Рішення

від 01.04.2014 по справі 914/521/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.04.2014 р. Справа № 914/521/14

За позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю «Варлом Україна», с.м.т. Сутиски Тиврівського району Вінницької області,

до відповідача: Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Львів,

про стягнення заборгованості в сумі 10' 925,86 грн.

Суддя Яворський Б.І.

при секретарі Квик Т.І.

Представники :

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

На розгляд господарського суду Львівської області Товариством з обмеженою відповідальністю «Варлом Україна» подано позов до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 10' 925,86 грн.

Ухвалою суду від 17.02.2013р. порушено провадження у справі, яку призначено до розгляду на 03.03.2013р. Рух справи відображено у відповідних ухвалах суду.

У судове засідання 01.04.2014р. представник позивача не з'явився, причин неприбуття не повідомив. У попередньому судовому засіданні 17.03.2014 р. позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві. Просив стягнути з відповідача 10' 592,86 грн. заборгованості за поставлений товар та 333,44 грн. - 3% річних.

У судові засідання 03.03.2014 р., 17.03.2014р. та 01.04.2014 р. відповідач явки повноважного представника не забезпечив, хоча був належно повідомлений про час і місце проведення судового засідання, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення, долученими до матеріалів справи, про причини неявки суд не повідомив, вимог ухвал суду не виконав, відзиву на позовну заяву не подав, тому суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача та за відсутності відзиву на позов, в порядку статті 75 ГПК України, за наявними у справі доказами.

Розглянувши матеріали справи, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши усі обставини справи в їх сукупності, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, судом встановлено таке.

12.03.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Варлом Україна» (продавець, позивач у справі) та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (покупець, відповідач у справі) у спрощений спосіб було укладено договір про придбання труб класу ПЕ та ПХВ різних діаметрів. Так, позивачем було виставлено відповідачу рахунок-фактуру №ВР-0000889/ВР від 12.03.2012 р. на суму 30'592,42 грн. з терміном оплати до 19.03.2012 р.

На виконання своїх зобов'язань позивач передав відповідачу обумовлений сторонами товар, що підтверджується видатковою накладною №ВР-0000294 від 13.03.2012 р.

Відповідач частково оплатив вартість отриманого товару, що підтверджується банківськими виписками:

· Від 13.04.2012 р. на суму 2' 000,00 грн.;

· Від 17.04.2013 р. на суму 2' 000,00 грн.;

· Від 23.04.2012 р. на суму 6' 000,00 грн.;

· Від 17.05.2012 р. на суму 2' 000,00 грн.;

· Від 18.05.2012 р. на суму 4' 000,00 грн.;

· Від 09.08.2012 р. на суму 2' 000,00 грн.;

· Від 05.09.2012 р. на суму 2' 000,00 грн.

30.11.2012 р. сторони підписали акт звірки розрахунків, за яким ФОП ОСОБА_1 визнав заборгованість перед позивачем за поставлені труби у сумі 10' 592,42 грн.

23.09.2013р. позивач надіслав відповідачу вимогу про сплату неоплаченої частини поставленого товару. Відповідач отримав таку вимогу 27.09.2013 р., що підтверджується копією повідомлення про вручення, долученого до матеріалів справи, проте відповіді не надав та оплату не здійснив.

Доказів погашення заборгованості станом на день розгляду справи відповідачем в суд не надано.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки (ч.1 ст.11 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Така правова позиція викладена в Оглядовому листів ВГСУ № 01-06/374/2013 від 18.02.2013р.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Між сторонами у справі виникли зобов'язання на підставі договору купівлі-продажу товару.

У відповідності з частиною першою статті 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

В силу статті 610, частини першої статті 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Сторонами обумовлено строк оплати поставленого товару до 19.03.2012 р.

Відповідно до частини другої статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Як убачається з матеріалів справи, позивач поставив товар, проте відповідач не сплатив його повної вартості, тому заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача 10' 592,42 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

У статті 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як убачається з матеріалів справи, відповідачем порушено умови договору в частині своєчасної сплати вартості поставленого товару, тому вимога позивача про стягнення 333,44 грн. - 3% річних слід задоволити.

Згідно з ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.2 ст.4-3 та ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ст.43 ГПК України).

Відповідно до п.2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011р. якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

У силу вимог ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача, оскільки спір виник з його неправильних дій.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.181, 193 Господарського кодексу України, ст.ст.11, 509, 526, 530, 610, 612, 625, 655, 693 Цивільного кодексу України та ст.ст.3, 12, 33, 34, 44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (79017, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Варлом Україна» (23320, Вінницька обл., Тиврівський р-н, селище міського типу Сутиски, вул. Вінницька, буд. 49, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 33731431) 10' 592,42 грн. - заборгованості, 333,44 грн. - 3% річних та 1' 827,00 грн. - сплаченого судового збору.

3. Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

Суддя Яворський Б.І.