Рішення

від 03.06.2009 по справі 8/19/5645

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/19/5645

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" червня 2009 р.Справа № 8/19/5645

За позовом  Державної інноваційної фінансово-кредитної установи в особі її Хмельницького регіонального відділення, м. Хмельницький       

до відкритого акціонерного товариства „Славутський руберойдовий завод”, м. Славута Хмельницької області

про стягнення 10 419 412 грн. 61 коп. лізингових платежів, 801 788 грн. 27 коп. пені, 7 224 454 грн. 80 коп. інфляційних  втрат,  969  389  грн. 58  коп.  – 3%  річних  за договором  фінансового  лізингу № 6-08/98 від 20 серпня 1998 р.; 8 476 484 грн. 42 коп. основного боргу, 4 026 330 грн. 10 коп. інфляційних втрат, 517 878 грн. 36 коп. – 3% річних за договором викупу обладнання № 9-08/98 від 21 серпня 1998 р.

                 Головуючий суддя  Смаровоз М.В.

                               Суддя    Заверуха С.В.

         Суддя    Розізнана І.В.         

Представники сторін:

позивача: Рудик О.В.- за довіреністю №850 від 15.05.2009 року (в судовому засіданні 27.05.2009р.); Борейчук М.І. –за довіреністю № 2169 від 19.12.2008р. (в судовому засіданні 27.05.2009р.); Костенко М.В.- за довіреністю №2291 від 24.12.2008 року (в судовому засіданні 27.05.2009р.); Тулюк Т.В. –за довіреністю № 2269 від 24.12.2008р.

відповідача: Лисяк І.Б.- за дорученням №85 від 20.03.2009 року (в судовому засіданні 27.05.2009р.).

В судовому засіданні 03.06.2009р. після перерви за погодженням з представником позивача  оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі. Повний текст рішення підготовлено та підписано 03.06.2009р.

Позивач у позовній заяві просить суд стягнути з відповідача 50124,66 грн., з яких 50 000 грн. основного боргу, 124,66 грн. пені, відповідно до укладеного між сторонами договору фінансового лізингу №6-08/98 від 20.08.1998 року у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за даним договором. Позивач у своїй заяві від 24.10.2005р. уточнив позовні вимоги у зв'язку з допущенням помилки у позовній заяві, просить суд, згідно п.3.3. договору фінансового лізингу № 6-08/98 від 20.08.1998р. та додаткової угоди до вказаного договору фінансового лізингу від 18.08.2000р. № 3, стягнути з ВАТ "Славутський руберойдовий завод" лізинговий платіж за 30.03.2003 р. в сумі 50000 грн. та пеню за період з 01.04.2003р. по 31.10.2003 р. в сумі 124 грн.66 коп.

22.06.2006 р. на адресу суду надійшла заява  позивача про збільшення розміру позовних вимог Української державної інноваційної компанії в особі її Хмельницького регіонального відділення до ВАТ "Славутський руберойдовий завод" на 10 369 412 грн. 61 коп. основного боргу за договором фінансового лізингу № 6-08/98 від 20 серпня 1998 р., 639 730 грн. 31 коп. пені, 795 677 грн. 22 коп. інфляційних втрат та 101 010 грн. 04 коп. - 3% річних.

11.02.2009 р. на адресу суду надійшла заява позивача про зміну позовних вимог,  в якій позивач просить суд: збільшити позовні вимоги Державної інноваційної фінансово-кредитної установи в особі Хмельницького регіонального відділення до ВАТ „Славутський руберойдовий завод” на суму 6 939 942,19 грн.; задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Славутський руберойдовий завод” на користь Державної інноваційної фінансово-кредитної установи в особі Хмельницького регіонального відділення 18 895 897,03 гри., в тому числі ПДВ 1 412 747,40 грн. основного боргу за Договором фінансового лізингу № 6-08/98 від 20 серпня 1998 р. та Договором викупу обладнання № 9-08/98 від 21 серпня 1998 р., що є його невід'ємною частиною, в тому числі: 10 419 412 грн. 61 коп. лізингових платежів за Договором фінансового лізингу № 6-08/98 від 20 серпня 1998 р.; 8 476 484,42 грн., в тому числі ПДВ 1 412 747,40 грн. боргу за Договором викупу обладнання № 9-08/98 від 21 серпня 1998 р., що є невід'ємною частиною Договору фінансового лізингу № 6-08/98 від 20 серпня 1998 р.

