Постанова

від 26.03.2014 по справі 826/1194/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 березня 2014 року 16:17 № 826/1194/14

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу., розглянувши в поряду письмового провадження адміністративну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Формула-1» доДержавної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.08.2013 року №0002162203 та №0002152203, ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Формула-1» (надалі - позивач або ТОВ «Формула-1») з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі - відповідач або ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.08.2013 року №0002162203 та №0002152203.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.02.2014 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В обґрунтування позовних вимог, представник позивача зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 16.08.2013 року №0002162203 та №0002152203 є протиправними, оскільки при їх прийнятті відповідачем невірно встановлені факти та помилково застосовано норми податкового законодавства.

У судове засідання 20.03.2014 року з'явилися представники сторін.

Представники позивача у судовому засіданні позов підтримали у повному обсязі та просили суд задовольнити його з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, зазначаючи про те, що укладені між позивачем та ТОВ «Лурасент» договори не мали реального характеру. В обґрунтування своєї позиції посилався на подані суду письмові заперечення.

Суд у судовому засіданні 20.03.2014 року за згодою сторін, на підставі ч.4 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалив про перехід до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Формула-1» з питань правильності обчислення та повноти сплати до бюджету податку на прибуток та податку на додану вартість по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «Лурасент» за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року, про що складено акт від 29.07.2013 року №648/26-56-22-03-09/30726612 (надалі - акт перевірки).

В результаті вищезазначеної перевірки встановлено порушення ТОВ «Формула-1»: (1) п.п. 16.1.2, п. 16.1 ст. 16, п. 22.1 ст. 22, п. 44.1 ст. 44, п. 138.1, п.п. 138.5.1 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 51 872,00 грн., в т. ч. по періодам: півріччя 2012 року у сумі 51 872,00 грн; 9 місяців 2012 року у сумі 51 872,00 грн; 2012 рік у сумі 51 872,00 грн.; (2) п.п. 16.1.2, п. 16.1 ст. 16, п. 22.1 ст. 22, п. 44.1 ст. 44, абз. 3 п. 185.1 ст. 185, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на суму 49 402 грн., у т. ч. по періодам: квітень 2012 року в розмірі 32 814,00 грн; травень 2012 року в розмірі 16 588,00 грн.

Листом ДПІ у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 16.08.2013 року №475/10/26-56-22-03-05 внесено зміни до акту перевірки, а саме: абз. 6 сторінки 27 акту викладено у наступній редакції: «п.п. 16.1.2, п. 16.1 ст. 16, п. 22.1 ст. 22, п. 44.1 ст. 44, п. 138.1, п. п. 138.5.1 ст. 138, п. п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 51 872,00 грн., в т.ч. по періодам: півріччя 2012 року у сумі 51 872,00 грн. (2 квартал 2012 року 51 872,00 грн.); 9 місяців 2012 року у сумі 51 872,00 грн. (3 квартал 2012 року 0 грн.); 2012 рік у сумі 51 872,00 грн. (4 квартал 2012 року 0 грн.)».

На підставі вищевказаних результатів перевірки позивача ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві 16.08.2013 року прийнято податкові повідомлення-рішення:

(1) №0002152203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 51 872,00 грн. за основним платежем, та 12 968,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

(2) №0002162203, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 61 753,00 грн., з яких 49 402,00 грн. за основним платежем, та 12 351,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Звернувшись зі скаргами про скасування спірних податкових повідомлень-рішень в порядку адміністративного оскарження до Головного управління Міндоходів у м. Києві та Міністерства доходів і зборів України, останні були залишені без змін, а скарги ТОВ «Формула-1» - без задоволення, відповідно до рішення про результати розгляду первинної скарги від 21.10.2013 року №5518/10/26-15-10-04 та рішення про результати розгляду скарги від 27.12.2013 року №18530/6/99-99-10-01-15.

Вважаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними, а, відтак, такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, який набрав чинності 01.01.2011 року (надалі - ПК України), витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому, витрати операційної діяльності, зокрема, включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України).

