Вирок

від 24.01.2014 по справі 596/3/14-к

ГУСЯТИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 596/3/14-к

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" січня 2014 р.

Гусятинський районний суд Тернопільської області

в складі:головуючого судді ОСОБА_1

за участю: секретаря

судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

законного представника

потерпілої ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в селищі Гусятин угоду про примирення між підозрюваним та потерпілим від 30 грудня 2013 року, яка надійшла до суду разом із кримінальним провадженням № 12013210070000289 від 06 липня 2013 року за обвинувальним актом, який надійшов з прокуратури Гусятинського району Тернопільської області про обвинувачення

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньою загальною освітою, розлученого, не працюючого, розлученого, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Обвинувачений ОСОБА_5 24 жовтня 2012 року, приблизно о 15 годині, керуючи технічно- справним автомобілем марки «ВАЗ 21061», реєстраційний номер НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння, рухаючись зі швидкістю 60 км/год. по проїзній частині дороги в с.Целіїв Гусятинського району Тернопільської області у напрямку с.Увисла Гусятинського району Тернопільської області з необережності у виді злочинної недбалості, будучи неуважним, не стеживши за дорожньою обстановкою та не реагуючи на її зміну, в порушення вимог п.п. 2.3 «б» ПДР України поблизу будинку сільського клубу, маючи можливість бачити пішохода ОСОБА_6 , яка повільно перебігала проїзну частину дороги з ліва на право відносно руху автомобіля, в порушення вимог п.12.3 ПДР України не зменшивши швидкость автомобіля та не зупинившись вчинив наїзд на потерпілу ОСОБА_6 ..Внаслідок чого остання отримала тілесні ушкодження у вигляді: травми лівої руки у вигляді закритого перелому плечової кістки у верхній третині з проявами невриту(запальні зміни нерва) ліктьового і променевого нервів та рани на тлі забою м`яких тканин, лівої надбрівної ділянки і забій верхньої губи, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступення тяжкості.

Своїми діями ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілій середньої тяжкості тілесні ушкодження. Його дії за цією статтею кваліфіковані правильно.

На стадії досудового розслідування підозрюваний ОСОБА_5 та законний представник потерпілої ОСОБА_6 ОСОБА_4 за згодою потерпілої на підставі ст.ст. 468,469,471 КПК України 30 грудня 2013 року уклали угоду про примирення на тих умовах, що ОСОБА_5 повністю визнає свою винуватість у скоєнні інкримінованого йому правопорушення.

Сторони погодилися на призначення покарання ОСОБА_5 за ч.1 ст.286 КК України у виді штрафу в дохід держави в розмірі двохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, без позбавлення права керувати транспортними засобоми.

На момент підписання угоди про примирення представник потерпілої ОСОБА_4 та підозрюваний ОСОБА_5 розуміли наслідки укладення такої угоди, викладені в ст.473 КПК України, і підстави оскарження обвинувального вироку в апеляційному порядку ( ст.394 ч.3 п.2 КПК України) та в касаційному порядку ( ст.424 ч.3 п.2 КПК України), про що їм було роз`яснено.

Підозрюваний ОСОБА_5 відмовився від здійснення прав, передбачених ст.474 ч.5 п.1 КПК України, а представник потерпілої ОСОБА_4 погодився з тим, що буде позбавленні права вимагати в подальшому притягнення ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності за дане кримінальне правопорушення (окрім випадку невиконання ним у подальшому умов угоди).

Підозрюваний ОСОБА_5 розуміє, що в разі невиконання ним угоди про примирення ( ст.476 КПК України) представник потерпілої ОСОБА_4 має право упродовж строків давності притягнення до кримінальної відповідальності звернутися до суду з клопотанням про скасування вироку та вимагати судового розгляду кримінального провадження в загальному порядку. Також ОСОБА_5 розуміє, що умисне невиконання цієї угоди є підставою для притягнення його до кримінальної відповідальності за ст.389-1 КПК України.

В підготовчому судовому засіданні представник потерпілої ОСОБА_4 та обвинувачений ОСОБА_5 , який визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України підтвердили факт примирення, просять затвердити укладену між ними угоду про примирення і призначити ОСОБА_5 покарання у виді штрафу в дохід держави в розмірі двохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, без позбавлення права керувати транспортними засобоми.Крім того представник потерпілої вказав, що зазначений розмір шкоди -126 гривень в угоді про примирення є технічною помилкою. Претензій ні матеріального, ні морального характеру до обвинувачено він немає.

Прокурор в підготовчому судовому засіданні зазначив, що угода відповідає вимогам КПК України , закону України про кримінальну відповідальність, відсутні підстави для відмови в її затвердженні та не заперечував щодо затвердження угоди про примирення укладеної між законним представником потерпілої ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_5 та просив задоволити поданий цивільний позов.

За таких обставин, суд вивчивши матеріали кримінального провадження, заслухавши доводи обвинуваченого, представника потерпілої, їх думку щодо можливості затвердження угоди, думку прокурора, прийшов до висновку, що відповідно до п.1 ст.468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода про примирення між потерпілим та обвинуваченим.

Судом з`ясовано, що обвинувачений ОСОБА_5 цілком розуміє своє право на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов`язаний довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачують та роз`яснено його права, наслідки укладення та затвердження мирової угоди, передбачені ст.473 КПК України.

Також з`ясовано у законного представника потерпілої ОСОБА_6 - ОСОБА_4 , що він розуміє наслідки затвердження угоди про примирення, передбачені ст.473 КПК України.

Судом встановлено, що укладення угоди про примирення сторонами є добровільним і не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачні в угоді, а сама угода відповідає вимогам закону та нормам КПК України .

Кваліфікація вчиненого ОСОБА_5 кримінального правопорушення за ч.1 ст.286 КК України є вірною і не підлягає іншій кваліфікації, в тому числі за більш тяжке правопорушення, ніж те, щодо якого передбачена можливість укладення цієї угоди про примирення.

Злочин у вчиненні якого обвинувачений визнав себе винуватим, відповідно до ст.12 КК України є злочином середньої тяжкості і відповідно до вимог ч.3 ст.469 КПК України угода про примирення між представником потерпілої та обвинуваченим може бути укладена у кримінальному провадженні.

Умови угоди про примирення відповідають інтересам суспільства і не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб.

Укладення угоди було добровільним і обвинувачений має можливість виконати взяті на себе за цією угодою зобов`язання.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_5 покарання, суд враховує умови угоди про примирення, укладеної 30 грудня 2013 року між ним та законним представником потерпілої ОСОБА_4 і узгоджену сторонами міру покарання у виді штрафу в дохід держави в розмірі двохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, без позбавлення права керувати транспортними засобоми.

Суд, вважає, що таке покарання належить йому призначити з урахуванням тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставини, яка пом`якшує покарання обвинуваченого - щире каяття у вчиненому та обставини, яка обтяжує покарання обвинуваченого - вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп`яніння та особи обвинуваченого, який позитивно характеризується за місцем проживання.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні за проведення автотехнічних експертиз в силу ст.124 КПК України слід стягнути з обвинуваченого на користь Держави.

Прокурором заявлено цивільний позов про стягнення з ОСОБА_7 на користь комунальної установи Тернопільської обласної ради «Тернопільської обласної дитячої клінічної лікарні» витрат понесених на стаціонарне лікування потерпілої від злочину ОСОБА_6 в розмірі 11 802 гривні та стягнення з ОСОБА_5 на користь Гусятинської центральної комунальної районної лікарні витрат понесених на стаціонарне лікування потерпілої від злочину ОСОБА_6 в розмірі 181 гривню 90 копійок.

Суд,вважає, що позов підставний та підлягає до задоволення, так як вказані суми понесених витрат на лікування потерпілої ОСОБА_6 підтверджується доказами, які містяться в матеріалах кримінального провадження.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 314 ч.3 п.1, 367-371, 373,374,474,475 КПК України, суд,-

ЗАСУДИВ:

Затвердити угоду про примирення, укладену 30 грудня 2013 року між законним представником потерпілої ОСОБА_6 ОСОБА_4 та підозрюваним ОСОБА_5 .

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України та призначити йому узгоджене сторонами угоди про примирення від 30 грудня 2013 року покарання у виді штрафу в сумі 3400 (три тисячі чотириста) гривень в дохід Держави, без позбавлення права керувати транспортними засобоми.

Стягнути з засудженого ОСОБА_5 на користь Держави процесуальні витрати за проведення:

- судової автотехнічної експертизи № 5-427/13 від 02.10.2013 року - 428 ( чотириста двадцять вісім) гривень 26 копійок;

- судової автотехнічної експертизи № 5-614/13 від 13.12.2013 року року 734 (сімсот тридцять чотири) гривні 16 копійок.

Цивільний позов прокурора Гусятинського району Тернопільської області задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь комунальної установи Тернопільської обласної ради «Тернопільської обласної дитячої клінічної лікарні» ( р/р 35422001001457 ГУДКСУ в Тернопільській області, МФО 838012, код 02001305) витрати понесені на стаціонарне лікування потерпілої від злочину ОСОБА_6 в розмірі 11 802 (одинадцять тисяч вісімсот дві) гривні.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь Гусятинської центральної комунальної районної лікарні ( р/р 31415535700116 ГУДК в Тернопільській області, МФО 838012, код 02316173) витрати понесені на стаціонарне лікування потерпілої від злочину ОСОБА_6 в розмірі 181 ( сто вісімдесят одну) гривню 90 копійок.

На вирок може бути подано апеляцію до апеляційного суду Тернопільської області через Гусятинський районний суд Тернопільської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення з підстав, передбачених ч.3 ст.394 КПК України; зокрема: обвинуваченим з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди, ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання, невиконання судом вимог, встановлених частинами п`ятою-сьомою статті 474 цього Кодексу, в тому числі нероз`яснення йому наслідків укладення угоди; потерпілою, її законним представником з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без її згоди на призначеня покарання; не роз`яснення її наслідків укладення угоди; невиконання судом вимог, встановлених частинами шостою та сьомою статті 474 цого Кодексу; прокурором виключно з підстав затвердження судом угоди у кримінальному провадженні, в яком узгідно з частиною третьою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано.У разі подання апеляційної апеляційної скарги, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити прокурору, обвинуваченому. Інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Суддя- підпис

З оригіналом вірно

Суддя Гусятинського районного суду ОСОБА_1