Рішення

від 01.04.2014 по справі 909/194/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 квітня 2014 р. Справа № 909/194/14

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В. , при секретарі судового засідання Конашенко О. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Івано-Франківського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері вул.Чорновола, 9, м.Івано-Франківськ, 76018 в інтересах держави, уповноваженим органом якої здійснювати відповідні функції в спірних відносинах є Державна служба України з надзвичайних ситуацій в особі 3 Державної пожежно-рятувальної частини Управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України в Івано-Франківській області, вул. Шевченка, 48, м. Галич,Галицький район, Івано-Франківська область,77100

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Бистриця ІК" вул.Коновальця,36Б,м. Галич,Галицький район, Івано-Франківська область,77100

про стягнення 3164,74 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: представник Крилюк М.В., (довіреність № 7 від 04.03.14 )

від відповідача: представник не з"явився,

учасник судового засідання прокурор Івано-франківської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Кітраль С.І.: (посвідчення № 013214 від 26.11.12),

ВСТАНОВИВ:

Івано-Франківський прокурор з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави, уповноваженим органом якої здійснювати відповідні функції в спірних відносинах є Державна служба України з надзвичайних ситуацій в особі 3 Державної пожежно-рятувальної частини Управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України в Івано-Франківській області звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Бистриця ІК" про стягнення 3164,74 грн.

Керуючись ч.3 ст.2 ГПК України, Івано-Франківський прокурор з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері у позовній заяві №7/40-351вих.14 від 17.02.14 (вх.№2816/14 від 25.02.14) визначив, на підставі якого законодавства подається позов; в чому саме порушуються матеріальні інтереси держави; обґрунтував необхідність їх захисту. Тому, у відповідності до ч.1 ст.2 ГПК України, слід вважати, що прокурор з вимогами, викладеними в позові, звернувся до господарського суду в інтересах держави на підставі покладеного на нього п.2 ст. 121 Конституції України представництва.

Позовні вимоги мотивовано порушенням відповідачем прийнятих на себе зобов"язань згідно договору №29 від 26.09.12 та обґрунтовано положеннями статей 175, 193 Господарського та 525, 526, 530 Цивільного кодексів України.

В судовому засіданні представники позивача та прокуратури підтримали заявлений позов з підстав, викладених у позовній заяві, з врахуванням поданого представником прокуратури клопотання про уточнення до прохальної частини позовної заяви №7/40-685 вих.14 від 21.03.14 (вх.№5032/14 від 01.04.14).

Відповідач своїм конституційним правом на захист прав і охоронюваних законом інтересів не скористався, відзиву на позов не подав, проти позову не заперечив, явки уповноваженого представника в судові засідання жодного разу не забезпечив, хоча про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомлений, про що свідчать відмітка відділу документального забезпечення суду на зворотньому боці ухвали про порушення провадження у справі від 26.02.14 та ухвали про відкладення розгляду справи від 18.03.14.

На момент винесення судом рішення заяв та клопотань від відповідача не надходило.

Відповідно до ч.3 ст.22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно з п.3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 N18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" з наступними змінами, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Ухвала про порушення провадження у справі від 26.02.14 та ухвала про відкладення розгляду справи від 18.03.14 надіслані відповідачу рекомендованою кореспонденцією за адресою, зазначеною у позовній заяві: вул.Коновальця, 36 Б, м.Галич, Галицький район, Івано-Франківська область, 77100, та підприємством зв"язку суду не повернуто.

Згідно з пунктом 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України 26.12.2011 N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" з наступними змінами, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про розгляд судової справи і забезпечення його явки в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів, що дає підстави для висновку суду щодо розгляду справи в порядку, передбаченому статтею 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи із врахуванням положень ст.75 ГПК України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, заслухавши пояснення представників позивача та прокурора, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

26 березня 2012 року між Державною аварійно-рятувальною службою ДПРЧ-3 ТУ МНС в Івано-Франківській області та товариством з обмеженою відповідальністю "Бистриця ІК" укладено договір №29 на постійне обов"язкове обслуговування державними аварійно-рятувальними службами об"єктів та окремих територій. Предметом даного договору є організація та здійснення аварійно-рятувальною службою аварійно-рятувального обслуговування об"єкта з метою своєчасного реагування та виконання аварійно-рятувальних робіт при виникненні на об"єкті надзвичайної ситуаії, а також профілактичної роботи із запобігання виникненню надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, спрямовані на поліпшення техногенної безпеки об"єктів (територій) та підвищення рівня підготовленості об"єкта до рятування людей та ліквідації надзвичайних ситуацій (п.1 договору).

