Рішення

від 26.03.2014 по справі 910/2711/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/2711/14 26.03.14

За позовомПублічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант - Авто" в особі Львівської філії доТовариства з обмеженою відповідальністю "Наш Край - ЛЦ" провідшкодування шкоди в порядку регресу 25 396,81 грн. Суддя Підченко Ю.О.

Представники сторін:

від позивача:Волчек Н.М. - юрисконсульт; від відповідача:не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Українська страхова компанія "Гарант - Авто" в особі Львівської філії (надалі - ПАТ "УСК "Гарант - Авто") звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Наш Край - ЛЦ" (надалі - ТОВ "Наш Край - ЛЦ") про відшкодування шкоди в порядку регресу 25 396,81 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ПАТ "УСК "Гарант - Авто" на підставі Договору добровільного стахування майна фізичних осіб УБG №0057909 (поліс) від 28.12.2010 р. внаслідок настання страхової події - затоплення приміщення магазину виплачено страхове відшкодування власнику майна, а саме: сезонного одягу (дитячого одягу), дитячого взуття, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Затоплення відбулось через аварійну ситуацію на внутрішній мережі супермаркету "Наш Край", а тому позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на відповідача.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.02.2014 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 14.03.2014 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.03.2014 р., у зв'язку із неявкою представника відповідача та невиконанням ним вимог ухвали суду від 26.02.2014 р. розгляд справи відкладено до 26.03.2014 р.

В судове засідання 26.03.2014 р. представник позивача з'явився, вимоги ухвал суду виконав, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання 26.03.2014 р. не з'явився, вимог ухвал суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив.

Належне повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи підтверджується відміткою про відправку на зворотній стороні ухвали суду від 14.03.2014 р.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом .

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце розгляду справи належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складались протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

28.12.2010 р. між Відкритим акціонерним товариством «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант» (після перейменування - Публічне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Гарант Авто») в особі Львівської філії (далі - страховик) та ОСОБА_2 (далі - страхувальник) було укладено Договір добровільного стахування майна фізичних осіб УБG №0057909 (поліс) (далі - договір).

Пунктами 1.2, 1.3 Договору визначено, що об'єктом страхування за цим договором є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням майном, а саме: сезонний одяг (дитячий одяг), дитяче взуття, вартістю 404 237,00 грн.

Відповідно до п. 2.2 Договору майно вказане в п. 1.3 цього договору, страхується на випадок пошкодження та/або знищення внаслідок:

- пожежі, удару блискавки, вибуху газу, що використовується в побутових цілях, падіння літальних апаратів або їх уламків;

- пошкодження водою з водопровідних, каналізаційних, опалювальних систем і систем пожежогасіння та проникнення води із сусідніх приміщень;

- протиправних дій третіх осіб: крадіжки з проникненням, грабежу (розбою).

Договором встановлено загальну страхову суму в розмірі 404 237,00 грн., безумовну франшизу в розмірі 2 021,19 грн. по кожному страховому випадку, страховий платіж - 929,75 грн.

10.11.2011 р. в АДРЕСА_1, сталось затоплення приміщення магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1», яке згідно Договору №7/11 було передано страхувальнику в орендне користування ,та в якому на момент затоплення знаходилось застраховане майно.

В результаті затоплення, яке відбулось через аварійну ситуацію на внутрішній мережі супермаркету «Наш Край» за вищевказаною адресою, було заподіяно збитків майну ОСОБА_2

Позивачем до матеріалів справи надано акт від 10.11.2011 р., який складений ОСОБА_2 в присутності орендодавця ОСОБА_3, ОСОБА_4, адміністратора ТЦ «Олімп» ОСОБА_5, продавця ОСОБА_6 та орендаря магазину НОМЕР_1 ОСОБА_7 та згідно якого було обстежено приміщення магазину по АДРЕСА_1 на предмет залиття. В результаті проведення обстеження магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1» було встановлено, що станом на 08:00 год. 10.11.2011 р., в магазин проникла вода з приміщення «Наш Край», яке межує з магазином «ІНФОРМАЦІЯ_1», в результаті чого було пошкоджено значну кількість товару.

10.11.2011 р. ОСОБА_2 повідомила Львівську філію ПАТ «УСК «Гарант Авто» про настання випадку, який має ознаки страхового.

Представником ПАТ «УСК «Гарант Авто» за місцем знаходження пошкодженого майна було проведено інвентаризацію такого майна та складено відповідний акт згідно якого сума збитку склала 54 836,00 грн.

На виконання зобов'язань по Договору добровільного страхування майна фізичних осіб УБG №0057909 від 28.12.2010 р. позивачем на підставі страхового акту №1031456 (129945) від 06.04.2012 р. було сплачено на користь ОСОБА_2 суму страхового відшкодування у розмірі 25 396,81 грн., що підтверджується платіжним дорученням №7578 від 05.04.2012 р. з призначенням платежу «страхове відшкодування по полісу УБG №0057909 від 28.12.2010 р.».

20.02.2013 р. позивач звернувся до ТОВ «Наш Край -ЛЦ» з регресною вимогою №154 від 20.02.2013 р. в якій просив сплатити суму виплаченого ним страхувальнику страхового відшкодування у розмірі 25 396,81 грн. Вказана вимога отримана відповідачем 22.02.2013 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №35291519.

Проте, відповідач відповіді на вимогу не надав суму сплаченого позивачем страхового відшкодування у розмірі 25 396,81 грн. не сплатив, що стало підставою для звернення позивача до суду.

Статтею 979 Цивільного кодексу України та ст. 16 Закону України «Про страхування» визначено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Статтею 25 Закону України "Про страхування" визначено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката) (ст. 990 Цивільного кодексу України).