Приписами абз. 1 п. 138.2 ст. 138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це контролюючому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до контролюючого органу. Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України).

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому, неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

В свою чергу, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Згідно пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, зокрема, виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (абз. 1 п. 198.2 ст. 198 ПК України).

В силу п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (абз. 1 та 2 п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Приписами п. 201.4 ст. 201 ПК України передбачено, що податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань (п. 201.7 ст. 201 ПК України).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (п. 201.8 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (абз. 1 п. 201.10 ст. 201 ПК України).

При цьому, форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (п. 201.2 ст. 201 ПК України).

Так, наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 року №1379 на виконання положень ст. 201 ПК України затверджено Порядок заповнення податкової накладної (надалі - Порядок №1379).

Відповідно до п. 5 Порядку №1379, сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг продавця у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

Податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку (п. 6.2 Порядку №1379).

Не дає права покупцю на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту: відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; порушення порядку заповнення податкової накладної; податкова накладна виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду (п. 6.3 Порядку №1379).

Отже, виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України та Порядком №1379 визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником ПДВ. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Також у відповідності до правової позиції Вищого адміністративного суду України, що викладена у листі від 02.06.2011 року №742/11/13-11, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-ХІV (надалі - Закон №996), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Приписами ст. 1 Закону №996 визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

В свою чергу, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (ч. 1 ст. 9 Закону №996).

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону №996).

Нормативно-правовим актом, який встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи), є наказ Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, яким затверджено Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (надалі - Положення №88).

Згідно п. 2.1 Положення №88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи) (п. 2.2 Положення №88).

Первинні документи, створені в електронному вигляді, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. На вимогу контролюючих або судових органів та своїх контрагентів підприємство, установа зобов'язані за свій рахунок зробити копії таких документів на паперовому носії (п. 2.3 Положення №88).

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо (п. 2.4 Положення №88).

Аналіз викладених норм свідчить про те, що податковий кредит формується за наслідками реальної господарської операції, що підтверджується належними податковими накладними та первинними документами, в рамках господарської діяльності платника податків.

Таким чином, валові витрати та податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року №742/11/13-11.

Як вбачається зі змісту акту перевірки, посадовими особами ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві зроблено висновок про неможливість здійснення фінансово-господарських операцій між ТОВ «Формула-1» з ТОВ «Лурасент» щодо виконання робіт (надання послуг) з посиланням на те, що за результатами аналізу документів на підтвердження господарських операцій встановлено відсутність поставок товарів (виконання робіт, надання послуг) та укладання угод з метою настання реальних наслідків (згідно акту перевірки ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві №707/2307/37939476 від 13.08.2012 року).

Крім того, в акті перевірки зазначено, що згідно постанови від 27.03.2013 року Слідчого відділу ДПІ у Печерському районі м. Києва ГУ Міндоходів у м. Києві, колишнім директором ТОВ «Лурасент» ОСОБА_1 надано показання, що до діяльності ТОВ «Лурасент» останній відношення не має, статутний фонд вказаного підприємства не формував, документи фінансово-господарської діяльності ТОВ «Лурасент» не складав та не підписував.

Також, в акті перевірки перевіряючими особами зроблено висновок, що послуги, які надавалися ТОВ «Лурасент», могли бути виконані ТОВ «Формула-1» самостійно, адже наявні на підприємстві ресурси дозволяють здійснювати вказані в актах роботи.

Натомість, у матеріалах справи міститься договір №1004/01 на проведення поліграфічних робіт (послуг) від 10.04.2012 року, відповідно до якого ТОВ «Формула-1» (Замовник) доручає, а ТОВ «Лурасент» (Виконавець) зобов'язується проводити поліграфічні роботи і виготовлення поліграфічної продукції та надання поліграфічних послуг, а саме - упаковка поліграфічної продукції в полетілен у кількості 75 000,00 штук.

Вартість наданої послуги, згідно п. 2.1 даного договору, складає 48 600,00 грн. (у тому числі ПДВ - 8 100,00 грн.).

На підтвердження виконання сторонами умов договору №1004/01 від 10.04.2012 року було складено акт №ОУ-0000059 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 28.04.2012 року, а саме: упаковка продукції в полетілен (75 000 шт.) на загальну суму 48 600,00 грн. (у тому числі ПДВ - 8 100,00 грн.).

Крім того, як вбачається з видаткової накладної №РН-00245/1 від 13.04.2012 року, копія якої наявна у матеріалах справи, за договором №1004/01 від 10.04.2012 року ТОВ «Формула-1» передало ТОВ «Лурасент» буклети та журнали у загальній кількості 75 000 шт., які, як підтверджено представниками позивача під час судового розгляду справи, і підлягали упаковці у поліетилен, про повернення яких ТОВ «Формула-1» у запакованому вигляді свідчить наявна у матеріалах справи видаткова накладна №59 від 28.04.2012 року.

Також представниками позивача надано речовий доказ - примірник виготовленої продукції, яка міститься у матеріалах справи.

Оплата за надані послуги була здійснена у повному обсязі відповідно до наданих позивачем виписок з банківського рахунку.

На підставі вищезазначених господарських операцій на ім'я ТОВ «Формула-1» його контрагентом ТОВ «Лурасент» виписано податкову накладну від 28.04.2012 року №59 на суму 48 600,00 грн. (у тому числі ПДВ - 8 100,00 грн.).

Також, у матеріалах справи міститься копія договору №1804/01 на проведення поліграфічних робіт (послуг) від 18.04.2012 року, відповідно до якого ТОВ «Формула-1» (Замовник) доручає, а ТОВ «Лурасент» (Виконавець) зобов'язується проводити поліграфічні роботи і виготовлення поліграфічної продукції та надання поліграфічних послуг, а саме - ультрафіолетове лакування поліграфічної продукції у кількості 17 080,00 штук.

Вартість наданої послуги, згідно п. 2.1 даного договору, складає 49 190,40 грн. (у тому числі ПДВ - 8 198,40 грн.).

На підтвердження виконання сторонами умов договору №1804/01 від 18.042012 року було складено акт №ОУ-0000060 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 28.04.2012 року на загальну суму 49 190,40 грн. (у тому числі ПДВ - 8 198,40 грн.).

Крім того, як вбачається з видаткової накладної №РН-00259/1 від 20.04.2012 року, копія якої наявна у матеріалах справи, за договором №1804/01 від 18.04.2012 року ТОВ «Формула-1» передало ТОВ «Лурасент» листи ф.А 1 640х900 на УФ-лакування у кількості 17 08000 шт., які, як підтверджено представниками позивача під час судового розгляду справи, і підлягали ультрафіолетовому лакуванню, про повернення яких ТОВ «Формула-1» у лакованому вигляді свідчить наявна у матеріалах справи видаткова накладна №60 від 28.04.2012 року.

Також, представниками позивача надано речовий доказ - примірник виготовленої продукції, яка міститься у матеріалах справи.

Оплата за надані послуги була здійснена у повному обсязі відповідно до наданих позивачем виписок з банківського рахунку.

На підставі вищезазначених господарських операцій на ім'я ТОВ «Формула-1» його контрагентом ТОВ «Лурасент» виписано податкову накладну від 28.04.2012 року №60 на суму 49 190,40 грн. (у тому числі ПДВ - 8 198,40 грн.).

Крім того, позивачем надано суду копію договору №2304/01 на проведення поліграфічних робіт (послуг) від 23.04.2012 року, відповідно до якого ТОВ «Формула-1» (Замовник) доручає, а ТОВ «Лурасент» (Виконавець) зобов'язується проводити поліграфічні роботи і виготовлення поліграфічної продукції та надання поліграфічних послуг, а саме - розробка оригінал-макетів для поліграфічної продукції у кількості 11,00 штук.

