Рішення

від 12.05.2009 по справі 57/51-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

57/51-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" травня 2009 р.                                                            Справа № 57/51-09

вх. № 1987/4-57

Суддя господарського суду  

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача -  позивача - Скрипка Л.В., довіреність № 07-04/20-3 від 26.12.2008 року  відповідача - не з*явився         

розглянувши справу за позовом

Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк"  в особі Харківської обласної філії АКБ СР "Укрсоцбанк" м. Харків     

до  Приватного підприємства "Хармаркет", м. Харків  

про стягнення 100547,39 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Позивач  –Акціонерний - комерційний банк соціального розвитку "Укрсоцбанк"  в особі Харківської обласної філії АКБ СР "Укрсоцбанк" звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про розірвання  договору кредиту про  надання відновлювальної кредитної лінії № 805/9/18-012 від 31 січня 2003 року, стягнення з відповідача –Приватного підприємства “Хармаркет”100547,39 грн., держмита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором кредиту про  надання відновлювальної кредитної лінії № 805/9/18-012 від 31 січня 2003 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від  18 березня 2009 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 30 березня 2009 року об 11:20 год.

У судовому засіданні 30 березня 2009 року оголошено перерву до 14 квітня 2009 року о 11:00 год.

Ухвалою  господарського суду Харківської області від 14 квітня 2009 року  розгляд справи було відкладено  в зв'язку з неявкою відповідача у судове засідання та   невиконання сторонами вимог попередніх ухвал щодо подання витребуваних судом документів.

30 березня 2009 року позивач через канцелярію господарського суду Харківської області в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України надані пояснення та уточнення позовних вимог (вх. № 2853), в яких позивач просить стягнути з відповідача 100542,38 грн. заборгованості за договором  кредиту про  надання відновлювальної кредитної лінії № 805/9/18-012 від 31 січня 2003 року та додаткових угод до нього, а також віднести на відповідача свої витрати по оплаті держмита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Вказані уточнення прийняті судом та розгляд справи продовжено з їх урахуванням .

08 травня 2009 року позивачем через канцелярію господарського суду Харківської області позивачем надані  в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України заява (вх. № 4638), в якої позивач просить вважати  помилковою вимогу про дострокове розірвання договору кредиту про надання відновлювальної кредитної лінії № 805/9/18-012 від 31 січня 2003 року.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

З огляду на зазначене, суд приймає заяву про відмову від позову в частині в частині дострокового розірвання договору кредиту про надання відновлювальної кредитної лінії № 805/9/18-012 від 31 січня 2003 року, провадження у  справі в цієї частині підлягає припиненню на підставі ст. ст.78, 80 Господарського процесуального кодексу України.

У призначеному 13 квітня 2009 року судовому засіданні представник позивача позов підтримував та наполягав на його задоволенні.

          Відповідач в судове засідання не з'явилися, хоча належним чином був повідомлений про місце і час розгляду справи, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 5205186, відзив на позов та інші витребувані судом документи не надав, заборгованість не спростував.

Відповідач правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України не скористався, процесуальне право на участь у судовому засіданні не реалізував.

Присутній в судовому засіданні 22.04.2009 року представник позивача вважає за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні без участі представника відповідача.

Суд дійшов висновку про можливість розгляду справи без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами, відповідно до приписів ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноваженого представника позивача судом встановлено наступне.

Як встановлено господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 31 січня  2003 року  між позивачем та відповідачем був укладений  договір відновлювальної кредитної лінії № 805/9/18-012 (далі - договір), відповідно до умов якого банк (позивач по справі) відкрив позичальнику (відповідач по справі) кредитну лінію з максимальним лімітом заборгованості 100000,00 грн., зі строком погашення до 31 липня 2003 року зі сплатою 25 відсотків річних, а позичальник зобов'язується повернути отримані грошові кошти у встановлені строки та сплатити відсотки за користування ними.

Пунктом 2.5 договору сторони передбачили, що нарахування відсотків за користування кредитом здійснюється в валюті кредиту щомісячно в передостанній робочий день поточного місяця за період з передостаннього робочого дня  попереднього місяця по день, що передує двом останнім дням поточного місяця, а також в день дострокового повернення заборгованості за кредитом у подвійній сумі.

