Україна
Донецький окружний адміністративний суд
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
25 березня 2014 р. Справа №805/15021/13-а
приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 10 год. 39 хв.
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Олішевська В.В., при секретарі судового засідання Неженцеві М.В., розглянувши адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Феникс" м. Макіївка
до відповідача: Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області
про: визнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення від 04.10.2013 року № 0002082202 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за січень 2013 року у розмірі 10780695 грн. та податкового повідомлення - рішення від 04.10.2013 року № 0002092202 про зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість за січень 2013 року у розмірі 3666667 грн., в тому числі відшкодовано на момент перевірки 3666667 грн., та про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 916666,75 грн.
за участю
представників сторін:
від позивача: не з'явився.
від відповідача: Пальцун С.О., Байдюк О.В. - за довір.
ВСТАНОВИВ:
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Феникс" м. Макіївка, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення від 04.10.2013 року № 0002082202 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за січень 2013 року у розмірі 10780695 грн., та податкового повідомлення - рішення від 04.10.2013 року № 0002092202 про зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість за січень 2013 року у розмірі 3666667 грн., в тому числі відшкодовано на момент перевірки 3666667 грн., та про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 916666,75 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що висновки акту перевірки про порушення позивачем Податкового кодексу України є безпідставними та такими, що спростовується фактичними обставинами по справі, в зв'язку з чим є необґрунтованими, а тому прийняті на підставі цього акту оскаржувані податкові повідомлення - рішення від 04.10.2013 року № 0002082202 та від 04.10.2013 року № 0002092202 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Представники позивача у судових засіданнях підтримували позовні вимоги, у судове засідання яке було призначено на 25.03.2014 р. не з'явилися про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду повідомлялися належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, надавши заперечення, які долучені до матеріалів справи. В обґрунтування заперечень посилається на те, що позивач не підтвердив факт здійснення господарських операцій щодо отримання товарно - матеріальних цінностей, які в подальшому могли б використовуватись при здійсненні господарської діяльності. В зв'язку з чим між позивачем та його контрагентом не було фактичних господарських операцій, а був лише факт складання первинних документів, зокрема видаткових та податкових накладних без мети реального настання правових наслідків.
Представники відповідача в судовому засіданні проти позови заперечували та просили суд відмовити у задоволення позовних вимог.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Феникс» м. Макіївка, зареєстрованою Виконавчим комітетом Макіївської міської ради Донецької області 12 квітня 2002 року, включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за номером 31128934, перебуває на податковому обліку в Совєтському відділенні Макіївської об'єднаній державній податковій інспекції з 22 вересня 2000 року, є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом №100335032.
Макіївською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Донецькій області проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань виявлення фактів, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «Прод-Торг» (код ЄДРПОУ 24453462) за січень 2013 року, за результатами якої складений акт № 1125/05-18-22-02/31128934 від 09.09.2013 р.
Актом перевірки встановлені наступні порушення:
- підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14, пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02 грудня 2010 року (із змінами та доповненнями) в результаті чого безпідставно сформовано податковий кредит за рахунок сум податку на додану вартість по податковим накладним, отриманим від ТОВ «Прод-Торг» за січень 2013 року на загальну суму 11666668 грн., за непідтвердженими господарськими операціями з ТОВ «Прод-Торг»;
- пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02 грудня 2010 року (із змінами та доповненнями) в результаті чого безпідставно сформовано податкові зобов'язання за рахунок сум податку на додану вартість по податковим накладним виписаним на адресу підприємств - покупців за непідтвердженими господарськими операціями за січень 2013 р. на загальну суму 885973 грн.;
- пункту 200.1, 200.3, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02 грудня 2010 року (із змінами та доповненнями) в результаті чого у декларації з податку на додану вартість за січень 2013 р. завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку (ряд. 23.1 декларації з ПДВ) у розмірі 3666667 грн., в зв'язку з тим частина від'ємного значення у розмірі 3666667 грн. сформована за рахунок сум податкового кредиту по податковим накладним. Отриманим за непідтвердженими господарськими операціями з ТОВ «Вариант» за грудень 2012 р.
