Постанова

від 25.03.2014 по справі 50/82

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" березня 2014 р. Справа№ 50/82

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Михальської Ю.Б.

Отрюха Б.В.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 - представник

від відповідача: Дехтяренко С.В. - представник

від 3-ої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_4 - представник, ОСОБА_5 - представник, ОСОБА_6 - представник

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Командитне товариство «Д-Груп»

на рішення

Господарського суду м. Києва

від 17.02.2010р.

у справі № 50/82 (суддя Головатюк Л.Д.)

позовом ОСОБА_7

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Парк"

3-я особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Командитне товариство «Д-Груп»

про визнання пункту статуту недійсним

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду м. Києва від 17.02.2014р. по справі № 50/82 позов задоволено повністю, визнано недійсним з моменту затвердження підпункт 13 пункту 10.2 статті 10 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Парк", що був затверджений рішенням загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Парк" від 09.01.2008 (протокол №3) та зареєстрований Державним реєстратором Шпилькою Валентиною Федорівною 29.01.2008, номер запису 10731050003001536.

На підставі рішення суду з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Парк" підлягає стягненню на користь ОСОБА_7 85 грн. 00 коп. державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Командитне товариство «Д-Груп», не погоджуючись з прийнятим рішенням, звернулось до суду з апеляційною скаргою як особа, яка не брала участь у справі, просить рішення місцевого суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, посилаючись на грубе порушення судом норм процесуального та матеріального права та на невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.

В обґрунтування порушення місцевим судом норм процесуального права апелянт посилається на те, що відповідач у справі ТОВ "Бізнес парк" є товариством з обмеженою відповідальністю, учасниками якого є позивач із часткою 50% відсотків статутного капіталу, та апелянт Командитне товариство «Д-Груп» (який є правонаступником КТ «Корпорація «Веда», витяг з протоколу додається) із такою самою часткою. Оскаржуваним рішенням за позовом одного учасника позивача було визнано недійсним пункт статуту, що обмежував виконавчий орган товариства, його директора, вчиняти правочини на визначену суму без згоди вищого органу товариства. Однак місцевим судом не було залучено до участі у справі Командитне товариство «Д-Груп», чим було порушено права апелянта, оскільки рішення суду істотно впливає на права та інтереси передбачені ст. 10 Закону України «Про господарські товариства» щодо управління товариством.

Крім того, апелянт зазначає, що місцевим судом було неправильно застосовано норми матеріального права, оскільки нормативним обгрунтуванням задоволених позовних вимог є посилання на суперечність підпункту 13 пункту 10.2 статті 10 Статуту приписам ч.3 ст.145 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 62 Закону України «Про господарські товариства». Апелянт вважає, що висновки суду першої інстанції щодо невідповідності вищезазначеної норми Статуту зроблені за неправильного застосування ч.3 ст.145 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 62 Закону України «Про господарські товариства».

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, колегія встановила наступне.

13.12.2002 Солом'янською районною в місті Києві адміністрацією зареєстровано товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес Парк", що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи, копія якого міститься в матеріалах справи.

09.01.2008 рішенням загальних зборів учасників ТОВ "Бізнес Парк", яке було оформлено протоколом № 3, затверджено нову редакцію Статуту ТОВ "Бізнес Парк" (далі по тексту-Статут), копія якого міститься в матеріалах справи.

26.11.2009 директор Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Парк" Панасюк А.В. звернувся до учасників цього товариства ОСОБА_7 та КТ "Корпорація "Веда" з письмовим повідомленням №103/1 в якому зазначив, що з 01.12.2009 до вирішення суперечностей, які існують в правовому регулюванні компетенції органів управління Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Парк", він вимушений припинити укладати від імені товариства договори, сума яких буде перевищувати 100 000,00 (сто тисяч) гривень, без прийняття рішень про укладення таких договорів загальними зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Парк".

