Рішення

від 01.04.2014 по справі 902/185/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01 квітня 2014 р. Справа № 902/185/14

Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука Василя Васильовича розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом : приватного підприємства «Лугавтогаз»

(91055, м. Луганськ, вул. Совєтська, 42)

до : товариства з обмеженою відповідальністю «Приват-Петрол»

(21050, м. Вінниця проспект Коцюбинського, 76)

про стягнення 46 766,49 грн.

при секретарі судового засідання Василишиній Н.О.

за участю представників сторін:

позивача: Єфременко В.С. за довіреністю б/н. від 07.03.2014 року;

відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство «Лугавтогаз» звернулося до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Приват-Петрол» заборгованості за договором поставки № 21/2012 від 20.07.2012 року в загальному розмірі 46 766,49 грн., з яких: 42 809,87 грн. - основний борг, 3 258,92 грн. - пеня, 697,70 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідно до укладеного 20.07.2012 року між сторонами договору поставки № 21/2012, позивачем поставлено відповідачеві газ зріджений на загальну суму 42 860,53 грн., за який відповідач зобов'язався провести розрахунки у строки, визначені п. 4.1. договору. В порушення умов договору відповідачем не здійснено оплати за поставлений товар. З урахуванням переплати в розмірі 50,66 грн. за попередні поставки, заборгованість відповідача складає 42 809,87 грн.. Невиконання зобов'язань за договором потягло за собою нарахування штрафних санкцій обумовлених даним договором.

Ухвалою суду від 19.02.2014 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/185/14 та призначено її до розгляду.

Ухвалою суду від 06.03.2014 року розгляд справи відкладено на 01.04.2014 року з метою виконання відповідачем вимог суду в частині надання доказів.

В судове засідання 01.04.2014 року з'явився представник позивача. Відповідач правом участі в судовому засіданні не скористався, визначених судом доказів не надав, про поважність причини своєї неявки суду не повідомив. Про час та місце слухання справи повідомлений завчасно та належним чином, що стверджується поштовим повідомленням вх. № 1673 від 20.03.2014 року.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

При цьому суд констатує, що відповідачем не подано жодного клопотання, заяви, телеграми, в тому рахунку і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні свого представника.

За викладених вище обставин справу розглянуто за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

20 липня 2012 року між приватним підприємством «Лугавтогаз» (позивач, за договором Постачальник) та товариством товариством з обмеженою відповідальністю «Приват-Петрол» (відповідач, за договором Покупець) укладено договір поставки за № 21/2012 (надалі - Договір).

Відповідно до п. 2.1. Договору Постачальник зобов'язується на умовах даного договору передавати у власність Покупця через мережу АЗС з використанням пластикових старт - карт газ зріджений пропан - бутан (надалі - товар), що відповідає державним стандартам, в кількості, визначеній відповідно до накладних, які є невід'ємними частинами цього договору, а Покупець зобов'язується приймати товар на АГЗС та повністю оплачувати його вартість на умовах цього Договору.

Перелік АЗС узгоджується Сторонами у Додатку № 1 до даного Договору і може змінюватися Постачальником залежно від його технічних можливостей здійснювати відпуск (поставку) товару на АЗС з використанням старт - карт. Постачальник зобов'язується письмово повідомляти Покупця про зміни в переліку АЗС, які мають бути оформлені Додатковою угодою до Договору, підписаною уповноваженими представниками Сторін (п. 2.2. Договору).

Пунктом 4.1.1. Договору визначено зобов'язання Покупця по здійсненню своєчасної оплати товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника.

Постачальник поставляє Покупцю товар партіями за місцезнаходженням АЗС узгоджених Сторонами в Додатку № 1 до Договору відповідно до правил опрацювання та перевірки старт - карток, що не суперечить умовам даного Договору (п. 5.1. Договору).

Кількість товару, що поставляється, зазначається у видаткових накладних виписаних Постачальником. Видаткова накладна виписується останнім днем місяця, в ній зазначається кількість вибраного товару за поточний календарний місяць. Видаткові накладні є невід'ємними додатками до цього Договору (п. 6.1. Договору)

Оплата за товар здійснюється шляхом перерахування коштів з розрахункового рахунку Покупця на розрахунковий рахунок Постачальника на умовах 100% попередньої оплати на підставі виписаного рахунку-фактури. Оплата перераховується протягом 3 (трьох) банківських днів з дати отримання рахунку-фактури від Постачальника (п.п. 7.1., 7.2. Договору).

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами . Строк дії Договору складає 1 (один) рік з дати підписання. Цей строк автоматично продовжується на наступні періоди в 1 (один) рік кожен, якщо жодна з Сторін не повідомить іншу Стороні за 30 (тридцять) днів до закінчення кожного однорічного періоду дії цього Договору про намір припинити його дію (п.п. 8.1., 8.2. Договору).

Судом встановлено, що позивачем, в рамках договору поставки № 21/2012 від 20.07.2012 року, в період з вересня 2012 року по липень 2013 року поставлено відповідачу товар на загальну суму 218 909,87 грн., який останній отримав, про що свідчить підпис особи уповноважено на отримання товару та відтиск печатки на видаткових накладних (а.с. 92-104).

