Рішення

від 18.05.2009 по справі 05/50-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

05/50-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" травня 2009 р.                                                            Справа № 05/50-09

вх. № 1607/5-05

Суддя господарського суду  

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - юрисконсульта Глаголєва П.О. (довіреність №27 від 23.01.09 р.),  відповідача - директора Римара В.М. (протокол №1 засновницьких загальних зборів учасників ТОВ "Фірма "Політрейд" від 21.03.03 р., наказ по ТОВ "Політрейд" №1 від 02.04.03 р.),

розглянувши справу за позовом Відкритого акціонерного товариства "Рекламний комбінат" (м. Чернігів)  

до  Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Політрейд" (м. Харків)  

про стягнення 2852,04 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь борг з урахуванням індексу інфляції в сумі 2718,13 грн. та 3% річних в сумі 70,91 грн. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує помилковим зарахуванням на поточний рахунок відповідача грошових коштів, перерахованих платіжним дорученням № 6675 від 16.11.07 р. в сумі 2200,80 грн.

Відповідач, в відзиві на позов, заперечує проти позовних вимог і просить позов залишити без задоволення в зв'язку з його безпідставністю, оскільки посилання позивача на помилкове перерахування на рахунок відповідача 2200,80 грн. не відповідають дійсності та спростовуються як фактичними обставинами так і відповідними документами, а саме: в платіжному дорученні №6675 від 16.11.07 р. вказано призначення платежу - "За бумагу відповідно до рахунку №128 від 15.11.07 р.", підтверджуючими фактами оплати та отримання самоклеючого паперу є рахунок-фактура №128 від 15.11.07 р., видаткова накладна №119 від 16.11.07 р., вантажна декларація №ХА1493 від 16.11.07 р., тобто між сторонами була укладена господарська угода - купівля-продаж товару, що також підтверджується претензією позивача №184 від 27.11.07 р., яка не була задоволена в зв'язку з тим, що позивач порушив передбачений законом порядок прийому товару по кількості та якості, повернув зовсім іншій папір, ніж купив. Крім того, відповідач вказує, що це була єдина угода з позивачем, інших стосунків не було.

Сторони не в повному обсязі надали витребувані судом документи.

18.05.09 р. в судовому засіданні була оголошена перерва до 17:00 год. цього ж дня.

Після перерви сторони не надали акт звірки взаєморозрахунків станом на час розгляду справи, підписаний уповноваженими представниками сторін.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

15.11.07 р. відповідач виписав рахунок-фактуру №128 від 15.11.07 р. на поставку позивачу самоклеючого паперу в кількості 700 кв.м. на суму 2200,80 грн. та видаткову накладну №119 від 16.11.07 р.

Позивач перерахував платіжним дорученням №6675 від 16.11.07 р. на розрахунковий рахунок відповідача грошові кошти в сумі 2200,80 грн. за папір згідно рахунку №128 від 15.11.07 р., в т.ч. ПДВ 366,80 грн., що підтверджується копією реєстру документів з архіву ВАТ "Рекламний комбінат" за 16.11.07 р. та копією банківської виписки позивача за 16.11.07 р.

Крім того, 16.11.07 р. позивач видав на ім'я Миленької Т.В. довіреність серії ЯНС №974731 на отримання від ТОВ фірми "Політрейд" цінностей за рахунком-фактурою №128 від 15.11.07 р., що підтверджується копією витягу з журналу позивача реєстрації довіреностей, яку направив відповідачу факсом.

Відповідач відправив на адресу позивача товар через ТОВ "САТ", про що свідчить вантажна декларація №ХА1493 від 16.11.07 р. за маршрутом Харків-Чернігів.

19.11.07 р. через ТОВ "САТ" позивач отримав самоклеючий папір в кількості 700 кв.м. на суму 2200,80 грн., про що свідчить претензія ВАТ "Рекламний комбінат" №184 від 27.11.07 р. В даній претензії позивач також вказує, що повертає відповідачу папір в кількості 560 кв.м. та просить повернути сплачені за папір кошти в сумі 1760,64 грн.

Як вказує відповідач в відзиві на позов, а в судовому засіданні пояснив представник відповідача, претензія позивача №184 від 27.11.07 р. не була задоволена в зв'язку з тим, що позивач порушив передбачений законом порядок прийому товару по кількості та якості, оскільки повернув зовсім іншій папір, ніж купив.

10.01.08 р. позивачем на адресу відповідача була направлена вимога №03 від 10.01.08 р., в якій він вимагав від відповідача терміново повернути грошові кошти в сумі 2200,80 грн. як помилково перераховані.

У відповіді №30 від 23.01.08 р. на вимогу позивача №03 від 10.01.08 р. відповідач вказав, що дана вимога ним розглянута і визнана невідповідаючою дійсності, оскільки вона суперечить суті претензії позивача №184 від 27.11.07 р. і доданої до неї копії декларації, а також просив надати документи, вказані в листі №25 від 04.12.07 р., що дозволять розглянути претензію №184 від 27.11.07 р. і вирішити існуючий спір з урахуванням інтересів кожного з партнерів.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зобов'язання виникають з договору або інших підстав, зазначених у статті 11 ЦК України, ст. 144 ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ч. 2 ст. 206 ЦК України юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів.

Виходячи з сукупності наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку, що сторонами був укладений в усній формі договір купівлі-продажу самоклеючого паперу в кількості 700 кв.м. на суму 2200,80 грн.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 509 ЦК України в силу зобов'язання одна особа (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, як-от: передати майно, виконати роботу, сплатити гроші та інше або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Посилання позивача на помилкове зарахування на рахунок відповідача грошових коштів в сумі 2200,80 грн., в зв'язку з чим позивач вважає, що відповідач набув майно (грошові кошти) без достатньої правової підстави та повинен їх повернути, суд вважає безпідставними, оскільки як свідчать матеріали справи ці кошти були перераховані позивачем за діючим зобов'язанням згідно рахунку-фактури №128 від 15.11.07 р.

Позивач не надав доказів відмови від укладеного договору або його розірвання.

Отже перераховані позивачем відповідачу платіжним дорученням № 6675 від 16.11.07 р. грошові кошти не є помилково перерахованими.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні в сумі 2718,13 грн. та 3% річних в сумі 70,91 грн.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зобов'язання відповідача не є грошовими, оскільки за видатковою накладною №119 від 16.11.07 р. відповідач зобов'язаний поставити позивачу самоклеючий папір, а не сплатити грошові кошти.

Таким чином, відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин статті 625 ЦК України.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими, недоведеними та не підлягаючими задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, у разі відмови в задоволенні позовних вимог, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 11, 205, 206, 525, 526, 509, 655 Цивільного кодексу України, ст.ст. 144, 193 ГК України, ст.ст. 33-35, 43, 46, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,   

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Суддя                                                                                            

Повний текст рішення підписаний 22.05.09 р.