Вартість наданої послуги, згідно п. 2.1 даного договору, складає 49 500,00 грн. (у тому числі ПДВ - 8 250,00 грн.).

На підтвердження виконання сторонами умов договору №2304/01 від 23.04.2012 року було складено акт №ОУ-0000061 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 28.04.2012 року на загальну суму 49 500,00 грн. (у тому числі ПДВ - 8 250,00 грн.).

Крім того, як вбачається з видаткової накладної №РН-00280/1 від 24.04.2012 року, копія якої наявна у матеріалах справи, за договором №2304/01 від 23.04.2012 року ТОВ «Формула-1» передало ТОВ «Лурасент» матеріали для виготовлення оригінал-макета у кількості 11 шт., про повернення яких ТОВ «Формула-1» у завершеному вигляді - оригінал-макетів - свідчить наявна у матеріалах справи видаткова накладна №61 від 28.04.2012 року.

Оплата за надані послуги була здійснена у повному обсязі відповідно до наданих позивачем виписок з банківського рахунку.

На підставі вищезазначених господарських операцій на ім'я ТОВ «Формула-1» його контрагентом ТОВ «Лурасент» виписано податкову накладну від 28.04.2012 року №61 на суму 49 500,00 грн. (у тому числі ПДВ - 8 250,00 грн.).

Також, позивачем надано копію договору №2604/01 на проведення поліграфічних робіт (послуг) від 26.04.2012 року, відповідно до якого ТОВ «Формула-1» (Замовник) доручає, а ТОВ «Лурасент» (Виконавець) зобов'язується проводити поліграфічні роботи і виготовлення поліграфічної продукції, та надання поліграфічних послуг, а саме - глітерний лак для поліграфічної продукції у кількості 16 400,00 штук.

Вартість наданої послуги, згідно п. 2.1 даного договору, складає 49 593,60 грн. (у тому числі ПДВ - 8 265,60 грн.).

На підтвердження виконання сторонами умов договору №2604/01 від 26.04.2012 року було складено акт №ОУ-0000062 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 28.04.2012 року на загальну суму 49 593,60 грн. (у тому числі ПДВ - 8 265,60 грн.).

Крім того, як вбачається з видаткової накладної №РН-00285/1 від 26.04.2012 року, копія якої наявна у матеріалах справи, за договором №2604/01 від 26.04.2012 року ТОВ «Формула-1» передало ТОВ «Лурасент» листи ф.А 1 640х900 для нанесення глітерного лаку у кількості 16 400 шт., про повернення яких ТОВ «Формула-1» у завершеному вигляді свідчить наявна у матеріалах справи видаткова накладна №62 від 28.04.2012 року.

Також, представниками позивача надано речовий доказ - примірник виготовленої продукції, яка міститься у матеріалах справи.

Оплата за надані послуги була здійснена у повному обсязі відповідно до наданих позивачем виписок з банківського рахунку.

На підставі вищезазначених господарських операцій на ім'я ТОВ «Формула-1» його контрагентом ТОВ «Лурасент» виписано податкову накладну від 28.04.2012 року №62 на суму 49 593,60 грн. (у тому числі ПДВ - 8 265,60 грн.).

Судом було досліджено копію договору №2205/01 на проведення поліграфічних робіт (послуг) від 22.05.2012 року, відповідно до якого ТОВ «Формула-1» (Замовник) доручає, а ТОВ «Лурасент» (Виконавець) зобов'язується проводити поліграфічні роботи і виготовлення поліграфічної продукції та надання поліграфічних послуг, а саме - розробка оригінал-макетів для поліграфічної продукції у кількості 10,00 штук.

Вартість наданої послуги, згідно п. 2.1 даного договору, складає 49 800,00 грн. (у тому числі ПДВ - 8 300,00 грн.).

На підтвердження виконання сторонами умов договору №2205/01 від 22.05.2012 року було складено акт №ОУ-0000034 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.05.2012 року на загальну суму 49 800,00 грн. (у тому числі ПДВ 8 300,00 грн.).

