Рішення

від 01.04.2014 по справі 908/448/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 6/4/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Запоріжжя

01.04.2014 Справа № 908/448/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „ІТЕЛ ЛТД" (юридична адреса : пр. Героїв Сталінграду, буд. 60, м. Київ, 04213; фактичне місцезнаходження: вул. Олексія Терьохіна, буд. 4, к. 5, м. Київ, 04080)

До Товариства з обмеженою відповідальністю „АЛЬФА-НЕТ" (юридична адреса: вул. Патріотична, буд. 76-Б, кв. 53, м. Запоріжжя, 69005; фактичне місцезнаходження : бульвар Шевченка, буд. 6, оф. 81, м. Запоріжжя, 69037)

Про стягнення 22 107 грн. 76 коп.

Суддя Місюра Л.С.

За участю представників :

Від позивача: Максимик М.П. - дов. №70205 від 05.02.2014р.

Від відповідача : Стартова О.В. - дов. № 2 від 14.02.2014р., Фоменко Б.О. - дов. № 2 від

14.02.2014р.

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „ІТЕЛ ЛТД" м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю „АЛЬФА-НЕТ" м. Запоріжжя про стягнення 22 107 грн. 76 коп., суд

В С Т А Н О В И В:

Позивач в позовній заяві просив стягнути з відповідача заборгованість за поставлений товар в сумі 20 000 грн. 03 коп., на підставі договору поставки № 79 від 29.11.2012р., пеню в сумі 1 508 грн. 40 коп., інфляційні витрати в сумі 260 грн. та 3% річних в сумі 341 грн. 12 коп.

В судовому засіданні двічі об'являлась перерва.

01.04.2014р. розгляд справи продовжений та прийнято рішення.

Позивач зменшував та збільшував позовні вимоги, остаточно просить стягнути з відповідача заборгованість за поставлений товар в сумі 20 000 грн. 03 коп., на підставі договору поставки № 79 від 29.11.2012р., пеню в сумі 1 451 грн. 34 коп., інфляційні витрати в сумі 237 грн. 95 коп. та 3% річних в сумі 418 грн. 44 коп.

Заяві позивача приймаються судом, оскільки вони заявлені відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач надав суду письмові пояснення по суті спору.

Відповідач надав письмові пояснення де зазначив наступне: позовні вимоги обґрунтовуються позивачем письмовим договором поставки з відповідачем № 79 від 29.11.2012 року та додатковою угодою №1 від 14.05.2013 р. Разом з тим, відповідач повернув позивачу частину товару (точка доступу Ubiguiti Rocket M2 № 12411 від 24.01.2013 - 3 шт., антена АігМах Sektor 2G-15-120 № 12413 від 24.01.2013 - 3 шт., Роутер Mikrotik RouterBoard RB 750 № 12411 від 24.01.13 - 3 шт., АРС ВК-500RS джерело безперервного живлення № 12413 від 24.01.13 - 2 шт.), що підтверджується (накладною, документами про відправку та отримання кур'єрською доставкою Нова Пошта і т.д.). В теперішній час вищевказані товари на загальну суму 10 322 грн. 40 коп. знаходяться у власності позивача. Відповідне повернення було здійснено за домовленістю з відповідачем, який не заперечував проти такого повернення за рахунок списання частини основного боргу. Крім того домовленість була ініційована саме позивачем у зв'язку з неможливістю відповідача сплатити частини суми основного боргу в зв'язку з його скрутним матеріальним становищем. На теперішній час ні яких заперечень про відмову у прийнятті повернутого товару від позивача не надходило. Незважаючи на викладене, позивач звернувся до господарського суду з позовними вимогами про стягнення усієї вартості товарів за договором поставки без урахування вартості повернутого товару на загальну суму 10 322 грн. 40 коп., чим спричинив виникнення господарського спору. Як наслідок позивач необґрунтовано нарахував штрафні санкції на всю суму 20 000 грн. 03 коп. Отже, вимоги позивача про стягнення основного боргу з урахуванням повернутого товару на загальну суму 20 000 грн. 03 коп. порушує приписи ч. 1 ст. 1 Господарського кодексу України, згідно якої право на звернення до господарського суду виникає у разі порушення відповідного права.