Страхове відшкодування за Договором добровільного страхування майна фізичних осіб, оформленого у вигляді полісу серії УБG №0057909 від 28.12.2010 р., позивач виплатив платіжним дорученням №7578 від 05.04.2012 р. в сумі 25 396,81 грн.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частиною 1 статті 1191 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

В даному випадку, позивач, сплативши страхове відшкодування страхувальнику платіжним дорученням №7578 від 05.04.2012 р. в сумі 25 396,81 грн., набув право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Вказану правову позицію про те, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право регресу, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки, викладено у постановах Верховного Суду України від 07.11.2011 р. у справі № 3-118гс11 та від 12.03.2012 р. у справі №3-12гс12.

На цьому зауважено Вищим господарським судом України в оглядовому листі від 14.01.2014 р. №01-06/15/2014 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з правовідносин страхування».

В силу ст.1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

У статті 1166 Цивільного кодексу України міститься законодавче визначення деліктної відповідальності за шкоду, завдану майну, та підстави її виникнення. Так, для настання деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, а саме: наявність шкоди; протиправна поведінка заподіювача шкоди; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина.

Відповідно до Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених Наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 р. №76 балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.

Відповідно до ст. 24 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" балансоутримувач зобов'язаний забезпечити належні експлуатацію та утримання майна, що перебуває на його балансі.

Статтею 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що утримання будинків і прибудинкових територій - це господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством.

Статтею 13 цього Закону передбачено, що до послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій віднесено прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо.

Згідно із Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених Наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 р. №76 внутрішньобудинкові системи - мережі, арматура на них, прилади та обладнання, засоби обліку та регулювання споживання житлово-комунальних послуг, які розміщені в межах будинку, споруди, системи протипожежного захисту.

У відповідності до п. 1.5 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27 червня 2008 р. №190 водопровідні вводи державного житлового фонду, житлово-будівельних кооперативів, а також об'єднань співвласників багатоквартирних будинків, усі магістральні й розподільчі внутрішньоквартальні мережі централізованого водопостачання, а також вуличні водорозбірні колонки, призначені для колективного водокористування, окремо розташовані підвищувальні насосні станції холодного водопостачання, артезіанські свердловини передаються за згодою власника згідно з відповідними рішеннями органів місцевого самоврядування на баланс виробника для подальшої експлуатації.

Згідно п. 14.1 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27 червня 2008 р. №190 вуличні, квартальні, дворові, будинкові мережі, споруди і обладнання систем водопостачання та водовідведення обслуговуються та реконструюються тим підприємством, у якого ці об'єкти перебувають на балансі.

Актом обстеження приміщення магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1» від 10.11.2011 р. було встановлено, що в магазин проникла вода з приміщення ТОВ «Наш Край», яке межує з магазином «ІНФОРМАЦІЯ_1».

Як підтверджується матеріалами справи, зокрема листом КП «Бориславводоканал» №58 від 27.02.2013 р. ТОВ «Наш Край» є абонентом КП «Бориславводоканал» та власником внутрішньо будинкової мережі, а тому суд приходить до висновку, що на відповідача покладений обов'язок з утримання в належному стані внутрішньо будинкових мереж будинку АДРЕСА_1 та саме ТОВ «Наш Край» несе відповідальність за належний стан внутрішньо будинкових мереж водопроводу.

Статтею 1191 Цивільного кодексу України передбачено право регресу особи, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, до винної особи або осіб в розмірі виплаченого відшкодування.

Суд зазначає, що для відшкодування шкоди необхідно довести такі факти:

1) Неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії.

2) Наявність шкоди.

3) Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

4) Вина завдавача шкоди.

Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди (вказана позиція узгоджується з позицією Верховного Суду України (судова колегія з цивільних справ), викладена зокрема в ухвалі від 21.12.2005).

В силу ч. 2 п. 1 ст.1192 Цивільного кодексу України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Статтею 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно із ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Розмір шкоди внаслідок затоплення та сума сплаченого страхового відшкодування підтверджуються страховим актом №1031456 (129945) від 06.04.2012 р. та платіжним дорученням №7578 від 05.04.2012 р. про сплату страхового відшкодування в розмірі 25 396,81 грн.

Крім того, суд звертає увагу на те, що за змістом ч. 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України та п. 6 Роз'яснень президії ВАСУ від 01.04.1994 р. № 02-5/215 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди" цивільне законодавство передбачає презумпцію вини правопорушника і позивач не повинен доказувати наявність вини відповідача у заподіянні шкоди, а навпаки, на відповідача покладений тягар доказування того, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди і відповідач належними доказами це не довів, а тому позовні вимоги ПАТ «УСК «Гарант Авто» в особі Львівської філії до ТОВ «Наш Край -ЛЦ» про відшкодування шкоди в розмірі 25 396,81 грн. в порядку регресу внаслідок затоплення приміщення за адресою АДРЕСА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню згідно ст. 993 Цивільного кодексу України, ст. 27 Закону України «Про страхування».

У зв'язку із задоволенням позову, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант Авто» в особі Львівської філії задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Наш Край - ЛЦ» (03118, м. Київ, пр-т. Червонозоряний, 115; ідентифікаційний код 33537597) на користь Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант Авто» в особі Львівської філії (79005, м. Львів, вул. Івана Франка, 33/2; ідентифікаційний код 20775855) збитків у розмірі 25 396 (двадцять п'ять тисяч триста дев'яносто шість) грн. 81 коп. та судовий збір у розмірі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписано 31.03.2014 р.

Суддя Ю.О. Підченко