Представником позивача на адресу суду надіслано заяву від 07.04.2009р., відповідно до якої позивач: змінює підставу позову із стягнення заборгованості за Договором фінансового лізингу  №   6-08/98   від  20   серпня   1998   р.   на  стягнення  заборгованості  за  Договором фінансового лізингу № 6-08/98 від 20 серпня 1998 р. та за Договором викупу обладнання № 9-08/98 від 21 серпня 1998 р., що є невід'ємною частиною Договору фінансового лізингу № 6-08/98 від 20 серпня 1998 р.; збільшує позовні вимоги Державної інноваційної фінансово-кредитної установи в особі Хмельницького регіонального відділення до ВАТ „Славутський руберойдовий завод” на суму 10 369 412,61 грн. основного боргу за Договором фінансового лізингу № 6-08/98 від 20.08.1998 р., на суму 8 476 484,42 грн., в тому числі ПДВ 1 412 747,40 грн., основного боргу за Договором викупу обладнання № 9-08/98 від 21.08.1998 р., який є додатком № 3 до Договору фінансового лізингу № 6-08/98 від 20.08.1998 р. та на суму 13 539 716 грн.45 коп. штрафних санкцій.

Таким чином, позивач просить задовольнити   позовні   вимоги   в   повному   обсязі   та   стягнути   з   Відкритого акціонерного    товариства   „Славутський   руберойдовий   завод”   на   користь   Державної інноваційної фінансово-кредитної установи в особі Хмельницького регіонального відділення 10 419 412 грн. 61 коп. лізингових платежів, 801 788 грн. 27 коп. пені (за період з 01.04.2003р. по 31.10.2003р. та за період з 20.01.2006р. по 20.07.2006р.), 7 224 454 грн. 80 коп. інфляційних  втрат (за період з 01.07.2003р. по 28.02.2009р.),  969  389  грн. 58  коп. - 3%  річних (за період з 20.01.2006р. по 30.03.2009р.) за договором  фінансового  лізингу № 6-08/98 від 20 серпня 1998 р.; 8 476 484,42 грн., в тому числі ПДВ 1412 747,40 грн., основного боргу, 4 026 330 грн. 10 коп. інфляційних втрат (за період з 01.10.2006р. по 28.02.2009р.), 517 878 грн. 36 коп. 3% річних (за період з 01.10.2006р. по 30.03.2009р.) за Договором викупу обладнання № 9-08/98 від 21 серпня 1998 р., що є невід'ємною частиною договору фінансового лізингу № 6-08/98 від 20 серпня 1998 р. Позивачем також вказано, що у задоволенні заявлених ним вимог не може бути відмовлено через пропуск строків позовної давності з огляду на те, що такі строки не було пропущено.

Вищевказані заяви судом прийнято, про що вказано в ухвалі суду в даній справі від 14.04.2009р.

Відповідач у своєму відзиві від 18.02.2009р. не заперечує проти позовних вимог в частині стягнення 10 419 412 грн. 61 коп. лізингових платежів за договором  фінансового  лізингу № 6-08/98 від 20 серпня 1998 р.; 8 476 484,42 грн. за договором викупу обладнання № 9-08/98 від 21 серпня 1998 р.

Однак, у своїх відзивах  від 14.04.2009р. та 24.04.2009р., а також у запереченні від 21.05.2009р. відповідачем вказується, що у зв'язку з одночасною зміною відповідачем предмету та підстав позову всупереч ст.22 ГПК України не можуть бути задоволені вимоги позивача про стягнення 8 476 484,42 грн., в тому числі ПДВ 1412 747,40 грн., основного боргу, 4 026 330 грн. 10 коп. інфляційних втрат (за період з 01.10.2006р. по 28.02.2009р.), 517 878 грн. 36 коп. 3% річних (за період з 01.10.2006р. по 30.03.2009р.) за договором викупу обладнання № 9-08/98 від 21 серпня 1998 р. Крім того, зазначає відповідач, до вимог про стягнення 801 788 грн. 27 коп. пені підлягають застосуванню встановлений ст. 232 ГК України строк нарахування штрафних санкцій та передбачений ст.258 ЦК України строк позовної давності. Також відповідач просить суд застосувати встановлений ст.257 ЦК України загальний строк позовної давності до позовних вимог про стягнення 7 224 454 грн. 80 коп. інфляційних  втрат за договором  фінансового  лізингу № 6-08/98 від 20 серпня 1998 р. Крім того, відповідачем вказується, що, оскільки договором фінансового  лізингу № 6-08/98 від 20 серпня 1998 р. не передбачена штрафна санкція в розмірі 3% річних за прострочення виконання договору, вимогу про стягнення 3% річних на прострочену заборгованість по вищевказаному договору в сумі 969 389, 58 грн. не може бути задоволено.

Ухвалою суду в даній справі від 19.02.2009р. замінено позивача –Українську державну інноваційну компанію в особі її Хмельницького регіонального відділення її правонаступником –Державною інноваційною фінансово-кредитною установою в особі її Хмельницького регіонального відділення.

Розглядом наявних матеріалів справи встановлено  наступне.

25.02.1998р. між Хмельницьким регіональним відділенням Державного інноваційного фонду, державним підприємством "Українська інноваційна фінансово-лізингова компанія" та ВАТ "Славутський руберойдовий завод" був укладений інноваційний договір за №98-046. Предметом договору є реалізація проекту з метою забезпечення будівельної промисловості вітчизняними високоякісними матеріалами м'якої покрівлі та ізоляційними матеріалами, досягнення економічного та соціального ефекту.

20.08.1998 року між ДП "Українська інноваційна фінансово-лізингова компанія", правонаступником якої є позивач (лізингодавець) та ВАТ     "Славутський руберойдовий   завод" (лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу № 6-08/98, який є невід'ємною частиною інноваційного договору.

За умовами договору лізингодавець зобов'язався  придбати  обладнання та передати його у фінансовий лізинг лізингоодержувачу, а лізингоодержувач зобов'язався прийняти обладнання та сплачувати лізингові платежі лізингодавцю в порядку та на умовах, визначених договором, та здійснити викуп обладнання по закінченні строку лізингу згідно договору про викуп (п. 1.1 договору).

Згідно з п. 1.2 договору перелік обладнання, що передається в лізинг, визначається в "Замовленні на обладнання". Вартість обладнання, що передається в лізинг, зазначається в "Акті приймання-передачі обладнання в лізинг" (п.1.3. договору).

Строк лізингу - з моменту передачі обладнання в лізинг, яким є дата підписання сторонами першого "Акту приймання передачі обладнання в лізинг", до 15.05.2006р. (п.2.1 договору).

Відповідно до п. 3.2 договору, розмір лізингової плати, строки та порядок сплати лізингоодержувачем лізингових платежів встановлюється лізингодавцем „Розрахунком лізингової плати”. Лізингові платежі сплачуються у безготівковій формі.

Згідно з п. 3.3 договору у випадку прострочки лізингоодержувачем  сплати лізингодавцю лізингових платежів  лізингоодержувач сплачує пеню в розмірі 0,5 % від належної до сплати суми за кожен день прострочки.

На виконання умов договору лізингодавець передав, а лізингоодержувач

прийняв в користування обладнання на загальну суму 18083149 грн. 63 коп., що

підтверджується актом приймання-передачі обладнання в лізинг №1 від

30.06.2000р.          

18.08.2000 року між сторонами укладено додаткову угоду  №3 до договору фінансового лізингу, якою затверджено "Розрахунок лізингової плати" (додаток №2 до договору).   Зазначеним   розрахунком   було   визначено   строки   і   розміри   лізингових платежів по договору фінансового лізингу.  

Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 20.11.2008р. у справі № 8/7/12/1569 рішення господарського суду Хмельницької області від 11.04.2007р. змінено частково, стягнуто з відкритого акціонерного товариства „Славутський руберойдовий завод” на користь Державної інноваційної фінансово-кредитної установи в особі її Хмельницького регіонального відділення, зокрема, 600000 грн. боргу, 9795,63 грн. пені, 217374,3 інфляційних  втрат,  62969,61 грн. –3%  річних  за договором  фінансового  лізингу № 6-08/98 від 20 серпня 1998 р. Рішення господарського суду Хмельницької області від 11.04.2007р. у справі № 8/7/12/1569 залишено без змін в частині відмови в зустрічному позові про визнання недійсним  договору фінансового лізингу №6-08/98 в частині визначення розміру лізингових платежів (додаток № 2 від 18.08.2000 року).

Відповідно до пунктів 1.1., 2.1. укладеного між ДП "Українська інноваційна фінансово-лізингова компанія", правонаступником якої є позивач (продавець) та ВАТ "Славутський руберойдовий   завод" (покупець) договору викупу обладнання № 9-08/98 від 21 серпня 1998 р. (з урахуванням змін, внесених додатковою угодою від 30.06.2000р.), цей договір укладено сторонами на виконання договору  фінансового  лізингу № 6-08/98 від 20 серпня 1998 р. Покупець зобов'язується придбати у продавця обладнання, що буде передане лізингодавцем (продавцем) у користування лізингоодержувачу (покупцю) згідно з договором лізингу.

Згідно з п.3.1. договору викупу, а також додатку № 1 до нього від 30.06.2000р. „Перелік та ціна викупу обладнання”, ціна викупу обладнання становить 8 476 484 грн. 42 коп. (з ПДВ).

Пунктом 4.1. договору викупу передбачено строк викупу обладнання –30.04.2006р. Відповідно до п.4.2. договору викупу, у визначений в п.4.1. договору строк покупець зобов'язаний перерахувати на розрахунковий рахунок продавця кошти в сумі, рівній ціні викупу.

Досліджуючи надані докази, оцінюючи їх в сукупності, судом береться до уваги наступне.

Відповідно до абз.2 п.4 “Прикінцевих та перехідних положень” Цивільного кодексу України від 16.01.2003р., щодо цивільних відносин, які виникли до  набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що  виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Оскільки правовідносини, що пов'язані з виконанням грошових зобов'язань за договором  фінансового  лізингу № 6-08/98 від 20 серпня 1998 р. та договором викупу обладнання № 9-08/98 від 21 серпня 1998 р., продовжили існування після набрання чинності Цивільним кодексом України, дія вказаного кодексу поширюється на зазначені зобов'язальні правовідносини.

Згідно з п.6 “Прикінцевих та перехідних положень” Цивільного кодексу України від 16.01.2003р., правила Цивільного  кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

Пунктом 3 ст.3, ст.627 Цивільного кодексу України закріплено принцип свободи договору, який передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Ст. 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений  строк  (термін)  його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач належним чином не виконав свої зобов'язання за договором  фінансового  лізингу № 6-08/98 від 20 серпня 1998 р., внаслідок чого станом на час вирішення спору заборгованість відповідача щодо сплати лізингових платежів складає 10 419 412,61 грн., а саме:  в сумі 50 000 грн. з 31.03.03р., в сумі 50 000 грн. з 01.07.03р., в сумі 50 000 грн. з 01.10.03р., в сумі 50 000 грн. з 31.12.03р., в сумі 435 367,69 грн. з 31.03.04р., в сумі 711 535,89 грн. з 01.07.04р., в сумі 879 547,00 грн. з 01.10.04р., в сумі 976 243,90 грн. з 31.12.04р., в сумі 937 759,76 грн. з 31.03.05р., в сумі 900 718,77 грн. з 01.07.05р., в сумі 865 066,81 грн. з 01.10.05р., в сумі 830 751,81 грн. з 31.12.05р., в сумі 797 723,61 грн. з 31.03.06р., в сумі 2 884 697,37 грн. з 01.05.06р.

