Ухвала

від 25.03.2014 по справі 814/593/13-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

25 березня 2014 р.м.ОдесаСправа № 814/593/13-а

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Марич Є. В.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Милосердного М.М.,

суддів - Бітова А.І. та Ступакової І.Г.,

за участю: особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду 20 березня 2013 року по справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Корабельному районі міста Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

У лютому 2013 року фізична особа-підприємець (далі - ФОП) ОСОБА_1, звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у Корабельному районі м. Миколаєва) про визнання незаконними дій по винесенню податкового повідомлення-рішення та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.01.2013 року № 00000141720, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість на 28200,00 грн.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду 20 березня 2013 року у задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду, ФОП ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій зазначається, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, а тому постанова підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про задоволення позовних вимог.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, що ФОП ОСОБА_1 зареєстрований виконкомом Миколаївської міської ради 29 грудня 2005 року, основним видом діяльності якого є транспортні перевезення.

ДПІ у Корабельному районі м. Миколаєва проведено документальну позапланову перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ФОП ОСОБА_1 по взаємовідносинах з ПП "Реа-Рент Миколаїв" за грудень 2011 року, та іншими контрагентами-покупцями за травень 2010 року, вересень 2010 року, жовтень 2010 року, листопад 2012 року, грудень 2010 року, січень 2011 року, серпень 2011 року, вересень 2011 року, грудень 2011 року, січень 2012 року, квітень 2012 року, травень 2012 року, за результатом якої складено акт № 5/17-01/НОМЕР_1 від 10.01.2013 року.

Перевіркою встановлено, що в порушення п. 198,6 ст.198 ПК України ФОП ОСОБА_1 по постачальнику - ПП "Реа-Рент-Миколаїв" завищив податковий кредит з ПДВ за грудень 2011 року на суму 1730,00 грн. за лютий 2012 року на суму 2943,00 грн. за березень 2012 року на суму 13695,00 грн. та за квітень 2012 року. на суму 4192,00 грн. Також, встановлено не підтвердження сум податкового кредиту в Деклараціях з ПДВ (рядок 10.1 колонка Б-16.3) податковими накладними, які відображено в додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість по контрагенту ПП "Реа-Рент-Миколаїв".

За результатом перевірки складено акт від 10.01.2013 року №5/17-01, на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 25.01.2013 року №00000141720.

Під час розгляду справи, судом першої інстанції встановлено, що за договором поставки № 23/12 від 23.12.2011 ПП "Реа-Рент Миколаїв" (Постачальник) зобов'язується поставити товар (автошини в кількості 18 штук), а покупець протягом 60-ти днів розрахуватись за придбаний товар.

На підтвердження виконання робіт позивачем складено наступні документи: акт виконаних робіт, квитанції до прибуткового касового ордеру, які, ПП "Реа-Рент Миколаїв" прийнято від ФОП ОСОБА_1 на підставі рахунку № 2312-6 від 23.12.2011 року грошових коштів на загальну суму 135360 грн. На підставі зазначених документів ПП "Реа-Рент Миколаїв" надано податкову накладну № 23126 від 23.12.11 на загальну суму ПДВ 22560 грн., ФОП ОСОБА_1 в подальшому включив ці кошти до складу податкового кредиту.

Розрахунки між ФОП ОСОБА_1 та ПП "Реа-Рент Миколаїв" за реалізований товар проводились в готівковій формі та відображені в квитанціях касових ордерів в розмірі по 10000 грн. Виплати проводилися на протязі з 23 грудня 2011 року по 13 січня 2012 року.

Податковим органом, при проведені перевірки, було взято до уваги лист ДПІ у Шевченківському районі м. Львова (вих. № 8903/17-105 від 31.109.12) та акт 29.03.12 №186/23-10/33798208 "Про неможливість проведення зустрічних звірок щодо підтвердження взаємовідносин ПП "Реа-Рент-Миколаїв" із контрагентами (постачальниками та покупцями) за грудень 2011 року.

