Рішення

від 30.01.2014 по справі 260/10975/13-ц

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДОНЕЦЬКА

Провадження по справі № 2/260/204/2014

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 січня 2014 року Ленінський районний суд м. Донецька в складі:

головуючого судді Данилюк О.С.

при секретарі Гефтер П.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Донецьке АТП 0513» про стягнення середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Донецьке АТП 0513» про стягнення середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди. В обґрунтування заявлених вимог зазначила наступне, що 19.02.2013 року її було прийнята на роботу до Публічного акціонерного товариства «Донецьке АТП 0513» на посаду секретаря-референта і інспектора по кадрам з окладом відповідно штатного розкладу. 17.05.2013 року наказом № 38-у від 08.05.2013 року вона була звільнена за згодою сторін. В день її звільнення «Донецьке АТП 0513» не надали їй розрахунку її зарплати та суми, які належали їй при звільненні, своєчасно не сплатили. «Донецьке АТП 0513» має заборгованість по сплаті суми заробітної плати за квітень 2013 року та частину травня 2013 року у розмірі 2229,19 грн. 14 червня 2013 року Ленінським районним судом м. Донецька було видано судовий наказ та ухвала від 24 червня 2013р. по справі № 2-н/260/1890/2013. До теперішнього часу «Донецьке АТП 0513» не сплатило їй всієї суми, належної при звільненні, а тому вважає, що підприємство повинно сплатити їй компенсацію за весь час затримки виплати сум, належних при звільненні, тобто за період з 17.05.2013 року по 12.11.2013 року. Період затримки сум, належних їй при звільненні, становить 124 дні, а тому середній заробіток за період затримки розрахунку при звільненні складає 8 856,08 грн. Окрім того, вважає, що діями «Донецьке АТП 0513» нанесена їй моральна шкода, яка виражається у душевних стражданнях і тривозі за своє матеріальне становище, втратою нормальних життєвих зв'язків, додаткових витрат часу та фізичних сил для організації свого проживання та існування її сім'ї. Моральна немайнова шкода, заподіяна їй неправомірними діями відповідача, що мають тривалий характер, виражається у душевних стражданнях і фізичному болі, які вона відчуває до теперішнього часу. Фізичний біль, на її думку, виражається в тому, що на протязі останні декілька місяців вона постійно переживала, займаючись пошуком засобів для існування, відчувала сильну нервову напругу, її мучить головний біль, запаморочення, порушений сон та вона потребує проходження додаткового лікування, так як на нервовому ґрунті у неї погіршився стан здоров'я: загострилися раніше поставлені їй діагнози. В результаті неправомірних дій «Донецьке АТП 0513», її родина була позбавлена джерела для існування. Невиплатою заробленої заробітної плати відповідач вніс істотні корективи в її сімейний бюджет. Іншого джерела доходів, окрім заробітної плати, вона не мала і вимушена відмовляти собі і своїй сім'ї у придбанні необхідних лікарських препаратів, продуктів харчування і гігієни. Заподіяну моральну шкоду вона оцінює у 2000,00 грн. Просила стягнути з Публічного акціонерного товариства «Донецьке АТП 0513» на її користь суму компенсації середнього заробітку за час затримки розрахунку заробітної плати при звільненні за період з 17 травня 2013 року по 08 листопада 2013 року у розмірі 8 856,08 грн., суму моральної шкоди у розмірі 2 000,00 грн. та стягнути судовий збір.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, надала до суду заяву, якою просила розглянути справу без її участі, вимоги позовної заяви підтримала повністю, не заперечувала проти ухвалення заочного рішення.

Представник відповідача «Донецьке АТП 0513» у судове засідання не з'явився, будучі належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, що підтверджується відповідними поштовими повідомленнями, про причини своєї неявки суду не повідомив. Тому зі згоди позивача суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали даної цивільної справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Кодекс законів про працю України від 10.12.1971 № 322-VIII визначає правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці.

Так, відповідно до ст. 1 КЗпП України завданням Кодексу законів про працю України є регулювання трудових відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.

Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників.

При цьому, відповідно до вимог ст. 2 КЗпП України право громадян України на працю, тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру , включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою . Держава створює умови для ефективної зайнятості населення, сприяє працевлаштуванню, підготовці і підвищенню трудової кваліфікації, а при необхідності забезпечує перепідготовку осіб, вивільнюваних у результаті переходу на ринкову економіку.

Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою. Працівники мають право на відпочинок відповідно до законів про обмеження робочого дня та робочого тижня і про щорічні оплачувані відпустки, право на здорові і безпечні умови праці, на об'єднання в професійні спілки та на вирішення колективних трудових конфліктів (спорів) у встановленому законом порядку, на участь в управлінні підприємством, установою, організацією, на матеріальне забезпечення в порядку соціального страхування в старості, а також у разі хвороби, повної або часткової втрати працездатності, на матеріальну допомогу в разі безробіття, на право звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади, крім випадків, передбачених законодавством, та інші права, встановлені законодавством .

