Ухвала

від 11.12.2006 по справі 22-6471/2006

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2006 року колегія суддів

судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим

в складі:

Головуючого, судді: Курської А.Г.

Суддів:                        Горбань В.В.

Філатової Є.В.

При секретарі:     Бахтагарєєвій М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті

Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ „КЕС-Україна" про

стягнення витрат по обладнанню готелю і матеріального збитку за апеляційними

скаргами директора ТОВ „КЕС-Україна"

Тіточки В.А. на ухвали Алуштинського міського суду АР Крим від 30.08.2005 року

та від 18.07.2006 року,

ВСТАНОВИЛА:

31.08.2005 року

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю

„КЕС-Україна" про відшкодування витрат по обладнанню готелю в сумі 202 062

грн. 08 коп.

Ухвалою

Алуштинського міського суду АР Крим за клопотанням позивачки з метою

забезпечення позову накладено арешт на готель, розташований в АДРЕСА_1, який

належить ТОВ „КЕС-Україна", а також на його

розрахункові рахунки в КРУ Приватбанк М.Сімферополь МФО ОКПО 31831028.

В ході розгляду

справи представником позивачки ОСОБА_2. подана заява, в якій вона просила також

накласти арешт на розрахункові рахунки, зареєстровані за ТОВ „КЕС-Україна"

в КРД АППБ „Аваль", посилаючись на те, що відповідач ухиляється від

виконання договірних зобов'язань, відкриває рахунки в інших банках.

Ухвалою того ж

суду від 18.07.2006 року накладено арешт на грошові кошти в сумі 237 272 грн.,

які містяться на розрахункових рахунках ТОВ „КЕС Україна", а саме на

поточних рахунках №2600911088 і №26052374 в національній валюті.

В апеляційній

скарзі на ухвалу суду від 30.08.2005 року директор ТОВ „КЕС-Україна"

Тіточка В.А. просить її скасувати та ухвалити нову, якою у вимогах щодо забезпечення позову шляхом накладення арешту

на готель „ІНФОРМАЦІЯ_1", розташований по АДРЕСА_1 відмовити. Апелянт

вважає, що застосований судом вид забезпечення позову не є співмірним із

заявленими позивачем вимогами, оскільки ціна позову складає 202 062 грн., а

вартість готелю значно більше. Крім того, суд постановив оскаржувану ухвалу

раніше ніж подано позовну заяву.

В апеляційній

скарзі на ухвалу суду від 18.07.2006 року директор ТОВ „КЕС-Україна"

Тіточка В.А. просить її скасувати та ухвалити нову, якою відмовити у вимогах

про забезпечення позову шляхом накладення арешту на поточні рахунки ТОВ

„КЕС-Україна". Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що позивачем

не надано достатніх доказів, які б вказували на наявність підстав для

застосування заходів забезпечення позову.

Судова колегія,

заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ТОВ „КЕС-Україна",

розглянувши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, вважає їх

обґрунтованими і такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних

підстав.

Справа  № 22-6471/2006                                      Головуючий у суді першої інстанції: Скісов Є.М.

 Доповідач:  

Курська АГ.

Суд першої

інстанції при задоволенні вимог про забезпечення позову, виходив з того, що

неприйняття заходів забезпечення шляхом накладення арешту на майно та грошові

кошти відповідача, може утруднити або зробити неможливим виконання рішення

суду.

Колегія суддів

вважає такі висновки суду необгрунтованими, оскільки суд розглянув питання про

забезпечення позову з порушенням порядку, встановленого ст.ст.149-152 ЦПК

України ( в ред. 1963

року) та ст.ст.151-153 ЦПК України ( в ред.2004 року).

Згідно зі ст.151

ЦПК України, який діє на даний час, суд за заявою осіб, які беруть участь у

справі, може вжити заходи забезпечення позову, якщо невжиття заходів

забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду (такі

ж положення містились у ст.149 ЦПК України 1963 року).

По даній справі

оскаржувана ухвала суду від 30.08.2005 року, якою накладено арешт на готель та

на розрахункові рахунки ТОВ „КЕС-Україна", постановлена суддею за правилами

ЦПК України 1963 року, який діяв на день розгляду питання. Відповідно до ст.152

цього Кодексу єдиним способом забезпечення позову, який міг бути застосований

до юридичної особи, була заборона провадити певні дії, інші способи, в тому

числі накладення арешту на майно або грошові суми, до юридичних осіб не

застосовувались, оскільки це негативно позначалось би на їх господарській

діяльності. За таких підстав, ухвала суду від 30.08.2005 року не ґрунтується на

вимогах закону. Крім того, вона постановлена суддею ще до того, як позивачка

звернулась до суду з відповідною вимогою, зазначивши її в позовній заяві,

поданої до суду тільки 31.08.2005 року ( а.с.З).

Колегія суддів

вважає також достатньо обґрунтованими доводи апеляційної скарги на ухвалу цього

суду від 18.07.2006 року про забезпечення позову.

На відміну від

ЦПК України 1963 року нині діючий ЦПК України, який вступив в дію з 01.09.2005

року, не забороняє застосування до юридичної особи такого виду забезпечення

позову, як накладення арешту на майно або грошові кошти. Але для вирішення

питання щодо забезпечення позову законом встановлено певний порядок.

Відповідно до

ст.151 ЦПК України ( 2004 року) ініціювати питання щодо забезпечення позову суд

може тільки за заявою осіб, які беруть участь у справі. При цьому за своєю

формою та змістом заява повинна відповідати вимогам, викладеним у вказаній

статті, а саме в ній повинно бути зазначено: причини, у зв'язку з якими

потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати,

з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення

позову ( яке конкретно майно підлягає забезпеченню, розмір позовних вимог, в

межах яких доцільно забезпечити позов).

Відповідно до

ч.8 ст.153 ЦПК України, яка передбачає порядок розгляду заяви про забезпечення

позову, якщо суд встановить, що заява не відповідає вимогам закону, він

повертає її заявнику, про що постановляється ухвала.

Між тим, суд

першої інстанції у порушення вищенаведених положень закону прийняв до розгляду

заяву, яка за своїм змістом не відповідає вимогам ст.151 ЦПК України.

Заява

представника позивачки ОСОБА_2. ( а.с.63), на підставі якої суд дійшов висновку

про необхідність накладення арешту ще й на інші рахунки відповідача, не містить

дати складення та дати подання її до суду, причинами забезпечення позову

заявниця вказує на те, що ТОВ „КЕС-Україна" відкриває поточні рахунки в

інших банках, що на її думку, підтверджує ухилення відповідача від виконання

зобов'язань, при цьому вона посилається вже на прийняту ухвалу про забезпечення

позову від 30.08.2005 року.

Головуючий у суді першої інстанції: Скісов Є.М.  Доповідач: Курська

Колегія суддів

вважає, що представником позивачки не зазначено в заяві даних, які б свідчили

про наявність достатніх припущень, що невжиття заходів забезпечення позову

могло утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Як убачається з матеріалів справи, суд не звернув уваги на недоліки заяви і

не обговорював питання щодо її повернення.

Крім того,

згідно з положеннями ст.152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути

співмірними із заявленими позивачем вимогами. Але суд у порушення цієї вимоги

закону постановив ухвалу про накладення арешту на рахунки відповідача при

наявності ухвали від 30.08.2005 року про накладення арешту на готель, вартість якого,

по твердженням відповідача, значно перевищує розмір заявлених позовних вимог.

З урахуванням

наведеного і на підставі п.З ч.І ст.312 ЦПК України колегія суддів вважає за

необхідне скасувати ухвали суду про забезпечення позову від 30.08.2005 року та

від 18.07.2006 року і передати питання на новий розгляд до суду першої

інстанції, оскільки останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

Керуючись

ст.ЗОЗ, 304, 307, п.З ч.І ст.312, 313-315, 317, 319, 325 ЦПК України, колегія

суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційні

скарги директора ТОВ „КЕС-Україна" Тіточки В. А. задовольнити частково,

ухвали Алуштинського міського суду АР Крим від 30.08.2005 року та від

18.07.2006 року скасувати та передати питання на новий розгляд до суду першої

інстанції.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту

її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги

протягом двох місяців з дня набрання законної сили до суду касаційної

інстанції.

Справа   №   22-6471/2006

Головуючий у суді першої інстанції: Скісов Є.М. Доповідач: Курська. A.F.