Розглянувши та оцінивши всі матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд вважає, що заява про зменшення позовних вимог підлягає частковому задоволенню з наступних підстав :

Між позивачем та відповідачем був укладений договір поставки № 79 від 29.11.2012р. (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору позивач зобов'язався на протязі дії цього договору поставити і передачі у власність відповідача визначений цим договором товар: а саме WI-FI обладнання, а відповідач зобов'язався прийняти обладнання та своєчасно здійснювати його оплату, на умовах, встановлених договором.

Відповідно до пункту 2.5.1 договору оплата за обладнання здійснюється в гривнях, з відстрочкою платежу, шляхом безготівкового розрахунку на поточний рахунок постачальника, в строки не пізніше 28 календарних днів, з моменту отримання окремої партії товару та підписання супровідних документів - видаткової накладної.

14.05.2013р. позивач та відповідач уклали додаткову угоду № 1 до договору поставки № 79 від 29.11.2012р. (далі - додаткова угода).

В п. 1 вказаної додаткової угоди сторони вказали, що у зв'язку із існуючою заборгованістю відповідача перед позивачем, яка утворилась за поставлену продукцію на загальну суму 71 824 грн. 54 коп., сторони прийшли до згоди розстрочити сплату вказаної заборгованості наступним чином : до 17.05.2013р. - 35 912 грн. 27 коп., до 15.06.2013р. - 17 956 грн. 14 коп., до 17.07.2013р. - 17 956 грн. 13 коп.

Відповідач вказану заборгованість оплатив частково, в сумі 51 824 грн. 51 коп., що підтверджується звітами про дебетові та кредитові операції з 20.05.2013р. по 25.05.2013р. та з 21.06.2013р. по 28.06.2013р., які знаходяться в матеріалах справи.

Заборгованість в сумі 20 000 грн. 03 коп. відповідачем не оплачена.

Доводи відповідача відносно того, що він повернув позивачу товар на суму 10 322 грн. 40 коп., тому що не мав можливості оплатити товар, судом не приймаються по вказаним вище підставам, а також в зв'язку з наступним:

Пунктом 2.5.1 договору сторони передбачили оплату товару в зазначений в цьому пункті строк. Додатковою угодою № 1 від 14.05.2013р. до договору поставки № 79 від 29.11.2012р. позивач надав відповідачу розстрочку оплати товару. Але, не зважаючи на це, відповідач товар не оплатив в повному об'ємі.

Відповідач вказує, що повернув позивачу товар на суму 10 322 грн. 40 коп., що підтверджується товарно - транспортної накладної № 59998005021689 та документом, який має назву "повернення постачальнику № 1 від 14.10.2013р.", але в зазначеному документі відсутній підпис представника позивача.

Вказаний товар був повернутий відповідачем без достатніх на то підстав, оскільки згідно договору відповідач зобов'язався оплачувати товар, а не повертати його постачальнику. Відповідач пояснив, що між позивачем та відповідачем існувала усна угода, але, представник позивача спростовує цей факт. Договором та додатковою угодою не передбачена можливість повернення товару. Між позивачем та відповідачем не існує письмової угоди про можливість повернення товару. Ні договір, ні діюче законодавство не передбачає можливість повернення товару, без достатніх на то підстав.

Позивач листом № 16-03 від 04.03.2014р. повідомив відповідача про те, що фактичний вміст речей (обладнання), яке містилось у пакунку, надісланому через ТОВ "Нова пошта" суттєво відрізняється від переліку, наданого відповідачем. Також позивач зазначив відповідачу, що товар ним був повернутий позивачу безпідставно, що товар прийнятий позивачем на відповідальне зберігання, просив відповідача отримати безпідставно повернутий товар або надати згоду на повернення товару через ТОВ "Нова пошта".

21.03.2014р. позивач повернув відповідачу отриманий від нього товар , що підтверджується квитанцією про прийом вантажу № 0850023489.