На підставі даного акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення № 0002082202 від 04.10.2013 року про зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 10780695 грн. за січень 2013 року, та № 0002092202 від 04.10.2013 року про зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість за січень 2013 р. у розмірі 3666667 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції (штраф) в розмірі 916666,75 грн.
Суть спірних правовідносин полягає у правомірності зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість та бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за результатами документальної позапланової виїзної перевірки.
З акту перевірки вбачається, що у даному випадку податковим органом за основу взятий до уваги акт перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Прод-Торг», яким встановлено відсутність документального підтвердження фінансово - господарських відносин з позивачем. Зазначеним актом встановлено що взаємовідносини між ТОВ «Прод-Торг» щодо придбання товару від ТОВ «Варіант» у грудні 2012 р. на суму ПДВ 11666667,53 грн. та подальша реалізація вказаного товару у січні 2013 р. на адресу ТОВ «Фенікс» у сумі ПДВ 11666667,54 грн. є ймовірно нікчемними.
Актом перевірки на підставі висновків якого прийняті спірні податкові повідомлення-рішення відповідачем зазначено, що перевіркою встановлено укладання цивільно - правових відносин та проведення безтоварних операцій, спрямованих на надання податкової вигоди для третіх осіб з метою штучного формування податкового кредиту. В ході перевірки встановлено відсутність реальної можливості реалізації товарів ТОВ «Прод-Торг» підприємству позивача.
Також при проведенні перевірки було використано акт від 04.09.2013 р. № 1044/15-18-22-02/31128934 по взаємовідносинам між позивачем та ТОВ «Вариант» у період грудня 2012 р. Яким встановлено порушення формування податкового кредиту по податковим накладним, отриманим за непідтвердженими господарськими операціями з ТОВ «Варіант» за грудень 2012 р.
Відповідно до підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.
Згідно з пунктом 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.
За приписами пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).
Пунктами 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка, як встановлено пунктом 201.10 цієї ж статті є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
За вимогами пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця, а згідно з пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.
За приписами пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Відповідно до п. 200.3, 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.
Отже, формування податкового кредиту з податку на додану вартість платником податків обумовлено фактичним здійсненням операцій з придбання товарів, робіт (послуг), для подальшого використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника податку, і реалізується за наявності в платника належно оформлених підтверджуючих проведення господарських операцій первинних документів та в обов'язковому порядку податкових накладних.
Як вбачається з матеріалів справи 03.01.2013 р. між ТОВ «Прод-Торг» (продавець) та ТОВ «Феникс» (покупець) укладено договір купівлі - продажу товарів № 0301/1, предметом якого є власний товар продавця, а саме: м'ясна сировина, допоміжні матеріали, м'ясна продукція, тощо.
Відповідно до умов договору кількість та асортимент продукції зазначаються в видаткових накладних на кожну партію товару, які формуються відповідно до узгодженої сторонами заявки (пункт договору 2.1), заявка покупцем надається за допомогою засобів електронного зв'язку або іншим шляхом (пункт договору 3.2). Якість продукції підтверджується сертифікатами якості виробника і повинні відповідати нормативно - технічним умовам на цей вид продукції, що діють на момент поставки (пункт договору 2.3).
Пунктом 3.3. договору передбачено, що поставка товару здійснюється за згодою сторін на кожну партію окремо, умови поставки зазначаються в заявці - EXW - «Інкотермс» (в редакції 2010 р.) - склад продавця м. Макіївка вул. Скнарьова, 50 або - DAF - «Інкотермс» (в редакції 2010 р.) до оговореного сторонами місця призначення. Продавець н кожну партію товару, яка передається, повинен надати сертифікат якості, який є підтвердженням відповідності продукції вимогам законодавства України та умовам Договору (п. 3.6 договору).