Зважаючи на відсутність доказів погашення відповідачем заборгованості за договором  фінансового  лізингу № 6-08/98 від 20 серпня 1998 р. у сумі 10 419 412,61 грн., враховуючи те, що наявність у відкритого акціонерного товариства „Славутський руберойдовий завод” вказаної вище заборгованості відповідачем визнається, вимоги позивача про стягнення 10 419 412,61 грн. лізингових платежів за договором  фінансового  лізингу № 6-08/98 від 20 серпня 1998 р. є обгрунтованими.

Однак, позовні вимоги про стягнення з відповідача за договором  фінансового  лізингу № 6-08/98 від 20 серпня 1998 р.  801 788 грн. 27 коп. пені (за період з 01.04.2003р. по 31.10.2003р. та за період з 20.01.2006р. по 20.07.2006р.) підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен  передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного  грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.551 Цивільного кодексу України, предметом неустойки  може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” розмір пені, встановлений за згодою сторін, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати  подвійної  облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних  санкцій  за  прострочення  виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з абз.2 п.5 „Прикінцевих та перехідних положень” Господарського кодексу України положення    Господарського     кодексу     України щодо відповідальності за порушення  господарських  зобов'язань, вчинені до набрання чинності відповідними положеннями цього Кодексу стосовно відповідальності учасників господарських відносин, застосовуються у разі якщо вони пом'якшують відповідальність за вказані порушення.

У відповідності до ст.ст. 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частин 1, 5 ст.261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня,  коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Частинами 3, 4 ст.267 Цивільного кодексу України визначено, що позовна  давність  застосовується  судом  лише  за  заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Судом встановлено, що відповідачем заявлено про необхідність застосування до вимог про стягнення 801 788 грн. 27 коп. пені встановленого ст. 232 ГК України строку нарахування штрафних санкцій та передбаченого ст.258 ЦК України строку позовної давності.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік  застосовується,  зокрема,  до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Згідно з п.1 ч.2 ст.72 Цивільного кодексу УРСР, скорочені строки давності тривалістю в шість  місяців  діють, зокрема, за позовами про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Зважаючи на вищевикладене, враховуючи те, що позивач звернувся з позовом про стягнення 124,66 грн. пені за період з 01.04.2003р. по 31.10.2003р. лише 04.10.2005р., враховуючи наявність поданої відповідно до частини 3 ст.267 Цивільного кодексу України заяви відповідача про застосування строку позовної давності, у задоволенні вимог позивача про стягнення 124,66 грн. пені за період з 01.04.2003р. по 31.10.2003р. слід відмовити з огляду на пропущення позивачем строку позовної давності.

Крім того, оскільки вимога про стягнення пені за період з 21.06.2006р. по 20.07.2006р. ставиться лише у заяві позивача від 07.04.2009р., з огляду на пропущення позивачем строку позовної давності  в 1 рік та наявність заяви відповідача про застосування строку позовної давності до вимог щодо стягнення пені, вимоги позивача про стягнення пені за період з 21.06.2006р. по 20.07.2006р. є необгрунтованими.

З наданих позивачем розрахунків позовних вимог випливає, що відповідачеві нараховано пеню за період з 20.01.2006р. по 20.07.2006р. без урахування наведених вище положень ч.6 ст.232 Господарського кодексу України та абз.2 п.5 „Прикінцевих та перехідних положень” Господарського кодексу України, на підставі яких на значну частину боргу, взятого за базу нарахування пені, таке нарахування припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Зокрема, нарахування пені припинено ще до 20.01.2006р. на основний борг в сумі 50 000 грн. (виник з 31.03.03р.), в сумі 50 000 грн. (виник з 01.07.03р.), в сумі 50 000 грн. (виник з 01.10.03р.), в сумі 50 000 грн. (виник з 31.12.03р.), в сумі 435 367,69 грн. (виник з 31.03.04р.), в сумі 711 535,89 грн. (виник з 01.07.04р.), в сумі 879 547,00 грн. (виник з 01.10.04р.), в сумі 976 243,90 грн. (виник з 31.12.04р.), в сумі 937 759,76 грн. (виник з 31.03.05р.), в сумі 900 718,77 грн. (виник з 01.07.05р.).

