Вирок

від 02.04.2014 по справі 463/1494/14-к

ЛИЧАКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа №1-кп/463/148/14

В И Р О К

іменем України

02 квітня 2014 року Личаківський районний суд м.Львова

в складі: головуючого судді ОСОБА_1

при секретарі судових засідань ОСОБА_2

з участю: прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

представника потерпілого ОСОБА_5

захисника ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12013150040003484 від 16.11.2013 про обвинувачення:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Львова, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , позапартійного, українця, громадянина України, з вищою освітою, не судимого, тимчасово не працюючого

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.191 КК України, -

встановив:

В період часу з 05.09.2012 року по 31.01.2013 року, ОСОБА_4 , будучи особою з повною матеріальною відповідальністю, а саме: менеджером з роздрібної торгівлі в філії «Юніпродукт-Львів» ТзОВ «Юніпродукт» (ЄДРПОУ 37947339), маючи умисел на привласнення майна, яке перебувало в його віданні, привласнив товар, що належить підприємству, та в подальшому реалізував його, присвоївши собі отримані від продажу товару кошти.

Так, в середині листопада 2012 року, ФОП ОСОБА_7 передала ОСОБА_4 , в якості оплати за товар, який, відповідно до накладної №357 від 10.10.2012 року був отриманий на складі філії «Юніпродукт-Львів» ТзОВ «Юніпродукт» ОСОБА_4 , грошові кошти в сумі 1362,24 (одна тисяча триста шістдесят дві гривні двадцять чотири копійки) гривень, однак останній дані грошові кошти в бухгалтерію підприємства не передав, присвоївши їх собі.

В подальшому, в вересні 2012 року, ФОП ОСОБА_8 передав ОСОБА_4 в якості оплати за товар, який, відповідно до накладної № 2583 від 08.09.2012 року був отриманий на складі філії «Юніпродукт-Львів» ТзОВ «Юніпродукт» ОСОБА_4 , грошові кошти в сумі 743,73 (сімсот сорок три гривні сімдесят три копійки) гривень, однак останній дані грошові кошти в бухгалтерію підприємства не передав, присвоївши їх собі.

В подальшому, в вересні 2012 року, ФОП ОСОБА_8 передав ОСОБА_4 в якості оплати за товар, який, відповідно до накладної № 3202 від 20.09.2012 року був отриманий на складі філії «Юніпродукт-Львів» ТзОВ «Юніпродукт» ОСОБА_4 , грошові кошти в сумі 604,29 (шістсот чотири гривні двадцять дев`ять копійок) гривень, однак останній дані грошові кошти в бухгалтерію підприємства не передав, присвоївши їх собі.

В подальшому, у жовтні 2012 року, ФОП ОСОБА_9 передала ОСОБА_4 , в якості оплати за товар, який, відповідно до накладної № 2349 від 03.09.2012 року був отриманий на складі філії «Юніпродукт-Львів» ТзОВ «Юніпродукт» ОСОБА_4 , грошові кошти в сумі 522,04 (п`ятсот двадцять дві гривні чотири копійки) гривень, однак останній дані грошові кошти в бухгалтерію підприємства не передав, присвоївши їх собі.

Оскільки дії ОСОБА_4 являють собою сукупність тотожних діянь, об`єднаних одним злочинним наміром, в порядку ч.2 ст.32 КК України, його діяння кваліфіковано як продовжуваний злочин.

Таким чином, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вчинив привласнення чужого майна яке перебувало в його віданні, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст.191 КК України.

Крім цього, до обвинувального акту долучено угоду про примирення між сторонами кримінального провадження від 12.03.2014р.

Відповідно до умов угоди про примирення ОСОБА_4 добровільно відшкодував потерпілій стороні філії «Юніпродукт-Львів» ТзОВ «Юніпродукт», представником якого є ОСОБА_5 , шкоду в розмірі 3232,30 грн., заподіяну кримінальним правопорушенням, передбаченим ч.1 ст. 191 КК України. Сторони узгодили покарання ОСОБА_4 у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Заслухавши думку прокурора, який вважає, що відсутні підстави для відмови у затвердженні вищевказаної угоди, сторін цієї угоди, які просять затвердити укладену ними угоду, перевіривши угоду про примирення на відповідність вимогам КПК України та КК України, судом встановлено наступне.

Правова кваліфікація кримінального правопорушення є правильною, дані про невідповідність угоди інтересам суспільства, порушення прав, свобод чи інтересів сторін або інших осіб, відсутні. ОСОБА_4 визнав свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні. Сторони угоди примирилися. Немає підстав вважати, що укладення угоди не було добровільним. На час судового провадження ОСОБА_4 виконав своє зобов`язання перед потерпілою стороною щодо відшкодування завданої шкоди. Інших зобов`язань за угодою з ОСОБА_5 на ОСОБА_4 покладено не було.

Судом враховано й те, що кримінальне правопорушення, вчинене ОСОБА_4 належить до злочинів середньої тяжкості, підстав для звільнення його від кримінальної відповідальності, передбачених розділом ІХ КК України, немає.

Вирішуючи питання про відповідність узгодженої сторонами міри покарання обвинуваченому, судом враховано: особу винного, який за місцем проживання характеризується позитивно, на диспансерних обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, щире каяття та добровільне відшкодування завданих збитків як обставини, які пом`якшують покарання.

Таким чином, враховуючи відсутність встановлених у ч.7 ст.474 КПК України підстав для відмови у затвердженні угоди про примирення, відповідність останньої іншим вимогам КПК України та КК України, суд приходить до висновку про затвердження, укладеної сторонами угоди про примирення.

Керуючись ст.ст.314, 370, 374, 468, 475 КПК України, суд,

засудив:

затвердити угоду про примирення від 12 березня 2014 року, укладену між ОСОБА_4 та представником потерпілого ОСОБА_5 .

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.191 КК України і призначити йому покарання, узгоджене сторонами угоди про примирення від 12 березня 2014 року, у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а саме 850 грн. (вісімсот п`ятдесят гривень).

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до апеляційного суду Львівської області через Личаківський районний суд м. Львова шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно вручити прокурору, обвинуваченому, представнику потерпілого.

Суддя ОСОБА_1