На підтвердження виконання вищезазначеного договору, позивачем надано суду копії видаткових накладних (том справи 1 аркуш з 230 по 250, том справи 2 аркуш з 1 по 49) копії товарно-транспортних накладних (том справи 2 аркуш з 50 по 119), копії податкових накладних (том справи 2 аркуш з 120 по 189), копії платіжних доручень (том справи 1 аркуш з 190 по 229), копії посвідчень про якість на готову продукцію (том справи 3 аркуш з 5 по 74), копії ветеринарних свідоцтв (том справи 3 аркуш з 76 по 140) та копія генеральної довіреності від 03.01.2013 р. на отримання товарно - матеріальних цінностей.
Суд зазначає, що надані позивачем видаткові накладні (оригінали яких були надані у судовому засіданні) відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Щодо наданих позивачем товарно-транспортним накладним, які підтверджують транспортування придбаного товару позивачем суд зазначає, наступне.
Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" товарно-транспортні накладні не є первинним документом з огляду на наступне.
Згідно умов договору передбачено, що поставка товару здійснюється на умовах EXW - «Інкотермс» (в редакції 2010 р.) - склад продавця або - DAF - «Інкотермс» (в редакції 2010 р.) до оговореного сторонами місця призначення (п. 3.3 договору). Суд зазначає, що в договорі зазначено, що склад продавця знаходиться за адресою: м. Макіївка вул. Скнарьова, 50, але ця адреса є юридичною адресою позивача (покупця). Також позивачем не надано суду доказів внесення змін до зазначеного пункту договору, за умови наявності в ньому описки.
Як вбачається з наданих товарно-транспортних накладних автопідприємством яке здійснює перевезення вантажу зазначено ТОВ «Грузтранс-сервіс», замовник ТОВ «Феникс», вантажовідправник ТОВ «Прод-Торг», пункт навантаження м. Донецьк (згідно договору м. Макіївка), вантажоодержувач ТОВ «Феникс», пункт розвантаження «м. Макевка» (зазначений пункт розвантаження вказаний у всіх наданих товарно-транспортних накладних), ніяких пояснень з цього приводу позивачем суду не надано.
Також на підтвердження перевезення товару, позивачем надано копію договору перевезення вантажу № 25 від 04.01.2013 р. укладеного між ТОВ «ГРУЗТРАНС-СЕРВИС» (перевізник) та ТОВ «Феникс» (замовник). Відповідно до умов цього договору перевізник бере на себе зобов'язання доставити автомобільним транспортом довірений йому замовником вантаж (згідно із товарно - транспортною накладною). На виконання вимог цього договору позивачем надано суду акт звірки станом на 31.03.2013 р. на суму виконаних робіт в розмірі 21000 грн. Але суд зазначає, що доказів оплати за надані послуги перевезення позивачем не надано, хоча судом пропонувалося позивачу надати ці докази.
Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 зі змінами та доповненнями на час спірних правовідносин, (далі по тексту Правила № 363) визначено поняття товарно-транспортної накладної, а саме це є єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.
Відповідно до пп. 11.1 п. 11 Правил № 363 основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів.
Отже, товарно-транспортна накладна є основним документом на вантаж, яка повинна оформлятись при здійсненні вантажних автоперевезень.
Також відповідно до Правил № 363 визначений Перелік продуктів і сировини тваринного походження, на які при транспортуванні у межах держави видається ветеринарне свідоцтво (додаток 20) відповідно до якого входять м'ясо і м'ясопродукти сільськогосподарських тварин (в тому числі консерви м'ясні і м'ясорослинні, ковбасні вироби, м'ясні концентрати та інше).
Відповідно до п. 2.3 договору визначено, що продукції повинна бути підтверджена сертифікатом якості, крім того пунктом 3.6 договору передбачено, що товар вважається зданим постачальником і прийнятим покупцем відносно якості - згідно з сертифікатом якості виробника та/або іншими супровідними документами.
Статтею 1 Закону України «Про ветеринарну медицину» від 25 червня 1994 року №2498-ХІІ (далі по тексту Закон № 2498-ХІІ) визначено, що ветеринарне свідоцтво - це разовий документ, виданий державним інспектором ветеринарної медицини, що підтверджує ветеринарно-санітарний стан партії тварин, продуктів тваринного походження, репродуктивного матеріалу, біологічних продуктів, кормів тваринного та рослинного походження, включаючи обов'язкове зазначення результатів лабораторних досліджень та ветеринарно-санітарного статусу території (потужності) походження, а для тварин - засвідчення проведення вакцинації та діагностичних досліджень.
Відповідно частини 2 статті 32 Закону № 2498-ХІІ об'єкти державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду супроводжуються такими ветеринарними документами: міжнародні ветеринарні сертифікати (для країн СНД - ветеринарні свідоцтва форми N 1, N 2 та N 3) - при переміщенні за межі України; ветеринарні свідоцтва (для України - форми N 1 та N 2) - при переміщенні за межі території Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, районів, міст; ветеринарні довідки - при переміщенні в межах району. Ветеринарні документи включають також ветеринарні картки та/або ветеринарно-санітарні паспорти на тварин.
Порядком видачі ветеринарних документів, затвердженого наказом Державного комітету ветеринарної медицини України від 13 квітня 2009 року № 85, (далі Порядок №85), регулюються питання видачі ветеринарних сертифікатів, ветеринарних свідоцтв, ветеринарних довідок (пункт 1.2. розділу 1 Порядку № 85).
Відповідно до пункту 3.2. розділу 3 Порядку № 85 при відправленні товарів чи при переміщенні тварин автомобільним транспортом ветеринарний документ передається водію (експедитору) як додаток до товарно-транспортних документів з подальшою передачею його одержувачу в пункті призначення.
Особа, яка одержала ветеринарне свідоцтво, розписується про його отримання на корінці. Ветеринарні документи підписуються державними інспекторами ветеринарної медицини або уповноваженими лікарями ветеринарної медицини та завіряються печаткою державної установи ветеринарної медицини. Опис бланків ветеринарних документів затверджується наказом Головного державного інспектора ветеринарної медицини України (пункти 3.5., 3.6. розділу 3 Порядку №85).
Згідно з пунктом 5.2. розділу 5 Порядку № 85 після видачі відповідного ветеринарного документа заявнику або уповноваженій ним особі здійснюється відповідний запис у журналах реєстрації видачі ветеринарних документів, форми яких затверджуються Головним державним інспектором ветеринарної медицини України.
В матеріалах справи наявні копії ветеринарних свідоцтв виданих ТОВ «Прод-Торг» на боєнське м»ясо від ТОВ «Варіант» призначене для ТОВ «Феникс». Проте, суд зазначає з наявних копій не можливо встановити чи дійсно вони видавалися та ким вони видавалися, оригінали свідоцтв на вимогу суду не надано. Наявні в матеріалах справи копії ветеринарні свідоцтва не є підтвердженням реальності здійснення перевезення товару, який визначений за спірною господарською операцією.
Таким чином, наведене свідчить про відсутність в матеріалах справи належних та допустимих доказів видачі ветеринарних свідоцтв та подальшого перевезення товару разом з вказаними свідоцтвами у розумінні статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.
Як вбачається з акту перевірки позивача за результатами якого прийняті оскаржувані податкові повідомлення - рішення товарно-транспорті накладні та ветеринарних свідоцтв копії яких наявні в матеріалах справи до перевірки не надавалися.
Згідно з вимогами пункту 44.6. статті 44 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
За приписами статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.
Відповідно до статті 3 цього ж Закону, метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до частини 1 статті 9 зазначеного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Судом встановлено, що товарно-транспортні накладні, наявні в матеріалах справи не відповідають вимогам наведених норм, оскільки не підтверджують реальність господарських операцій позивача здійснених з Товариством з обмеженою відповідальністю «Прод-Торг».