Крім того, як вбачається з видаткової накладної №РН-00336/1 від 22.05.2012 року, копія якої наявна у матеріалах справи, за договором №2205/01 від 22.05.2012 року ТОВ «Формула-1» передало ТОВ «Лурасент» матеріали для виготовлення оригінал-макета у кількості 10 шт., про повернення яких ТОВ «Формула-1» у завершеному вигляді свідчить наявна у матеріалах справи видаткова накладна №34 від 31.05.2012 року.

Оплата за надані послуги була здійснена у повному обсязі відповідно до наданих позивачем виписок з банківського рахунку.

На підставі вищезазначених господарських операцій на ім'я ТОВ «Формула-1» його контрагентом ТОВ «Лурасент» виписано податкову накладну від 31.05.2012 року №34 на суму 49 800,00 грн. (у тому числі ПДВ - 8 300,00 грн.).

Також, позивачем надано копію договору №2505/01 на проведення поліграфічних робіт (послуг) від 25.05.2012 року, відповідно до якого ТОВ «Формула-1» (Замовник) доручає, а ТОВ «Лурасент» (Виконавець) зобов'язується проводити поліграфічні роботи і виготовлення поліграфічної продукції та надання поліграфічних послуг, а саме - ультрафіолетове лакування поліграфічної продукції у кількості 18 500,00 штук.

Вартість наданої послуги, згідно п.2.1 даного договору, складає 49 728,00 грн. (у тому числі ПДВ - 8 288,00 грн.).

На підтвердження виконання сторонами умов договору №2505/01 від 25.05.2012 року було складено акт №ОУ-0000037 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.05.20012 року на суму 49 728,00 грн. (у тому числі ПДВ - 8 288,00 грн.).

Крім того, як вбачається з видаткової накладної №РН-00344/1 від 25.05.2012 року, копія якої наявна у матеріалах справи, за договором №2505/01 від 25.05.2012 року ТОВ «Формула-1» передало ТОВ «Лурасент» листи ф.А 1 640х900 для нанесення УФ-лакування у кількості 18 500 шт., про повернення яких ТОВ «Формула-1» у завершеному вигляді свідчить наявна у матеріалах справи видаткова накладна №37 від 31.05.2012 року.

Також, представниками позивача надано речовий доказ - примірник виготовленої продукції, яка міститься у матеріалах справи.

Оплата за надані послуги була здійснена у повному обсязі відповідно до наданих позивачем виписок з банківського рахунку.

На підставі вищезазначених господарських операцій на ім'я ТОВ «Формула-1» його контрагентом ТОВ «Лурасент» виписано податкову накладну від 31.05.2012 року №37 на суму 49 728,00 грн. (у тому числі ПДВ - 8 288,00 грн.).

За результатами дослідження наведених вище первинних документів суд дійшов висновку, що вони оформлені у відповідності до вимог Закону №996 та Положення №88. Також, наявні у матеріалах справи податкові накладні, що були виписані ТОВ «Лурасент» на адресу позивача містять усі обов'язкові реквізити, передбачені п. 201.1 ст. 201 ПК України.

Також, суд зазначає, що питання щодо обрання шляхів та методів здійснення господарської діяльності не відноситься до компетенції податкових органів та є прерогативою суб'єкта господарювання, а тому твердження про недоцільність залучення до здійснення певної господарської діяльності інших суб'єктів господарювання є безпідставним.

Суд також звертає увагу, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів відсутності у ТОВ «Лурасент» спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення з ними вказаних вище правочинів, зокрема, того, що вказане товариство не було зареєстроване в якості платника податку на додану вартість або того, що їх реєстрація платником податку на додану вартість була анульована до спірного періоду. Відтак, наявні в матеріалах справи копії податкових накладних, на підставі яких позивач сформував податковий кредит за оспорюваний період, відповідають вимогам, встановленим ст. 201 ПК України.

Також, відповідачем не було надано до суду належних доказів, які б свідчили про відсутність у ТОВ «Лурасент» умов для здійснення господарської діяльності (відсутність майна, складських приміщень, обладнання та виробничих потужностей, в т.ч. орендованих, а також трудових ресурсів, тощо), в т.ч. із залученням третіх осіб.

В силу п. 15.1 ст. 15 ПК України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

При цьому, приписами ч. 2 ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Так, безпосередньо в акті перевірки не наведено правову норму, в силу якої на платника податку (позивача) покладена відповідальність за недекларування та несплату податкових зобов'язань платником податку-контрагентом, шляхом позбавлення його права на податковий кредит та валові витрати.

Згідно правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в ухвалі від 10.10.2012 року за №К-24491/10, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників по ланцюгу для одержання Підприємством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань.

Також, в ході розгляду даної справи судом відповідачем не було пред'явлено до суду будь-яких належних доказів нікчемності правочинів, укладених між ТОВ «Формула-1» та ТОВ «Лурасент».

Відповідно до ч. 1 ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Аналогічну норму містить ч. 2 ст. 2 Кримінального кодексу України.

При цьому, відповідачем не надано суду будь-які інші достовірні відомості з документальним підтвердженням про притягнення до кримінальної відповідальності або пред'явлення обвинувачення посадовим особам ТОВ «Формула-1» та/або ТОВ «Лурасент», - безпосередньо відповідальних за укладення і виконання спірних правочинів, з направлення матеріалів відповідних кримінальних справ до суду, у скоєнні злочинів, передбачених Кримінальним кодексом України.

Крім того, судом встановлено та підтверджується вступною частиною акта перевірки, що перевірка позивача була проведена згідно з пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 ПК України. Про це також свідчить постанова про призначення податкової перевірки, винесена старшим слідчим СВ ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС, старшим лейтенантом податкової міліції Безпаловим О.О., копія якої наявна у матеріалах справи.

Підпунктом 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 ПК України передбачено, що документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється, якщо отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону.

В той же час, відповідно до п. 86.9 ст. 86 ПК України, у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду.

За своїм змістом положення п. 86.9 ст. 86 ПК України не містить жодних обмежень чи застережень щодо застосування лише до осіб, відносно яких порушена кримінальна справа чи ведеться оперативно-розшукова справа, тому поширюється на всі перевірки, призначені відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність.

Судом встановлено, а відповідачем не спростовано, що на час винесення спірного податкового повідомлення рішення кримінальне провадження, що слугувало підставою для проведення перевірки позивача завершено не було, вирок у такій справі не було винесено.

Таким чином, суд вважає, що оскільки перевірка позивача була призначена відповідно до кримінально-процесуального закону та за відсутності доказів набрання законної сили судовим рішенням в кримінальній справі, у відповідача були відсутні правові підстави для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень у зв'язку з чим такі рішення підлягають скасуванню.

Також, з урахуванням того, що по справі було встановлено реальне здійснення господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, наявність належним чином оформлених первинних документів, податкових накладних, виданих зареєстрованим платником податку на додану вартість, суд дійшов висновку про протиправність донарахування позивачу суми податку на додану вартість, застосування штрафних (фінансових) санкцій, а також збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств, застосування штрафних (фінансових) санкцій оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, суд, оцінюючи спірні дії відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, встановлених ч. 3 ст. 2 КАС України, до яких, зокрема, відносяться вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. В свою чергу, ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві не доведено правомірності винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а, відтак, такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 16.08.2013 року №0002162203 та №0002152203.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Формула-1» (ідентифікаційний код: 30726612, адреса: 04136, м. Київ, вул. Північно-Сирецька, буд. 3) судові витрати з видатків Державного бюджету України, спрямованих на асигнування діяльності Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (ідентифікаційний код: 38671091, адреса: 04080, м. Київ, вул. Турівська 12) у розмірі 253,19 грн. (двохсот п'ятдесяти трьох грн. 19 коп).

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок