Постанова

від 25.02.2014 по справі 804/309/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 лютого 2014 р. Справа № 804/309/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЄфанової О.В. при секретаріЛегкій Ю.Г. за участю: позивача відповідача Вишневського В.І. Гребенюк О.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський завод спеціальних труб" до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкове повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства із обмеженою відповідальністю «Дніпровський завод спеціальних труб» до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому позивач просить:

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0005172204 від 04.12.2013 року Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0005162204 від 04.12.2013 року Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що Дніпропетровською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Дніпровський завод спеціальних труб»( далі - ТОВ "ДЗСТ") з питань дотримання вимог податкового законодавства України при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з платником податків ТОВ «Голд-Лайф-Компані» за листопад, грудень 2012 року та січень 2013 року, за результатами якої складено акт №265/22-04/33338597 від 21.11.2013 року. На підставі акту перевірки винесено податкові повідомлення-рішення №0005172204 від 04.12.2013 року та №0005162204 від 04.12.2013 року. Позивач вважає висновки податкового органу в акті перевірки безпідставними та необґрунтованими, а тому винесені податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що за результатами перевірки податковий орган прийшов до висновків щодо порушення позивачем податкового законодавства, які є обґрунтованими та підтверджені письмовими доказами, а тому Дніпропетровська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. На підставі вищенаведеного, просить суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити задоволенні адміністративного позову.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Дніпропетровською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Дніпровський завод спеціальних труб» з питань дотримання вимог податкового законодавства України при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з платником податків ТОВ «Голд-Лайф-Компані» за листопад, грудень 2012 року та січень 2013 року.

Перевіркою зроблено висновок:

за результатами перевірки, ТОВ «ДЗСТ» не підтверджено реальність здійснення господарських відносин з ТОВ «Голд-Лайф-Компані» за листопад, грудень 2012 рокута січень 2013 року, їх вид, обсяг, якість та розрахунки;

на порушення 135.5.4. п. 135.5 ст. 135, 139.1.9. п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, ТОВ «ДЗСТ» завищено валові витрати за IV квартал 2012 року на суму 688 855 грн. та занижено валові доходи отримані від невстановленої юридичної/фізичної особи за IV квартал 2012 року на суму 806 831 грн., що призвело до заниження податку на прибуток за IV квартал 2012 року на суму 314 094 грн.;

Крім того на порушення ст. 138, 139.1.9. п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, ТОВ «ДЗСТ» не має право на включення в подальшому до складу витрат суми з придбання товарів у січня 2013 року від ТОВ «Голд-Лайф-Компані» у розмірі 475 605 грн. та відповідно п.п. 135.5.4. п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України ТОВ «ДЗСТ» зобов'язане включити до складу валових доходів доходи отримані від невстановленої юридичної/фізичної особи у січні 2013 року на суму 507 726 грн.;

на порушення п 198.3, п. 198.6, ст. 198 Податкового кодексу України, ТОВ «ДЗСТ» завищено податковий кредит усього на суму 232 892,90 грн., у т.ч.:

за листопад 2012 року на суму 53176,4 грн.,

за грудень 2012 року на суму 84595,50 грн.,

за січень 2013 року на суму 95121 грн.

За результатами перевірки складено Акт №265/22-04/33338597 від 21.11.2013 року на підставі якого винесено податкові повідомлення-рішення №0005172204 від 04.12.2013 року, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 471141,00 грн. та №0005162204 від 04.12.2013 року, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 349339,50 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, між Позивачем та ТОВ «Голд-Лайф-Компані» було укладено договір купівлі-продажу №ДГ-2910 від 29 жовтня 2012 року (надалі - Договір). Відповідно умов зазначеного договору, Продавець (ТОВ «Голд-Лайф-Компані») продає, а Покупець (Позивач) купує товар, номенклатура, кількість, та ціна якого визначається сторонами у Специфікаціях, що є невід'ємною частиною договору.

Згідно п. 2.1 Договору: «Продавець передає товар Покупцю по погодженню сторін. Умови поставки FCA (склад постачальника) відповідно Інкотермс 2010 автомобільним транспортом».

У пункті 3.2. Договору зазначено: «Покупець оплачує товар шляхом перерахування грошових коштів у відповідному розмірі на розрахунковий рахунок Продавця згідно його рахунку, не пізніше 60 календарних днів с моменту поставки товару».