Наведеними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку не підтверджується факт того, що зазначені вище правочини набули реального настання саме тих правових наслідків, на настання яких він і був спрямований.
Також суду не надано доказів оприбуткування придбаного товару позивачем та доказів його використання у власних потребах або реалізації.
Відповідно розділу 6 договору визначені умови оплати та розрахунки за товар, відповідно до якого розрахунки за поставлений товар покупець здійснює в будь - якій зручній для сторін формі, що не суперечить чинному законодавству України.
На підтвердження оплати за отриманий товар позивачем надано до матеріалів справи копії платіжних доручень, які засвідчені позивачем. Судом було зобов'язано позивача, надати платіжні доручення з відміткою банка, але вимога суду позивачем не виконана, тому суд не може встановити справжність оплати з копій документів, що ставлять під сумнів здійснення такої оплати.
Згідно з пунктом 138.2. статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
За вимогами підпункту 139.1.9. пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Пунктом 198.3. статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.
Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.
Таким чином, суд дійшов висновку, що наведеними первинними документами та матеріалами справи не підтверджується факт придбання товарів та послуг із метою їх подальшого використання у господарській діяльності.
З урахуванням вищевикладеного, суд погоджується з доводами відповідача, що у даному випадку не відбувалось фактичне здійснення господарських операцій. Відсутність реально вчиненої господарської операції не дозволяє формувати дані податкового обліку.
Також в акті перевірки позивача податковий орган посилається на акт перевірки від 04.09.2013 р. № 1044/05-18-22-02/31128934 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Феникс» з питань виявлення фактів, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Вариант» за грудень 2012 р. Зазначеним актом встановлено ряд порушень податкового законодавства, щодо взаємовідносин між позивачем та ТОВ «Вариант». НА підставі цього акту були прийняті податкові повідомлення рішення № 0001952202 та № 0001942202 від 25.09.2013 року про зменшення розміру від'ємного значення сум податку на додану вартість.
Позивачем були оскаржені в судовому порядку вищезазначені податкові повідомлення - рішення в судовому порядку, відповідно до Постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.02.2014 р. по справі № 805/14409/13а було відмовлено у задоволенні позовних вимог. Зазначеною постановою встановлено про відсутність фактичних господарських операцій між ТОВ «Феникс» та ТОВ «Вариант» в період грудня 2012 р., за який позивачем було сформовано податковий кредит та визначено суму від'ємного значення.
Частиною 1 статті 72 КАС України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно приписів статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали. Суд може збирати докази з власної ініціативи. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.
Статтею 79 КАС України визначено, що письмовими доказами є документи (у тому числі електронні документи), акти, листи, телеграми, будь-які інші письмові записи, що містять в собі відомості про обставини, які мають значення для справи. Оригінали письмових доказів, що є у справі, повертаються судом після їх дослідження, якщо це можливо без шкоди для розгляду справи, або після набрання законної сили судовим рішенням у справі за клопотанням осіб, які їх надали. У справі залишається засвідчена суддею копія письмового доказу.
Статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що відповідач при прийнятті спірних податкових повідомлень - рішень діяв у межах повноважень, та у спосіб, що передбачені законом, в зв'язку з чим позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Керуючись Конституцією України, Податковим кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Феникс" м. Макіївка до Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення від 04.10.2013 року № 0002082202 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за січень 2013 року у розмірі 10780695 грн., визнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення від 04.10.2013 року № 0002092202 про зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість за січень 2013 року у розмірі 3666667 грн., в тому числі відшкодовано на момент перевірки 3666667 грн., та про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 916666,75 грн. - в повному обсязі.
Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена вступна та резолютивна частини у судовому засіданні 24 березня 2014 року в присутності представників відповідача.
Повний текст постанови складено та підписано 31 березня 2014 р.
Постанова може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Олішевська B.В.
Суд | Донецький окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 25.03.2014 |
Оприлюднено | 03.04.2014 |
Номер документу | 37981264 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Донецький окружний адміністративний суд
Олішевська B.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні