Рішення

від 01.06.2009 по справі 36/149

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

36/149

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  36/149

01.06.09

За позовом           Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»

До                             Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче

                             підприємство «Центр енергообліку та енергозбереження»

Про                              стягнення 263 343,02 грн.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники:

Від позивача        Іващенко О.В. по довіреності № Д07/2008/11/12-15 від 12.11.2008р.      

Від відповідача    не з'явився    

В засіданні приймали участь

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Центр енергообліку та енергозбереження»263 343,02 грн. заборгованості по орендній платі та комунальним послугам за період з березня 2008 року по жовтень 2008 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.04.2009р. порушено провадження у справі № 36/149, призначено справу до розгляду на 13.05.2009р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.05.2009р. розгляд справи, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 01.06.2009р.

В судовому засіданні 01.06.2009р. представник позивача позовні вимоги повністю підтримав.

Представник відповідача в судове засідання 01.06.2009р. не з'явився, письмовий відзив на позов не надав, вимог суду, викладених в ухвалах суду від 07.04.2009р. та від 13.05.2009р., не виконав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року» (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали Господарського суду міста Києва  було надіслано на адресу відповідача, вказану в позовній заяві. Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, що підтверджується підписом його представника на зворотному боці повідомлення про вручення поштового відправлення від 13.04.2009р. (ухвали Господарського суду міста Києва про порушення провадження у справі № 36/149 від 07.04.2009р.).

На підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва –

ВСТАНОВИВ:

Між Філією «Енергоналадка»Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»(далі орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробничим підприємством «Центр енергообліку та енергозбереження»(далі орендар, відповідач) 25.09.2003р. було укладено договір № 175 оренди нежитлового приміщення.

Відповідно до умов даного договору позивач передав відповідачу в строкове платне користування приміщення загальною площею 850,0 кв.м. (в тому числі 450,0 кв.м. на 1-му поверсі, 400,0 кв.м. на 2-му поверсі) для розміщення офісу та технологічного обладнання, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Залізничне шосе, 13.

На виконання умов договору позивач за актом приймання-передачі від 01.10.2003р., підписаним представниками сторін, передав обумовлені договором приміщення відповідачу.

Сторони домовились (пункт 11.1 договору), що договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє протягом п'яти років.

Відповідно до додаткових угод до договору, що укладались між сторонами, площа орендованих приміщень змінювалась.

Орендна плата на момент укладення договору становила 3 367,63 грн., в тому числі ПДВ  (п. 3.1 договору).

Розмір орендної плати за кожний наступний місяць, відповідно до п. 3.2 договору, визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Згідно з п. 3.8 договору орендар повинен щомісяця сплачувати орендну плату, вартість експлуатаційних витрат, плату за отримані комунальні послуги та електроенергію, збільшену на суму ПДВ, протягом 10 календарних днів з моменту отримання рахунків.

Додатковою угодою № 7 до договору від 01.07.2007р. сторони змінили розмір орендованого приміщення, зменшивши його до 680,8 кв.м. (в тому числі 634,4 кв.м. на 1-му поверсі, 46,4 кв.м. на 2-му поверсі). При укладенні додаткової угоди сторони дійшли згоди, що орендна плата починає сплачуватись за перший місяць з 01.07.2007р. та становить 20 095,16 грн., в тому числі ПДВ, експлуатаційні видатки становлять 3 854,46 грн. на місяць, в тому числі ПДВ.

Відповідно до вимог ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і в повному обсязі.

На виконання умов договору позивачем були виставлені відповідачу рахунки-фактури, копії яких додані до матеріалів справи.

Відповідач,  в порушення умов договору та вимог ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», не сплачував в повному обсязі орендні платежі з березня 2008 року по жовтень 2008 року, і станом на день розгляду справи його заборгованість перед позивачем становить 262 889,40 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача є такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Як визначено абзацом 1 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до приписів ст. 526 Цивільного кодексу зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідач свої зобов'язання за договором оренди № 175 від 25.09.2003р. та додатковими угодами до нього в частині сплати орендної плати за період з березня 2008 року по жовтень 2008 року виконав неналежним чином, і станом нам день розгляду справи його заборгованість по орендній платі перед позивачем становить 262 889,40 грн.

Заявлені позивачем претензії № 048-44-5484 від 09.06.2008р., № 048-44-7355 від 04.08.2008р. про сплату заборгованості відповідач залишив без відповіді та без задоволення.  

Відповідач належних доказів відсутності заборгованості по договору № 175 від 25.09.2003р. суду не надав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на викладене суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 262 889,40 грн.

В позові в частині стягнення з відповідача на користь позивача 453,62 грн. суд відмовляє, оскільки позовні вимоги в цій частині заявлені безпідставно.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.           

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Центр енергообліку та енергозбереження»(01103, м. Київ, вул. Залізничне шосе, 13, код ЄДРПОУ 32250810) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»(04050, м. Київ, вул. Мельникова, 31, п/р 26003036745700 в АКІБ «УкрСиббанк»м. Києва, МФО 351005, код ЄДРПОУ26187763) 262 889 (двісті шістдесят дві тисячі вісімсот вісімдесят дев'ять) грн. 40 коп. заборгованості, 2 628 (дві тисячі шістсот двадцять вісім) грн. 89 коп. державного мита, 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині в позові відмовити.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                                                                                                           Трофименко Т.Ю.