Постанова

від 25.03.2014 по справі 812/1025/14

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

8.3.3

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 березня 2014 рокуЛуганськСправа № 812/1025/14

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді: Кравцової Н.В.,

при секретарі: Олейнік О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганськєвросіті» до Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06.02.2014 №0000112201, -

ВСТАНОВИВ:

14 лютого 2014 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганськєвросіті» до Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06.02.2014 №0000112201.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганськєвросіті», код за ЄДРПОУ 38681857. За результатами перевірки складено акт №26/22-01/38681857 від 25.01.2014.

На підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.02.2014 №0000112201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість за основним платежем - 12498,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 3124,50 грн.

Позивач вважає висновки акту безпідставними, такими, що не відповідають фактичним обставинам, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення незаконним.

Просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області від 06.02.2014 №0000112201.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, надав пояснення, аналогічно викладеним у позовній заяві, просив задовольнити позов у повному обсязі та стягнути судові витрати з відповідача.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надав пояснення, аналогічні викладеним в запереченні проти позову та просив відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, перевіривши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 69-72 КАС України, суд прийшов до наступного.

01 січня 2011 року набув чинності Податковий Кодекс України, який встановлює перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Луганськєвросіті» зареєстровано виконавчим комітетом Луганської міської ради 18.05.2013 за № 13821020000024370, перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції в Артемівському районі м. Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області та є платником податку на додану вартість.

На підставі повідомлення від 16.01.2014 №7, згідно з п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України відповідачем проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганськєвросіті» (код за ЄДРПОУ 38681857) з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість за період з 01.07.2013 по 31.07.2013 по взаємовідносинам з ТОВ «Укрімпексгруп» (код 36410052). За результатами перевірки складено акт №26/22-01/38681857 від 25.01.2014 (а.с.17-30).

Висновками акту перевірки встановлено порушення с.44, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.п.200.1.1 п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ «Луганськєвросіті» завищено податковий кредит за період з 01.07.2013 по 31.07.2013 по взаємовідносинам з ТОВ «Укрімпексгруп» в загальній сумі 12498 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 06 лютого 2014 року винесено податкове повідомлення-рішення №0000112201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість за основним платежем - 12498,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 3124,50 грн. (а.с.15).

З урахуванням предмету спору дослідженню підлягають реальність господарських операцій, укладених між позивачем та ТОВ «Укрімпексгруп», що є підставою для виникнення у позивача права на податковий кредит, визначення податкових зобов'язань та віднесення до валових витрат по операціям з придбання послуг (робіт, товарів).

Згідно пункту 14.1.156 статті 14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно пункту 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 статті 198 ПК України 198.2 датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 статті 196 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно п. 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках, такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно п. 201.8 статті 201 ПК України 201.8 право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно п. 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п.п 54.3.2 п. 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках

Згідно абз. 1 п. 123.1 статті 123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Із системного аналізу вказаних норм закону вбачається, що податковий орган, як орган владних повноважень, здійснюючи контроль за обчисленням та сплатою податку на додану вартість, повинен діяти у спосіб, передбачений законом, а саме, за наслідками перевірок або надати висновок про правомірність формування податкового кредиту, або визначити суму податкового зобов'язання із застосуванням штрафних санкцій.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем було подано до ДПІ в Артемівському районі м. Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області податкову декларації з податку на додану вартість за липень 2013 (а.с.101-102).

Згідно вказаної декларації з податку на додану вартість (додаток №5) за липень 2013 року позивачем включено до складу податкового кредиту суму ПДВ по контрагенту ТОВ «Укрімпексгруп» липень 2013 року - 12498,24 грн.

Згідно реєстрів виданих та отриманих податкових накладних за липень 2013 року позивачем до реєстрів включено податкові накладні, в яких визначені суми ПДВ по контрагенту ТОВ «Укрімпексгруп» за липень 2013 року у сумі 12498,24 грн. (а.с.104-105).

Під час розгляду справи позивачем було надано суду засвідчені копії первинних документів, які відповідають оригіналам, досліджених під час розгляду справи, є документами первинного бухгалтерського обліку, та які підтверджують правомірність формування податкового кредиту по декларації з податку на додану вартість за липень 2013 року по контрагенту ТОВ «Укрімпексгруп».

У судовому засіданні встановлено, що між позивачем (Покупець) та ТОВ «Укрімпексгруп» (Постачальник) було укладено договір поставки № М-300713.1 від 30 липня 2013 року, предметом якого є те, що Постачальник зобов'язується передати покупцеві товар разом із усіма його приналежностями та документами, що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до вимог чинного законодавства України. Покупець зобов'язується своєчасно і належним чином прийнять товар від постачальника та оплатити його протягом 5 банківських днів з моменту передання товару Постачальником (а.с.31).