Таким чином, зважаючи на зазначене вище та враховуючи подання до суду тільки 22.06.2006р. заяви про стягнення пені за період з 20.01.2006р. по 20.06.2006р., суд  вважає правомірним нарахування пені лише в сумі 30621 грн. (на основний борг 865 066,81 грн. за період з 23.01.2006р. по 31.03.2006р.), в сумі 63933,75 грн. (на основний борг 830 751,81 грн. за період з 23.01.2006р. по 20.06.2006р.), в сумі 33569,96 грн. (на основний борг 797 723,61 грн. за період з 31.03.2006р. по 20.06.2006р.), в сумі 74844,07 грн. (на основний борг 2 884 697,37  грн. за період з 01.05.2006р. по 20.06.2006р.), що загалом становить 202968,78 грн.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача за договором  фінансового  лізингу № 6-08/98 від 20 серпня 1998 р.  801 788 грн. 27 коп. пені підлягають задоволенню лише в частині стягнення 202968,78 грн. пені.

З приводу позовних вимог про стягнення 7 224 454 грн. 80 коп. інфляційних  втрат (за період з 01.07.2003р. по 28.02.2009р.),  969  389  грн. 58  коп. - 3%  річних (за період з 20.01.2006р. по 30.03.2009р.) за договором  фінансового  лізингу № 6-08/98 від 20 серпня 1998 р. судом звертається увага на таке.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, право кредитора на нарахування боржнику трьох процентів річних від простроченої суми виникає безпосередньо із закону та не пов'язується з наявністю відповідного застереження в договорі. Наведеним спростовується твердження відповідача про те, що, оскільки договором фінансового  лізингу № 6-08/98 від 20 серпня 1998 р. не передбачена штрафна санкція в розмірі 3% річних за прострочення виконання договору, вимогу про стягнення 3% річних на прострочену заборгованість по вищевказаному договору в сумі 969 389, 58 грн. не може бути задоволено.

Судом зауважується, що розмір позовних вимог в частині стягнення 7 224 454 грн. 80 коп. інфляційних  втрат розраховано позивачем не в середньому на місяць, а на кожну дату місяця, що суперечить положенням „Рекомендацій відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ”, викладеним у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997р. Однак, наведена обставина не призвела до завищення розміру заявленої до стягнення суми інфляційних (за період з липня 2003р. по лютий 2009р.). При цьому судом враховується, що у задоволенні вимог про стягнення 7 224 454 грн. 80 коп. інфляційних  не може бути відмовлено через пропуск строків позовної давності з огляду на те, що такі строки не було пропущено.

Також, позивачем правильно нараховано 3% річних за період з 20.01.2006р. по 20.06.2006р. (101010,04 грн.), однак допущено помилку при нарахуванні 3% річних за період з 21.06.2006р. по 30.03.2009р. (замість 867523,15 грн. зазначено 868379,54 грн.). Тому стягненню підлягають 968  533  грн. 19  коп.  –3%  річних (за період з 20.01.2006р. по 30.03.2009р.).

Таким чином, враховуючи вищевикладене, вимоги позивача про стягнення 10 419 412 грн. 61 коп. лізингових платежів, 801 788 грн. 27 коп. пені, 7 224 454 грн. 80 коп. інфляційних  втрат,  969  389  грн. 58  коп.  –3%  річних  за договором  фінансового  лізингу № 6-08/98 від 20 серпня 1998 р. є правомірними в частині стягнення 10 419 412 грн. 61 коп. лізингових платежів, 202 968 грн. 78 коп. пені, 7 224 454 грн. 80 коп. інфляційних  втрат,  968  533  грн. 19  коп.  –3%  річних, тому в цій частині позов підлягає задоволенню. У решті позовних вимог за договором  фінансового  лізингу № 6-08/98 від 20 серпня 1998 р. слід відмовити з огляду на їх безпідставність.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач належним чином не виконав свої зобов'язання також і за договором  викупу обладнання № 9-08/98 від 21 серпня 1998 р., внаслідок чого станом на час вирішення спору основна заборгованість відповідача за вказаним договором складає 8 476 484 грн. 42 коп. Зважаючи на відсутність доказів погашення відповідачем вказаної заборгованості, вимоги позивача про стягнення 8 476 484 грн. 42 коп. основного боргу за договором  викупу обладнання № 9-08/98 від 21 серпня 1998 р. є обгрунтованими.

З приводу позовних вимог про стягнення 4 026 330 грн. 10 коп. інфляційних втрат (за період з 01.10.2006р. по 28.02.2009р.), 517 878 грн. 36 коп. 3% річних (за період з 01.10.2006р. по 30.03.2009р.) за договором викупу обладнання № 9-08/98 від 21 серпня 1998 р. судом відзначається, що, незважаючи на те, що при розрахунку вищевказаних сум позивачем безпідставно взято базою для нарахування 7 063 737,02 грн. із зазначенням „Без ПДВ”, останнє не призвело до завищення розміру заявлених до стягнення сум.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, а також вже означені положення законодавства, заявлені в межах встановлених законом строків позовної давності вимоги позивача про стягнення 8 476 484 грн. 42 коп. основного боргу, 4 026 330 грн. 10 коп. інфляційних втрат, 517 878 грн. 36 коп. –3% річних за договором викупу обладнання № 9-08/98 від 21 серпня 1998 р. є обгрунтованими, тому в цій частині позов підлягає задоволенню.

Судові витрати згідно з ч.2 ст. 49 ГПК України підлягають покладенню на відповідача, оскільки судовий спір виник та продовжував існувати з його вини внаслідок несплати протягом тривалого часу значних сум заборгованості за договором  фінансового  лізингу № 6-08/98 від 20 серпня 1998 р. та за договором викупу обладнання № 9-08/98 від 21 серпня 1998 р.

Керуючись  ст.ст.1, 2, 45, 12, 13, 33, 43, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства „Славутський руберойдовий завод” (м. Славута Хмельницької області, вул.Князів Сангушко, 95, код 00292787) на користь Державної інноваційної фінансово-кредитної установи в особі її Хмельницького регіонального відділення (м.Хмельницький, вул.Театральна, 12, код 21317793) 10 419 412 грн. 61 коп. (десять мільйонів чотириста дев'ятнадцять тисяч чотириста дванадцять гривень 61 копійку) лізингових платежів, 202 968 грн. 78 коп. (двісті дві тисячі дев'ятсот шістдесят вісім гривень сімдесят вісім копійок) пені, 7 224 454 грн. 80 коп. (сім мільйонів двісті двадцять чотири тисячі чотириста п'ятдесят чотири гривні вісімдесят копійок) інфляційних  втрат,  968  533  грн. 19  коп.  (дев'ятсот шістдесят вісім тисяч п'ятсот тридцять три гривні дев'ятнадцять копійок) –3%  річних  за договором  фінансового  лізингу № 6-08/98 від 20 серпня 1998 р.; 8 476 484 грн. 42 коп. (вісім мільйонів чотириста сімдесят шість тисяч чотириста вісімдесят чотири гривні сорок дві копійки) основного боргу, 4 026 330 грн. 10 коп. (чотири мільйони двадцять шість тисяч триста тридцять гривень десять копійок) інфляційних втрат, 517 878 грн. 36 коп. (п'ятсот сімнадцять тисяч вісімсот сімдесят вісім гривень тридцять шість копійок) –3% річних за договором викупу обладнання № 9-08/98 від 21 серпня 1998 р.; 25 500 грн. (двадцять п'ять тисяч п'ятсот гривень 00 копійок) відшкодування державного мита та 118  грн. (сто вісімнадцять гривень 00 копійок) відшкодування витрат на інформаційно - технічне  забезпечення  судового  процесу.

Видати наказ.

У решті позову відмовити.

                              Головуючий суддя                                                            М.В. Смаровоз

                                   Суддя                                                                 С.В. Заверуха

                                Суддя                                                                 І.В.  Розізнана