Постанова

від 31.03.2014 по справі 910/20658/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" березня 2014 р. Справа№ 910/20658/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коршун Н.М.

суддів: Алданової С.О.

Дикунської С.Я.

за участю представників:

Від позивача: представник Наливайко Є.О. - за довіреністю.

Від відповідача: представник Фурманов В.В.- за довіреністю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування"

на рішення Господарського суду м. Києва від 13.01.2014 року

у справі № 910/20658/13 (суддя Босий В.П.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

"Хімрезерв-Полтава"

до Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування"

про стягнення 8 244,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Хімрезерв-Полтава" звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" про стягнення 8 244,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати поставленого товару.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 13.01.2014 року у справі № 910/20658/13 позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, як таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким у позові відмовити.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, апелянт посилається на те, що позивачем не надано доказів укладання з відповідачем договору поставки.

Крім того, апелянт стверджує, що невиконання ним грошового зобов'язання з оплати поставленого позивачем товару зумовлене значним обсягом дебіторської заборгованості, яка систематично не сплачується НАК "Нафтогаз України" на користь Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування".

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.08.2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Хімрезерв-Полтава" поставило, а філія Управління будівельно-монтажних робіт "Укргазспецбудмонтаж" Дочірньої компанії "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України", правонаступником якої є Публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування", прийняла товар на загальну суму 8 244,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-003685 від 29.08.2012 року, підписаною сторонами у справі, а також довіреністю на отримання цінностей № 804 від 29.08.2012 року виданою філією Управління будівельно-монтажних робіт "Укргазспецбудмонтаж" Дочірньої компанії "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України".

Найменування товару, вид та кількість його співпадає з найменуванням, видом та кількістю у накладній № РН-003685 від 29.08.2012 року.

За приписами ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Отже, враховуючи форму правочину, укладеного між сторонами у справі, (накладну № РН-003685 від 29.08.2012 року та довіреність на отримання товару), правочин сторонами укладено в належній письмовій формі. Законом не передбачено обов'язкової письмової форми до даного виду правочину.

Як передбачено ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Дана норма кореспондується з положеннями ст. 526 ЦК України.

За приписами ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

В силу ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Матеріали справи свідчать про те, що 16.09.2013 року позивачем направлено відповідачу претензію про оплату заборгованості в сумі 8 244,00 грн. за отриманий товар, яка отримана відповідачем 19.09.2013р., про що свідчить копія поштового повідомлення (а.с. 19).

Частиною 2 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Проте, докази оплати відповідача за отриманий від позивача товар в сумі 8 244,00 грн. та в передбачені ч.2 ст.530 ЦК України строки в матеріалах справи відсутні.

Судова колегія відхиляє посилання апелянта на те, що позивачем не надано доказів укладання з відповідачем договору поставки, з огляду на наступне.

Частинами 1 та 3 ст. 95 ЦК України передбачено, що філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

Однак, оскільки філії не мають статусу юридичної особи, то, відповідно, вони не мають і цивільної дієздатності, а отже не можуть самостійно від власного імені бути учасниками цивільних правовідносин.

Аналогічні висновки містяться в постанові Вищого господарського суду України від 11.12.2013 р. у справі №21/44.

Таким чином, учасником цивільних правовідносин є саме Публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування", відокремленим підрозділом якого є філія Управління будівельно-монтажних робіт "Укргазспецбудмонтаж".

Отже, філія Управління будівельно-монтажних робіт "Укргазспецбудмонтаж" Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" не є юридичною особою, однак згідно з п. 2.4.1. Положення про філію дочірньої компанії "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України", затвердженого 31.05.2005 року, має право вступати, від імені Компанії, у договірні відносини з державними, кооперативними, індивідуальними, сімейними, приватними, колективними та іншими підприємствами, організаціями і громадянами, а також бути посередником між ними в зв'язку з виконанням робіт, що належать до предмету діяльності Управління.

Окрім того, згідно Довіреності від 14.08.2012 року № 2-327д Дочірньої компанії "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України", остання уповноважує директора філії Філіппова Анатолія Борисовича укладати, змінювати та розривати без погодження з Компанією договори з суб'єктами господарювання, сума яких не перевищує або дорівнює 15 000 (п'ятнадцяти тисяч) грн. з одним окремим контрагентам протягом календарного року.

Як вбачається з видаткової накладної №РН-003685 від 29.08.2012 року, Товариство з обмеженою відповідальністю "Хімрезерв-Полтава" поставило, а філія Управління будівельно-монтажних робіт "Укргазспецбудмонтаж" Дочірньої компанії "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України" прийняла товар на загальну суму 8 244,00 грн., тобто в межах 15 000,00 грн., як це передбачено Довіреністю від 14.08.2012 року № 2-327д.

Окрім цього, судова колегія відхиляє, як необґрунтовані посилання апелянта на те, що невиконання ним грошового зобов'язання з оплати поставленого позивачем товару зумовлене значним обсягом дебіторської заборгованості, яка систематично не сплачується НАК "Нафтогаз України" на користь Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування", оскільки за приписами ст. 617 ЦК України не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Враховуючи встановлені вище обставини, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про стягнення 8 244,00 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються судом у повному обсязі.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем належними та допустимими доказами не спростовані встановлені вище обставини.

Враховуючи зазначене вище, судова колегія вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку, рішення місцевого господарського суду відповідає чинному законодавству та матеріалам справи; однак, судова колегія вважає необхідним змінити резолютивну частину рішення, стягнувши 8 244,00 грн. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімрезерв-Полтава" з Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії Управління будівельно-монтажних робіт "Укргазспецбудмонтаж".

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" на рішення Господарського суду м. Києва від 13.01.2014 року залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 13.01.2014 року у справі № 910/20658/13 - змінити.

Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:

«Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімрезерв-Полтава" задовольнити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28; ідентифікаційний код 30019775) в особі філії Управління будівельно-монтажних робіт "Укргазспецбудмонтаж" (63303, м. Краснодар, вул. Українська, 45; ідентифікаційний код 33601981) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімрезерв-Полтава" (36007, м. Полтава, вул. Ковпака, 21; ідентифікаційний код 30485934) заборгованість у розмірі 8 244 (вісім тисяч двісті сорок чотири) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп.»

3. Доручити Господарському суду м. Києва видати наказ.

4. Матеріали справи № 910/20658/13 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Н.М. Коршун

Судді С.О. Алданова

С.Я. Дикунська