Згідно з п.6.1 договору №29 від 26.09.12 цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.12, а в частині розрахунків за надані послуги - до їх повного здійснення.

Розділом 4 даного договору сторони погодили вартість обслуговування і порядок розрахунків: вартість обслуговування за цим договором визначається калькуляцією; плата за обслуговування об"єкта проводиться шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача на підставі актів виконання умов договору та рахунків щомісячно до 10 числа місяця, наступного за звітним; при змінах умов господарювання, нормативних документів, тарифних ставок і посадових окладів, законодавчих документів та ін. договірна ціна підлягає корекції та переузгодженню.

На підставі матеріалів справи (зокрема, актів про прийняття-передачі виконання робіт від 15.10.12, 13.11.12, 12.12.12, 22.01.13, 04.02.13, 13.03.13 та 05.04.13, які підписані відповідачем без жодних зауважень та заперечень та скріплені його печаткою, акта звірки взаєморозрахунків від 01.04.13 ) та пояснень представників позивача та прокуратури в судовому засіданні судом встановлено, що на виконання умов договору позивачем в період з жовтня 2012 року по квітень 2013 року надавалися відповідачу обумовлені договором послуги, проте відповідач прийняті на себе договірні зобов'язання належним чином не виконав, внаслідок чого заборгованість відповідача перед позивачем становить 3164,74грн.

З метою досудового врегулювання спору, позивачем на адресу відповідача направлено претензію №1573 від 17.03.14, яка залишена останнім без відповіді та задоволення.

Доказів погашення заборгованості відповідачем суду не подано.

За змістом ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Наведена правова норма кореспондується зі статтею 509 Цивільного кодексу України, згідно якої зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір. Аналогічні положення закріплено у ст.174 Господарського кодексу України: господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Оскільки договір №29 від 26.09.12 за своєю правовою природою є договором про надання послуг, до нього застосовуються положення глави 63 Цивільного кодексу України.

В силу ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ст.903 ЦК України). Наведена правова норма кореспондується зі ст.530 ЦК України, згідно якої якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи умови п.4.2 спірного договору, плата за обслуговування об"єкта проводиться шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача на підставі актів виконання умов договору та рахунків щомісячно до 10 числа місяця, наступного за звітним.

За змістом ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Наведені правові норми кореспондуються зі статтею 193 Господарського кодексу України: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно пункту 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 2 ст. 614 ЦК України передбачено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Статтею 33 ГПК України покладено обов'язок на кожну зі сторін довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань не надав, доводи позивача не спростував.

З огляду на встановлення судом факту порушення відповідачем договірних зобов"язань, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Судовий збір за правилами ст. 49 ГПК України слід покласти на відповідача.

На підставі вищевикладеного, у відповідності до ст.124 Конституції України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст.11, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 614, 629, 901 Цивільного Кодексу України, ст.ст.173, 174 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст. 33, 49, 75, ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Івано-Франківського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави, уповноваженим органом якої здійснювати відповідні функції в спірних відносинах є Державна служба України з надзвичайних ситуацій в особі 3 Державної пожежно-рятувальної частини Управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України в Івано-Франківській області до товариства з обмеженою відповідальністю "Бистриця ІК" про стягнення 3164,74 грн. задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Бистриця ІК" (вул.Коновальця, 36 Б, м.Галич, Галицький район, Івано-Франківська область, р/р 2600549844 АКБ "Львів", код ЄДРПОУ 37684218, МФО 325268) на користь 3 Державної пожежно-рятувальної частини Управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України в Івано-Франківській областіт ( Івано-Франківська обл, м.Галич, вул.Шевченка, 48, р/р 31253201182241 ГУДКСУ в Івано-Франківській області , МФО 836014 код ЄДРПОУ 38230255) 3164,74(три тисячі сто шістдесят чотири гривні сімдесят чотири копійки) основного боргу.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Бистриця ІК" (вул.Коновальця, 36 Б, м.Галич, Галицький район, Івано-Франківська область, р/р 2600549844 АКБ "Львів", код ЄДРПОУ 37684218, МФО 325268) в доход Державного бюджету України (отримувач коштів: Управління Державної казначейської служби України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37952250; Банк отримувача: ГУ ДКСУ у Івано-Франківській області; код банку отримувача (МФО): 836014; Рахунок отримувача: 31219206783002; код класифікації доходів бюджету: 22030001; Код ЄДРПОУ суду: 03499939) 1827,00(одну тисячу вісімсот двадцять сім гривень) судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 02.04.14

Суддя Максимів Т. В.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"