Рішення

від 01.06.2009 по справі 7/56-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

7/56-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця,  Хмельницьке шосе, 7  тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

І м е н е м     У к р а ї н и

РІШЕННЯ

01 червня 2009 р.                                                                                                       Справа 7/56-09

за позовом: Управління Державної служби охорони УМВС України у Вінницькій області, м. Вінниця.   

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Галактика Відпочинку", м. Вінниця.  

про стягнення 4702,30 грн.

Головуючий суддя     Банасько О.О.     

Cекретар судового засідання Деркач В.В.

Представники

          позивача :    Щур В.Г. - довіреність № 16/1-1753/Кз від 06.03.2009 року.

          відповідача : не з'явився

ВСТАНОВИВ :

Подано позов про стягнення з ТОВ "Галактика" на користь УДСО при МВС України у Вінницькій області 4702,30 грн. у тому рахунку 4000,00 грн. боргу, 296,21 грн. інфляційних втрат, 324,87 грн. пені та 81,21 грн. 3% річних в зв'язку з неналежним виконанням останнім умов Договору про охорону об'єкта нарядом (постом) ОР СПМО "Титан" УДСО при УМВС України у Вінницькій області від 06.05.2008 року № 7379 в частині повноти та своєчасності оплати за отримані послуги.

Ухвалою суду від 18.03.2009 року порушено провадження у справі № 7/56-09 та призначено засідання на 14.04.2009 року.

13.04.2009 року до суду надійшло клопотання відповідача з проханням відкласти розгляд справи на іншу дату в зв'язку хворобою повноважного представника та неможливістю направлення в судове засідання будь-яких інших представників.

Того ж дня, 13.04.2009 року, до суду надійшла заява позивача про перенесення розгляду справи на іншу дату в зв'язку з участю представника в судовому засіданні, яке відбувається 14.04.2009 року в Ленінському районному суді м.Вінниці.

В зв'язку з неявкою в судове засідання представників сторін та ненаданням останніми витребуваних доказів розгляд справи було відкладено на 12.05.2009 року.

08.05.2009 року до суду надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи мотивоване тими ж обставинами, що і попереднє клопотання, яке подавалось 13.04.2009 року. При цьому судом встановлено, що відповідачем не виконано вимоги ухвали суду щодо надання документів, в тому рахунку доказів, що підтверджують перебування на лікарняному його представника. Не виконано вимоги ухвали суду щодо надання доказів також і представником позивача в зв'язку з чим розгляд справи було відкладено на 01.06.2009 року.

З огляду на ненадання відповідачем доказів перебування на лікарняному його представника  суд викликав в судове засідання призначене на 01.06.2009 року директора ТОВ "Галактика відпочинку".

Однак як директор відповідача, так і його представник в судове засідання не з'явились втретє та не надали документів, які витребовувались ухвалами суду від 18.03.2009 року, від 14.04.2009 року та від 12.05.2009 року

Слід зауважити, що процесуальні документи відповідачу надсилались  рекомендованою кореспонденцією за адресою вказаною в позовній заяві.

Крім того суд звертає увагу на п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році", п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 року № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Як наголошується в п.19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 року № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

На першому примірнику ухвали  від 18.03.2009 року про порушення провадження у справі та ухвал про відкладення розгляду справи від 14.04.2009 року та від 12.05.2009 року, які наявні в справі, є штамп суду з відміткою про відправку документа. Дана відмітка оформлена відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України наведених вище, а тому суд дійшов висновку, що вона є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.   

Дійшовши такого висновку суд враховує те, що відповідач був поінформований про наявність в провадженні господарського суду Вінницької області даної справи, що вбачається із подання останнім до суду клопотань про відкладення розгляду справи.

За викладених вище обставин справу розглянуто за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

За письмовим клопотанням представника позивача справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

06.05.2008 року між ДСО при УМВС України у Вінницькій області та ТОВ "Галактика відпочинку" укладено договір № 7379 про охорону об'єкта нарядом (постом) ОР СПМО "Титан" УДСО при УМВС України у Вінницькій області (а.с.9-14, т.1).

Згідно п. 1.1. даного договору Охорона (позивач) зобов'язується забезпечити недоторканість майна та дотримання громадського порядку на об'єктах Замовника (відповідач), а Замовник зобов'язується виконувати передбачені Договором правила майнової безпеки і щомісячно сплачувати Охороні встановлену Договором плату.

Згідно п.3.1 Договору сума оплати за годину охорони визначається на підставі узгодження сторонами протоколу договірної ціни.

В п. 3.2. договору сторони передбачили, що оплата за надані послуги охорони здійснюється щомісячно до 10 числа поточного місяця в розмірі 100% у порядку передоплати замовником відповідної суми, вказаної у Розрахунку вартості наданих послуг.

В п.п.4.2, 4.7 Договору сторони встановили, що здавання об'єкта під охорону і приймання з-під охорони здійснюється уповноваженими від Замовника, про що робиться запис в "Журналі приймання-здавання об'єкта", а приймання-здавання об'єкта скріплюється підписами відповідальної особи Замовника та уповноваженого працівника Охорони у вказаному Журналі.

Відповідно до п.5.2.13 Замовник зобов'язувався своєчасно вносити плату за послуги охорони.

06.05.2008 року сторонами також було підписано додаток № 1 до Договору № 7379 "Протокол узгодження договірної ціни", згідно п.1.1 якого договірна ціна за здійснення заходів по охороні об'єктів становить 22,00 грн. за одну годину за кожного співробітника СПМО "Титан", які виділяються для виконання договірних умов (а.с.15, т.1).

Відповідно до Дислокації та Розрахунку вартості наданих послуг, підписаних та скріплених печатками двох сторін, надання послуг по охороні передбачалось здійснювати щодобово одним постом 8 год. 00 хв. - з 16 год. 00 хв. до 24 год. 00  хв. (а.с.18, т.1).

Слід зауважити, що саме такий режим надання послуг по охороні було запропоновано відповідачем у його заявці від 06.05.2008 року, яка наявна в матеріалах справи (а.с.17, т.1).

07.05.2008 року позивачем з 16 год. 00 хв. було виставлено пост охорони на ТОВ "Галактика відпочинку" на об'єкті, що розташований за адресою: м.Вінниця, вул.Хлібна, 1, що підтверджується обопільно підписаним актом виставлення (зняття) поста цивільної охорони ТОВ "Галактика відпочинку" (а.с.20, т.1).

Відповідно до п.10.1 Договору термін його дії сторони погодили до 07.06.2008 року. При цьому у пункті 10.2 Договору встановлено, що якщо за 2 місяці до закінчення терміну дії Договору жодна із сторін не вимагатиме його припинення, то термін дії даного Договору продовжується на тих же умовах і на такий же термін без обмеження кількості разів продовження дії Договору.

Разом з тим, судом встановлено, що позивач продовжував надавати   послуги після 07.06.2008 року включно до 01.07.2008 року. При цьому відповідач не заперечував проти надання таких послуг після 07.06.2008 року, що вбачається із його листа від 26.06.2008 року № 25/06-01 в якому останній повідомляв позивача про тимчасове припинення з 01.07.2008 року дії Договору від 06.05.2008 року № 7379 (а.с.21, т.1). Вказаний лист розцінюється судом як фактична згода відповідача на продовження дії Договору від 06.05.2008 року         № 7379 до 01.07.2008 року та прийняття ним послуг за період з 07.06.2008 року по 01.07.2008 року.

Також слід вказати, що надання послуг до 01.07.2008 року підтверджується наказом позивача від 07.07.2008 року № 1115 про тимчасове закінчення дії Договору від 06.05.2008 року з 01.07.2008 року та журналом приймання-здавання об'єкта, оригінал якого оглянуто в судовому засідання 01.06.2009 року.

Таким чином, з врахуванням договірної вартості години за кожного співробітника за здійснення заходів по охороні об'єктів та кількості днів в яких надавались послуги по охороні –з 07.05.2008 року по 01.07.2008 року (55 днів) –загальна вартість послуг наданих позивачем відповідачу становить 9680,00 грн. (55*8*22).

Крім того судом встановлено, що за надані в період з 07.05.2008 року по 01.07.2008 року послуги відповідач провів розрахунок на суму 5680,00 грн., що підтверджується наданими позивачем суду оборотно-сальдовою відомістю, виписками банківських установ від 28.05.2008 року та від 03.07.2008 року.

В зв'язку з тим, що відповідач не сплачував заборгованість за надані послуги в розмірі 4000,00 грн. позивач 12.08.2008 року звернувся до останнього з претензією № 16/1-1-3038/К3 щодо погашення вказаної вище суми боргу (а.с.16, т.1). На підтвердження надіслання цієї претензії суду надано реєстр поштових відправлень від 12.08.2008 року № 53 та фіскальний чек № 6273 від 12.08.2008 року (а.с.41,42, т.1).

Як стверджує позивач в позовній заяві відповідач відповіді на претензію не надав, заборгованість в розмірі 4000,00 грн. не погасив, що спонукало його звернутись з позовом до суду.

Зважаючи на встановлені обставини, суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Дії позивача по наданню охоронних послуг відповідачу та дії  відповідача по прийняттю вказаних послуг, за визначеною та погодженою сторонами ціною свідчать  про те, що у боржника (відповідача)  виникло зобов'язання  по оплаті  за отримані послуги.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Ч.1 ст.903 ЦК України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).  

Як вказувалось раніше, в п.3.2 Договору сторони передбачили, що оплата за надані охоронні послуги здійснюється у вигляді 100 % передплати щомісячно до 10 числа поточного місяця.

Також слід зазначити, що відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо  строк  (термін)  виконання  боржником  обов'язку  не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Як встановлено судом, позивач 12.08.2008 року надсилав відповідачу претензію про сплату заборгованості № 16/1-1-3038/К3.

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Ч.1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 324,87 грн. пені, 296,21 грн. інфляційних втрат та 81,21 грн. 3% річних в результаті чого суд дійшов наступних висновків.

Частиною 2 ст.193 ГК України встановлено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Частиною 2 ст. 217 ГК України передбачено такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними  санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Стаття 549 ЦК України вказує, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У п.3 ч.1 ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У п. 7.7.1 Договору сторони узгодили, що випадку несвоєчасної оплати за охорону об'єкта замовнику нараховується пеня в розмірі облікової ставки НБУ від суми простроченої плати за кожен день прострочення платежу.

Слід зауважити, що статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання і що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення пені, 3 % річних, інфляційних втрат є правомірними, оскільки відповідають умовам Договору та чинному законодавству.

При цьому судом здійснено перевірку розрахунку пені, 3% річних та інфляційних втрат за результатами чого встановлено наступне.

Так, позивачем заявлено до стягнення 324,87 грн. пені за період з 11.06.2008 року по 26.01.2009 року –230 днів із врахуванням того, що заборгованість відповідача складала 4296,21 грн..

Суд вважає вказаний розрахунок неправильним із врахуванням наступного.

Згідно ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином правильним буде період нарахування пені з 11.06.2008 року по 11.12.2008 року (6 місяців).

Крім того, суд зазначає, що позивач в розрахунку пені зазначив суму боргу в розмірі 4296,21 грн. (з врахуванням індексу інфляції), який фактично з'явився після 03.07.2008 року, тобто після перерахування 03.07.2008 року відповідачем 1280,00 грн.. При цьому суд зауважує, що нарахування пені на суму боргу, яка визначена із врахуванням індексу інфляції є неправильним, оскільки пеня може нараховуватись лише на суму невиконаного грошового зобов'язання, а інфляційні втрати є самостійним видом відповідальності боржника за неналежне виконання грошового зобов'язання (ст.625 ЦК України).

Суд здійснює перерахунок виходячи із суми заборгованості, вказаної позивачем в його розрахунку, оскільки визначення висхідних даних є прерогативою та правом позивача і саме в заявлених межах суд може здійснювати перевірку правильності такого розрахунку.

Провівши перерахунок пені за період з 11.06.2008 року по 11.12.2008 року виходячи із розміру заборгованості 4000,00 грн. судом отримано 241,31 грн. (12/366*184*4000,00/100).

З врахуванням викладеного вище, в стягненні 83,56 грн. пені суд відмовляє.

Перевіривши розрахунок 3 % річних  заявлених за період з 11.06.2008 року по 26.01.2009 року в розмірі 81,22 грн. судом виявлено у ньому помилки, які полягають  у тому, що знову ж таки позивач взяв для обрахунку 3 % річних борг відповідача з врахуванням індексу інфляції –4296,21 грн. з чим суд не погоджується з мотивів викладених вище. Крім того, позивач проводив розрахунок 3 % річних за період з 11.06.2008 року по 26.01.2009 року без врахування того, що в 2008 році кількість днів в році становила 366.

Проведений судом перерахунок привів до отримання 75,42 грн. 3 % річних (3/366*204*4000,00/100+3/365*26*4000,00/100).

Таким чином в стягненні 5,80 грн. 3 % річних слід відмовити.

В наданому позивачем розрахунку інфляційних втрат судом також виявлено помилки.

Так, позивач заявив до стягнення інфляційні втрати за період з червня 2008 року по січень 2009 року. При цьому позивач сумуючи інфляційні втрати за вказаний період не врахував, що в липні-серпні 2008 року була дефляція, а тому від загальної суми інфляційних втрат необхідно було відняти суму боргу з врахуванням дефляцій них показників. Натомість позивач у розрахунку за липень-серпень 2008 року вірно зазначаючи суму з врахуванням індексу інфляції не вносив до графи "Сума інфляційних за період" від'ємного значення. Крім того, позивач брав для обрахунку наступного місяця суму боргу із врахування індексу інфляції за попередній місяць, що призвело до необґрунтованого завищення інфляційних втрат.

Провівши перерахунок інфляційних втрат шляхом визначення середнього значення індексу інфляції за вказаний позивачем період судом отримано 272,00 грн., в той час як позивачем заявлено до стягнення 296,21 грн..

З урахуванням викладеного в стягненні 24,21 грн. інфляційних втрат слід відмовити.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

З врахуванням встановлених обставин та наявних у справі первинних бухгалтерських документів суд вважає суму боргу відповідача перед позивачем в розмірі 4000,00 грн.  доведеною.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвал суду від 18.03.2009 року, від 14.04.2009 року та від 12.05.2009 року відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення основного боргу, пені, 3 % річних, та інфляційних втрат, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з врахуванням вищевикладених мотивів щодо відмови  в стягненні 83,56 грн. пені, 5,80 грн. 3% річних та 24,21 грн. інфляційних втрат.

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу  підлягають віднесенню на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ст. 49 ГПК України.

При розподілі державного мита суд враховує припис, який міститься в абз.2 п.4.2 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 року № 02-5/78  "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" згідно якого якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається.

За письмовим клопотанням позивача 01.06.2009 року у справі оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.11, ч.ч.1, 2 ст.509, ст.ст. 525, 526, 527, ч.ч.1, 2 ст. 530, ст.610, ст. 625, ч.1 ст.901, ч.1 ст.903 ЦК України, ст. 173, 174, 193 ГК України, ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, ч.ч.1, 5 ст. 49, ст.ст. 75, 82, 84, 85, 115, 116  ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Галактика відпочинку", вул. Некрасова, 25, м. Вінниця  - (інформація про реквізити - ідентифікаційний код - 35111070, р/р - 2600148013220 в ВФ ВАТ КБ "Хрещатик", МФО - 302786) на користь Управління Державної служби охорони при УМВС України у Вінницькій області, пров. Залізничний, 6, м. Вінниця - (інформація про реквізити - р/р - 26001000116907 в філії ВАТ "Укрексімбанк", м. Вінниця, МФО-302429, ідентифікаційний код - 08596825) - 4000 грн. 00 коп. боргу, 241 грн. 31 коп. пені, 75 грн. 42 коп. 3 % річних, 296 грн. 21 коп. інфляційних втрат, 99 грн. 53 коп. - відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою державного мита та 115 грн. 15 коп. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

4. В стягненні  83,56 грн. пені, 5,80 грн. 3% річних та 24,21 грн. інфляційних втрат відмовити.

5. Копію рішення надіслати сторонам рекомендованим листом.

Суддя                                             Банасько О.О.

          Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України  09 червня 2009 р.

віддрук. 3 прим.:

1 - до справи.

2 - позивачу - УДСО при УМВС України у Вінницькій області, пров. Залізничний, 6, м. Вінниця, 21034.

3 - відповідачу - ТОВ "Галактика Відпочинку", вул. Некрасова, 25, м. Вінниця.