З матеріалів справи вбачається, що отримавши вищевказаний лист учасник Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Парк" ОСОБА_7 04.12.2009 надав письмову відповідь на повідомлення директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Парк" 103/1 від 26.11.2009, в якій повідомив, що Панасюк А.В., як директор повинен і надалі належним чином виконувати свої посадові обов'язки, в тому числі укладати договори, сума яких перевищує 100 000,00 (сто тисяч) гривень, без згоди чи іншого рішення загальних зборів, оскільки п.п. 13 п.10.2 ст. 10 Статуту суперечить п. 10.11 ст. 10 Статуту, а також ч.3 ст.145 Цивільного Кодексу України та ч.2 ст. 62 Закону України "Про господарські товариства". Також в своїй відповіді директору Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Парк" ОСОБА_7 звернув його увагу на те, що практично усі договори, пов'язані із виконанням товариством своїх статутних завдань укладаються на суму більше 100 000,00 (сто тисяч) гривень, у зв'язку з чим в разі самостійного припинення зі сторони директора укладання таких договорів буде ускладнено чи зовсім паралізовано виробничу активність Товариства з обмеженою діяльністю "Бізнес Парк", так як скликання засідання загальних зборів учасників товариства потребує затрати великого проміжку часу.

Розглянувши лист ОСОБА_7 від 04.12.2009 директор Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Парк" Панасюк А.В. направив на адресу ОСОБА_7 лист №105 від 08.12.2009, в якому зазначив, що не зважаючи на обґрунтованість тверджень, викладених ОСОБА_7 в листі від 04.12.2009 щодо продовження самостійного укладення директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Парк" договорів на суму більше 100 000, 00 гривень, він все одно вимушений з 01.12.2009 припинити укладати такі договори без попередніх рішень загальних зборів учасників про їх укладення, оскільки п.п. 13 п.10.2 ст. 10 Статуту на сьогоднішній день продовжує діяти і він не скасований чи не визнаний недійсним в судовому порядку.

Вищевикладені факти підтверджуються листами: №103/1 від 26.11.2009, від 04.12.2008, №105 від 08.12.2009 року, копії яких містяться в матеріалах справи та які приймаються судом у якості належних доказів викладених позивачем обставин.

Матеріали справи підтверджується той факт, що директор Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Парк"Панасюк А.В. з 01.12.2009 припинив укладання від імені товариства договорів, сума яких перевищує 100 000,00 (сто тисяч) гривень, без прийняття рішень про укладення таких договорів загальними зборами учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Парк".

Позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до відповідача про визнання недійсним з моменту затвердження підпункт 13 п.10.2 ст.10 Статуту товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Парк", що був затверджений рішенням загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Парк"від 09.01.2008(протокол №3) та зареєстрований Державним реєстратором Шпилькою Валентиною Федорівною 29.01.2008, номер запису 10731050003001536.

Заявлений позов позивач обґрунтовує тим, що п.п. 13 п.10.2 ст.10 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Парк" суперечить п.10.11 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Парк", а також ч.3 ст.145 Цивільного кодексу України та ч.2 ст.62 Закону України "Про господарські товариства" та заважає ефективній діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Парк", що в свою чергу порушує право позивача на отримання прибутку у вигляді дивідендів за результатами господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Парк".

Свої доводи щодо суперечності положень підпункту 13 п.10.2 ст.10 Статуту пунктові 10.11 ст.10 позивач обґрунтовує тим, що відповідно до п.10.11 ст. 10 Статуту директору Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Парк" надані повноваження укладати договори від імені товариства без будь-яких обмежень щодо суми таких договорів, а 13 п.10.2 ст.10 Статуту передбачено надання загальними зборами учасників товариства повноважень директору на укладення від імені товариства договорів, сума яких перевищує 100 000,00 гривень.

Щодо невідповідності п.п. 13 п.10.2 ст.10 Статуту чинному законодавству України позивач зазначає, що відповідно до ч.3 ст.145 Цивільного кодексу України компетенція директора товариства з обмеженою відповідальністю встановлюється Цивільним кодексом України, іншими законами України та статутом товариства, а також те, що в нормах чинного законодавства України не передбачена можливість надання загальними зборами учасників товариства з обмеженою відповідальністю виконавчому органу товариства повноважень без внесення відповідних змін до статуту товариства.

Крім того, позивач стверджує, що в чинному законодавстві України не передбачено можливості надання загальними зборами учасників товариства повноважень виконавчому органу товариства на вчинення конкретної дії, зокрема, надання повноважень на укладання договору, а в п.п.13 п.10.2 ст. 10 Статуту закріплене повноваження загальних зборів учасників товариства приймати рішення про надання повноважень директору на вчинення конкретних дій, а саме на укладення від імені товариства договорів (угод), сума яких перевищує 100 000,00 (сто тисяч) гривень, без закріплення таких повноважень в статуті товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Парк".

Посилаючись на ч.2 ст. 62 Закону України "Про господарські товариства" позивач вважає, що загальні збори учасників товариства з обмеженою відповідальністю мають право надати (делегувати) виконавчому органу товариства лише ті повноваження, які відповідно до чинного законодавства України належать до компетенції загальних зборів учасників товариства. Як стверджує позивач, чинним законодавством України до компетенції загальних зборів учасників товариства не віднесено повноваження щодо укладення договорів (угод). Таке повноваження віднесено до компетенції виконавчого органу товариства з обмеженою відповідальністю.

Позивач зазначає, що в п.п. 13 п.10.2 ст.10 Статуту міститься положення, яким загальним зборам учасників товариства надано право делегувати директору товариства повноваження щодо укладення договорів, сума яких перевищує 100 000 (сто тисяч) гривень 00 коп., що суперечить ч. 2 ст. 62 Закону України "Про господарські товариства".

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позовна вимога про визнання недійсним з моменту затвердження підпункту 13 пункту 10.2. ст.10 Статуту ТОВ «Бізнес Парк», що був затверджений рішенням Загальних зборів учасників ТОВ «Бізнес Парк» від 09.01.2008, номер запису 10731050003001536 підлягає задоволенню, виходячи з тих підстав, що що директором товариства (відповідачем) неможливо забезпечувати діяльність Товариства внаслідок зазначеного статутного обмеження.

Крім того, місцевий суд дійшов висновку про суперечність підпункту 13 пункту 10.2. ст.10 Статуту ТОВ «Бізнес Парк» пункту п. 10.11 Статуту ТОВ «Бізнес Парк» та його невідповідність ч. 3 ст.145 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 62 Закону України «Про господарські товариства».

Колегія Київського апеляційного господарського суду не може погодитись з таким висновком місцевого суду виходячи з наступних підстав.

13.12.2002 Солом'янською районною в місті Києві адміністрацією зареєстровано Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес Парк", що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи, копія якого міститься в матеріалах справи.

09.01.2008 рішенням загальних зборів учасників ТОВ "Бізнес Парк", яке було оформлено протоколом № 3, затверджено нову редакцію Статуту ТОВ "Бізнес Парк".

Відповідно до п.1.2. Статуту засновниками і власниками Товариства є юридичні особи та фізичні особи-громадяни України: Командитне товариство «Корпорація Веда» та ОСОБА_7.

Згідно п.8.2. Статуту товариства статутний капітал розподілений наступним чином:

- ОСОБА_7 50% статутного капіталу, що складає 2 668 750, 00 грн.

- Комнандитне товариство «Корпорація «Веда» - 50% статутного капіталу, що складає 2 668 750, 00 грн.

Як вбачається із змісту витягу з протоколу № 25/11-2011 зборів учасників ТОВ «Євромейл» ( як учасника з повною відповідальністю Командитного товариства «Корпорація «Веда») від 25.11.2011р. повне та скорочене найменування Командитного товариства «Корпорація «Веда» змінено на Командитне товариство «Д-ГРУП», скорочене найменування КТ «Д-ГРУП».

Як пояснив представник апелянта в судовому засіданні, з 2008 року КТ "Д-Груп'' усунутий сторонами по справі позивачем та директором відповідача від корпоративного управління Товариством. Письмові вимоги КТ "Д-Груп"' про необхідність скликання загальних зборів Товариства для вирішення питань діяльності Товариства, були ними проігноровані. Зазначені обставини свідчать про відсутність бажання у законний спосіб змінити умови статутних документів, та намагання недобросовісним способом в обхід апелянта досягати своєї мети.

Пунтком 10.2 статті 10 Статуту ТОВ «Бізнес Парк» встановлено, що загальні збори учасників вправі приймати рішення з будь-яких питань діяльності Товариства внесених до порядку денного. Підпунктом 13 п.10.2 ст. 10 Статуту визначено, що до виключної компетенції Загальних зборів учасників належать питання надання повноважень директору на укладення від імені товариства договорів, сума яких перевищує 100 000, 00 грн.

Згідно п.10.11. ст. 10 Статуту встановлено, що виконавчим органом товариства є директор. Директор товариства здійснює керівництво поточною діяльністю товариства.

Директор обирається на посаду Зборами учсників з числа учасників, або призначаєтсья зборами учасників із числа осіб, які не є учасниками товариства.

Директор без довіреності, на підставі цього Статуту представляє інтереси товариства, виступає від його імені в органах державної влади та місцевого самоврядування, усіх судах, у межах компетенції, визначеної цим Статутом вирішує всі питання фінансово-господарської діяльності товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства, має право першого підпису фінансових та платіжних документів, укладає договори, угоди, контракти, в тому числі зовнішньоекономічні, видає довіреності, формує апарат управління товариством та очолює його, приймає на роботу і звільняє з роботи найманих працівників товариства, видає накази, розпорядження і дає вказівки для виконання усіма працівниками товариства.

Рішенням зборів учасників частина повноважень, яка належить їм, може бути віднесена (делегована) до компетенції директора товариства, крім тих, що відносяться до виключної компетенції зборів учасників.

Таким чином, пункт 10.11. ст. 10 Статуту ТОВ «Бізнес Парк» є логічним продовженням оскаржуваної норми підпункту 13 пункту 10.2 статті 10 Статуту, та не суперечить йому.

Відповідно до ч. 3 ст.145 ЦК України компетенція виконавчого органу товариства з обмеженою відповідальністю, порядок ухвалення ним рішень і порядок вчинення дій від імені товариства встановлюються цим Кодексом, іншим законом і статутом товариства.

Як вбачається з матеріалів справи, компетенція виконавчого органу відповідача ( директора) в тому числі обмеження його повноважень, прямо передбачені (встановлені) Статутом, що повністю відповідає ч. 3 ст.145 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 62 Закону України "Про господарські товариства" дирекція (директор) вирішує усі питання діяльності товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю. Загальні збори учасників товариства можуть винести рішення про передачу частини повноважень, що належать їм, до компетенції дирекції (директора).

Таким чином, оскаржуваний позивачем та визнаним недійсним підпункт 13 пункту 10.2 статті 10 Статуту прямо кореспондується з частиною 2 ст. 62 Закону України «Про господарські товариства».

Враховуючи наведене, колегія приходить до висновку, що місцевий суд при прийнятті рішення дійшов помилкового висновку щодо задоволення позовних вимог про визнання недійсним з моменту затвердження підпункту 13 пункту 10.2. ст.10 Статуту ТОВ «Бізнес Парк», що був затверджений рішенням Загальних зборів учасників ТОВ «Бізнес Парк» від 09.01.2008, номер запису 10731050003001536, допустив порушення норм процесуального права, неповністю з»ясував обставини справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Згідно ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи вищевикладені обставини, колегія приходить до висновку, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню, як таке, що не відповідає вимогам чинного законодавства, а апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Командитного товариства «Д-Груп» на рішення Господарського суду м. Києва від 17.02.2010р. у справі № 50/82 задовольнити.

Рішення Господарського суду м. Києва від 17.02.2010 року у справі № 50/82 скасувати.

В задоволенні позову відмовити повністю.

Стягнути з ОСОБА_7 (АДРЕСА_1, інд. код НОМЕР_1) на користь Командитного товариства «Д-Груп» (01133,м. Київ, вул. Щорса, 29, код ЄДРПОУ 30636215) 609, 00 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Видати наказ.

Видачу наказу доручити Господарському суду м.Києва.

Матеріали справи № 50/82 повернути Господарському суду м.Києва.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді Ю.Б. Михальська

Б.В. Отрюх