Рішення

від 14.05.2009 по справі 31/249-4/195

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

31/249-4/195

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  31/249-4/195

14.05.09

За позовом          Закритого акціонерного товариства “Страхова компанія "Ренесанс"

До                       Закритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Професійний           

захист"

про                       стягнення 60 322,05 грн.

Суддя  Борисенко І.І.

Представники:

Від позивача                    Дудар В.В. -  дов.

Від відповідача          не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся з позовом про стягнення 56037грн.24коп., пені 3581грн,21коп., 702грн.94коп. річних, а всього 60 322,05 грн. заборгованості .  

Свої позовні вимоги Позивач мотивував тим, що у 2004 році між ним та Відповідачем було укладено договір про співробітництво у галузі перестрахування і ретроцесії.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 03.07.2008 у справі № 31/249 позовні вимоги задоволені.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.10.2008р., рішення господарського суду міста Києва від 03.07.2008р. залишено без змін. Стягнуто з Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Ренесанс»53 799,454 грн. основного боргу, 702,94 грн. 3% річних, 3581,87 грн. пені.

Постановою Вищого господарського суду України від 29.01.2009р. рішення Господарського суду міста Києва від 03.07.2008р. та постанова Київського апеляційного господарського суду від 13.10.2008р.  скасовані, справу направлено до господарського суду на новий розгляд.

Під час нового розгляду справи позивач надав заяву від 14.04.2009р. уточнив свої позовні вимоги, а саме просить стягнути з Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «професійний захист»53799грн.44коп. основного боргу, 3237,73 грн. пені, 702,94 грн. 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.02.2009р. прийнято справу № 31/249 до провадження та присвоєно № 31/249-4/195.

Відповідач ухвали суду не виконав. Письмового відзиву та письмових заперечень по  суті заявлених вимог не надав.

Відповідач належним  чином повідомлений про призначення справи  до розгляду, про  час  і  місце  його  проведення.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду  справи від відповідача  не  надходило

Таким чином, відповідно до ст. 75 ГПК України суд розглядає спір за наявними матеріалами у справі

Розглянувши матеріали справи, подані учасниками процесу документи, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та третьої особи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заявлені заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, врахувавши вказівки Вищого господарського суду України, викладені у Постанові від 29.01.2009р., які згідно ст. 111-12 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи, Господарський суд міста Києва, -          

ВСТАНОВИВ:

01.11.2004 р. між Закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Ренесанс»та Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Професійний захист»було укладено Договір № 6-ФП про співробітництво в області перестрахування і ретроцесії.

Відповідно до п.п. 1.1.-1.2. Договору предметом Договору є угода про порядок і умови співпраці в галузі факультативного перестрахування (ретроцесії) ризиків. Договір є основним документом, який регулює та визначає принципи взаємодії сторін у сфері факультативного перестрахування (ретроцесії), а також права і обов'язки при укладанні та виконання договорів факультативного перестрахування, взаємну відповідальність сторін, порядок врегулювання збитків та вирішення спірних питань.

Пунктом 1.3. Договору передбачено, що кожна із сторін , що підписали  цей Договір, може приймати від іншої сторони або передавати їй ризики в перестрахуванні (ретроцесію). Питання про прийняття або передачу ризику вирішується кожною із сторін самостійно.

Згідно з п. 1.4. Договору ковер-нотою є форма конкретного договору факультативного перестрахування у вигляді документу-підтвердження факту прийняття запропонованого в перестрахуванні (ретроцесії) ризику.

Страховиком (цедентом) є сторона Договору перестрахування, яка страхує ризик виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником при настанні страхового випадку у Перестраховика; в договорі перестрахування та ретроцесії він також може іменуватися Передаючою стороною, або Перестрахувальником.

Перестраховиком є сторона договору перестрахування, яка страхує ризик виконання частини обов'язків страховика (цедента) перед страхувальником при настанні страхового випадку; в договорі перестрахування та ретроцесії він також може іменуватися приймаючою стороною, цесіонером або цесіонарієм.

Відповідно до п.п. 2.1.-2.2. Договору пропозиція конкретного ризику у перестрахуванні здійснюється шляхом направлення перестраховику за допомогою поштового, факсимільного, електронного зв'язку ковер-ноти, що містить умови прийому-передачі частини відповідальності, порядок взаєморозрахунків, порядок надання інформації сторонами, якщо умови та порядок відрізняються від положень Договору, інші умови. Якщо перестраховик згоден з умовами, викладеними у ковер-ноті, він підписує такий документ в обумовлений Договором термін, завіряє круглою печаткою та направляє перестрахувальнику.   

Згідно з розділом 3 Договору сторони зобов'язалися здійснювати перестрахування (ретроцесію) ризиків на умовах: правил страховика (перестрахувальника), який безпосередньо уклав договір страхування, оригінального договору страхування, конкретних договорів факультативного перестрахування (ретроцесії) та цього Договору, якщо письмово не погоджено інше.

Підпунктом 3.1.4. Договору перестрахувальник прийняв на себе зобов'язання щодо: перерахування перестраховику перестрахувальних (ретроцесійних) премій у розмірах та в терміни, обумовлені конкретними договорами факультативного перестрахування (ретроцесії).

Згідно з пп. 3.3.3. Договору перестраховик зобов'язався перераховувати перестрахувальнику або у випадку його неплатоспроможності та за його дорученням страхувальнику (вигодонабувачу) відповідну частину страхового відшкодування в межах прийнятого на себе ліміту відповідальності, обумовленого конкретними договорами перестрахування (рецесії), протягом 15 банківських днів з дня отримання від перестрахувальника наступних документів: письмової заяви перестрахувальника з розрахунком частини страхового відшкодування (калькуляції), що підлягає виплаті перестраховиком, письмової заяви страхувальника на виплату страхового відшкодування, страхового акту, копії оригінального договору страхування (страхового полісу), відповідних документів від правоохоронних органів, банків, медичних та інших установ, які володіють інформацією про обставини страхового випадку та підтвердження перерахування перестрахувальником суми страхового відшкодування страхувальнику (за винятком, коли в силу вступає умова касового збитку), якщо інше не обумовлено конкретними договорами перестрахування (ретроцесії).

Відповідно до пп. 3.3.4. Договору перестраховик прийняв на себе зобов'язання перераховувати на рахунок перестрахувальника частину платежу, що підлягає поверненню, пропорційно ліміту відповідальності протягом 3 банківських днів, якщо повернення платежу обумовлено договором страхування (полісом) та конкретним договором перестрахування.

Згідно з розділом 4 Договору перестрахувальник перераховує перестраховику частину премії (одноразово або узгодженими частинами), що відповідає його ліміту відповідальності, протягом 5 банківських днів з дня підписання сторонами конкретного договору перестрахування (ретроцесії), якщо в ньому не обумовлено інше (пп. 4.1.). Перестрахувальник зобов'язаний виплатити перестраховику частину грошових коштів пропорційно частці його відповідальності по конкретних договорах перестрахування (ретроцесії), які отримані по регрес них позовах або від реалізації майна протягом 5 банківських днів з дати отримання грошових коштів від третіх осіб (пп. 4.3.). Перестраховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку за заявою перестрахувальника (страховика) здійснити виплату страхового відшкодування в межах прийнятого на себе ліміту відповідальності, обумовленого конкретними договорами перестрахування (ретроцесії) безпосередньо страхувальнику (вигодонабувачу) у випадку неплатоспроможності перестрахувальника (страховика) (пп. 4.4).  

Пунктом 3.7. Договору передбачено, що у випадку порушення однією з сторін умов розрахунків, визначених умовами Договору та конкретними договорами факультативного перестрахування (ретроцесії), винна сторона сплачує іншій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діятиме у період, коли вступить в силу умова оплати пені, від суми заборгованості за кожен день прострочення, за умови, що чинним законодавством на цей час не буде передбачено інше.

На виконання Договору сторонами було укладено ковер-ноти, відповідно до яких Відповідач прийняв на себе обов'язки перестраховика: №01622.30-01.00/1 від 25.04.2006 р. (страхувальник Сінчук В.О.); №02012.30-01.00/1 від 30.01.2007 р. (страхувальник Гложик І.З.); №01843.30-01.02/5 від 04.10.2006р. (страхувальник Кіяк Я.М.); №01774.30-01.00/2 від 11.08.2006 р. (страхувальник Арутюнов Г.А.); №02271.30-01.15/3 від 03.08.2007 р. (страхувальник Подолюк Ю.К.);  №02223.30-01.00/11 від 12.06.2007 р. (страхувальник Лавренюк С.В.); №01027.30-05.00/3 від 11.10.2006 р. (страхувальник Большаков М.М.); №01863.30-01.15/4 від 19.10.2006р. (страхувальник Огура В.Л.); №01017.301-05.00/1 від 16.08.2006 р. (страхувальник Сисін О.А.); №01882.30-01.00/1 від 13.11.2006 р. (страхувальник Задирака Г.В.); №01787.30-01.15 від 19.08.2006 р. (страхувальник Іваш Р.І.); №01884.30-01.00/4 від 06.11.2005 р. (страхувальник ТзДВ “Київське страхове товариство”); №01088.30-05.00/2 від 14.02.2007 р. (страхувальник Лисенко Д.Ю.); №01426.30-01.02/1 від 19.10.2005 р. (страхувальник ТзОВ “Гавар”); №01011.30-05.00/1 від 14.07.2006р. (страхувальник Большаков М.М.); №01023.30-03.00/5 від 11.12.2006р. (страхувальник ТзОВ “Укрпол”); №02009.30-01.02/6 від 26.01.2007 р. (страхувальник Кук М.М.); №01049.30-05.00/5 від 25.12.2006 р. (страхувальник Лебедєва О.А.); №01891.30-01.15/4 від 20.11.2006 р. (страхувальник Кіщук А.І.); №01934.30-01.00/2 від 04.12.2006 р. (страхувальник Маслюк А.Д.).

У 2007 році по вищезазначених ковер-нотах мало місце настання страхових випадків. Позивачем на адресу Відповідача було направлені відповідні пакети документів з врегулювання збитків з розміром страхового утримання, загальною сумою 53 799,44 грн.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, Господарський суд вважає уточнені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав:

При новому розгляді судом виконані вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції і які є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи,  відповідно до ст. 111-12 ГПК України.

В судових засіданнях досліджено, що до позовної заяви були додані як додаток до позовної заяви позивача всі Ковер-Ноти. До матеріалів справи додані також всі платіжні доручення на оплату перестрахових премій відповідачу. Крім того, з матеріалів справи не вбачається, що відповідач заперечує, що отримав  зазначені платіжні документи.  

Правовідносини щодо здійснення страхування регулюються главою 67 Цивільного кодексу України, а також нормами спеціального Закону України “Про страхування”.

Відповідно до ст. 987 ЦК України за договором перестрахування страховик, який уклав договір страхування, страхує в іншого страховика (перестраховика) ризик виконання своїх обов'язків перед страхувальником. Страховик, який уклав договір перестрахування, залишається відповідальним перед страхувальником у повному обсязі відповідно до договору страхування.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма передбачена і ст. 193 Господарського кодексу України.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).  

Відповідно до ст. 12 Закону перестрахуванням є страхування одним страховиком на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований.

Частиною 1 ст. 25 Закону передбачено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника та страхового акту.

Строк виконання зобов'язання щодо перерахування частини страхового відшкодування передбачений пп. 3.3.3. Договору, відповідно до якого перерахування такої частини страхового відшкодування підлягає здійсненню Відповідачем протягом 15 банківських днів з дня отримання від Позивача відповідних документів.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У матеріалах справи відсутні докази того, що Відповідачем (боржником) було належним чином виконано зобов'язання та у передбачений пп. 3.3.3. Договору строк було перераховано грошові кошти на користь Позивача.

Посилання Відповідача на ту обставину, що перерахунок зазначеної суми грошових коштів не було здійснено ним у зв'язку з наявністю заборгованості Позивача перед ним за іншими платежами ,  суд не приймає до уваги, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 4 ст. 612 ЦК України прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Положеннями Договору не передбачено зв'язку та залежності між виплатою Позивачем на користь Відповідача перестрахувальних (ретроцесійних) премій та виплатою Відповідачем на користь Позивача страхового відшкодування.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Факт направлення Позивачем на адресу Відповідача документів, необхідних для здійснення страхового відшкодування, підтверджується відповідними поштовими повідомленнями про вручення, на яких містяться підписи представників Відповідача про отримання ними зазначених повідомлень.

У зв'язку з цим, з боку Відповідача має місце прострочення виконання зобов'язань за Договором щодо сплати страхового відшкодування на користь Позивача у розмірі 18879,76 грн.

Згідно з ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, передбачені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди, а також зміна умов зобов'язання.

Таким чином, відповідно до положень ЦК України правові наслідки порушення зобов'язання можуть бути передбачені як сторонами у договорі, так і відповідними нормами чинного законодавства України.

Згідно з ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 проценти річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, оскільки Договором не встановлено іншого розміру процентів річних, що підлягають сплаті стороною, що прострочила виконання грошового зобов'язання, то суд, перевіривши наданий Позивачем уточнений розрахунок, стягує з Відповідача 702,94 грн. процентів річних та пеню згідно п. 3.7. Договору, у розмірі 3237,73 грн.

Суд приходить до висновку, що позовні вимоги Позивача з урахуванням клопотання про їх уточнення від 14.04.2009 р. підлягають задоволенню.

Витрати по оплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

14.05.2009р. в судовому засіданні закінчено розгляд справи. Суддя оголосив тільки вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 49, п.1-1 ст.80, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства “Страхова компанія “Професійний захист” (04211, м. Київ, вул. Приозерна, 2; ідентифікаційний код 32774935) на користь Закритого акціонерного товариства “Страхова компанія “Ренесанс” 79008, м. Львів, пл. Галицька, 15; ідентифікаційний код 32553838) 53799 грн. 44 коп. основного боргу, 702 грн. 94 коп. 3% річних, 3237 грн. 73 коп. пені, 577 грн. 78 коп. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

В решті частині рішення провадження у справі припинити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Суддя                                                                                                    І.І.Борисенко

Рішення підписано:29.05.2009р.