Постанова

від 31.03.2014 по справі 810/1262/14

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 березня 2014 року 810/1262/14

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Балаклицького А.І., розглянувши в порядку скороченого провадження в м. Києві адміністративну справу

за позовомДержавної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області доТовариства з обмеженою відповідальністю "Л.В. Буд-Сервіс Плюс" простягнення податкового боргу,

в с т а н о в и в:

Державна податкова інспекція у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Л.В. Буд-Сервіс Плюс" про стягнення податкового боргу в сумі 233635,92 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно з даними податкового обліку у відповідача утворилась заборгованість перед бюджетом з податку на додану вартість та з податку на прибуток приватних підприємств. Дана заборгованість підтверджується даними розрахунків, поданих відповідачем особисто до податкового органу, та податковими повідомленнями-рішеннями, згідно з яким до відповідача застосовані штрафні санкції, а також нарахованою пенею.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, скорочене провадження застосовується в адміністративних справах щодо: стягнення грошових сум, які ґрунтуються на рішеннях суб'єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи в порядку скороченого провадження, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення (рекомендованого).

Разом з тим, відповідач не скористався наданим частиною третьою статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України правом щодо подачі заперечень на адміністративний позов, а тому суд розглядає справу на підставі наявних у ній доказів.

Всебічно та об'єктивно дослідивши матеріали справи, та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Л.В. Буд-Сервіс Плюс" є юридичною особою, зареєстрованою Києво-Святошинською районною державною адміністрацією Київської області 05.06.2006.

Як платник податків, зборів та інших обов'язкових платежів відповідач перебуває на обліку в органах податкової служби з 08.06.2006 за №2251.

З матеріалів справи вбачається, що станом на 20.02.2014 за відповідачем рахується податковий борг з податку на додану вартість та з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 233635,92 грн., який виник з наступних підстав.

Відповідачем було подано до податкового органу податкові декларації з податку на додану вартість, в яких самостійно визначено суму, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет, а саме:

- за листопад 2012 року №9080430834 від 19.12.2012 на суму 29725 грн.;

- за грудень 2012 року №9085368273 від 18.01.2013 на суму 34004 грн.;

- за січень 2013 року №9007065746 від 16.02.2013 на суму 66680 грн.;

- за червень 2013 року №9044035392 від 20.07.2013 на суму 24374 грн.;

- за липень 2013 року №9050238270 від 14.08.2013 на суму 2949 грн.;

- за серпень 2013 року №9058026921 від 17.09.2013 на суму 5170 грн.;

- за вересень 2013 року №9066083695 від 18.10.2013 на суму 6852 грн.;

- за жовтень 2013 року №9074663655 від 19.11.2013 на суму 40545 грн.;

- за листопад 2013 року №9081685322 від 18.12.2013 на суму 38895 грн.;

- за грудень 2013 року №9088098418 від 19.01.2014 на суму 47403 грн.

Також, судом встановлено, що в жовтні 2013 року позивачем проведено камеральну перевірку податкової звітності з ПДВ ТОВ "Л.В. Буд-Сервіс Плюс", за результатами якої складено Акт від 04.10.2013 №90/15-2/34439499.

На підставі вказаного Акту перевірки ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 04.10.2014 №0013191502, згідно з яким до відповідача застосовано штраф у розмірі 13326,28 грн., та №0013201502, згідно з яким до відповідача застосовано штраф у розмірі 30638,02 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення від 04.10.2013 були отримані відповідачем 04.10.2013, що підтверджується підписом уповноваженої особи відповідача на корінцях податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до вимог п.п.129.1.1 ст. 129 Податкового кодексу України відповідачу за несвоєчасну сплату податкового боргу по податку на додану вартість нараховано пеню, залишок якої станом на 20.02.2014 становить 5489,31 грн.

Згідно даних з позовної заяви переплата з податку на додану вартість становить 3038,51 грн. та сплачено самостійно відповідачем в розмірі 112340,69 грн.

Враховуючи викладене, податковий борг відповідача перед бюджетом з податку на додану вартість становить 230671,41 грн.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем було подано до податкового органу податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за 2013 рік №9089703480 від 06.02.2014, в якій самостійно визначено суму, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет, в розмірі 3059 грн.

Згідно даних з позовної заяви переплата з податку на прибуток підприємств становить 94,49 грн.

Враховуючи викладене, податковий борг відповідача перед бюджетом з податку на прибуток приватних підприємств становить 2964,51 грн.

Однак, у встановлений Податковим кодексом України строк відповідачем самостійно узгоджену суму податкового зобов'язання в повному обсязі не сплачено.

Так, на виконання вимог п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України позивачем була виставлена податкова вимога від 17.01.2013 №13 про сплату податкового боргу за узгодженими податковими зобов'язаннями, яка була отримана відповідачем 27.06.2013, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення рекомендованого відправлення.

Проте, дана податкова вимога залишилась без задоволення.

На час розгляду позову по суті доказів про сплату податкової заборгованості відповідачем суду не подано.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів з 1 січня 2011 року регулюються Податковим кодексом України.

Так, Податковий кодекс України визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з пунктом 38.1 статті 38 Податкового кодексу України, виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Кодексу, податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Згідно з приписами підпунктів 16.1.3 та 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно (пункт 31.1 статті 31 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України визначено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Отже, у випадку визначення податкового (грошового) зобов'язання органом ДПС граничним днем сплати буде десятий календарний день, що настає за днем отримання платником відповідного податкового повідомлення-рішення.

Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, передбачено, що сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 цього Кодексу, у разі, коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (пункт 59.4 статті 59 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 59.5 зазначеної статті, у разі, коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

Отже, самостійно нараховані відповідачем суми податкового зобов'язання, а також грошове зобов'язання, визначене в податкових повідомленнях-рішеннях, які не було оскаржено в установленому законом порядку, є узгодженим податковим боргом.

Таким чином, загальна сума податкового боргу, що підлягає сплаті відповідачем, становить 233635,92 грн.

Зазначений факт підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи.

На час розгляду справи та винесення рішення по суті заявлених позовних вимог доказів про сплату зазначеної суми відповідачем суду надано не було.

Згідно з частиною першою статті 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 року № 509-ХII, державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів.

Згідно з пунктом 87.2 статті 87 Податкового кодексу України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів, які б спростовували доводи позивача відповідачем суду не надано.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги ту обставину, що суму заборгованості до державного бюджету у розмірі 233635,92 грн. відповідач у встановлені законодавством строки не сплатив; наявність у нього вказаної заборгованості підтверджується доказами, що містяться у матеріалах справи; доказів погашення відповідачем зазначеної заборгованості на день прийняття рішення не надано, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 11, 14, 69, 70, 71, 86, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Адміністративний позов Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Л.В. Буд-Сервіс Плюс" (код ЄДРПОУ 34439499) на користь Державного бюджету України податковий борг у сумі 233635 (двісті тридцять три тисячі шістсот тридцять п'ять) грн. 92 коп.

Постанова підлягає негайному виконанню.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови.

Суддя Балаклицький А. І.