Рішення

від 29.05.2009 по справі 12/152

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

12/152

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  12/152

29.05.09

За позовом          Закритого акціонерного товариства «Телерадіокомпанія «Інтервідео-Київ»    

До          Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія ТЕРРА-ТВ»    

Про          стягнення 67 110,18 грн.

    Суддя  Прокопенко Л.В.

Представники:

Від позивача                    Міхно І.М.–предст. (дов. б/н від 17.03.2009 р.)

Від відповідача          не з'явився

Обставини справи:

Позивач звернувся до суду з позовом до ТОВ «Телерадіокомпанія «Терра-ТВ»про стягнення заборгованості у розмірі 67 110,18 грн. (37 844,88 грн. -  основного боргу, 12 715,88 грн. –пені, 14 735,98 грн. - втрат від інфляції, 1 813,44 грн. - 3% річних), що виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем умов Договору №14/06-07 купівлі-продажу обладнання від 14.06.2007 р.

Ухвалою суду від 25.03.2009 р. за зазначеною вище позовною заявою порушено провадження у справі № 12/152 та призначено розгляд справи на 22.04.2009 р.

Представник відповідача в судове засідання 22.04.09 р. не з'явився, вимоги ухвали суду від 25.03.2009р. про надання документів відповідачем не виконано.  

Ухвалою суду від 22.04.09 р. відкладено розгляд справи на 29.05.2009 р., зобов'язано відповідача виконати вимоги ухвали Господарського суду м. Києва від 25.03.2009 р. про порушення провадження у справі № 12/152.

Відповідач письмовий відзив на позов не надав, вимог суду викладених в ухвалах від 25.03.09 р. та від 22.04.09 р. не виконав.

Представник відповідача в судове засідання 29.05.09 р. не з'явився.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні Господарського суду міста Києва, про час і місце його проведення.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 29.05.09 р. оголошено повний текст рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

14.06.07 р. між сторонами було укладеного договір № 14/06-07 купівлі-продажу обладнання (далі Договір).

Згідно п. 1.1. Договору Продавець зобов'язався передати у власність Покупцю обладнання, перелік, кількість і вартість якого погоджується сторонами в Додатку №1 до Договору, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити визначене обладнання.

Згідно п. 2.1. Договору сторонами була погоджена загальна ціна обладнання, що становить 37 844,88 грн. в тому числі ПДВ (20%) - 6 307,48 грн.

Відповідно до п. п. 3.1., 3.2. Договору оплата мала проводиться в два етапи:

- перший етап - до 30-го червня 2007 року;

- другий етап - до 31 -го липня 2007 року.

Суми оплат по етапам мали визначатися довільно. Вся сума по Договору повинна була сплачена Продавцю до 31 липня 2007 року.

Відповідно до п. 4.1. Договору обладнання повинно бути передано Покупцю в повному комплекті не пізніше 10 (десяти) календарних днів з моменту підписання Договору.

Позивач повністю виконав, взяті на себе згідно Договору зобов'язання та відповідно до Видаткової накладної № ЛНА-000001 від 15.06.07 р. передав уповноваженому представнику Відповідача обладнання.

Відповідач в передбачені Договором строки не оплатив Позивачу вартість обладнання, чим порушив, взяті на себе згідно Договору зобов'язання.

Згідно листа № 78 від 17.06.08 р. Відповідач повністю визнав свою заборгованість перед Позивачем, однак, у зв'язку з фінансовою кризою на підприємстві просив відстрочити оплату за поставлене обладнання до 31.12.2008 р.

30.09.08 р. та 02.02.09 р. Позивач направляв на адресу Відповідача претензії з вимогою до Відповідача виконати свої зобов'язання за Договором та сплатити заборгованість.

18.02.09 р. на адресу Позивача надійшов лист від Відповідача з вибаченням за недотримання договірних зобов'язань.

Станом на день розгляду спору заборгованість відповідачем не погашена та становить 37 844,88 грн.

Крім суми основного боргу позивач ставить вимоги про стягнення пені, що згідно розрахунку становить 12 715,88 грн., 3% річних, що згідно розрахунку становить 1 813,44 грн. та збитків від інфляції, що згідно розрахунку становить 14 735,98 грн.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представника позивача, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково з огляду на таке.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного Кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор –прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

У відповідності ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 Цивільного кодексу України).

Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов'язань судом встановлено.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 37 844,88 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

П. 5.4. Договору за згодою сторін було встановлено пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБ України від неоплаченої суми за кожний день прострочення.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею визнається неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Стаття 611 чинного Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно розрахунку позивача сума пені складає 12 715,88 грн. (розрахунок в матеріалах справи). Контррозрахунку суми пені відповідачем суду не надано. Даний розрахунок зроблений позивачем за період з 31.07.07 р. по 05.03.09 р.

Проте, згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За таких обставин, сума пені, що підлягає до стягнення, становить 3 160,3 грн.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню частково, а саме у розмірі 3 160,3 грн.

У відповідності до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача сума 3% річних складає 1 813,44 грн., збитків від інфляції –14 735,98 грн. (розрахунок в матеріалах справи). Контррозрахунку суми 3% річних та збитків від інфляції відповідачем суду не надано. Розрахунки 3% річних та збитків від інфляції відповідають матеріалам справи та чинному законодавству.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у розмірі 1 813,44 грн. та збитків від інфляції у розмірі 14 735,98 грн. підлягають задоволенню.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати: державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія ТЕРРА-ТВ»(ЄДРПОУ 24745456, 02156, м. Київ, вул. Мілютенка, 46, п/р 26007013359231 в Подільському відділенні КМФ АКБ «Укрсоцбанк», МФО 322012, а у випадку відсутності коштів –з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Закритого акціонерного товариства «Телерадіокомпанія «Інтервідео-Київ»(ЄДРПОУ 22971230, 02218, м. Київ, вул. Райдужна, 25, п/р 2600201183 в АБ «Кліринговий Дім»м. Київ, МФО 300647) 37 844 (тридцять сім тисяч вісімсот сорок чотири) грн. 88 коп. -  основного боргу, 3 160 (три тисячі сто шістдесят) грн. 30 коп. –пені, 14 735 (чотирнадцять тисяч сімсот тридцять п'ять) грн. 98 коп. - втрат від інфляції, 1 813 (одна тисяча вісімсот тринадцять) грн. 44 коп. - 3% річних, 575 (п'ятсот сімдесят п'ять) грн. 55 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4.          Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня прийняття.

Суддя                                                                                                                        Л.В.Прокопенко