Постанова

від 01.04.2014 по справі 905/6983/13

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

18.03.2014 справа №905/6983/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Марченко О.А. суддівПопкова Д.О., Татенко В.М. за участю представників сторін: від позивача: Мавроді І.Д. - за довіреністю № 5812 від 31.12.2013 р. від відповідача: не з'явився; розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради "Донецькміськтепломережа", м. Донецьк на рішення господарського судуДонецької області від 27.11.2013р. (повний текст рішення підписано 02.12.2013р.) у справі№ 905/6983/13 (суддя Філімонова О.Ю.) за позовомКомунального комерційного підприємства Донецької міської ради "Донецькміськтепломережа", м. Донецьк до Житлово-будівельного кооперативу «Маяк», м. Донецьк про стягнення суми основного боргу у розмірі 22943,55 грн., 3% річних у розмірі 285,87 грн., інфляційних втрат у розмірі 9,49 грн.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Донецької області від 27.11.2013р. у справі № 905/6983/13 позовні вимоги Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради "Донецькміськтепломережа" м. Донецьк до Житлово-будівельного кооперативу «Маяк», м. Донецьк про стягнення суми основного боргу у розмірі 22943,55 грн., 3% річних у розмірі 285,87 грн., інфляційних втрат у розмірі 9,49 грн. - задоволено частково: припинено провадження в частині стягнення боргу у розмірі 17800,00 грн., стягнуто основний борг в розмірі 3351,68 грн., 3% річних у розмірі 281,45 грн., інфляційні втрати у розмірі 9,49 грн., та відмовлено у позові в частині стягнення боргу у розмірі 1685,87 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням в частині відмови у позові про стягнення боргу в розмірі 1685,87 грн., Комунальним комерційним підприємством Донецької міської ради "Донецькміськтепломережа", м. Донецьк подана апеляційна скарга, в якій йдеться про часткове скасування судового рішення у зв'язку з тим, що висновки, викладені у рішенні суду, не відповідають дійсності та не ґрунтуються на нормах матеріального і процесуального права. Зокрема, скаржник вважає хибним висновок місцевого суду щодо недоведеності та безпідставності позовних вимог в частині відмови у позові з огляду на наявність заборгованості у розмірі 5073 грн. 55 коп., зважаючи на часткове віднесення проведених відповідачем у спірний період оплат в рахунок погашення заборгованості за попередні періоди згідно з п.4.2 договору №2502 від 01.04.2009 р.

Позивач наполягає на задоволенні апеляційної скарги, частковому скасуванні судового рішення та задоволенні позову в цій частині.

Відповідач наданим правом не скористався, у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

У попередньому судовому засіданні відповідач заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив рішення суду залишити без змін, у задоволенні скарги відмовити.

Зважаючи на достатність наданих сторонами доказів, та керуючись статтею 75 Господарського процесуального кодексу України - справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Перевіркою матеріалів справи встановлено наступне.

Комунальне комерційне підприємство Донецької міської ради "Донецькміськтепломережа", м. Донецьк звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Житлово-будівельного кооперативу «Маяк» про стягнення суми основного боргу у розмірі 22943,55 грн., 3% річних у розмірі 285,87 грн., інфляційних втрат у розмірі 9,49 грн.

Позовні вимоги до Житлово-будівельного кооперативу «Маяк» (далі ЖБК) обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором купівлі - продажу теплової енергії №2502 від 01.04.2009 р. Як зазначає позивач, за наведеним договором останній у період з 20.02.2013 р. по 15.04.2013р. надавав відповідачу послуги з постачання теплової енергії на загальну суму 23151,68 грн., що підтверджує доданими до матеріалів справи рахунками. При цьому, за твердженням позивача, вартість поставленої теплової енергії відповідач оплатив частково на суму 208,13 грн. Таким чином, зобов'язання відповідача за період з 20.02.2013 р. по 15.04.2013р. на загальну суму 22943,55грн. за рахунками № 2502 від 29.03.2013р. та №2502 від 29.04.2013р., за твердженням позивача, є невиконаними. На підставі ст.625 Цивільного кодексу України на суму заборгованості позивачем нараховані інфляційні втрати та 3% річних. Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 536, 610, 612, 625, 626, 655, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 54, 55, 56, 57 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 193, 275, 276 Господарського кодексу України, Законом України "Про житлово - комунальні послуги", Законом України "Про теплопостачання".

Задовольняючи частково позовні вимоги до Житлово-комунального кооперативу «Маяк» суд першої інстанції виходив із виконання відповідачем зобов'язань за укладеним договором теплопостачання з порушенням строків, встановленим цим договором.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши доводи заявника апеляційної скарги, повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства, перевіривши повноту встановлених фактів, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду підлягає частковому скасуванню виходячи з наступного.

Так, між Комунальним комерційним підприємством Донецької міської ради "Донецькміськтепломережа" м. Донецьк (теплопостачальна організація) та Житлово-будівельним кооперативом «Маяк» (ЖБК) укладено договір купівлі - продажу теплової енергії №2502 від 01.04.2009р.

За умовами договору №2502 від 01.04.2009 р. підприємство взяло на себе зобов'язання постачати теплову енергію у вигляді гарячої води до межі відповідальності на наступні потреби: опалення - в період опалювального сезону; гаряче водопостачання - протягом року за винятком часу для проведення ремонтних та профілактичних робіт, а ЖБК зобов'язалось прийняти теплову енергію на межі відповідальності, розподілити її споживачам та здійснити оплату її вартості за встановленими тарифами (цінами) в строки, передбачені даним договором. (п.п.1.1, 1.2 договору №2502 від 01.04.2009 р.).

В п. 2.4 договору №2502 від 01.04.2009 р. вказано, що обсяг теплової енергії визначається додатком №2.

Згідно з п. 2.5 договору №2502 від 01.04.2009 р., за наявності приладів обліку, встановлених на межі балансової належності теплових мереж, облік обсягу поставленої теплової енергії здійснюється у відповідності до їх показників.

Аналогічні умови передбачені приписом п.23 Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007р. №1198, згідно з яким розрахунки за спожиту теплову енергію проводяться відповідно до договору, на підставі показів приладу обліку у відповідності до діючих тарифів (цін), які затверджені у встановленому порядку. У споживачів, які не мають приладів комерційного обліку розрахунку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного в договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури зовнішнього повітря та кількості часів роботи тепловикористовуючого обладнання за розрахунковий період.

Відповідно до додатку №1 до наведеного договору №2502 від 01.04.2009 р. теплова енергія постачається у приміщення за адресою: м. Донецьк, пл.Конституції, б. 9.

Як вбачається з матеріалів справи, при зверненні до суду з даним позовом позивач вказував, що з 20.02.2013 р. по 15.04.2013 р. на виконання умов договору №2502 від 01.04.2009 р. поставлено відповідачу теплову енергію вартістю 23151,68 грн., яка частково оплачена відповідачем на суму 208,13 грн., у зв'язку з чим заборгованість ЖБК перед позивачем за вказаний період становить 22943,55 грн.

На підтвердження викладених обставин позивачем надані рахунки за спожиту теплову енергію № 2502 від 29.03.2013р. на суму 13664,12 грн. та №2502 від 29.04.2013р. на суму 9487,56 грн., акти на включення/відключення опалення від 22.10.2012 року і від 15.04.2013 року, акти про покази тепломіра від 22.03.2013 року і від 18.04.2013 року, та виписки з банківського рахунку.

Про факт отримання відповідачем рахунків свідчать підписи повноважних представників останнього.

Як зазначає позивач, вартість поставленої теплової енергії сплачено відповідачем частково. Також, позивачем відшкодовано відповідачу витрати у розмірі 2% від суми, яка надійшла на рахунок позивача від відповідача (п. 4.13 договору №2502 від 01.04.2009 р.), із їх зарахуванням в рахунок оплати вартості спожитої відповідачем теплової енергії.

При цьому, позивач стверджує, що відповідачем частково не сплачено рахунок № 2502 від 29.03.2013 р. на суму 13455,99 грн. та взагалі не сплачено рахунок № 2502 від 19.04.2013 року на суму 9487,56 грн.

За твердженням позивача, причиною виникнення заборгованості за послуги, надані за період з 20.02.2013 року по 15.04.2013 року, є існування заборгованості за минулі періоди в рахунок погашення якої позивачем на виконання приписів п. 4.2 Договору №2502 від 01.04.2009 р. зараховані сплачені відповідачем згідно з платіжними дорученнями грошові кошти.

Отже, сума основного боргу за спожиту теплову енергію на момент пред'явлення позову, на думку позивача, становила 22943,55 грн., що й стало підставою для його звернення з даним позовом до суду.

Дослідивши матеріали справи, апеляційний суд не погоджується з висновками місцевого суду щодо відмови у позові в частині стягнення 1685,87 грн. з огляду на наступне:

Відповідно до ст.4 3 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Судовими доказами слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного розгляду справи.

Згідно з п.4 ст.129 Конституції України, ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Правовідносини сторін у даній справі регулюються положеннями Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України „Про теплопостачання" та умовами укладеного договору.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Приписами ст.629 Цивільного Кодексу встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 3 ст.24 Закону України „Про теплопостачання" передбачено, що основними обов'язками споживача теплової енергії є, зокрема додержання вимог договору та нормативно-правових актів.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Зобов'язанням у свою чергу є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 Цивільного кодексу України).

Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У відповідності до п.4.1 договору №2502 від 01.04.2009р., розрахунковим періодом для оплати є календарний місяць. ЖБК виконує оплату вартості отриманої теплової енергії не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, згідно наданим рахункам. Оплата за теплову енергію здійснюється згідно з діючими тарифами, які встановлюються Кабінетом Міністрів України або іншими органами влади.

Позивач, відповідно до п. 4.2 Договору №2502 від 01.04.2009 р., за наявності у відповідача заборгованості за попередні періоди зараховує сплачені відповідачем грошові кошти в рахунок погашення цієї заборгованості, незалежно від вказаного у платіжному дорученні призначення платежу.

Разом з тим, Законом України від 05.04.2001 №2346-III "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" визначено, що платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача (ст.1 п.1.30).

Відповідно до п.20.1. ст.20 вказаного Закону, ініціатором переказу може бути платник, а також отримувач у разі ініціювання переказу за допомогою платіжної вимоги при договірному списанні та в інших випадках, передбачених законодавством, і стягувач, що отримує відповідне право виключно на підставі визначених законом виконавчих документів у випадках, передбачених законом.

Ініціювання переказу проводиться шляхом подання ініціатором до банку, в якому відкрито його рахунок, розрахункового документа (ст.21 п.21.1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні").

Згідно п.1.4 Інструкції «Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті», затвердженій Постановою НБУ від 21.01.2004р. №22, платіжне доручення - розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача.

За приписом п.3.8 вказаної Інструкції, реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

Враховуючи наведені норми права, при визначенні розміру сплачених відповідачем грошових коштів в рахунок оплати наданих позивачем послуг за договором №2502 від 01.04.2009 р., до уваги має прийматися призначення платежу, вказане у наданих платіжних дорученнях та відображене у банківських проводках.

Разом з тим, з наявних в матеріалах справи платіжних доручень № 66 від 30.08.2013 року на суму 2000,00 грн., № 75 від 03.10.2013р. на суму 2000,00 грн.; № 80 від 08.10.2013р. на суму 1500,00 грн.; № 89 від 16.10.2013р. на суму 1800,00 грн.; № 99 від 21.11.2013р. на суму 3000,00 грн.; № 97 від 19.11.2013р. на суму 2500,00 грн.; № 93 від 13.11.2013р. на суму 5000,00 грн.; № 103 від 25.11.2013р. на суму 2000,00 грн., вбачається, що грошові кошти сплачені на підставі вказаних платіжних інструментів з призначенням платежу «рахунок № 2502 від 31.03.2013 р. за опалення за березень 2013 року», на що суд першої інстанції не звернув уваги.

Таким чином, оскільки в платіжних документах відповідачем при проведенні оплат призначенням платежу вказано оплату за березень 2013 року, водночас розмір сплачених сум значно перевищує вартість наданих у березні 2013 року послуг, при наявності у відповідача заборгованості за договором №2502 від 01.04.2009 р. за попередні періоди, сплачені відповідачем суми правомірно частково зараховані позивачем в рахунок погашення такої заборгованості.

Як вбачається з матеріалів справи, під час розгляду даної справи судом першої інстанції відповідачем з врахуванням п. 4.13 договору №2502 від 01.04.2009 р. сплачено позивачу 17906,00 грн.

У зв'язку з викладеними, висновки суду першої інстанції щодо припинення провадження у справі в частині стягнення 17800,00 грн. заборгованості є хибними.

Колегія суддів дійшла висновку, що провадження у справі підлягає припиненню в частині стягнення 17906,00 грн. заборгованості.

Отже, станом на момент прийняття рішення розмір заборгованості відповідача перед позивачем за поставлену у період з лютого 2013 року частково по квітень 2013 року на підставі договору №2502 від 01.04.2009 р. теплову енергію становить 5037,55 грн., яка і підлягає стягненню з відповідача у даній справі.

Оскільки, як зазначено вище, відповідачем сплачено позивачу вартість наданих послуг з призначенням платежу за березень 2013 року, в свою чергу доказів оплати послуг, наданих позивачем у квітні 2013 року суду не надано, та з огляду на те, що позивачем правомірно зараховано сплачені позивачем грошові кошти в рахунок погашення заборгованості за попередні періоди, колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції, про відмову у позові про стягнення суми боргу в розмірі 1685,87 грн., тому рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню.

При цьому, як встановлено вище, відповідачем порушено строки виконання грошового зобов'язання з оплати спожитої теплової енергії, визначені договором №2505 від 01.04.2009 р., що й стало підставою для нарахування 3% та інфляційних втрат.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи, що матеріалами справи в їх сукупності підтверджується прострочення відповідачем виконання зобов'язання з оплати вартості спожитої у період з 20.02.2013 р. по 15.04.2013 р. теплової енергії, розрахунок, проведений місцевим господарським судом, є арифметично вірним, апеляційна інстанція погоджується з правильністю висновків місцевого господарського суду щодо обґрунтованості вимог в частині стягнення 3% річних в розмірі 281,45 грн., нарахованих за період з 25.04.2013 року по 01.10.2013 року від суми заборгованості окремо за кожним рахунком з врахуванням проведених відповідачем оплат, та 9,49 грн. інфляційних втрат за травень 2013 року, які підлягають стягненню з відповідача.

Враховуючи наведене, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради "Донецькміськтепломережа", м. Донецьк підлягає задоволенню, рішення господарського суду Донецької області від 27.11.2013р. у справі №905/6983/13 підлягає скасуванню в частині відмови у позові про стягнення суми боргу в розмірі 1685,87 грн.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача по справі.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради "Донецькміськтепломережа", м. Донецьк задовольнити.

Рішення господарського суду Донецької області від 27.11.2013р. у справі №905/6983/13 про відмову у позові в частині стягнення суми у розмірі 1685,87 грн. скасувати.

Прийняти нове рішення, яким задовольнити позов Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради "Донецькміськтепломережа", м. Донецьк в частині стягнення 1685,87 грн. боргу.

Викласти п.п. 1, 2, резолютивної частини рішення в наступній редакції:

«Припинити провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 17906,00 грн.

Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Маяк" (83000, м. Донецьк, пл. Конституції, б. 6, ЄДРПОУ 23778274) на користь Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради "Донецькміськтепломережа" (83001, м. Донецьк, вул. Постишева, б. 68, ЄДРПОУ 33257089) суму основного боргу у розмірі 5037 (п'ять тисяч тридцять сім) грн. 55 коп., 3% річних у розмірі 281 (двісті вісімдесят одна) грн. 45 коп., інфляційні витрати у розмірі 9 (дев'ять) грн. 49 коп., судовий збір у розмірі 1720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп.»

Включити абзац 3 з резолютивної частини рішення.

В решті рішення господарського суду Донецької області від 27.11.2013 року у справі № 905/6983/13 залишити без змін.

Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Маяк" (83000, м. Донецьк, пл. Конституції, б. 6, ЄДРПОУ 23778274) на користь Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради "Донецькміськтепломережа" (83001, м. Донецьк, вул. Постишева, б. 68, ЄДРПОУ 33257089) 860,25 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

У судовому засіданні 18.03.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови підписаний 21.03.2014р.

Головуючий О.А. Марченко

Судді: Д.О. Попков

В.М. Татенко