Ухвала

від 27.03.2014 по справі 44/13-а,2а-22/13

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2014 р. Справа № 876/7523/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Глушка І.В.

суддів: Большакової О.О., Макарика В.Я.,

за участю секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на постанову Галицького районного суду Івано-Франківської області від 15.04.2013 р. по справі за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Маріямпільської сільської ради Галицького району Івано-Франківської області про визнання рішення недійсним,-

встановив:

11.01.2013 року позивач - ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 звернувся з позовом до Маріямпілької сільської ради і просить суд визнати недійсним рішення двадцять шостої сесії Маріямпільської сільської ради Галицького району п'ятого скликання від 20 травня 2009 року щодо переведення земельної ділянки, яка знаходиться в АДРЕСА_1 в землі запасу сільської ради та стягнути з відповідача судові витрати.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 р. померла мати ОСОБА_2- ОСОБА_3, яка до своєї смерті зробила заповіт, яким все своє майно заповіла ОСОБА_4, своєму сину та брату позивача.

В господарських книгах за ОСОБА_4 на підставі рішення Маріямпільської сільської ради від 30.12.1993 р. обліковувалася земельна ділянка загальною площею 0,26 га, з них землі колишнього батьківського двору 0.12 га (спадщина) та земельна ділянка для будівництва 0.14 га.

15.01.2008 р. ОСОБА_2 звернулася із заявою до сільської ради про виділення їй у користування земельної ділянки у АДРЕСА_1 якій рішенням від 22.01.2008 р. відмовлено так як дана ділянка передана по заповіту ОСОБА_4 Однак ОСОБА_4 у 2008 р. продав усе майно і вибув з села і відомостей про нього в господарських книгах немає. На даний час ОСОБА_4 немає правовстановлюючих документів на земельну ділянку колишнього батьківського двору і даною ділянкою він не користується.

На звернення ОСОБА_2 про виділення їй земельної ділянки по АДРЕСА_1 сільська рада відмовила, так як дана ділянка переведена у землі запасу сільської ради які повинні надаватися під нову забудову. Вважає,що всі прийняті рішення сільської ради є необ'єктивними та незаконними і порушують права ОСОБА_2

Відтак, просить позовні вимоги задовольнити.

Постановою Галицького районного суду Івано-Франківської області від 15.04.2013 р. у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд виходив з того, що будь-яких доказів на право користування земельною ділянкою в с. Водники по АДРЕСА_1 позивачем суду не подано. Саме своїм рішенням сільська рада не обмежила права ОСОБА_2 на землю, а правомірно передала відповідно до акту земельну ділянку у землі запасу.

Суд прийшов до висновку, що відповідач маючи повноваження відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування» та ЗК України прийняв законне рішення, а тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Не погоджуючись з вказаною постановою суду позивач оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з помилковим застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зокрема посилається на те, що у своїй постанові Галицький районний суд Івано-Франківської області вказує, що з представленої позивачем копії заповіту від 17.12.1986 року вбачається, що ОСОБА_5, все майно, яке придбане нею заповідає ОСОБА_4, за яким на підставі рішення Маріямпільської сільської ради від 30.12.1993 року обліковується земельна ділянка загальною площею 0,26 га. Проте при винесенні постанови судом не було взято до уваги, те, що в судових засіданнях ні позивачем ні відповідачем не було надано суду оригінал заповіту від 17.12.1993 року, на який зсилається суд.

Крім того, у судовому засідання на клопотання відповідача було викликано та допитано свідка ОСОБА_4 В ході допиту свідка ОСОБА_4 судом не було встановлено коли, яким способом та кому було продано останнім все майно, яке він успадкував від матері, не отримано від ОСОБА_4 оригінал заповіту, не оглянуто в судовому слуханні та не долучено до матеріалів адміністративного позову. При допиті ОСОБА_4 судом встановлено тільки усну інформацію щодо передачі успадкованого ним майна, без будь-яких підтверджуючих його слова документів, натомість його покази були взяті до уваги, більше того, на них фактично ґрунтується відмова у задоволенні позову.