01.08.2013 між сторонами було укладено додаткову угоду № 1, якою продовжено термін дій договору до 30.09.2013 (а.с. 66).

На виконання умов договору поставки № М-300713.1 від 30 липня 2013 року, позивачем було отримано від ТОВ «Укрімпексгруп» рахунок-фактури № - 31073 від 31.07.2013, видаткову накладну №-310787 від 31 липня 2013 року та податкову накладну №87 від 31.07.2013 (а.с.32-34).

Повна сплата позивачем податку на додану вартість за отриманий товар підтверджена виписками по особовому рахунку від 13.08.2013, 20.08.2013, 10.09.2013 (а.с. 35-37).

Як встановлено у судовому засіданні товар поставлявся власними силами ТОВ «Луганськєвросіті» шляхом самовивозу товару частинами працівниками позивача на власному транспорті та автотранспорті, яке передане на відповідальне зберігання. На підтвердження факту поставки товару позивачем надано наступні документи: подорожні листи службового легкового автомобіля від 31.07.2013, 01.08.2013, 02.08.2013, 05.08.2013, 06.08.2013, 07.08.2013, 08.08.2013, 09.08.2013 (а.с. 38-45, 118-123); свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (а.с. 110-112, 125); договір відповідального зберігання автотранспорту від 01.06.2013 та акт прийому-передачі (а.с. 113-115); довіреність № 19 від 31.07.2013 на ім'я завідуючої складом Дєжиної О.В (а.с. 124).

На підтвердження факту використання ТОВ «Луганськєвросіті» придбаного товару від ТОВ «Укрімпексгруп» у своєї господарської діяльності, позивачем надано:

1. Договір № 48 про дезінфекційні роботи від 01.08.2013, укладеного між позивачем (Виконавець) та МКП «Центржилком» (Замовник), предметом якого є проведення дезінфекційних робіт на території та в будівлях Замовника своїми силами та засобами в залежності від санітарно-технічного стану об'єкта (а.с. 55-57);

2. Акти виконаних робіт про проведення робіт по дератизації та дезінфекції в підвальних приміщеннях житлового фонду за відповідними адресами (а.с. 67-73);

3. Матеріальні звіти за липень та серпень 2013 року по рахунку 201 (а.с. 74-75).

Як встановлено у судовому засіданні роботи по дератизації та дезінфекції в підвальних приміщеннях житлового фонду проводили особисто працівники ТОВ «Луганськєвросіті», які складали акти виконаних робіт із підписанням їх особи, яка прийняла такі роботи.

На підтвердження того, що працівники, які проводили такі роботи та складали акти виконаних робіт, безпосередньо є робітниками підприємства позивачем надано накази керівника ТОВ «Луганськєвросіті» про прийняття особи на роботу (а.с. 107-109).

Крім того, на підтвердження факту отримання товару позивачем надано два сертифікати на продукції, виробником якої є ДП Ензим (Україна) (а.с. 116-117).

Таким чином, наданими позивачем первинними документами бухгалтерського обліку достовірно підтверджено реальність господарських операцій, здійснених між позивачем та ТОВ «Укрімпексгруп» у липні 2013 року.

Щодо посилання податкового органу у акті перевірки на те, що позивачем під час проведення перевірки було надано подорожній лист службового автомобіля № 33 від 03.07.2013, у той час як договір між позивачем та ТОВ «Укрімпексгруп» було укладено 30.07.2013, судом встановлено наступне.

Як вбачається із пояснень представника позивача вказаний подорожній лист було помилково надано директором підприємства під час проведення перевірки, оскільки даний лист стосується зовсім інших подій господарської діяльності. Подорожні листи, які були оформлені та видані водіям для здійснення перевезення товару від ТОВ «Укрімпексгруп» на виконання умов договору від 30.07.2013 є саме подорожні листи, які були надані під час розгляду даної справи.

Під час розгляду справи, позивачем дійсно було надано подорожні листи за період з 31.07.2013 по 09.08.2013, з яких вбачається, що водієм підприємства здійснено виїзд до ТОВ «Укрімпексгруп» та відповідно витрачено певну кількість пального.

Такими чином, судом встановлено, що позивач має в своєму розпорядженні подорожні листи службового автомобіля за період з 31.07.2013 по 09.08.2013, які підтверджують фактичне перевезення товару від ТОВ «Укрімпексгруп» на адресу позивача, а тому зазначені доводи податкового органу є помилковими та не з'ясовані в повній мірі.

Також є помилковими висновки податкового органу під час перевірки про те, що сертифікати якості на товар, які були отримані позивачем у ТОВ «Укрімпексгруп» не є належними документами, що підтверджують фактичне надходження товару до позивача, оскільки виробники продукції, які зазначені в сертифікатах не є постачальниками ТОВ «Укрімпексгруп» за період 2012-2013.

Як встановлено у судовому засіданні, на підтвердження факту отримання товару позивачем було надано два сертифікати на продукцію, виробником якої є ДП Ензим (Україна). Дані сертифікати містять відомості щодо продукції, яка фактично була придбана позивачем у ТОВ «Укрімпексгруп». Виробником даної продукції вказано інше підприємство ніж ті, що зазначає представник відповідача у своїх запереченнях.

Дані розбіжності викликані тим, що позивачем також під час проведення перевірки помилково було надано сертифікати якості на продукцію, які ніяким чином не стосуються товару, який було придбано у ТОВ «Укрімпексгруп». Таким чином, суд зазначає, що висновок податкового органу в цій частині також є помилковим, оскільки його сутність спростована матеріалами справи.

Як наслідок є і помилковим висновок податкового органу у акті перевірки щодо не зазначення позивачем у податковій накладній від 31.07.2013 № 87 у графі «Код товару згідно УКТ ЗЕД» відповідного запису, оскільки згідно наданих до перевірки сертифікатів, ядохімікати є імпортними товарами. Як було вище зазначено судом, згідно сертифікатів якості на товар, які були надані позивачем під час розгляду справи, виробником товару є ДП Ензим (Україна). Таким чином, товар, який було придбано позивачем у ТОВ «Укрімпексгруп» не є товаром, який ввезено на митну територію України, а тому у податковій накладній у графі 2 «Код товару згідно УКТ ЗЕД» не повинно зазначатися код товару згідно УКТ ЗЕТ.

Посилання податкового органу в акті перевірки на акт перевірки контрагента позивача як одну із підстав для донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість суд вважає необґрунтованим, оскільки норми Податкового кодексу України визначають, що порушення норм податкового законодавства платником податків породжує наслідки та відповідальність саме відносно даного платника податків і ніяким чином не тягне наслідків для його контрагентів.

Відповідно до п. 4 - п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 984 від 22.12.2010, передбачено, що акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Натомість, суд зазначає, що акт перевірки, який став підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення був складений без врахування усіх фактичних обставин, що потягло за собою необґрунтовані висновки та безпідставне рішення податкового органу.

Також суд зауважує, що податковий орган не враховує, що порядок формування податкового кредиту регламентований нормами Податкового кодексу України, згідно якого платник податків зобов'язаний дотримуватися і виключно за умови порушення якого, формування податкового кредиту може бути визнано неправомірним.

У судовому засіданні відповідачем не було доведено, а судом не було встановлено порушення вимог податкового законодавства з боку позивача, яке б позбавило його права на формування податкового кредиту.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні бути складені під час здійснення цієї операції, а якщо неможливо - безпосередньо після її завершення.

З урахуванням документів, які були надані позивачем під час судового розгляду справи, суд приходить до висновку, що правові наслідки за договором, укладеним між позивачем та ТОВ «Укрімпексгруп» настали, позивачем та його контрагентом виконані договірні зобов'язання, податкові накладні видані у відповідності до вимог діючого законодавства, а тому, у позивача були всі підстави для формування податкового кредиту по взаємовідносинам з вказаним контрагентом.

Згідно частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів; докази суду надають особи, які беруть участь у справі.

Аналізуючи викладені обставини, враховуючи надану правову оцінку доказам, суд приходить до висновку, що вимоги позивача в частині скасування податкового повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області від 06 лютого 2014 року №0000112201, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість за основним платежем - 12498,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 3124,50 грн. є обґрунтованими, доведеними під час розгляду справи, а тому підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги позивача про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення від 06.02.2014 №0000112201, то суд не вбачає підстав для її задоволення, оскільки статтею 86 ПК України чітко закріплено право податкового органу на прийняття податкового повідомлення - рішення за наслідками проведеної перевірки. Таким чином, відповідач приймаючи оскаржуване рішення за результатами перевірки, діяв у межах та у спосіб, передбачений діючим законодавством України.

Питання щодо судових витрат вирішено у відповідності до вимог статті 94 КАС України.

Керуючись ст. ст. 17, 18, 71, 94, 158-163, 257 КАС України, Податковим кодексом України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганськєвросіті» до Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06.02.2014 №0000112201 задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області від 06 лютого 2014 року №0000112201, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість за основним платежем - 12498,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 3124,50 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганськєвросіті» судові витрати в сумі 1753,92 грн. (одна тисяча сімсот п'ятдесят три гривні 92 копійки).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови складено та підписано 31 березня 2014 року.

Суддя Н.В. Кравцова