Постанова

від 25.03.2014 по справі 812/1300/14

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

10.2.4

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 березня 2014 рокуЛуганськСправа № 812/1300/14

Луганський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Кисельової Є.О.,

при секретарі судового засідання Гришиній О.Ю.

за участю представників сторін

від позивача - не прибув

від відповідача - не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області до колективного підприємства «Будівельне управління №2» про стягнення заборгованості зі сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 52973,05 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

24 лютого 2014 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області (далі - УПФУ в м. Лисичанську, позивач) до колективного підприємства «Будівельне управління №2» (далі - КП «Будівельне управління №2», відповідач) про стягнення заборгованості зі сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 52973,05 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що КП «Будівельне управління №2» зареєстровано в управлінні Пенсійного фонду України в м. Лисичанську як платника страхових внесків.

В порушення п. 6 ч. 2 ст. 17, п. 6 ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІУ від 09.07.2003 КП «Будівельне управління №2» не в повному обсязі сплачує страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у зв'язку з чим за період з 01.01.2004 по 31.12.2013 утворилась заборгованість у сумі 52973,05 грн., у тому числі недоїмка - 46035,91 грн., пеня - 6937,14 грн. До цього часу в добровільному порядку сума боргу КП «Будівельне управління №2» є несплаченою.

Представник позивача у судове засідання не прибув, про час, дату та місце слухання справи повідомлявся належним чином, від нього до суду надійшла заява в котрій він зазначив, що справу просить розглянути у його відсутність.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, про, час, дату та місце слухання справи повідомлявся належним чином. 28 березня 2014 року поштове відправлення із ухвалою про відкриття провадження у справі та судовою повісткою направлене на адресу зазначену у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, повернулося на адресу суду із позначкою поштового відділення - «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до ч. 11 ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином для реалізації ним права судового захисту своїх прав та інтересів.

Правом подати суду заперечення відповідач не скористався.

Відповідно до ст.128 КАС України суд вважає за можливе розглянути справу без участі сторін, на підставі наявних доказів, які містять достатньо даних про права та обов'язки сторін.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю, з таких підстав.

З 01 січня 2011 року набрав чинності Закон України від 08 липня 2010 року № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", яким запроваджено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування як консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, та визначені правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Згідно з пунктом 7 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення"Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування"суми внесків, нарахованих на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, строк сплати яких не настав на 1 січня 2011 року, та суми нарахованого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування до 1 січня 2004 року, строк сплати яких не настав на 1 січня 2011 року, не сплачені станом на 1 січня 2011 року, підлягають сплаті в порядку, що діяв до 1 січня 2011 року. Стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

До набрання чинності Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування"діяв порядок, передбачений Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"від 09.07.2003 р. №1058.

Судом встановлено, що відповідач - колективне підприємство «Будівельне управління №2» відповідно до повідомлення про взяття на облік платника єдиного внеску є платником єдиного внеску, взятий на облік в органі Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області з 13 березня 2000 року, та відповідно до статей 14, 15 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на час виникнення спірних правовідносин був платником страхових внесків (страхувальником) на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до п.6 ч.2 ст.17 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, відповідач повинен нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Згідно із ч.12 ст.20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків. У разі наявності в платника страхових внесків одночасно із зобов'язаннями із сплати страхових внесків зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати страхових внесків виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань щодо виплати заробітної плати (доходу).

Частиною 6 ст. 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Відповідно до ст.106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі -недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій.

Страхувальник у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, узгоджує її з органами Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, а в разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку.

У разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки.

За несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф залежно від строку затримки платежу в розмірі:

- 10 відсотків своєчасно не сплачених зазначених сум -у разі затримки їх сплати у строк до 30 календарних днів включно;

- 20 відсотків зазначених сум -у разі затримки їх сплати у строк до 90 календарних днів включно;

- 50 відсотків зазначених сум -у разі затримки їх сплати понад 90 календарних днів.

Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.

Про нарахування пені та накладення штрафів, передбачених частинами 9 і 10 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", посадові особи виконавчих органів Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, виносять рішення, які протягом трьох робочих днів із дня їх винесення надсилаються страхувальнику, банку чи організації, яка здійснює виплату і доставку пенсій.

Суми пені та штрафів, передбачених частинами 9 і 10 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", підлягають сплаті страхувальником, банком чи організацією, яка здійснює виплату і доставку пенсій, протягом десяти робочих днів з дня одержання відповідного рішення. При цьому в цей же строк страхувальник, банк чи організація, яка здійснює виплату і доставку пенсій, має право оскаржити зазначене рішення до вищого органу Пенсійного фонду або в судовому порядку з одночасним обов'язковим письмовим повідомленням про це відповідного виконавчого органу Пенсійного фонду, яким прийнято це рішення.

Суми пені та фінансових санкцій, застосованих за порушення порядку та строків обчислення, нарахування та сплати страхових внесків стягуються в тому ж порядку, що й недоїмка зі сплати страхових внесків.

Строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.

Під час розгляду справи судом встановлено, що нарахована сума внесків відповідачем в установлені законом терміни в повному обсязі не сплачена, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з 01.01.2004 по 31.12.2013 в сумі 52973,05 грн., що підтверджується карткою особового рахунку страхувальника та розрахунком нарахування та сплати страхових внесків, фінансових санкцій та пені (арк. справи 10-12, 23).

У зв'язку з тим, що сума страхових внесків не була сплачена, згідно ч. З ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" УПФУ в м. Лисичанську Луганської області була винесена вимога про сплату боргу від 05 квітня 2012 року №Ю-359.13 на суму 52973,05 грн., з яких недоїмки із внесків 46035,91 грн., пені 6937,14 грн. (13).

Позивачем вказану вимогу було направлено відповідачу поштовим відправленням з повідомленням про вучення. Поштове відправлення повернулося на адресу позивача із зазначенням причини такого повернення - «за закінченням терміну зберігання» (арк. справи 14).

Оскільки поштове відправлення з вимогою повернулося на адресу позивача без вручення з незалежних від УПФУ причин, суд приходить до висновку, що вимогу про сплату боргу вручено відповідачу належним чином.

Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату боргу відповідач суму недоїмки в повному обсязі не сплатив, вимогу про сплату недоїмки з управлінням Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області не узгодив та у судовому порядку її не оскаржив.

Відповідно до письмових пояснень представника позивача, що надійшли на адресу суду електронною поштою 19 березня 2014 року, вищезазначена вимога на примусове виконання до відділу державної виконавчої служби Лисичанського міського управління юстиції не направлялась (а.с.26).

Відповідно до частини 12 статті 20 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-1V "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"(в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків. У разі наявності в платника страхових внесків одночасно із зобов'язаннями із сплати страхових внесків зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати страхових внесків виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань щодо виплати заробітної плати (доходу).

Враховуючи те, що відповідач у добровільному порядку заборгованість із сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та пені не сплатив, позовні вимоги управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області визнаються судом обґрунтованими, доведеними і такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 17, 18, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області до колективного підприємства «Будівельне управління №2» про стягнення заборгованості зі сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 52973,05 грн., - задовольнити повністю.

Стягнути з колективного підприємства «Будівельне управління №2» (ідентифікаційний код 23485329, місцезнаходження: 93103, Луганська область, м. Лисичанськ, кв. 50-річча Перемоги, буд. 1, кв. 179) на користь управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області (місцезнаходження: 93113 Луганська область, м. Лисичанськ, вул. Свердлова, 347, р/р №25600312733 в ЛОУ ВАТ «Державний Ощадний банк України», МФО 304665, код 21792407) суму заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 52973,05 грн. (п'ятдесят дві тисячі дев'ятсот сімдесят три гривні 05 копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено та підписано 28 березня 2014 року.

Суддя Є.О. Кисельова