Всі спори по повернутому товару (найменування, кількості та інш.) не являються предметом даного спору, оскільки спірним договором не передбачено повернення товару, і відповідач не довів суду, що між сторонами існувала домовленість про повернення товару.

Згідно до статті 526 ЦК України, статті 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За таких обставин, з відповідача підлягає стягненню 20 000 грн. 03 коп.

В пункті 2 додаткової угоди сторони зазначили, що при сплаті існуючої заборгованості в повному обсязі і в строки, передбачені даною додатковою угодою, постачальник не буде вимагати від покупця сплати пені та штрафних санкцій за договором.

Оскільки відповідач вказану в додаткової угоді суму боргу у встановлені цією угодою строки не оплатив, у позивача є право нараховувати відповідачу пеню та штрафні санкції, передбачені договором.

Відповідно до п. 6.2.1 договору за прострочення покупцем строків оплати, вказаних в п. 2.5.1, товару покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний календарний день такого прострочення.

За таких обставин, з відповідача підлягає стягненню пеня в сумі 1 423 грн. 82 коп.

В частині стягнення пені в сумі 27 грн. 52 коп. в позові слід відмовити, оскільки ця сума нарахована позивачем безпідставно.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання .

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач у встановлений термін заборгованість не оплатив, то весь цей час він користувався грошовими коштами позивача, та ці грошові кошти знецінилися за цей час, в зв'язку з інфляційними процесами в державі.

Фактично з відповідача підлягає стягненню інфляційні витрати в сумі 238 грн. 07 коп. та 3% річних в сумі 421 грн. 06 коп., однак, суд не вважає за необхідне виходити за рамки зменшених позовних вимог, а тому з відповідача підлягає стягненню інфляційні витрати в сумі 237 грн. 95 коп. та 3% річних в сумі 418 грн. 44 коп.

Заперечення відповідача судом не приймаються по вказаним вище підставам.

Судовий збір покладається на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог, відповідно до статті 49 ГПК України.

В зв'язку з зменшенням позивачем позовних вимог, відповідно до ст. 7 Закону України "Про судовий збір" та п. 4 Інформаційного листа ВГСУ від 21.11.2011р. № 01-06/1625/2011, повернути із Державного бюджету України позивачу судовий збір у розмірі 0,19 грн.

Керуючись ст. ст. 22, 44 - 49, 82 - 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „АЛЬФА-НЕТ" (юридична адреса: вул. Патріотична, буд. 76-Б, кв. 53, м. Запоріжжя, 69005; фактичне місцезнаходження : бульвар Шевченка, буд. 6, оф. 81, м. Запоріжжя, 69037) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ІТЕЛ ЛТД" (юридична адреса : пр. Героїв Сталінграду, буд. 60, м. Київ, 04213; фактичне місцезнаходження: вул. Олексія Терьохіна, буд. 4, к. 5, м. Київ, 04080) основний борг в сумі 20 000 грн. 03 коп., інфляційні витрати в сумі 237 грн. 95 коп., 3% річних в сумі 418 грн. 44 коп., пеню в сумі 1 423 грн. 82 коп., судовий збір в сумі 1 824 грн. 43 коп. Надати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю „ІТЕЛ ЛТД" (юридична адреса : пр. Героїв Сталінграду, буд. 60, м. Київ, 04213; фактичне місцезнаходження: вул. Олексія Терьохіна, буд. 4, к. 5, м. Київ, 04080) судовий збір у розмірі 0,19 грн., сплачений платіжним дорученням № 615 від 07.02.2014р. Оригінал платіжного доручення № 615 від 07.02.2014р. знаходиться в матеріалах справи № 908/448/14.

Дане рішення є підставою для повернення Товариству з обмеженою відповідальністю „ІТЕЛ ЛТД" (юридична адреса : пр. Героїв Сталінграду, буд. 60, м. Київ, 04213; фактичне місцезнаходження: вул. Олексія Терьохіна, буд. 4, к. 5, м. Київ, 04080) із Державного бюджету України судового збору у розмірі 0,19 грн., сплаченого платіжним дорученням № 615 від 07.02.2014р.

Повне рішення складено : 01.04.2014р.

Суддя Л.С. Місюра