На виконання умов договору між ТОВ «Голд-Лайф-Компані» було укладено наступні специфікації до договору: Специфікація №1 на листопад 2012 року на загальну суму 299 450,40 грн.; Специфікація №2 на листопад 2012 року на загальну суму 10 608,00 грн.; Специфікація №3 на грудень 2012 року на загальну суму 12 588,00 грн.; Специфікація №4 на грудень 2012 року на загальну суму 530 457,00грн.; Специфікація №1 на січень 2013 року на загальну суму 52 744,80 грн.; Специфікація №2 на січень 2013 року на загальну суму 637 453,20 грн.

Відповідно укладеного договору купівлі-продажу ТОВ «Голд-Лайф-Компані» передав, а Позивач прийняв товар вказаний у специфікаціях, що підтверджується наступними накладними: №1 від 1 листопада 2012 року на суму 58 058,40 грн.; № 11 від 2 листопада 2012 року на суму 48 636,00 грн.; №31 від 5 листопада 2012 року на суму 55 800,00 грн.; №32 від 5 листопада 2012 року на суму 10 608,00 грн.; №41 від 06 листопада 2012 року на суму 56 916,00 грн.; №51 від 07 листопада 2012 року на суму 54 984,00 грн.; №61 від 08 листопада 2012 року на суму 25 056 грн.; №13 від 03 грудня 2012 року на суму 59 136,00 грн.; №21 від 04 грудня 2012 року на суму 58080,00 грн.; №31 від 05 грудня 2012 року на суму 58 608,00 грн.; №42 від 6 грудня 2012 року на суму 58 080,00грн.; №54 від 07 грудня 2012 року на суму 59 932,80 грн.; №72 від 10 грудня 2012 року; №82 від 11 грудня 2012 року на суму 57 303,00 грн.; №95 від 12 грудня 2012 року на суму 58677,20 грн.; №101 від 13 грудня 2012 року на суму 59 976,00 грн.; №113 від 14 грудня 2012 року на суму 12 588,00 грн.; №1 від 02 січня 2013 року на суму 59 712,00 грн.; №11 від 03 січня 2013 року на суму 59 975,76 грн.; №21 від 4 січня 2013 року на суму 59 911,80 грн.; №44 від 08 січня 2012 року на суму 59 496,00 грн.; №51 від 09 січня 2013 року на суму 58 932,00 грн.; №93 від 14 січня 2013 року на суму 59 573,64 грн.; №104 від 15 січня 2013 року на суму 53 280,00 грн.; №111 від 16 січня 2013 року на суму 58 968,00 грн.; №121 від 17 січня 2013 року на суму 59 976,00 грн.; №132 від 18 січня 2013 року на суму 32 052,00 грн.; №133 від 18 січня 2013 року на суму 22 744,80 грн.; №155 від 21 січня 2013 року на суму 27 336,00 грн.; №156 від 21 січня 2013 року на суму 30000,00 грн.; №161 від 22 січня 2013 року на суму 48 240,00 грн.

Для перевезення придбаного вантажу між Позивачем та ТОВ «Голд-Лайф-Компані» укладено Договір про надання послуг з перевезення вантажу №ДГ-311012 від 31 жовтня 2012 року. Згідно умов даного договору ТОВ «Голд-Лайф-Компані» (Перевізник), а Позивач (Замовник). Відповідно до умов договору Перевізник зобов'язується доставити наданий йому вантаж у відповідності накладної, у вказаний пункт призначення у відповідності до маршруту, видати вантаж, а Замовник зобов'язується сплатити послуги перевезення вантажу.

Придбаний у ТОВ «Голд-Лайф-Компані» товар було перевезено відповідно договору №ДГ-311012 від 31 жовтня 2012 року. На підтвердження дійсного переміщення (перевезення) товару між підприємствами складено товарно-транспортні накладні, що підтверджується актом перевірки. На підтвердження виконання послуг з перевезення вантажів між сторонами було укладено акти здачі-приймання робіт (надання послуг): №3011-12; 3012-12; 3101-13.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для встановлення порушень з боку позивача стало те, що Дніпропетровською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області при перевірці використано наступні акти перевірок, а саме акт Бориспільської ОДПІ №136/22-1-38265471 від 30.09.2013 про результати перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ "Голд-Лайф-Комнані" (код 38265471). Згідно вищевказаного акту перевіркою встановлено порушення ч. 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216 ЦК Укрцїни в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ "Голд-Лайф-Комнані" при придбанні та продажу товарів (послуг). Товар (послуги) по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст.662, 655 та 656 ЦК України; перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) з контрагентами за період з 01.09.12 по 28.02.13, які підпадають під визначення ст. 185 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI (із змінами доповненнями).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового Кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового Кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 Податкового Кодексу України, із змінами та доповненнями, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 ПКУ, з урахуванням правил, встановлених ст.152 ПКУ.

Відповідно до п.135.1 ст.135 Податкового Кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до ст.137 ПКУ, на підставі документів, зазначених у п.135.2 ст.135 ПКУ , та складаються з:

доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до п. 135.4 ст.135 ПКУ;

інших доходів, які визначаються відповідно до п.135.5 ст.135 ПКУ, за винятком доходів, визначених у п.135.3 ст.135 та у ст.136 ПКУ.

Згідно п. 135.2 ст.135 Податкового Кодексу України доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II ПКУ.

Відповідно до п.п.135.5.4 п. 135.5 ст.135 Податкового Кодексу України інші доходи включають, зокрема, вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Згідно п. 138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності. Витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п. 138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно пп.139.1.9. п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат, зокрема, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

За змістом п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами п. 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як встановлено абз. 5 ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону № 996-ХІV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом ч. 1 ст. 9 вищезазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV передбачені обов'язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.

Відповідно до п. 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (далі - Положення) первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Пунктом 2.4 Положення визначено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Із матеріалів справи вбачається, що у позивача наявні всі необхідні первинні документи, на підставі яких позивачем задекларовано грошові зобов'язання з податку на додану вартість (договір, податкові накладні, видаткові накладні, платіжні доручення, товарно-транспортні накладні). Складені контрагентом податкові накладні відповідають вимогам законодавства України стосовно форми і порядку їх оформлення, що не заперечується матеріалами перевірки.

Таким чином, зобов'язання контрагентів позивача не спричиняють цивільно-правових чи податкових наслідків для позивача, так само позивач не може нести відповідальність за будь-які порушення законодавства вчинені його контрагентами.

Правова позиція Верховного Суду України у розглядуваній категорії спорів, відображена, зокрема, у постанові цього суду від 31.01.2011 року № 14/11 у справі за позовом закритого акціонерного товариства «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення. Так, за тотожних обставин та на підставі вказаних норм Закону Верховний Суд України дійшов висновку про те, що «чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Верховний Суд України у вказаному рішенні також наголосив, що такий висновок «узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС»АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності».

Також, суд звертає увагу на рішення Європейського Суду з прав людини від 9 січня 2007 року, про порушення Україною статті 1 Першого протоколу у справі «Інтерсплав проти України».

Так, у п. 37 рішення вказується: «Заявник стверджував, що він сплачував податки відповідно до Закону і ці платежі перевірялись декілька разів державними органами. Він зазначив, що він не несе відповідальності за діяльність інших компаній, у яких він купував металевий брухт, ціна на який включала ПДВ. Обов'язок сплачувати це ПДВ покладався на ці компанії, а не на заявника. Заявник підкреслив, що він не мав ні компетенції, ні можливості контролювати господарську діяльність інших підприємств і ситуація, на яку посилається Уряд, вказує на незадовільну діяльність податкових органів, за які заявник не повинен нести відповідальність. Він далі підкреслював, що численні перевірки його діяльності які здійснювалися податковими органами, не виявили порушень, на підставі яких останні могли б ґрунтувати свої відмови».

Відповідно до п. 38 рішення зазначено: «На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання в системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів для запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б указували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань».

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку щодо задоволення позовних вимог.

Згідно з ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення №0005172204 та №0005162604 від 04.12.2013 року винесені Дніпропетровською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

Стягнути з Державного бюджету України судові витрати на користь позивача у розмірі 458,80 грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 03 березня 2014 року

Суддя О.В. Єфанова