Відповідно до п. п. 2.6, 2.7 договору, сплата  процентів за користування кредитом здійснюється у валюті  Кредиту щомісячно в попередній до 5 числа місяця, наступного за місяцем, в якому нараховуються проценти, нарахування та сплата процентів за користування кредитом здійснюється за фактичну кількість днів кредитування.

Згідно з пунктом 2.3 договору моментом (днем) повернення Траншу вважається день зарахування на позичковий рахунок Кредитора суми Траншу Кредиту.

Відповідно до п.7.3 договору сторони визначили строк дії договору –з дати його укладання та до остаточного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань.

Позивачем було надано клопотання про поновлення терміну позовної давності відповідно до ст. 53 Господарського процесуального кодексу України, в якому він просить поновити строк позовної давності стосовно стягнення заборгованості за відсотками, нарахованими з 01 лютого 2006 року по 25 грудня 2008 року.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було сплачено суму кредиту 25.12.2008 року.

Відповідно до статті 267 Цивільного кодексу України загальний строк позовної давності встановлений три роки, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Оскільки строк позовної давності з 25.12.2008 року ще не сплив та відповідач не заявив про сплив строку позовної давності, то суд вважає за необхідне відмовити у задоволені клопотання позивача про поновлення терміну позовної давності.

Додатковою угодою № 1 від 28 березня 2003 року до договору про надання відновлювальної кредитної лінії № 805/9/18-012, переведено з 01.04.2003 року грошові потоки до Харківської обласної філії позивача в розмірі 60 % від загальної суми надходжень на рахунки, при невиконанні цієї умови, встановлюється підвищена відсоткова ставка в розмірі 30% річних за кожен місяць, в якому виявлені порушення.

Додатковою угодою № 2 від 31 липня 2003 року до договору про надання відновлювальної кредитної лінії № 805/9/18-012 кінцевий термін погашення встановлено 24.08.03 року.

Додатковою угодою № 3 від 09 жовтня 2003 року до договору про надання відновлювальної кредитної лінії № 805/9/18-012 пункт 1.3 статті 1 доповнено підпунктом 1.3.2 договір застави майна № 805/13/20-925 від 09.10.2003 року.

Рішенням господарського суду Харківської області від 26 червня 2006 року по справі № 11/137-06, яке набрало чинності,  позов Акціонерно-комерційного банку Соціального розвитку "Укрсоцбанк" в особі Харківської обласної філії задоволено  частково, стягнуто солідарно з Приватного підприємства "Хармаркет"  та Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідротехсервіс" на користь позивача по договору про надання відновлювальної кредитної лінії № 805/9/18-012 від 31.01.2003 року та договору поруки № 805/13/26/4-1599 від 04.10.2004 року до нього станом на 30.11.2005 року 99551,07 грн. основної заборгованості, 41709,77 грн. заборгованості за відсотками, 250,00 грн. заборгованості по комісіям, 2009,30 грн. пені за прострочення сплати відсотків, 33,79 грн. пені по комісіям, 5000,00 грн. штрафу та судові витрати, в решті позову відмовлено.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 26 січня 2009 року по справі № Б-50/157-08 про визнання банкрутом ПП “Хармаркет”(відповідача)  припинено провадження у справі, скасовано мораторій, введений ухвалою суду від 10.10.2008 року.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач повністю виконав взяті на себе зобов'язання за договором кредиту, надавши відповідачеві кредит у сумі 100000,00 грн.

Проте відповідач взяті на себе зобов'язання щодо повного та своєчасного повернення суми кредитних коштів та сплати нарахованих по кредиту відсотків виконав частково, повернувши суму кредиту тільки 25.12.2008 року, проте за період з 01 лютого 2006 року по 25 грудня 2008 року не сплачував відсотки за користування кредитом.

          Як вказує позивач у позовній заяві, відповідач порушив умови договору  щодо повного та своєчасного повернення суми кредиту та сплати відсотків за користування ним, в зв'язку з чим у відповідача станом на 16 лютого 2009 року виникла заборгованість за договором кредиту у сумі  100547,39 грн., з яких 78032,29 грн. заборгованість по відсоткам, 9510,60 грн. пеня по простроченому кредиту, 13004,50 грн. пеня по простроченим відсоткам, що стало підставою для звернення позивача до господарського суду Харківської області з відповідним позовом.

На момент прийняття рішення по справі в матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення відповідачами заборгованості в добровільному порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 п. 4 ст. 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених  цим кодексом.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).

          Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов'язку в натурі (присудження до виконання обов'язку в натурі).

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.          

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

          У відповідності до ст. 345 Господарського кодексу України кредитні операції полягають у розміщенні банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі законом про банки і банківську діяльність. Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

          Згідно ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти..

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до приписів статті 1054 Цивільного кодексу України з урахуванням частини 1 статті 1048 вказаного Кодексу проценти нараховуються за користування кредитними коштами.

Пунктом 1 ч.1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Додатковою угодою № 2 від 31 липня 2003 року до договору про надання відновлювальної кредитної лінії № 805/9/18-012 кінцевий термін погашення встановлено 24.08.03 року.

Відповідно до п. 1.1.1 договору кредиту за користування кредитом у період з дати підписання договору і до дати погашення кредиту позичальник сплачує кредиторові відсотки за користування кредитними коштами у розмірі 25% річних.

Додатковою угодою № 2 від 31 липня 2003 року до договору про надання відновлювальної кредитної лінії № 805/9/18-012 змінено розмір відсотків за користування кредитом на 27 % річних.

У відповідності до статей 251, 252 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення, строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями, годинами. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення, він визначається календарною датою або вказівкою на подію яка має неминуче настати. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Тобто сторонами у правочині був визначений термін –момент повернення траншу кредиту - день зарахування на позичковий рахунок Кредитора (позивача) суми траншу кредиту  та строк повернення кредиту –24.08.03 року.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач в порушення домовленості сторін кредит в установлений сторонами в договорі термін –24.08.2003 року не повернув, повернувши суму кредиту тільки 25.12.2008 року, відсотки за користування ним за період з 01 лютого 2006 року по 25 грудня 2008 року  не сплатив, та не надав суду жодних з доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

          Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання по договору про надання відновлювальної кредитної лінії № 805/9/18-012 від 31.01.2003 року та додаткових угод до нього по сплаті відсотків за користування кредитом за  період з 01 лютого 2006 року по 25 грудня 2008 року у сумі 78032,29  грн.

Відповідно до  4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських  судах  здійснюється  на засадах змагальності.    Сторони та  інші  особи,  які   беруть   участь   у   справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно  до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України,  сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право, в тому числі,  подавати докази.

          Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі  його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі  яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність  чи  відсутність  обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

          Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, інших  актів цивільного  законодавства,  а  за  відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших  вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та  те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би підтверджував сплату заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом за період з 01 лютого 2006 року по 25 грудня 2008 року по договору про надання відновлювальної кредитної лінії № 805/9/18-012 від 31.01.2003 року та додаткових угод до нього в частині сплати відсотків за користування кредитом за період з 01 лютого 2006 року по 25 грудня 2008 року  у сумі 78032,29 грн., документів, що спростовували викладене у позові,  суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення боргу у сумі 78032,29 грн. правомірна та обґрунтована, як така, що не спростована відповідачем та підтверджена належними доказами, тому підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк  (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема  сплата неустойки.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Ст.549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.

Згідно з п. 4.21 договору кредиту у разі порушення Позичальником (відповідачем) строків сплати процентів та комісій, визначених договором та тарифами, а також строків повернення кредиту, визначених п.п. 1.1.1,2.4,2.14.3,3.2.5,4.4,5.4 договору, позичальник (відповідач) сплачує кредитору пеню в розмірі 1(один) процент в національній валюті України від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період невиконання зобов'язань за договором.

Згідно п. 6.1 договору кредиту у випадку порушення позичальником зобов'язань за договором, у тому числі термінів погашення заборгованості за кредитом, оплати відсотків за користування кредитом, кредитор має право нарахувати, а позичальник зобов'язаний оплатити кредитору пеню у розмірі 0,1% від суми непогашеного в строк платежу за кожний день прострочення.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

У відповідності до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Статтею 267 Цивільного кодексу, зазначається, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Як вбачається з матеріалів справи, Ухвалою господарського суду Харківської області від 10.10.2008 року по справі № Б-50/157-08 про визнання банкрутом ПП “Хармаркет”(відповідача) був введений          мораторій, який було скасовано Ухвалою господарського суду Харківської області від 26 січня 2009 року.

Відповідно до статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів). Отже  в силу цих нормативних положень відповідач –ПП “Хармаркет”протягом дії мораторію в період з 10.10.2008 року по 26 січня 2009 року звільнений від слати пені.

За прострочення кредиту та відсотків за користування ним, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 22515,10 грн., з яких: 9510,60 грн. пеня за порушення строків повернення кредиту за період з 31.07.2008 року по 31.12.2008 року, 13004,50 грн. пеня за порушення строків сплати відсотків за період з 31.07.2008 року по 16.02.2009 року.

Досліджуючи матеріали справи, розрахунки сторін, суд дійшов висновку, що сума нарахованої пені підлягає частковому задоволенню, а саме у розмірі 4428,07 грн., з яких 4428,07 грн. пеня за прострочення відсотків.

Наданий позивачем розрахунок пені за порушення строків повернення кредиту за період з 31.07.2008 року по 31.12.2008 року зроблений без урахування вимог статті 232 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, рішенням господарського суду Харківської області від 26 червня 2006 року по справі № 11/137-06, яке набрало чинності,  було встановлено, що за додатковою угодою № 2 від 31.07.2003 року кінцевий термін погашення кредиту встановлено 27.08.2003 року, строк позовної давності щодо стягнення пені за порушення строків повернення кредиту сплив 27.08.2004 року, оскільки відповідачем була зроблена заява про застосування позовної давності до вимог стягнення штрафних санкцій, суд з урахуванням ст. 232 Господарського процесуального кодексу Україна , частини 2 пункту 1 статті 258 Цивільного кодексу України та частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України відмовив у стягненні 18421,03 грн. пені за порушення строків повернення кредиту.

Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, факти,   встановлені  рішенням  господарського  суду  (іншого органу,  який  вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи,  не  доводяться  знову  при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Таким чином, в задоволенні  вимог в частині стягнення 9510,60 грн. пені за порушення строків повернення кредиту за період з 31.07.2008 року по 31.12.2008 року суд відмовляє, як необґрунтовано заявлених  до стягнення.    

За порушення строків сплати відсотків за користування кредитом за період з 31.07.2008 року по 16.02.2009 року  позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України у сумі  13004,50 грн.

Розглянувши позовні вимоги заявлені позивачем щодо стягнення 13004,50 грн. пені за порушення строків сплати відсотків за період з 31.07.2008 року по 16.02.2009 року, суд вважає їх такими, що підлягають задоволенню частково у сумі 4428,07 грн., розрахунок пені перевірено судом з урахуванням вимог діючого законодавства.

В решті частині задоволення позовних вимог в частині стягнення пені за порушення строків сплати відсотків за період дії мораторію з 10 жовтня 2008 року по 26 січня 2009 року суд відмовляє у задоволені, як необґрунтовано заявлених до стягнення.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Враховуючи викладене та керуючись статтями  6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 251,252, 526, 530, 543,  554, 1048, 1049, 1054 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 49, 75,  78, 80, 82-85  Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити позивачу в задоволені клопотання про поновлення терміну позовної давності.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Хармаркет" ( 61010, м. Харків, пров. Струницький, буд. 4, кв. 4, р/р 26000301731007 в філії Комінтернівського відділення Промінвестбанка, МФО 351362, код 22637100 ) на користь Акціонерно-комерційного банку Соціального розвитку "Укрсоцбанк" в особі Харківської обласної філії ( 61057, м. Харків, вул. Гоголя, 10, р/р 36198805990002, МФО 351016, код 09351014 ) –78032,29  грн. заборгованості за відсотками, 4428,07 грн. пені за прострочення сплати відсотків, 824,60 грн. державного мита,  96,77 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В частині розірвання договору кредиту про надання відновлювальної кредитної лінії № 805/9/18-012 від 31 січня 2003 року стягнення 5300,00 грн. боргу провадження у справі припинити на підставі ст. 78, п.4 ст. 80 ГПК, України.

В решті позову відмовити.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя