Ухвала

від 01.04.2014 по справі 1170/2а-204/12

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 квітня 2014 року м. Київ К/800/46862/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Суддя-доповідач:Вербицька О.В. Судді: Маринчак Н.Є. Муравйов О.В. розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16.03.2012 р.

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2012 р.

у справі № 1170/2а-204/12

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5

до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції

про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_5) звернувся до суду з позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції (далі - відповідач, Кіровоградська ОДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16.03.2012 р. позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення відповідача № 0000021710 від 06 січня 2012 року.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2012 р. постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16.03.2012 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі Кіровоградська ОДПІ, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16.03.2012 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2012 р. і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача не надав.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

Кіровоградською ОДПІ проведено документальну планову перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства позивачем за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року, за результатами якої складено акт від 21.12.2011 року № 253/1710/НОМЕР_2.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» та додатку № 7 Інструкції про прибутковий податок з громадян, що призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності в сумі 104 813,30 грн.

Крім того, як вбачається з акта перевірки, взаємовідносини ФОП ОСОБА_5 з ТОВ «Апріорі К» мають ознаки фіктивності, а саме ТОВ «Апріорі К», згідно бази даних відповідача, з 16.03.2011 року місце знаходження не встановлено, згідно податкової звітності ТОВ «Апріорі К» встановлено відсутність трудових ресурсів, виробничого обладнання, складських, офісних та торгівельних приміщень, транспорту та торгового обладнання, сировини, матеріалів для здійснення підприємницької діяльності. Таким чином, правочин між позивачем та ТОВ «Апріорі К» вчинений без мети настання реальних наслідків та відповідно ч.1,2 ст.215, ч.5 ст.203 ЦК України є нікчемним.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0000021710 від 06.01.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за основним платежем в сумі 104 813,30 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Згідно ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» (в редакції, на час виникнення спірних правовідносин) оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об'єкти оподаткування у розділах II та III цього Декрету. Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.

До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, на час виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з п. 5.11 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем укладено з ТОВ «Апріорі К» договір від 01.10.2010 року № 01/10-10 ТОВ про поставку нафтопродуктів, згідно якого ТОВ «Апріорі К» (продавець) зобов'язується поставити і передати у власність позивача (покупцеві) нафтопродукти (товар), покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і оплатити його на умовах даного Договору.

Факт придбання позивачем у зазначеного контрагента товару підтверджено первинними бухгалтерськими документами, а саме рахунками-фактурами № 173 від 28.12.2010 року, № 170 від 21.12.2010 року, № 166 від 15.12.2010 року, № 164 від 10.12.2010 року, та податковими накладними № 557 від 28.12.2010 року на загальну суму з ПДВ 269 550 грн., № 559 від 23.12.2010 року на загальну суму з ПДВ 66 805,60 грн., № 558 від 21.12.2010 року на загальну суму з ПДВ 164 672,90 грн., № 556 від 13.12.2010 року на загальну суму з ПДВ 122 808 грн., № 555 від 08.12.2010 року на загальну суму з ПДВ 173 675,80 грн., № 554 від 02.12.2010 року на загальну суму з ПДВ 40 994,10 грн. відповідно до яких позивач придбав у ТОВ «Апріорі К» нафтопродукти.

Згідно видаткових накладних ТОВ «Апріорі К» (постачальник) передало позивачу вищевказаний товар.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що позивачем придбано у ТОВ «Апріорі К» нафтопродукти, які використовувалися у власній господарської діяльності, а відтак у нього були правові підстави для віднесення витрат до складу валових.

Крім того, суди обґрунтовано не прийняли до уваги висновки податкового органу щодо нікчемності правочину, з урахуванням всіх обставин справи та вимог законодавства, чинного на час виникнення спірних правовідносин.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права, отже, прийняте податковим органом спірне податкове повідомлення-рішення є неправомірним.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16.03.2012 р. та ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2012 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 220 1 , 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1.Касаційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби відхилити.

2.Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16.03.2012 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2012 р. залишити без змін.

3.Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

О.В. Муравйов