Рішення

від 01.04.2014 по справі 908/455/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 13/9/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.04.2014 Справа № 908/455/14

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Профдезінфекція», м. Запоріжжя

до: Міського комунального підприємства «Основаніє», м. Запоріжжя

про стягнення 27 111,86 грн.

Суддя Серкіз В.Г.

Представники сторін :

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: Кучерява В.Ф., довіреність № 185 від 08.01.2014р.

Розглядається позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Профдезінфекція» про стягнення з Міського комунального підприємства «Основаніє» заборгованості за договором № 060 від 05.01.2010р., а саме: 23345,92 грн. основного боргу, 2136,17 грн. пені та 1079,77 грн. 3% річних. Також, позивач просить компенсувати йому 550,00 грн. витрат на правову допомогу.

Обґрунтовуючи позов позивач посилався на те, що на те, що на виконання умов укладеного між сторонами договору № 060 від 05.01.2010 р., позивач, у період травень-серпень 2012 р.р. виконав для відповідача роботи на загальну суму 23345,92 грн. Проте, відповідач свої договірні зобов'язання щодо оплати виконаних робіт, станом на дату подання позову, належним чином не виконав. За порушення грошового зобов'язання позивачем відповідачу було нараховано 2136,17 грн. пені та 1079,77 грн. 3% річних. Посилаючись на приписи статей 526, 549, 611, 625 ЦК України, ст.ст. 230ГК України та умови договору №060 від 05.01.2010 р., позивач просив позов задовольнити.

14.02.2014р. ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 19.03.2014р.

В судове засідання 19.03.2014 р. представник позивача не з'явився, натомість, надіслав письмове клопотання (вих. від 18.03.2014р.), в якому просить суд припинити провадження по справі у зв'язку з тим, що відповідач сплатив суму основного зобов'язання до початку першого судового засідання по справі.

З метою витребування додаткових доказів та пояснень, ухвалою суду від 19.03.2014р., на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи було відкладено до 01.04.2014 р.

За клопотанням представника відповідача розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

01.04.2014р. справу розглянуто, спір вирішено, прийнято рішення у справі, вступну та резолютивну частини якого оголошено в судовому засіданні згідно із приписами ст. 85 ГПК України.

Представник позивача в судове засіданні 01.04.2014р. знов не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи позивач був повідомлений належним чином.

Відповідач - у письмовому відзиві на позовну заяву зазначив, що МКП «Основаніє» 04.03.2014 р. здійснило оплату суми основного боргу в сумі 23345,92 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 677 від 04.03.2014 р. При цьому, відповідач, посилаючись на пропуск позивачем строку позовної давності щодо стягнення пені, просить в задоволенні вимоги щодо її стягнення відмовити. Крім того, відповідач зазначив, що за його підрахунком сума 3% річних складає 236,01 грн., а не 1079,77 грн., як заявлено позивачем.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки про час та місце судового розгляду справи позивач був повідомлений належним чином, суд вважає за можливе розглянути справу без участі його представника за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши представника відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

05.01.2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Профдезінфекція» (Виконавцем, позивачем у справі) та Комунальним підприємством «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання № 10, правонаступником якого є Міське комунальне підприємство «Основаніє» (Замовником, відповідачем у справі) було укладено договір № 060 (надалі - Договір), у відповідності до умов якого (п.1.1. Договору), Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується проводити такі роботи: дератизація та дезінсекція.

Відповідно до п. 1.2 Договору, роботи з дератизації виконуються щомісяця згідно дислокації житлових будинків.

Роботи з дезінсекції виконуються по заяві представника Замовника згідно дислокації житлових будинків (п. 1.3 Договору).

Згідно із п. 1.4 Договору загальна сума договору на рік, згідно пункту № 1.1 складає 254638,20 грн.

В п. 4.1 Договору Сторонами узгоджено, що розрахунок за роботу Замовник здійснює згідно представленого рахунку та акту виконаних робіт у відповідності з п. 1. Договору.

Замовник сплачує рахунок протягом 10 діб зі дня його отримання ( п. 4.2 Договору).

Відповідно до п. 6.1 Договору Договір укладено на термін з 05.01.2010 р. до 31.12.2015 р.

Як підтверджується матеріалами справи, з боку позивача зобов'язання за Договором були виконані належним чином.

Впродовж травня-серпня 2012 року, відповідачу були надані обумовлені Договором послуги на загальну суму 23345,92грн., що підтверджується двосторонніми Актами приймання-здачі виконаних робіт (послуг): за травень 2012 р. на суму 5836,48 грн., за червень 2012 р. на суму 5836,48 грн., за липень 2012 р. на суму 5836,48 грн. та за серпень 2012 р. на суму 5836,48 грн.

На оплату наданих послуг позивачем відповідачу були виставлені відповідні рахунки.

Проте, з боку відповідача, договірні зобов'язання належним чином виконані не були.

Направлена позивачем на адресу відповідача Претензія (вих. № 49 від 19.12.2013 р.) з вимогою погасити заборгованість, була залишена останнім без задоволення.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань, у останнього, станом на дату подання даного позову до суду (14.02.2014 р.), існував основний борг за Договором в сумі 23345,92 грн.

Згідно наданого відповідачем платіжного доручення № 677, 04.03.2014 р. відповідач здійснив оплату суми основного боргу в розмірі 23345,92 грн.

Оцінивши представлені докази, суд знаходить підстави для часткового задоволення позову та припинення провадження у справі щодо стягнення суми основного боргу.

Згідно з частинами 2, 3 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України, зокрема, з договорів та інших правочинів. (Аналогічні норми містяться в статтях 173 - 175 Господарського кодексу України).

Позовні вимоги ґрунтуються на Договорі, який за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Договір про надання послуг є двосторонньозобов'язувальним, оскільки і виконавець, і замовник наділені як правами, так і обов'язками. На виконавця покладено обов'язок надати послуги і надано право на одержання відповідної плати або відшкодування фактичних витрат, необхідних для виконання договору. Замовник, в свою чергу, зобов'язаний оплатити послуги і наділений правом вимагати належного надання послуг з боку виконавця.

Статтею 903 ЦК України встановлено: якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні приписи містить ст. 193 Господарського кодексу України.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що протягом травня-серпня 2012 р.р. позивачем було надано відповідачу послуги за Договором на загальну суму 23345,92 грн.

Згідно зі статтею 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Матеріали справи свідчать, що відповідач свої зобов'язання щодо оплати отриманих протягом травня-серпня 2012 року послуг, всупереч умов Договору та вимог закону, належним чином своєчасно не виконав, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість за Договором у спірний період в сумі 23345,92 грн.

Таким чином, враховуючи неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині оплати отриманих послуг, та вищезазначені приписи норми чинного законодавства України, а також з урахуванням викладеного, суд констатує правомірність заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідача суми 23345,92 грн. основного боргу.

Разом з тим, після порушення провадження у даній справі відповідач в повному обсязі сплатив суму основної заборгованості, а саме: платіжним дорученням № 677 від 04.03.2014р. відповідач перерахував позивачу суму у розмірі 23345,92 грн.

Відповідно до приписів п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

За таких обставин, провадження по справі, в частині стягнення суми основного боргу (23345,92 грн.) слід припинити на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України у зв'язку із відсутністю предмету спору.

Крім вищезгаданої вимоги про стягнення основного боргу, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача суми 2136,17 грн. пені та суми 1079,77 грн. - 3% річних.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 Цивільного кодексу України.

Зокрема, частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладене, враховуючи встановлений факт несвоєчасного виконання відповідачем грошових зобов'язань, вимога про стягнення з нього 3% річних заявлена позивачем обґрунтовано.

Разом з тим, здійснюючи розрахунок трьох відсотків річних, суд відзначає, що вимога про їх стягнення підлягає частковому задоволенню: за заявлений позивачем період часу належний розмір 3% річних становить 236,01 грн., але не 1079,77 грн. як заявлено позивачем, тому в решті позовної вимоги про стягнення 3% річних слід відмовити, як заявленої необґрунтовано.

В задоволенні вимоги про стягнення пені суд відмовляє у повному обсязі з огляду на таке:

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

З аналізу наведених норм права випливає, що порушення суб'єктом господарювання своїх договірних грошових зобов'язань дійсно передбачає можливість притягнення його до відповідальності шляхом застосування штрафних санкцій у вигляді пені, проте розмір пені встановлюється за згодою сторін (тобто, має бути узгоджений ними в Договорі), за винятком випадків, коли розмір пені визначений безпосередньо в законі.

Враховуючи, що в даному випадку ані законом, ані укладеним між сторонами Договором розмір пені не встановлений (в Договорі взагалі не передбачено відповідальність сторін у вигляді сплати пені), суд відмовляє позивачу у задоволенні його вимоги про стягнення 2136,17 грн. пені.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Покладаючи судові витрати з відповідача, господарський суд враховує наступне.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 550,00 грн. на відшкодування витрат на правову допомогу.

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Як зазначено в п. 6.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК України. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони.

В даному випадку, позивач в підтвердження вимог щодо стягнення з відповідача на відшкодування витрат за юридичні послуги надав Договір № 15/2013 від 22.12.2013 р. про надання юридичних послуг, укладений між ТОВ «Профдезінфекція» та ТОВ «Юридична компанія «Юрлюкссервіс» в особі директора та адвоката ОСОБА_3, Специфікацію до Договору, Акт приймання-передачі наданих послуг № 1 від 24.01.2014 р., рахунок № 1 від 24.01.2014 р. на суму 550,00 грн.

Як зазначено Вищим господарським судом України в Інформаційному листі № 01-8/155 від 13.02.2002 р. "Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів та внесення змін і доповнень до деяких інформаційних листів", вирішуючи питання про розподіл витрат, які підлягають сплаті за послуги адвоката, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням матеріалів конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Також суд враховує наступні фактори в їх сукупності: позовна заява складена на 6 аркушах; ціна позову складає 27111,86 грн.; обсяг часу і роботи, що вимагаються для належного виконання доручення; складність та новизна правових питань, що стосуються доручення; необхідність досвіду для його успішного завершення; відсутність вірогідності того, що прийняття доручення перешкоджає прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнює їх виконання в звичайному часовому режимі; необхідність виїзду у відрядження; важливість доручення для клієнта; роль адвоката в досягненні гіпотетичного результату, якого бажає клієнт; досягнення за результатами виконання доручення позитивного результату, якого бажає клієнт.

З огляду на викладене, господарський суд вважає, що розмір відшкодування витрат за послуги адвоката в сумі 550, 00 грн. є співрозмірним, тобто явно не завищеним. За таких обставин суд не обмежує цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Керуючись ст.ст. 22, 44, 49, п. 1-1 ст. 80, ст.ст. 82 - 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Провадження у справі за вимогою про стягнення суми 23345,92 грн. основного боргу припинити.

Стягнути з Міського комунального підприємства «Основаніє» (69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, буд. 29-А, код ЄДР 20485152, рахунки в установах банку не відомі) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Профдезінфекція» (69068, м.Запоріжжя, вул. Омельченко, буд. 27, код ЄДР 20497113, рахунки в установах банку не відомі) суму 236 (двісті тридцять шість) грн. 01 коп. 3% річних, суму 550 (п'ятсот п'ятдесят) грн. 00 коп. витрат на правову допомогу та суму 1626 (одна тисяча шістсот двадцять шість) грн. 03 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Суддя В.Г. Серкіз

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення оформлено і підписано згідно з вимогами ст. 84 ГПК України 02.04.2014р.