Постанова

від 14.04.2009 по справі 24/284/06-10/257/08

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

24/284/06-10/257/08

У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

14.04.09                                                                                       Справа №24/284/06-10/257/08

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

Головуючий суддя Мойсеєнко Т. В. судді  Мойсеєнко Т. В.    , Кагітіна Л.П.  , Шевченко Т. М.

при секретарі Пересада О.В.  

за участю представників

позивача: Смирнова Ю.В., довіреність б/н від 12.01.2009р.;

відповідача: Самар Т.Г., довіреність б/н від 06.02.2008р.;

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:  Корепін Д.О., довіреність № 169/01-12 від 22.01.2009р., юрисконсульт;

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:  не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 24/284/06-10/257/08 та апеляційну скаргу Науково-виробничого підприємства «Еллпроменерго», м. Запоріжжя

на рішення господарського суду Запорізької області від 03.02.2009р. у справі №24/284/06-10/257/08

за позовом: Товариства  обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Фенікс ЛТД», м.Запоріжжя

до відповідача: Приватного науково-виробничого підприємства «Еллпроменерго», м. Запоріжжя

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

Управління комунальної власності Запорізької міської ради, м. Запоріжжя

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

Управління в справах приватизації Запорізької міської ради, м. Запоріжжя

про: звільнення нежитлового приміщення

Встановив:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 03.02.2009р. у справі №24/284/06-10/257/08 (суддя Алейникова Т.Г.) позов задоволено, зобов'язано приватне науково-виробниче підприємство «Еллпроменерго» звільнити нежитлове приміщення ХІ підвалу (літера А-5) (в т.ч. 51/100 частини, площею 169,32 кв.м.) в будинку № 234 по пр. Леніна в м. Запоріжжя. Судові витрати покладено на відповідача.

        Рішення суду прийнято з посиланням на ст. ст. 386, 387, 759 ЦК України та мотивовано тим, що, враховуючи те, що право на оренду спірного приміщення встановлено судовими рішеннями та підтверджується матеріалами справи, а відповідач на день розгляду судової справи не мав жодної правової підстави займати дане приміщення (строк дії договору оренди від 20.12.1999 року за № 371 закінчився), отже позивач, як орендар, на законних підставах має право витребувати у відповідача спірне майно. Відповідач спірне приміщення не звільнив та користується ним до теперішнього часу, чим порушує право  позивача, як орендаря, на користування цим приміщенням.

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу до Запорізького апеляційного господарського суду, в якій останній просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 03.02.2009р. у справі №24/284/06-10/257/08. Заявник апеляційної скарги вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм процесуального права, а також неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи. В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що посилання суду першої інстанції на те, що рішеннями судів загальної юрисдикції договору № 371 від 20.12.1999 року була надана правова оцінка і строк дії цього договору сплив є безпідставними. Договір оренди № 371 від 20.12.1999 року не визнавався недійсним, отже, ПНВП «Еллпроменерго» на законних підставах є орендарем частини вбудованого підвального приміщення п'ятиповерхового будинку по пр. Леніна, 234, загальною площею 180,57 кв.м. Заявник також вважає, що вимоги позивача до ПНВП «Еллпроменерго» є передчасними. Суб'єктом виконання рішення Ленінського райсуду м.Запоріжжя є Запорізька міська рада. Позов пред'являється до ПНВП «Еллпроменерго», яке не є належним суб'єктом правовідносин з приймання нежитлового приміщення до комунальної власності. За відсутності приймання нежитлового приміщення у комунальну власність, у позивача відсутні правові підстави стосовно вимог про звільнення ПНВП «Еллпроменерго» нежитлового приміщення. Крім того, у рішенні Ленінського райсуду м.Запоріжжя від 02.11.2005 року стороною  у справі (позивачем) є ТОВ «Торгівельний будинок «Фенікс ЛТД», а не ТОВ «Торговий дім «Фенікс ЛТД». Позивач не довів тотожність назв ТОВ «Торгівельний будинок «Фенікс ЛТД» з ТОВ «Торговий дім «Фенікс ЛТД». Заявник апеляційної скарги просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 03.02.2009 року по справі № 24/284/06-10/257/08 та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

У судовому засіданні представник  відповідача надав письмове клопотання про зупинення розгляду апеляційної скарги  на рішення господарського суду Запорізької області  від 11.09.2009р. до вирішення по суті  позову Запорізької міської ради та судових заяв Константинівської О.В. Зазначене клопотання залишено без задоволення, оскільки  воно не відповідає нормам ГПК України. Колегія вважає, що вказані позов та судові заяви не перешкоджають вирішенню спору у справі 24/284/06-10/257/08. Відсутні докази прийняття судами до провадження позову та деяких заяв, якими відповідач обґрунтував своє клопотання. До того ж, апеляційна інстанція переглядає законність рішення суду першої інстанції на день його прийняття,  а позов  та заяви датовані пізнішою датою. Тому у випадку виникнення нововиявлених обставин, відповідач не позбавлений можливості  звернутися із відповідною заявою в порядку ст.113 ГПК України.

У запереченні на апеляційну скаргу позивач зазначає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на законі та не можуть бути прийнятими судом до уваги. Просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, рішення господарського суду Запорізької області від 03.02.2009р. у справі №24/284/06-10/257/08 – без змін.

Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 02.03.2009 року у справі №24/284/06-10/257/08 апеляційна скарга відповідача прийнята та призначена до розгляду на 14.04.2009 року.

Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду № 704 від 13.04.2009 року справу призначено до розгляду у складі колегії – головуючого судді Мойсеєнко Т.В., суддів Кагітіна Л.П., Шевченко Т.М., якою і прийнято постанову.

За клопотанням представників сторін судовий процес проводився без застосування засобів технічного забезпечення та за їх згодою у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до статті 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при прийняті оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарським судом Запорізької області встановлено, що 13.08.1997р. між ВАТ „Запоріжсталь” (орендодавцем) та ТОВ Торговий дім „Фенікс ЛТД” (орендарем) був укладений договір оренди №339 на нежитлове приміщення XI підвалу (літера А-5) площею 377,82 кв. м. Строк дії договору встановлений до 01.08.2010р.(пункт 9.1 договору).

Згідно положень пунктів  9.2., 9.3 даного договору умови договору  зберігають чинність на весь термін дії договору. Внесення змін або припинення дії договору можливе за домовленістю сторін, які оформлюються сторонами  додатковою угодою до договору оренди.

           Як слідує з матеріалів справи (а. с.28, 29 т.1), що спірне приміщення за актом приймання-передачі від 29.12.1999 року Відкритим акціонерним товариством ЗМК  “Запоріжсталь” було передано у комунальну власність м. Запоріжжя, у зв'язку з чим (зі зміною  орендодавця) до спірного  договору №399 було підписано Додаткову угоду №31 від 14.01.2000 року, за якою належною стороною (орендодавцем) за договором оренди №339 від 13.08.1997 року стало ВРЕЖО №14 ( том 1 а.с.31), право якого укладати договори оренди на нежитлові приміщення (в тому числі і додаткові угоди до діючих договорів оренди) закріплено рішенням Запорізької міської ради народних депутатів №13 від 05.03.1997 року.

           Правомірність та законність договору оренди № 339 від 13.08.1997 року та додаткової угоди №31 від 14.01.2000 року до зазначеного договору  підтверджена  постановою Вищого арбітражного суду України від 12.06.2001 року у справі № 04-1/9-20/104 (а.с.118-119,т1).

           Сторонами у даній справі та третіми особами  доказів на підтвердження того, що в договір оренди № 339 вносились зміні щодо строків його дії,  предмету договору та розміру переданої  в оренду площі, не надано.

           Зазначені факти також встановлені рішенням господарського суду Запорізької області  від 19.12.06р. у справі № 14/221д/06 та постановами Запорізького апеляційного суду  і Вищого господарського суду, якими рішення суду у справі № 14/221д/06 залишено без змін.

           Також чинність договору оренди  № 339 від 13.08.1997р.  та наявність  у позивача прав орендаря підтверджується  фактами встановленими рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 02.11.2005 р. у справі № 2-1135/5, яке набрало законної сили. Цим рішенням визнано недійсним договір № 71 купівлі-продажу нежитлового приміщення ХІ підвалу /Літера А-5/ площею 169,32 кв.м. в будинку 234 по пр. Леніна у м. Запоріжжі, укладений між Управлінням у справах приватизації Запорізької міської ради та ПНВП “Еллпроменерго”від 21.05.2002 р. та договір дарування від 21.11.2002 р. 51/100 частин нежитлового приміщення ХІ підвалу, Літера А-5, площею 169,32 кв.м. в будинку 234 по пр. Леніна у м. Запоріжжі, укладений між ПНВП “Еллпроменерго” і Констянтиновською Оксаною Віталіївною. Зобов'язано повернути 51/100 частин нежитлового приміщення в комунальну власність Запорізької міської ради, залишивши їх в оренді ТОВ “Фенікс ЛТД”. Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області  від 02.11.2005р. рішення Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 02.11.05р. залишено без змін(а.с.9  т.1).

           Крім цього, судовим рішення у вище вказаній цивільній справі встановлено, що договір оренди № 371 від 20.12.1999р. був укладений  з порушенням  Закону України «Про оренду державного та комунального майна» і тому не може бути дійсним. Отже і приватизація проведена на підставі цього договору визнана недійсною та з цих підстав недійсним визнаний договір № 71 купівлі-продажу спірного приміщення, укладений 21.05.2002р. між Управлінням у справах приватизації Запорізької міської ради та  ПНВП «Еллпроменерго».  

 В ухвалі Апеляційного суду Запорізької області від 25.04.2006р. вказано, що в порушення Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, не розірвавши у встановленому порядку договір оренди між КП ВРЕЖО 14 та ТОВ Торговий дім „Фенікс ЛТД”, КП ВРЕЖО 14 був укладений договір, за яким те ж приміщення здано в оренду  ПНВП „Еллпроменерго”, згодом приватизовано та подароване фізичній особі.

