору, то договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

Додатком до договору про відшкодування витрат сторони погодили розрахунок, щомісячних платежів, відповідно до якого нарахування плати за теплову енергію проводиться щомісячно згідно табуляграм АК «Київенерго» та з урахуванням займаної опалюваної площі та площі загального користування, по тарифах, встановлених КМДА; розмір плати за водопостачання та водовідведення, визначається за показаннями лічильника та згідно розробок табуляграм, розроблених інженерами, на підставі табуляграм ПАТ "Київводоканал" по тарифах встановлених КМДА; розмір плати за гаряче водопостачання визначається на підставі табуляграм, розроблених інженерами, на підставі табуляграм ПАТ "Київенерго" по тарифах встановлених КМДА; розмір плати за електроенергію визначається згідно показань лічильників за тарифами, встановленими КМДА; відшкодування податку на землю складає 57,77 грн.

За твердженням позивача, станом на 30.12.2013 року заборгованість відповідача по сплаті комунальних послуг за договором про відшкодування витрат становить 5 138, 05 грн., яка виникла внаслідок несвоєчасного внесення відповідних платежів починаючи з 2012 року.

Таким чином, за розрахунком позивача на момент вирішення спору основна заборгованість відповідача перед позивачем за договором та договором про відшкодування витрат за загальний період з 01.10.2012 року по 31.12.2013 року становить 26 825,34 грн., з урахуванням нарахованих штрафних санкцій, доказів оплати якої матеріали справи не містять.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги, підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

За своєю правовою природою Договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 152/1221 від 28.09.2012 року є договором оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 ЦК України та Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 ГК України, ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України, і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Згідно ст. 761 ЦК України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Згідно ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

За приписами ст. 764 ЦК України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Відповідно до п. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Враховуючи наведені норми чинного законодавства, п. 9.7. договору та приймаючи до уваги, що матеріали справи не містять доказів наявності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, а також, що матеріали справи не містять доказів звільнення орендарем об'єкта оренди після закінчення строку встановленого в договорі та не містять акту приймання - передачі об'єкта оренди від орендаря до орендодавця, в той час як із розрахунку заборгованості наданого позивачем вбачається часткова оплата відповідачем орендних платежів в листопаді - грудні 2012 року та липні-серпні, жовтні 2013 року, суд дійшов висновку, що договір тричі був пролонгований на строк встановлений договором (6 місяців) з 01.10.2012 року до 31.03.2013 року, з 01.04.2013 року по 30.09.2013 року та з 01.10.2013 року по 31.03.2014 року.

Як встановлено судом свої зобов'язання за договором з 01.10.2012 року по 31.12.2013 року по внесенню орендних платежів відповідач виконував неналежним чином (орендні платежі вносилися не регулярно та не в повному обсязі), внаслідок чого у нього виникла перед позивачем заборгованість в розмірі 19 772, 91 грн. строк оплати якої у відповідності до п. 3.6. договору настав, доказів оплати якої матеріали справи не містять.

Договір № 1221 про відшкодування орендарем витрат на комунальні послуги та відшкодування плати за землю балансоутримувачу, за своєю правовою природою є договором про надання житлово - комунальних послуг, а відтак між сторонами також виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 63 ЦК України та Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Відповідно до статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Відповідно до положень ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до положень ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно положень ст. 905 ЦК України строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Враховуючи положення п. 5.1. договору про відшкодування витрат та приймаючи до уваги, що матеріали справи не містять доказів повідомлення жодної із сторін за 30 днів до закінчення строку дії цього договору про свій намір припинити дію цього договору, і що матеріалів позовної заяви вбачається здійснення відповідачем оплат по договору про відшкодування витрат в листопаді - грудні 2012 року та липні-серпні, жовтні 2013 року, суд дійшов висновку, що договір про відшкодування витрат укладений між сторонами, як і договір, був пролонгований на строк встановлений договором (6 місяців) з 01.10.2012 року до 31.03.2013 року, з 01.04.2013 року по 30.09.2013 року та з 01.10.2013 року по 31.03.2014 року.

Як встановлено судом свої зобов'язання за договором про відшкодування витрат з 01.10.2012 року по 31.12.2013 року по внесенню передбачених вказаним договором платежів відповідач виконував неналежним чином (відшкодування вносилися не регулярно та не в повному обсязі), внаслідок чого у нього виникла перед позивачем заборгованість в розмірі 5 138, 05 грн. строк оплати якої у відповідності до п.п. 2.2.3., 2.2.4. договору настав, доказів оплати якої матеріали справи не містять.

Загальна заборгованість відповідача перед позивачем за період з 01.10.2012 року по 31.12.2013 року по договору та договору про відшкодування витрат складає 24 910, 96 грн.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів на підтвердження сплати заборгованості у розмірі 24 910, 96 грн. відповідачем суду не надано.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором та договором про відшкодування витрат в сумі 24 910, 96 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк оплати орендних платежів та платежів за договором про відшкодування витрат, у відповідності до п. 3.6. договору та п.п. 2.2.3., 2.2.4. договору про відшкодування витрат є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу за договорами укладеними сторонами у розмірі 24 910, 96 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивачем, також, заявлено вимоги про стягнення з відповідача 1 296, 95 грн. пені нарахованої за порушення зобов'язань відповідачем за договором та договором про відшкодування витрат в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від розміру несплачених платежів за кожен день прострочення оплати, відповідно умов договору та договору про відшкодування витрат і Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (за загальний період з 01.07.2013 р. по 31.12.2013 р.), та вимоги про стягнення з відповідача 510, 83 грн. 3% річних та 107,09 грн. інфляційної складової боргу за договором та договором про відшкодування витрат за загальний період з 01.10.2012 року по 31.12.2013 року.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій передбачений ст. 231 Господарського кодексу України. Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума пені в розмірі 1 296, 95 грн. за період з 01.07.2013 року по 31.12.2013 року у відповідності до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та умов договору та договору про відшкодування витрат, оскільки судом встановлено порушення відповідачем строків виконання грошових зобов'язань по зазначеним договорам. Позовна заява містить розрахунок суми пені, при перевірці якого судом встановлено, що позивач правильно здійснив вказаний розрахунок.

Згідно ст. 229 ГК України та ст.625 ЦК України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційної складової ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 ЦК України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошових зобов'язань, позовні вимоги позивача в частині стягнення 510, 83 грн. 3% річних та 107,09 грн. інфляційної складової боргу за договором та договором про відшкодування витрат за загальний період з 01.10.2012 року по 31.12.2013 року підлягають задоволенню відповідно до наведеного в позовній заяві розрахунку. При здійсненні перевірки розрахунку 3% річних та інфляційної складової, нарахованих позивачем, судом встановлено, що ним правильно здійснено вказаний розрахунок.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги комунального підприємства по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс" Деснянського району м. Києва підлягають задоволенню повністю.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Малого підприємства "ГАММА" (01054, м. Київ, вул. Будівельників 38/14; код ЄДРПОУ 21491309; з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Комунального підприємства по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс" Деснянського району м. Києва (02217, м. Київ, вул. Закревського, 15; код ЄДРПОУ 31776030) 24 910 (двадцять чотири тисячі дев'ятсот десять) грн. 96 коп. заборгованості, 1 296 (одну тисячу двісті дев'яносто шість) грн. 95 коп. пені, 510 (п'ятсот десять) грн. 83 коп. 3 % річних, 107 (сто сім) грн. 09 коп. та 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 01.04.2014 р.

Суддя Г.П. Бондаренко