Рішення

від 27.03.2014 по справі 911/604/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" березня 2014 р. Справа № 911/604/14

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський завод будівельних матеріалів Астор»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автобанн»

про стягнення 24382,92 грн.

секретар судового засідання (пом. судді): Новікова І.С.

за участю представників:

від позивача : не з'явився

від відповідача : Крупка Б.Г., довір. б/н від 20.01.2014 р.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Київський завод будівельних матеріалів Астор» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автобанн» (далі - відповідач) про стягнення 24382,92 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань щодо здійснення розрахунку з позивачем за поставку товару відповідно до договору поставки № 32 від 23.04.2012 р., у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 22225,00 грн. основного боргу, 1706,76 грн. пені, 385,44 грн. 3% річних, 65,72 грн. інфляційних втрат, а також витрати зі сплати судового збору.

Розгляд справи відкладався.

12.03.2014 р. до господарського суду Київської області ТОВ «Автобанн» було подано відзив б/н від 11.03.2014 р., відповідно до якого відповідач визнав заборгованість в сумі 22225,00 грн., а також просив суд розстрочити сплату боргу в розмірі 24382,92 грн. на 6 місяців рівними частками по 4063,82 грн. щомісячно.

14.03.2014 р. до господарського суду Київської області ТОВ «Київський завод будівельних матеріалів Астор» було подано пояснення б/н від 11.03.2014 р. щодо поставок та оплат, які були здійснені протягом строку дії договору поставки № 32 від 23.04.2012 р.

Крім того, позивач просив суд розглянути справу без участі представника позивача.

Позивач у судові засідання 13.03.2014 р. та 27.03.2014 р. представника не направив, хоча про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник відповідача у судовому засіданні 27.03.2014 р. проти задоволення позовних вимог не заперечував та просив суд розстрочити сплату заборгованості на 6 місяців рівними частками.

У судовому засіданні 27.03.2014 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

23.04.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Київський завод будівельних матеріалів Астор» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Автобанн» (покупець) було укладено договір поставки № 32, відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов'язується передати покупцеві товар, визначений специфікацією, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його.

Згідно з п. 2.4 договору оплата товарів покупцем здійснюється по кожній партії шляхом переказу грошових коштів на поточний рахунок продавця.

Відповідно до п. 2.6 договору розрахунки за цим договором проводяться шляхом передплати.

Пунктом 4.3 договору передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати товару покупець сплачує продавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення.

Договір діє до 30.12.2012 р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 7.2 договору).

ТОВ «Київський завод будівельних матеріалів Астор» та ТОВ «Автобанн» було підписано додаток № 1 до договору (специфікацію) на суму 603000,00 грн.

ТОВ «Київський завод будівельних матеріалів Астор» на виконання договору поставки № 32 від 23.04.2012 р. було поставлено відповідачеві товар, що підтверджується видатковими накладними № 363 від 24.09.2012 р. на суму 3612,50 грн. та № 370 від 25.09.2012 р. на суму 18612,50 грн.

ТОВ «Київський завод будівельних матеріалів Астор» було надіслано на адресу ТОВ «Автобанн» претензію № 24 від 03.06.2013 р. на суму 22225,00 грн.

Відповідь на претензію отримано не було, заборгованість не сплачено.

Оскільки ТОВ «Автобанн» не розрахувалось з позивачем за договором поставки № 32 від 23.04.2012 р. в сумі 22225,00 грн., останній і звернувся з даним позовом до суду.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як зазначено у ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності з ч. 1 статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин.

Так, ст. 655 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ст.ст. 691, 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Поряд з цим, приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Доказів погашення заборгованості відповідач суду не надав.

Водночас, як вбачається із відзиву б/н від 11.03.2014 р., адресованого суду, відповідач визнав позовні вимоги ТОВ «Київський завод будівельних матеріалів Астор» в частині основного боргу в сумі 22225,00 грн.

Згідно з ч. 5 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов повністю або частково.

Частиною 6 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Водночас, як передбачено ч. 5 ст. 78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

З урахуванням викладеного, встановлення судом факту наявності заборгованості відповідача перед позивачем за договором поставки № 32 від 23.04.2012 р., а також визнання заборгованості відповідачем, позовні вимоги в частині стягнення 22225,00 грн. основного боргу підлягають задоволенню.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача 1706,76 грн. пені, керуючись п. 4.3 договору № 32 від 23.04.2012 р.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як зазначалося вище, згідно п. 4.3 договору, у випадку несвоєчасної оплати товару покупець сплачує продавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення.

З долученого до матеріалів справи розрахунку пені вбачається, що позивачем було визначено розмір пені в сумі 1706,76 грн., у тому числі - за період з 14.06.2013 р. до 12.08.2013 р. на суму 22225,00 грн. в сумі 511,48 грн., з 13.08.2013 р. до 10.01.2014 р. на суму 22225,00 грн. в сумі 1195,28 грн.

Між тим, частиною шостою статті 232 ГК України визначено строк та порядок нарахування штрафних санкцій.

Так, згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з виконаним судом арифметичним розрахунком, з урахуванням ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 1493,03 грн. за період з 14.06.2013 р. до 14.12.2013 р. на суму 22225,00 грн.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача пені підлягає частковому задоволенню.

Окрім того, позовна заява містить вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З долученого до матеріалів справи розрахунку 3% річних вбачається, що позивачем було визначено розмір 3% річних у сумі 385,44 грн. за період з 14.06.2013 р. до 10.01.2014 р. на суму 22225,00 грн., який є обґрунтованим та арифметично вірним, у зв'язку з чим 3% річних підлягають стягненню з відповідача в заявленому позивачем розмірі.

Розмір інфляційних втрат, визначений позивачем, становить 65,72 грн. за період з 14.06.2013 р. до 10.01.2014 р. на суму 22225,00 грн., є обґрунтованим та арифметично вірним, у зв'язку з чим інфляційні втрати також підлягають стягненню з відповідача в заявленому позивачем розмірі.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський завод будівельних матеріалів Астор».

Поряд з цим, слід зазначити, що відповідач у своєму відзиві б/н від 11.03.2014 р., адресованому суду, просив суд розстрочити сплату боргу в розмірі 24382,92 грн. на 6 місяців рівними частками по 4063,82 грн. щомісячно.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо) (пп. 7.1.2 п. 7.1 ст. 7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України»).

Як передбачено п. 7.2 ст. 7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України», підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

З огляду на викладене вище, дослідивши доводи відповідача, враховуючи неподання відповідачем будь-яких доказів на підтвердження скрутного фінансового стану ТОВ «Автобанн», суд дійшов висновку щодо відсутності у даному випадку виняткових обставин, що надавали б можливість вважати наявними підстави для розстрочення виконання рішення суду у даній справі.

Витрати зі сплати судового збору відповідно до статті 49 ГПК України покладаються судом на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автобанн» (08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Дзержинського, 14, оф. 225, код 33003362) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський завод будівельних матеріалів Астор» (08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Привокзальна, 54, код 35602814) - 22225 (двадцять дві тисячі двісті двадцять п'ять) грн. 00 коп. основного боргу, 1493 (одну тисячу чотириста дев'яносто три) грн. 03 коп. пені, 385 (триста вісімдесят п'ять) грн. 44 коп. 3% річних, 65 (шістдесят п'ять) грн. 72 коп. інфляційних втрат, 1810 (одну тисячу вісімсот десять) грн. 98 коп. судового збору.

3. У решті позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення підписане 01.04.2014 р.

Суддя В.М. Бабкіна