Згідно з ч. 2 ст. 124 Конституції України суди вирішують будь-які індивідуальні трудові спори щодо оплати праці в порядку, передбаченому гл. XV Кодексу законів про працю України, за вибором працівника безпосередньо або після попереднього розгляду в комісії по трудових спорах.

Таким чином, судовий захист є важливою гарантією конституційного права громадянина заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Так, судом встановлено, що на підставі наказу № 6-л від 19.02.2013 року позивача було ОСОБА_1 прийнято на підприємстві відповідача - Публічного акціонерного товариства «Донецьке АТП 0513» на посаду секретаря-референта і інспектора по кадрам, що підтверджується копією наказу та копією трудової книжки (а.с. 16, 25).

17.05.2013 року наказом № 38-у від 08.05.2013 року позивач була звільнена за згодою сторін відповідно до ст. 36 п. 1 КЗпП України, що також підтверджується копією наказу та копією трудової книжки (а. с. 16, 26).

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити.

23.05.2014 року ОСОБА_1 зверталась до відповідача з відповідною заявою про виконання вимог ст. 116 ч. 1 КЗпП України (а.с. 23).

Судом встановлено, що в день звільнення позивача «Донецьке АТП 0513» не надали розрахунку ОСОБА_1 нарахованих сум, належних їй при звільненні та суму, яку належало сплатити їй при звільненні, своєчасно не сплатили, та відповідно довідки, наданої самим відповідачем від 10.06.2013 року, заборгованість перед позивачем за період з 01.04.2013 року по 17.05.2013 рік складає 2 229,19 грн. (а.с. 27).

У зв'язку з цим 14 червня 2013 року Ленінським районним судом м. Донецька було видано судовий наказ про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Донецьке АТП 0513», що знаходиться за адресою: 83005, м. Донецьк, вул. Чемпіона, 80, ідентифікаційний код 00858266, р/р 26005322844 в «Райффайзен банк «Аваль» м. Київ, МФО 380805, ЄДРПОУ 00858266, на користь публічного ОСОБА_1, ІПН НОМЕР_1, заборгованості у розмірі 2 229,19 грн. (а.с. 20).

В подальшому ухвалою суду від 24 червня 2013р по справі №2-н/260/1890/2013 було внесено відповідні виправлення до тексту наказу (а.с. 19).

01.08.2013 року зазначений судовий наказ було передано на примусове виконання до ВДВС Ленінського РУЮ м. Донецька (а.с. 21).

Відповідно до роз'яснень ВДВС Ленінського РУЮ м. Донецька на ім'я позивача, станом на 28.01.2014 року грошові кошти в рахунок погашення заборгованості на депозитний рахунок ВДВС Ленінського РУЮ м. Донецька від боржника ПАТ «Донецьке АТП 0513» не зараховувались (а.с. 47).

Таким чином, судом достовірно встановлено, що до теперішнього часу «Донецьке АТП 0513» не виплатило всієї суми, належної позивачу при звільненні.

Частина 1 ст. 117 КЗпП України передбачає, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належним звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку .

Відповідно п. 20 Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року N 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Судом враховано роз'яснення, наведені у вищевказаному Пленумі Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року N 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", в частині розрахунку по день постановлення рішення, разом з тим, відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Отже, оскільки відповідачем не здійснено розрахунок з позивачем у день звільнення, доказів відсутності вини відповідачем суду не надано, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача компенсацію в межах заявлених нею вимог за весь час затримки виплати сум, належних при звільненні, тобто за період з 17.05.2013 року по 12.11.2013 рік, що складає 177 днів, з яких робочі - 124 дні .

Згідно п. 2 розділу IІ Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. N 100, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться, виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. ( Абзац перший пункту 2 в редакції Постанови КМ N 185 ( 185-97-п ) від 24.02.97).

Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації менше року, середня заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку. ( Абзац другий пункту 2 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ N 1398 ( 1398-99-п ) від 30.07.99 ).

У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати і середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата . Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. (Абзац третій пункту 2 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ N 1266 ( 1266-2001-п ) від 26.09.2001).

Відповідно до п. 5 розд. IV Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. N 100 (далі - Порядок), основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за весь період затримки розрахунку, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з п. 8 Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

Згідно п. 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. (Абзац перший пункту 8 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ N 1398 ( 1398-99-п ) від 30.07.99 )

У разі, коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді . (Пункт 8 доповнено абзацом згідно з Постановою КМ N 1398 ( 1398-99-п ) від 30.07.99.

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства. (Пункт 8 доповнено абзацом згідно з Постановою КМ N 1398 ( 1398-99-п ) від 30.07.99 ).

При цьому, відповідно до постанови Верховного Суду України від 23 січня 2012 р. у справі N 6-87цс11 при обчисленні середньої заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплати за час вимушеного прогулу окремі види виплат, визначені розділом III Порядку, не підлягають урахуванню, зокрема одноразові виплати, соціальні виплати, окремі види премій тощо.

Так, згідно довідки, наданої відповідачем про середню заробітну плату (доходи) (а.с. 18), останні два календарних місяці, які передують звільненню позивача, є березень та квітень 2013 року, у березні 2013 р. її заробітна платня становила суму у розмірі 1500 грн. 00 коп., у квітні 2013 року - 1500 грн. 00 коп., тобто сума заробітної плати за останні два місяці, які передують її звільненню, становить 3000 грн. 00 коп.

Так, число робочих днів у березні та квітні 2013 року становить 42 дні, відповідно середньоденний розмір компенсації за затримку сум, належних їй при звільненні, становить: 3000 грн. 00 коп. (з/плата за 2 місяці) / 42 (робочий день) = 71, 42 грн.

Як , період затримки сум, належних позивачу при звільненні, становить 124 дні, тому: 71, 42 грн. (середньоденна компенсація)*124 дні = 8 856,08 грн.

Таким чином з Публічного акціонерного товариства «Донецьке АТП 0513» на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути суму середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні за період з 17 травня 2013 року по 08 листопада 2013 року у розмірі 8 856,08 грн.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 2 000 гривень, в цій частині суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Стаття 237-1 КЗпП України містить перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди.

Передумовою для відшкодування працівнику моральної шкоди на підставі ст. 237-1 КЗпП України є наявність порушення прав працівника у сфері трудових відносин, з урахуванням специфіки об'єкту яких завдана моральна шкода може бути відшкодована працівнику у вигляді одноразової грошової виплати або в іншій матеріальній формі.

Аналізуючи зміст КЗпП України в частині, що регулює спірні правовідносини, суд приходить до висновку, що він не містить будь-яких обмежень чи винятків щодо компенсації моральної шкоди в разі порушення трудових прав працівників, а ст. 237-1 цього Кодексу передбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди в обраний ним спосіб, зокрема, повернення потерпілій особі вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, розмір якої суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у її житті та з урахуванням інших обставин. Зазначене узгоджується з роз'ясненнями постанови Верховного Суду України від 25 квітня 2012 р. у справі N 6-23цс12.

Разом з тим, згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На підтвердження спричинення відповідачем моральної шкоди позивачу, яка виражається у душевних стражданнях і тривозі за своє матеріальне становище, втратою нормальних життєвих зв'язків, додаткових витрат часу та фізичних сил для організації свого проживання та існування її сім'ї, позивач також посилалася на фізичну біль, яку вона відчуває до теперішнього часу. Фізичний біль, на її думку, виражається в тому, що на протязі останніх декілька місяців вона постійно переживала, займаючись пошуком засобів для існування, відчувала сильну нервову напругу, її мучить головний біль, запаморочення, порушений сон та вона потребує проходження додаткового лікування, так як на нервовому ґрунті у неї погіршився стан здоров'я: загострилися раніше поставлені їй діагнози.

Разом з тим, доказів щодо фізичної болі за наведених позивачем обставин, суду не надала, а тому заявлений розмір компенсації завданої відповідачем моральної шкоди, у зв'язку з порушенням її трудових прав підлягає частковому задоволенню з урахуванням характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у її житті в розмірі 500 гривень, оскільки саме таку суму, враховуючи вимоги розумності та справедливості, суд вважає співмірною спричиненій моральній шкоді.

Крім того, у відповідності до ч. 3 ст. 88 ЦПК України та з урахування п. п. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року судовий збір, пов'язаний з розглядом даної справи, складатиме: щодо майнових вимог - 243,60 гривень та щодо вимог немайнового характеру - 243,60 гривень.

Таким чином, з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволених позовних вимог, необхідно стягнути судовий збір у розмірі - 304,50 гривень (243,60 грн. - майнового характеру + 60,90 грн. - немайнового характеру), пропорційно до задоволених позовних вимог.

На підставі ст. ст. 116, 117, 237-1 КЗпП України, керуючись ст. ст. 10, 11, 209, 212, 214-215, 224-226 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Донецьке АТП 0513» про стягнення середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди, - задовольнити частково .

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Донецьке АТП 0513», що знаходиться за адресою: 83005, м. Донецьк, вул. Чемпіона, 80, ідентифікаційний код 00858266, р/р 26005322844 в «Райффайзен банк «Аваль» м. Київ, МФО 380805, ЄДРПОУ 00858266, на користь ОСОБА_1, ІПН НОМЕР_1, суму середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні за період з 17 травня 2013 року по 08 листопада 2013 року в розмірі - 8 856,08 грн., завдану моральну шкоду в розмірі - 500,00 грн., а всього - 9 356 (дев'ять тисяч триста п'ятдесят шість) гривень 08 коп.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Донецьке АТП 0513», що знаходиться за адресою: 83005, м. Донецьк, вул. Чемпіона, 80, ідентифікаційний код 00858266, р/р 26005322844 в «Райффайзен банк «Аваль» м. Київ, МФО 380805, ЄДРПОУ 00858266, на користь держави судовий збір у розмірі 304,50 гривень.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк апеляційної скарги.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Заочне рішення постановлено у нарадчій кімнаті.

СУДДЯ: