Рішення

від 02.04.2014 по справі 905/1130/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

02.04.2014 Справа № 905/1130/14

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Колесника Р.М.

при секретарі судового засідання Волзі І.П.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовною заявою: товариства з обмеженою відповідальністю «ТРЦ», м. Маріуполь

до відповідача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Маріуполь

про стягнення заборгованості у розмірі 19720,06 гривень, пені у розмірі 56,91 гривень

Представники сторін:

Від позивача: Дерюгіна В.Ю.

Від відповідача: не з'явився

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРЦ» звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 19720,06 гривень, пені у розмірі 56,91 гривень.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на невиконання відповідачем грошових зобов'язань за договором оренди нежитлового приміщення №ТЦ-208/11 від 25.05.2011р. за грудень 2013р. зі сплати орендної плати у розмірі 16317,04 гривень, з відшкодування витрат на комунальні послуги у розмірі 2200,96 гривень та експлуатаційних витрат у розмірі 1202,06 гривень, у зв'язку з чим виникла стягувана заборгованість та підстави для нарахування пені.

Позивач в судовому засіданні підтримав вимоги, вкладені у позовній заяві.

Відповідач своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив, витребуваних судом документів не надав. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою місцезнаходження, визначеною за відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, достовірність яких презюмується положеннями ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців». При цьому, з огляду на правову позицію Вищого господарського суду України, сформульовану в п. 3.9.1. Постанови Пленуму №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011р. таке повідомлення вважається належним.

Відповідно до п. 3.9.2 Постанови Пленуму №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011р. у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи вищевикладене, справа розглядається відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України без явки представника відповідача за наявними в ній матеріалами, оскільки неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню спору.

Розгляд справи на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України відкладався.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, вислухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ

25.05.2011р. позивачем (орендодавцем) та відповідачем (орендарем) укладено договір оренди нежитлового приміщення №ТЦ-208/11, за умовами п.1.1 якого орендодавець зобов'язується передати, а орендар прийняти за актом приймання-передачі (актом №2) у тимчасове платне користування нежитлове приміщення, а саме частину будівлі ТЦ на другому поверсі загальною площею 52,6 кв.м.

Факт передачі майна підтверджується актом приймання-передачі від 01.06.2011р.

Відповідно до розділу 3 договору він вступає в законну силу з моменту підписання і діє 2 роки 356 днів з дати підписання акту №2.

Пунктом 5.1 договору встановлений обов'язок орендаря вносити плату за користування об'єктом оренди в розмірах та строки, обумовлені договором і додатком №5-1, що є його невід'ємною частиною.

Відповідно до п. 1.2 додатку №5-1 (в редакції додаткової угоди №1 від 25.06.2011р.) орендна плата за один календарний місяць використання об'єкта оренди становить 15780,00 гривень (з ПДВ).

Розмір орендної плати за один календарний місяць, починаючи з другого місяця оренди, визначається як сума в гривнях, розрахована за формулою, визначеною п. 1.4 додатку №5-1.

Орендна ставка (в редакції додаткової угоди №1 від 25.06.2011р.) становить 300,00 гривень (з ПДВ) за один квадратний метр на дату укладання договору.

Додатковою угодою №4 від 23.10.2013р. договір був доповнений п. 5.4.1, відповідно до якого з листопада 2013р. орендна плата сплачується орендарем щомісяця, одна половина сум не пізніше 15-го числа місяця, за який здійснюється оплата, друга половина - не пізніше 28-го числа розрахункового місяця.

Орендодавець до 15-го числа, що передує оплачуваному місяцю, виставляє орендареві рахунок на оплату орендної плати. Орендар зобов'язаний сплачувати орендну плату незалежно від факту одержання їм зазначених рахунків (п. 5.5 договору).

Пунктом п.5.8 договору передбачений обов'язок орендаря компенсувати витрати на комунальні послуги (електроенергія, водопостачання, опалення і т.д.) протягом трьох банківських днів з моменту виставлення рахунків.

Також згідно із п. 5.9 договору (в редакції додаткової угоди №1 від 25.06.2011р.) орендар відшкодовує орендодавцю витрати, пов'язані з експлуатацією, обслуговуванням і утриманням об'єкта оренди, що складає 22,83 гривень без ПДВ за один квадратний метр об'єкта оренди на місяць.

30.12.2013р. позивач звернувся до відповідача із вимогою про сплату заборгованості у розмірі 17566,31 гривень, докази направлення якої наявні в матеріалах справи.

За таких обставин, позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом та просить стягнути з відповідача заборгованість зі сплати орендної плати у розмірі 16317,04 гривень, з відшкодування витрат на комунальні послуги у розмірі 2200,96 гривень, експлуатаційних витрат у розмірі 1202,06 гривень та пеню у розмірі 56,91 гривень.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача до відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні відповідача до виконання грошових зобов'язань за договором оренди.

Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються насамперед його положеннями, Цивільним кодексом України та умовами оренди №ТЦ-208/11 від 25.05.2011р.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Виходячи із змісту прав та обов'язків сторін, визначених договором оренди №ТЦ-208/11 від 25.05.2011р., його предмету, такий договір кваліфікується судом як договір найму (оренди). Як встановлено ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Отже, в контексті зазначених норм, укладений між сторонам договір є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ч.ч.1,5 ст.762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України про обов'язковість договору для виконання сторонами.

Враховуючи вищевикладені норми законодавства та приписи п.п. 5.8, 5.9 договору, відповідач не мав жодних підстав для ухилення від сплати орендної плати та відшкодування витрат на комунальні та експлуатаційні послуги згідно визначених договором умов.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України за загальним правилом зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Між тим, як встановлено судом, відповідачем грошові зобов'язання за договором були виконані не в повному обсязі, а саме не здійснено оплату орендної плати у розмірі 16317,04 гривень та не відшкодовано вартість комунальних послуг у розмірі 2200,96 гривень та експлуатаційних послуг у розмірі 1202,06 гривень за грудень 2013р. - жодних доказів на спростування зазначених обставин, всупереч вимог ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не надано, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в цій частині в повному обсязі.

Крім суми основного боргу позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 56,91 гривень.

Надаючи належну юридичну оцінку доводам позивача в цій частині суд виходить з наступного.

За змістом статей 216-218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч. 3 ст. 232 Господарського кодексу України вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено, а у випадках, передбачених законом, - уповноважений орган, наділений господарською компетенцією.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язань. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У п. 10.2 договору зазначено, що у випадку несвоєчасної або не в повному обсязі оплати орендної плати або компенсації комунальних та експлуатаційних платежів, орендар сплачує орендодавцю штрафну неустойку у формі пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми прострочених платежів за кожний день прострочки.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що ним нараховано пеню у розмірі 55,20 гривень за прострочення оплати орендної плати та пеню у розмірі 1,71 гривень за прострочення відшкодування експлуатаційних витрат.

Перевіривши розрахунок пені за прострочення оплати орендної плати, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення пені у розмірі 55,20 гривень підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача в частині стягнення пені у розмірі 1,71 гривень за період з 28.12.2013р. по 31.12.2013р. за прострочення відшкодування експлуатаційних витрат, суд зазначає наступне.

Оскільки п.5.9 договору не встановлено момент виконання зобов'язання з відшкодування експлуатаційних витрат, враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження виставлення рахунків в цій частині, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 1,71 гривень.

Пред'явлення позивачем вимоги про сплату заборгованості 30.12.2013р. унеможливлює стягнення пені за період саме з 28.12.2013р. по 31.12.2013р., адже приписами ч.3 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлений семиденний строк для виконання зобов'язання від дня пред'явлення вимоги.

Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «ТРЦ» до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ТРЦ» (87500, м. Маріуполь, пр. Леніна, 69, код 37661363) заборгованість з орендної плати у розмірі 16317,04 гривень, заборгованість з відшкодування вартості комунальних послуг у розмірі 2200,96 гривень та експлуатаційних послуг у розмірі 1202,06 гривень, пеню у розмірі 55,20 гривень, судовий збір у розмірі 1827,00 гривень.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позовних вимог відмовити.

У судовому засіданні 02.04.2014р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 03.04.2014р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Р.М. Колесник