Судом не взято до уваги та не перевірено покази ОСОБА_2, яка стверджувала у судовому засіданні, що у спадщину згідно закону вона не вступила, так як мати заповіла ОСОБА_4, який являється рідним братом ОСОБА_2, все майно, а оспорювана земельна ділянка мала перейти, згідно усної домовленості у її користування. Дані покази не були взяті до уваги судом.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України - у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 та ч. 2 ст. 78 ЗК України, право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

В силу ч.1 ст.81 ЗК України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі:

а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;

б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності;

в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування;

г) прийняття спадщини;

ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Згідно ч.1 ст.120 ЗК України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Враховуючи наведені правові норми, колегія суддів надає правову оцінку наявному у матеріалах справи копії заповіту від 17.12.1986 р., з якого вбачається, що ОСОБА_5 все майно яке придбане нею заповідає ОСОБА_4 (а.с.20), за яким, на підставі рішення Маріямпільської сільської ради від 30.12.1993 р. обліковується земельна ділянка загальною площею 0.26 га, з них : землі колишнього батьківського двору площею 0,12 га, як спадщина та земельна ділянка для садівництва в новому місці 0.14 га.

Згідно ч.1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ч.1 ст.65 КАС України, як свідок в адміністративній справі може бути викликана судом кожна особа, якій можуть бути відомі обставини, що належить з'ясувати у справі.

В силу ч.1 ст.77 КАС України, показаннями свідка є повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи.

В контексті наведеного, колегія суддів бере до уваги показання свідка у справі ОСОБА_4,надані у судовому засіданні 15.04.2013 року. Так, свідок ОСОБА_4 суду пояснив, що його сестра, яка є позивачем, ніякого відношення до спірної земельної ділянки немає. Їхня мати зробила заповіт на його ім'я. В той час він проживав в селі, обробляв земельні ділянки. На даний час він з села виїхав а ділянку, як власник, передав сусіду. Свідоцтва про право власності на землю не оформляв так як на той час ніхто йому про це не говорив. Вважає, що сільська рада прийняла законне та обгрунтоване рішення. Просить в позові відмовити.

Так, ч.2 ст.19 КАС України передбачено, що земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Колегія суддів надає правову оцінку наявному у матеріалах справи Акту обстеження земельної ділянки від 15.05.2009 року (а.с.16), з якого слідує, що комісією обстежено земельну ділянку площею 0.10 га, що в АДРЕСА_1 та встановлено, що після смерті землекористувача ОСОБА_5 домоволодіння перейшло у спадок, розвалилося. Дана земельна ділянка частково доглядалась її сином ОСОБА_4,якому по заповіту перейшло все майно померлої ОСОБА_5 У 2008 р. ОСОБА_4 продав все своє майно і виїхав з села. ОСОБА_2 являється сестрою ОСОБА_4 та претендує на земельну ділянку але не з метою будівництва житлового будинку а з метою ведення особистого селянського господарства. Відтак, комісія вирішила за необхідне дану земельну ділянку перевести у землі запасу Маріямпільської сільської ради для нової забудови.

На підставі цього акту Маріямпільською сільською радою 20.05.2009 р. винесено рішення про переведення земельної ділянки, яка знаходиться по АДРЕСА_1, у землі запасу сільської ради котрі повинні надаватися під нову забудову.

Відповідно до ч.1-3 ст.152 ЗК України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом:

а) визнання прав;

б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав;

в) визнання угоди недійсною;

г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування;

ґ) відшкодування заподіяних збитків;

д) застосування інших, передбачених законом, способів.

В силу ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В контексті викладеного, судом першої інстанції вірно зазначено, що відповідач маючи повноваження відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування» та ЗК України прийняв законне рішення, оскільки позивачем не було надано жодних належних та допустимих доказів того, що позивач відповідно до ч.1 ст.78 ЗК України, має право володіння, користування або розпорядження земельною ділянкою в с. Водники по АДРЕСА_1.

Відповідно до частини першої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Галицького районного суду Івано-Франківської області від 15.04.2013 р. по справі № 341/44/13-а (2-а/341/22/13) - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя І.В. Глушко

Судді О.О. Большакова

В.Я. Макарик

Ухвала складена в повному обсязі 31.03.2014 року.