Ухвала

від 24.03.2014 по справі 2а-650/12/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" березня 2014 р. м. Київ К/800/50922/13

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

за участю секретаря Ковтун О.С.

представника позивача Вакарова В.Д.

представника третьої особи Ткачука Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційні скарги Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві та Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві

на постанову Окружного адміністратвиного суду м. Києва від 26.04.2013

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суд від 17.09.2013

у справі №2а-650/12/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська фінансова компанія «Альфа-Капітал»

до 1) Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби;

2) Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві,

третя особа: Державна податкова інспекція у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби,

про стягнення процентів у зв'язку з несвоєчасним відшкодуванням заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.04.2013, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суд від 17.09.2013, адміністративний позов задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м.Києві проценти за несвоєчасне відшкодування податку на додану вартість в сумі 1277942,20 грн. на користь ТОВ «Українська фінансова компанія «Альфа-Капітал». У задоволенні решти позову відмовлено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Українська фінансова компанія «Альфа-Капітал» судові витрати в сумі 1695,41 грн.

Державна податкова інспекція у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, яка є правонаступником Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби, та Головне управління Державної казначейської служби України у м.Києві подали касаційні скарги, в яких просять скасувати вказані судові рішення та прийняти нове судове рішення про відмову в задоволенні позову повністю. Посилаються на порушення судами норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача та третьої особи, дослідивши доводи касаційних скарг, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Позивачем заявлено до бюджетного відшкодування податок на додану вартість за січень 2000 року в сумі 1539792,00 грн. за декларацією від 19.02.2000 № 19022000. Правомірність заявлених до відшкодування сум податку на додану вартість за січень 2000 року підтверджено довідкою ДПІ у Святошинському районі м.Києва від 21.10.2005, складеною за наслідками перевірки.

Виходячи з положень п.п. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) сума податку на додану вартість за січень 2000 року, задекларована в декларації з цього податку від 19.02.2000, мала бути відшкодована позивачу не пізніше 19.03.2000, однак відшкодована в такий строк не була.

27.11.2005 ДПІ у Святошинському районі м.Києва надала висновок № 4479 Головному управлінню Державного казначейства України у м.Києві, відповідно до якого позивачеві підлягає бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за січень 2000 в сумі 1527899,00 грн.

Податок на додану вартість за січень 2000 року в сумі 1527899,00 грн. отриманий позивачем 31.10.2005.

Предметом позову є вимоги про стягнення процентів, нарахованих на суму бюджетної заборгованості за період з 20.03.2000 (час виникнення бюджетної заборгованості) по 31.05.2005.

Відповідно до п.п. 7.7.2. п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) (далі Закону № 168/97-ВР) у строки, передбачені законом для відповідного податкового періоду, платник податку подає органу державної податкової служби за місцем свого знаходження податкову декларацію незалежно від того, чи виникло у цьому періоді податкове зобов'язання чи ні.

Відповідно до абз. 1, 2 п.п. 7.7.3. п. 7.7. ст. 7 Закону № 168/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) (далі Закону № 168/97-ВР) у разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації. Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період. За бажанням платника податку сума бюджетного відшкодування може бути повністю або частково зарахована в рахунок платежів з цього податку. Таке рішення платника податку відображається в податковій декларації.

Відповідно до абз. 5 п.п. 7.7.3. п. 7.7. ст. 7 Закону № 168/97-ВР суми, не відшкодовані платнику податку протягом визначеного у цьому пункті строку, вважаються бюджетною заборгованістю. На суму бюджетної заборгованості нараховуються проценти на рівні 120 відсотків від облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент її виникнення, протягом строку її дії, включаючи день погашення. Платник податку має право у будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про стягнення коштів з бюджету та притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у несвоєчасному відшкодуванні надмірно сплачених податків.

Судом першої інстанції перевірено розрахунок процентів, нарахованих позивачем на суму бюджетної заборгованості, в результаті чого встановлено, що бюджетна заборгованість, яка виникла з 20.03.2000 (час виникнення бюджетної заборгованості) і була відшкодована позивачеві 31.10.2005, становила 1527899,00 грн., а загальна сума процентів, нарахованих на таку заборгованість на рівні 120 відсотків від облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент її виникнення, протягом строку її дії, включаючи день погашення, становить 1277942,20 грн.

Враховуючи наведені обставини щодо виникнення бюджетної заборгованості перед позивачем 20.03.2000 та відшкодування такої заборгованості 31.10.2005, у позивача виникло право на звернення до суду з позовом про стягнення процентів, нарахованих на суму зазначеної бюджетної заборгованості. При цьому таке право не обмежено настанням певних умов, зокрема самостійним нарахуванням контролюючим органом в картці особового рахунку таких процентів, на що безпідставно посилається такий орган в касаційній скарзі.

Посилання контролюючого органу в касаційній скарзі на те, що задекларований позивачем до відшкодування з бюджету податок на додану вартість не міг бути відшкодованим до 22.04.2004 через оскарження податкових повідомлень-рішень, що впливали на розмір такого відшкодування, суд касаційної інстанції знаходить безпідставним, оскільки на час виникнення спірних відносин Закон № 168/97-ВР не містив норм, які б передбачали випадки зупинення визначеного в п.п. 7.7.3. п. 7.7 ст. 7 Закону строку для бюджетного відшкодування чи випадки зупинення нарахування на бюджетну заборгованість процентів, в порядку та розмірах, передбачених цією нормою.

Наведені органом держказначейської служби в касаційній скарзі доводи не є такими, що спростовують порушення права позивача на своєчасне отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, що, своєю чергою, давало право звернутися до суду з позовом про стягнення процентів, нарахованих на суму бюджетної заборгованості.

Підстав для задоволення касаційних скарг та скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційні скарги Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві та Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.04.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суд від 17.09.2013 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою через Вищий адміністративний суд України в порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю.І. Цвіркун