В силу вимог ст. 35 ГПК України рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору. Тому факти встановлені рішенням  Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 02.11.2005 р. у справі № 2-1135/5 та ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 25.04.2006р мають преюдиціальне значення для вирішення спору у справі №24/284/06-10/257/08.

Таким чином, право позивача на оренду вищезазначеного нежитлового приміщення є визнаним судовими рішеннями, які обов'язкові для розгляду даної господарської справи.

Відповідач в супереч  вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України  не надав суду доказів в підтвердження наявності у нього законного права на оренду спірного приміщення.

Судом встановлено та не заперечується відповідачем, що незважаючи на рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 02.11.2005 р. у справі № 2-1135/5 приватне науково-виробниче підприємство «Еллпроменерго» не звільнило спірне приміщення і до теперішнього часу його займає.

  Враховуючи наведені обставини, відповідач незаконно займає спірне нежитлове приміщення, чим перешкоджає позивачу у здійсненні ним, як орендарем, права користування приміщеннями, право на оренду яких підтверджено договором оренди №339 від 13.08.97р. в редакції додаткової угоди до цього договору  № 31 від 14.01.2000р.

          Захист права орендаря на орендоване майно передбачений статтею 28 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», відповідно до вимог якої            орендареві забезпечується  захист  його  права  на  майно, одержане   ним   за   договором   оренди, нарівні  із  захистом, встановленим законодавством щодо захисту права власності.

Орендар  може  зажадати  повернення  орендованого  майна з будь-якого незаконного володіння, усунення перешкод у користуванні ним,  відшкодування шкоди, завданої майну громадянами і юридичними особами, включаючи орендодавця.

Оскільки, не звільнення спірного приміщення відповідачем порушує права товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Фенікс ЛТД», позовна вимога щодо виселення Науково-виробничого підприємства «Еллпроменерго» з вказаного приміщення є законною і обґрунтованою, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо задоволення позовних вимог .

Доводи відповідача спростовуються вищенаведеним, а також наступним.

Посилання заявника апеляційної скарги на те, що приватне науково-виробниче підприємство «Еллпроменерго» є неналежним відповідачем у справі є безпідставним в силу вимог  ст. 28 Закону України « Про оренду державного та комунального майна». Як встановлено, на момент винесення оспорюваного рішення суду першої інстанції у відповідача не було законної підстави для знаходження у спірному приміщенні. ПНВП «Еллпроменерго» факт зайняття спірних приміщень не заперечує, а позивач, як орендар, вправі за законом зажадати повернення майна з будь-якого незаконного володіння та користування, при цьому захист права на майно одержане за договором здійснюється нарівні із захистом  права власності.

Статтею 23 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачено, що у разі  переходу права власності до інших осіб договір оренди зберігає свою чинність. Зміна власника не припиняє орендних відносин.

Враховуючи наведене колегія вважає, що питання щодо виконання порядку повернення спірних приміщень до комунальної власності не впливають на вирішення спору у даній справі.  

Доводи відповідача щодо різниці між назвами: ТОВ «Торгівельний будинок «Фенікс ЛТД» з ТОВ «Торговий дім «Фенікс ЛТД» спростовуються наданою позивачем у судовому засіданні ухвалою Ленінського районного суду  м. Запоріжжя від 02.04.09р.у справі № 2-1135/05.

Доводи заявника апеляційної скарги щодо поновлення дії договору оренди від 20.12.1999р. № 371 між відповідачем та РВ ФДМУ в Запорізькій області не ґрунтуються на законі і суперечать чинному законодавству. Законодавство, яке було чинним на момент укладання договору № 371 і законодавство, яке діє на момент розгляду спору судом, не допускають надання одночасно в оренду одного й того ж приміщення за двома договорами оренди. На момент укладення договору оренди  № 371 з відповідачем, договір оренди, укладений з позивачем на спірні приміщення не було розірвано чи змінено у встановленому законом порядку. Крім того, як вже зазначалось, рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 02.11.2005 р. у справі № 2-1135/5 встановлено, що договір оренди № 371 від 20.12.99р., укладений з відповідачем в порушення Закону України «Про оренду державного та комунального майна», і цей факт згідно ст. 35 ГПК України не потребує додаткового доведення. Незаконний договір № 371 є неправомірним та не може бути підставою для зайняття спірного приміщення. Інших доказів законного зайняття відповідачем спірних приміщень суду не надано.

Згідно статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач не надав належних доказів у підтвердження своїх доводів.

За таких обставин, підстав для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду, у розумінні статті 104 ГПК України, відсутні.

Судові витрати за розгляд справи у суді апеляційної інстанції, відповідно до статті 49 ГПК України, слід віднести на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст. 49, ст. ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд, -

Постановив:

          Апеляційну скаргу Науково-виробничого підприємства «Еллпроменерго», м.Запоріжжя залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 03.02.2009р. у справі №24/284/06-10/257/08 залишити без змін.

Головуючий суддя Мойсеєнко Т. В.

 судді  Мойсеєнко Т. В.  

 Кагітіна Л.П.  Шевченко Т. М.