Як свідчать матеріали справи, відповідачем не проведено розрахунків за поставлений товар у визначені договором строки та в повному обсязі (а.с. 105-132). Так, за накладними № РН 0001068 від 31.05.2013 року, № РН 0001279 від 30.06.2013 року та № РН 0001482 від 31.07.2013 року рахується борг в загальному розмірі 42 809,87 грн..

З метою досудового вирішення питання щодо оплати поставленого товару, позивач звернувся до відповідача з претензією № 146 від 29.12.2013 року в якій вимагав негайно сплатити суму заборгованості в сумі 42 809,87 грн.. Однак, відповідачем зазначена претензія залишена без відповіді та реагування.

Таким чином, станом на день розгляду справи сума заборгованості за договором становить 42 809,87 грн..

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Дії позивача по передачі товару та дії відповідача по прийняттю вказаного товару, за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобов'язання по оплаті сировини.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до частини першої статті 222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом .

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що зобов'язання за договором в частині проведення розрахунків, за поставлений товар, відповідачем виконувались не належним чином.

Виходячи з встановлених обставин справи та наведених вище законодавчих приписів, суд вважає вимогу позивача про стягнення боргу в розмірі 42 809,87 грн. правомірною та обґрунтованою з огляду на що задовольняє її.

Окрім суми основного боргу позивачем заявлено до стягнення 3 258,92 грн. пені та 697,70 грн. 3% річних. Щодо зазначених вимог суд виходить з наступного.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Стаття 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Пунктом 9.2. Договору передбачено, що кожна яз сторін, яка неналежним чином виконує свої грошові зобов'язання за цим Договором, повинна сплатити на користь іншої сторони і за її вимогою пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Дослідивши поданий позивачем розрахунок ціни позову судом встановлено його невідповідність обставинам справа, а саме при нарахуванні пені та трьох відсотків річних позивачем включено в період прострочення місяць поставки товару, зокрема за накладною від 31.05.2013 року, позивачем вказано період прострочення з 01.05.2013 року по 31.05.2013 року та з 31.05.2013 року по 14.01.2014 року. Аналогічно розрахунок проведено за накладними від 30.06.2013 року та від 31.07.2013 року. З наведеного вбачається, що окрім зарахування в період просточення місяця поставки, позивачем фактично двічі включено в розрахунок останній день місяця поставки товару.

Виходячи з умов договору в частині проведення розрахунків, підставою для проведення платежів є відповідний рахунок рахунок-фактура, який підлягає оплаті Покупцем (відповідачем) на протязі трьох банківських днів з дати його отримання.

З метою з'ясування наведених обставин, суд ухвалою про порушення провадження у справі зобов'язав позивача надати обґрунтований розрахунок ціни позову із зазначенням моменту виникнення боргу, його перебігу та погашення з посиланням на первинні документи (розрахунок провести окремо по боргу, пені та 3% річних).

Зі змісту розрахунку ціни позову наданого позивачем неможливо встановити дані обставини. До того ж, в матеріалах справи відсутні відповідні рахунки-фактури та докази їх отримання відповідачем.

Враховуючи наведене вище суд зважає на наступне.

В силу ст. ст. 4 3 , 33 ГПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, якими в розумінні ГПК України є належно засвідчені копії або оригінали. Крім того, оригінали доказів подаються згідно ст. 36 цього ж Кодексу на вимогу суду.

У відповідності зі ст. 115 ГПК України передбачена обов'язковість виконання рішень, ухвал, постанов суду на всій території України.

Як зазначено судом, позивачем не надано обґрунтованого розрахунку заявлених до стягнення штрафних санкцій, що позбавляє суд можливості, у відповідності зі ст. 43 ГПК України, повно, всебічно та об'єктивно оцінити докази, з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За вказаних обставин суд вбачає, що позивач без поважних причин не подав визначені судом матеріали необхідні для вирішення спору, що перешкоджає вирішенню спору, оскільки поважними визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами.

Враховуючи вищевикладене в його сукупності, позов в частині стягнення пені та 3% річних слід залишити без розгляду.

Після усунення обставин, що зумовили залишення позову без розгляду в цій частині, позивач не позбавлений права звернутися до господарського суду в загальному порядку.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвал суду відповідач не подав до суду жодних доказів в спростування позовних вимог позивача.

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з розподілом судових витрат за правилами ст. 49 ГПК України.

Керуючись п. 5 ч. 1 ст. 81, ст.ст.4 3 , 32, 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Приват-Петрол» (21050, м. Вінниця, проспект Коцюбинського, 76, код ЄДРПОУ 36685430) на користь приватного підприємства «Лугавтогаз» (91055, м. Луганськ, вул. Совєтська, 42, код ЄДРПОУ 36901796) 42 809 (сорок дві тисячі вісімсот дев'ять) грн. 87 коп. боргу та 1 672 (одну тисячу шістсот сімдесят дві) грн. 43 коп. - витрат зі сплати судового збору.

3. Позов в частині стягнення пені та трьох відсотків річних залишити без розгляду.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення направити відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 02.04.2014р.

Суддя Матвійчук В.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - відповідачу (21050, м. Вінниця, проспект Коцюбинського, 76)