Як було встановлено з отриманої відповіді - ПП "Реа-Рент-Миколаїв" має стан "9" (направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням). Згідно акту від 28.03.2012 року №3 щодо виходу на юридичну адресу (м. Львів, вул. Промислова, 27) місцезнаходження ПП "Реа-Рент-Миколаїв" не підтверджено. Таким чином, зустрічну звірку неможливо провести у зв'язку з тим, що ПП "Реа-Рент-Миколаїв" не знаходиться за юридичною адресою. В ході обстеження юридичної адреси ПП "Реа-Рент-Миколаїв" встановлено, що за адресою 79024, м. Львів, вул. Промислова,27, знаходиться ТДВ "Львівський Маяк". Посадовими особами підприємства надано пояснення про те, що з початку 2012 року ПП "Реа-Рент-Миколаїв" не укладав договорів оренди або суборенди з ТДВ "Львівський Маяк". Отже у зв'язку з не встановленням місцезнаходження платника податків за юридичною (фактичною) адресою, було складено акт від 28.03.2012 року №3 про обстеження юридичної та фактичної адреси ПП "Реа-Рент-Миколаїв". Крім того, ПП "Реа-Рент-Миколаїв" до ДПІ у Шевченківському районі м. Львова не звітує.

При проведенні аналізу наявної в органі ДПС інформації та її документального підтвердження також встановлено, що у ПП "Реа-Рент-Миколаїв" відсутні нерухомість, земельні ділянки та автотранспорт, що на думку податкового органу свідчить про імітацію перебування в адресі підприємства, кінцевою метою якого є уникнення прямих контактів з контролюючими органами без можливості створення небажаних для суб'єкта правових наслідків, а звідси слід вважати про безтоварність операцій з продажу гумових шин ФОП ОСОБА_1

Оскільки, з урахуванням зазначеного, ФОП ОСОБА_1 до перевірки не надано первинних документів, які підтверджують транспортування товарів (товарно-транспортні накладні з відмітками про місце навантаження та розвантаження, передачу та отримання ТМЦ, подорожні листи та інші документи), а також документів які підтверджують вантажні роботи (угоди, акти виконаних робіт, платіжні документи) тощо, ДПІ у Корабельному районі м. Миколаєва дійшло до висновку, що господарські операції між ФОП ОСОБА_1 та контрагентом ПП "Реа-Рент-Миколаїв" за грудень 2011 року не підтверджуються з урахуванням відсутності виробничо-складських приміщень, наявності трудових ресурсів, технічного персоналу та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності.

Виходячи із вищевикладеного, відповідач визначив ФОП ОСОБА_1 податкові зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 22560,00 грн. із застосуванням штрафної (фінансової) санкції у сумі 5640,00 грн. всього на загальну суму 28200,00 грн. (податкове повідомлення-рішення від 25.01.2013р. №0000014172).

Вирішуючи справу та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх необґрунтованості та не доведеності.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

За змістом пункту 198.1 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 цієї ж статті ПК Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Також, згідно підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2 статті 138 ПК України собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт наданих послуг є витратами операційної діяльності, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, та визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, колегія суддів вважає, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит та на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг), а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції. Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування ПДВ мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

При цьому, про відсутність факту здійснення господарської операції та необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності через відсутність управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування лише тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку.

Тобто, відсутність фізичних, технічних та технологічних можливостей певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції: наявність майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень як платника, так і контрагента, які б свідчили про наявність товарного характеру операцій, унеможливлюють висновок щодо реальності придбанням товарів (робіт, послуг), фактичного та обґрунтованого понесення позивачем витрат з їх придбання, наявності правових та фактичних підстав для віднесення сум до складу податкового кредиту.

На підтвердження позовних вимог, ФОП ОСОБА_1 також не було надано первинних документів, які підтверджують транспортування товарів (товарно-транспортні накладні з відмітками про місце навантаження та розвантаження, передачу та отримання ТМЦ, подорожні листи та інші документи), а також документів які підтверджують вантажні роботи (угоди, акти виконаних робіт, платіжні документи) тощо.

Судом першої інстанції встановлено, а також підтверджено матеріалами справи, що господарські операції між ФОП ОСОБА_1 та контрагентом ПП "Реа-Рент- Миколаїв" за грудень 2011 року не підтверджуються з урахуванням відсутності виробничо-складських приміщень, наявності трудових ресурсів, технічного персоналу та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності.

З огляду на викладене, висновок суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог є правильним.

Щодо доводів апеляційної скарги, то колегія суддів вважає необхідним зазначити, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним само собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі, якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів, не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку-учасників відповідної операції.

Підсумовуючи все викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки, під час розгляду справи, не знайшли свого підтвердження належними та допустимими доказами, окрім того ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального права.

За таких обставин, підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, судова колегія,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду 20 березня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: