Рішення

від 01.04.2014 по справі 910/1480/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/1480/14 01.04.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Голованівське

хлібоприймальне підприємство»

До Аграрного фонду

Про стягнення 34 604,76 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

від позивача Сидоров П.В. - по дов. № 6 від 14.01.2014

від відповідача Козій І.П. - по дов. № 321 від 05.08.2013

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Голованівське хлібоприймальне підприємство» до Аграрного фонду про стягнення 34 604,74 грн., з яких 31 918,37 грн. основного боргу, 766,04 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 1 920,35 грн. - 3% річних за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору складського зберігання зерна № 140/11 від 19.04.2011.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.02.2014 порушено провадження у справі № 910/1480/14 та призначено справу до розгляду на 27.02.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/1480/14 від 27.02.2014, у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та невиконанням сторонами вимог ухвали про порушення провадження у справі від 04.02.2014, розгляд справи був відкладений на 11.03.2014.

Відповідач у поданому в судовому засіданні 11.03.2014 відзиві проти позову заперечує посилаючись на те, що акт виконаних робіт до договору складського зберігання зерна № 140/11 від 19.04.2011 не підписаний генеральним директором Аграрного фонду, так як він не мав права його підписувати у зв'язку з тим, що не був власником даного зерна станом на 30.12.2011, а отже у відповідача відсутні підстави для оплати послуг за зберігання пшениці 2 та 3 класів за період, у який це зерно йому не належало. Процедура переоформлення зерна від одного власника до іншого передбачена Інструкцією про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах, що затверджена наказом Міністерства аграрної політики України № 661 від 13.10.2008 (далі - Інструкція). Підрозділом 2 глави 5 Інструкції передбачено, що переоформлення зерна від одного власника іншому проводиться в їх присутності або в присутності уповноважених ними осіб згідно з заявою власника про переоформлення. У заяві вказуються культура, клас, обсяг переоформлення, реквізити нового власника. При переоформленні зерна ВТЛ зернового складу надає бухгалтерії аналізну картку з відміткою «переоформлення». Якість зерна визначається на дату переоформлення і відповідає якості, що склалася в партії на момент переоформлення та зареєстрована в журналі форми № ЗХС-49 «переоформлення». Відповідно до п. 2.4. підрозділу 2 глави 5 Інструкції до заяви додаються складські документи і доручення, видається наказ керівника зернового складу (форма №16), складається акт приймання-передавання зерна, який підписується в тристоронньому порядку (перший власник зерна, новий власник зерна і керівник зернового складу). В документах, доданих до позовної заяви відсутній трьохсторонній акт згідно вимог Інструкції, який б засвідчував факт переоформлення зерна пшениці. Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Акти передавання - приймання до контрактів є первинним документом, який містить відомості про господарську операцію, зокрема про купівлю Аграрним фондом у ТОВ «Хліб Інвестбуд» пшениці 2 та 3 класів урожаю 2011 року та підтверджує факт того, що власником даного зерна Аграрний фонд став лише 31.12.2011. Згідно з договором № 140/11 від 19.04.2011 вартість послуг сплачується з моменту передачі зерна на підставі актів наданих послуг та розрахунку обсягів коштів зберігання зерна. Договором не встановлено строку оплати наданих послуг зберігання. Позивач в порядку ст. 530 Цивільного кодексу України з вимогою оплатити послуги зберігання до відповідача не звертався. Враховуючи викладене, відповідач просить в позові відмовити повністю.

В судовому засіданні 11.03.2014 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 18.03.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/1480/14 від 18.03.2014, у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та невиконанням сторонами вимог ухвал суд, розгляд справи був відкладений на 01.04.2014.

В судовому засіданні 01.04.2014, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача і відповідача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

19.04.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Голованівське хлібоприймальне підприємство» (зерновий склад) та Аграрним фондом (поклажодавець) було укладено договір складського зберігання зерна № 140/11 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору відповідач зобов'язується передати на зберігання зерновому складу зерно пшениці, жита, кукурудзи, ячменю (об'єктів державного цінового регулювання), якість яких відповідає діючим ДСТУ (далі - зерно), за заліковою вагою в кількості, яка визначається по фактичній кількості зерна, що надійшло на карточку відповідача і засвідчується відповідними складськими документами, а позивач зобов'язується прийняти таке зерно для зберігання на визначених цим договором умовах і в установлений строк повернути його відповідачу або особі, зазначеній ним як одержувач у стані, передбаченому цим договором та законодавством.

Спір виник в зв'язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість наданих послуг зберігання зерна пшениці 2 та 3 класів, в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем, яка становить 31 918,37 грн. та за несвоєчасне виконання зобов'язань нараховано 766,04 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 1 920,35 грн. - 3% річних.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 936 Цивільного кодексу України встановлює, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно п. 3.1.1., п. 3.1.6. договору зерновий склад зобов'язаний прийняти від поклажодавця зерно фактичної якості, але не вище обмежувальних кондицій, забезпечити його належне зберігання у повному обсязі та здійснити відпуск поклажодавцеві всієї кількості зерна, що фактично зберігається на день відпуску. Зберігати зерно протягом строку, визначеного в договорі.

Відповідно до складської квитанції на зерно № 274 від 08.12.2011 серія АУ № 912068 зерновий склад (позивач) прийняв на зберігання від Аграрного фонду (відповідача) на підставі договору складського зберігання № 140/11 від 19.04.2011 зерно пшениці 2 класу вагою 911900 кг, яке переоформлено з ТОВ «Хліб Інвестбуд».

Відповідно до складської квитанції на зерно № 275 від 08.12.2011 серія АУ № 912068 зерновий склад (позивач) прийняв на зберігання від Аграрного фонду (відповідача) на підставі договору складського зберігання № 140/11 від 19.04.2011 зерно пшениці 3 класу вагою 1443980 кг, яке переоформлено з ТОВ «Хліб Інвестбуд».

Згідно з п. 24 ст. 1 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» складські документи на зерно це - товаророзпорядчі документи, що видаються зерновим складом власнику зерна як підтвердження прийняття зерна на зберігання та посвідчення наявності зерна і зобов'язання зернового складу повернути його володільцеві такого документа.

Згідно з п. 1 Порядку випуску бланків складських документів на зерно, їх передачі та продажу зерновим складам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 510 від 11.04.2003, підставою для видачі складських документів на зерно (далі - складські документи) є прийняття зерна зерновим складом на зберігання.

Наказом Міністерства аграрної політики України № 198 від 27.06.2003 затверджено Положення про обіг складських документів на зерно (далі - Положення).

Згідно п. 1.1. Положення складськими документами на зерно є : складська квитанція, просте та подвійне складські свідоцтва.

Пункт 1.7. Положення визначає, що зерновий склад на бажання поклажодавця зобов'язаний видати йому один із складських документів на зерно. При оформленні партії зерна складська квитанція виписується в обов'язковому порядку як первинний документ, що засвідчує кількість та якість прийнятого складом зерна.

Відповідно до п.п. 1.19., 1.20. Положення після заповнення реквізитів складського документа на зерно, реєстрації його у Реєстрі складських документів на зерно з присвоєнням порядкового номера, один примірник оригіналу заповненого бланка складського документа передається поклажодавцеві або вповноваженій ним особі, а другий залишається на складі. Поклажодавець чи вповноважена ним особа на підтвердження отримання складського документа ставить власний підпис у Реєстрі складських документів на зерно, що ведеться зерновим складом.

Згідно п.п. 2.1. п. 2 розділу V Інструкції про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах, затвердженої наказом Міністерства аграрної політики України № 661 від 13.10.2008, переоформлення зерна від одного власника іншому проводиться в їх присутності або в присутності уповноважених ними осіб згідно з заявою власника про переоформлення. У заяві вказуються культура, клас, обсяг переоформлення, реквізити нового власника.

Матеріали справи свідчать, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Хліб Інвестбуд» листами № 08/12-КІ-2 від 08.12.2011 та № 08/12-КІ-2/1 від 08.12.2011 зверталось до ТОВ «Голованівське хлібоприймальне підприємство» з проханням переоформити зерно пшениці 2 та 3 класів у власність Аграрного фонду.

При цьому, TOB «Хліб Інвестбуд» видано довіреність К00000086 від 08.12.2011 на переоформлення зерна пшениці 2 класу у кількості 920 320 кг та пшениці 3 класу у кількості 1440980 кг.

Пункт 1 статті 938 Цивільного кодексу України встановлює, що зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.

Відповідно до п. 8.1. договору сторонами строк дії договору встановлено до 31.12.2011.

Згідно з п. 3.3.2. договору відповідач зобов'язаний відшкодувати витрати з приймання, зберігання, відвантаження, а також витрати, що виникають в порядку визначеному підпунктом 3.1.4. цього договору.

Відповідно до п. 4.1. договору розрахунки відшкодування витрат по зберіганню проводяться поклажодавцем в грошовій формі з урахуванням податку на додану вартість.

Пунктом 4.3. договору визначено розмір відшкодування витрат за зберігання за 1 (одну) тонну за місяць в сумі 17,50 грн. з ПДВ.

Відповідно до п. 4.4. договору поклажодавець відшкодовує витрати із зберігання зерна з моменту передачі зерна поклажодавця на зберігання зерновому складу на підставі актів наданих послуг та розрахунку обсягів коштів зберігання зерна як об'єкту державного цінового регулювання.

В матеріалах справи містяться акт наданих послуг та розрахунок розміру витрат на зберігання пшениці 2 та 3 класів у період з 08.12.2011 по 31.12.2011 в сумі 31 918,37 грн.

19.01.2012 зазначені акт та розрахунок були супровідним листом № 7 від 19.01.2012 надіслані позивачем з проханням підписати та сплатити на адресу Кіровоградського регіонального відділення Аграрного фонду.

У відповідь Кіровоградське регіональне відділення Аграрного фонду (директор Глущенко Н.І.) повідомило позивача листом № 02-21/2 від 01.02.2012 про те, що закупівля зерна здійснена шляхом укладення біржових контрактів на Аграрній біржі від 31.12.2011 та оплату зерна до 31.12.2011 здійснює ТОВ «Хліб Інвестбуд» за власний рахунок незважаючи на те, що зерно було переоформлено раніше.

Відповідно до Положення про Кіровоградське регіональне відділення Аграрного фонду останнє у своїй діяльності безпосередньо підпорядковане дирекції Аграрного фонду, діє від імені Аграрного фонду та за дорученням генерального директора Аграрного фонду у межах своїх повноважень.

В довіреності № 234 від 02.08.2012, виданої генеральним директором Аграрного фонду Якубович І.В. директору Кіровоградського регіонального відділення Аграрного фонду Глущенко Н.І. серед повноважень зазначено право останнього від імені Аграрного фонду вести справи (представляти інтереси) з юридичними та фізичними особами при вирішенні питань, що стосуються діяльності Аграрного фонду у відповідному регіоні, одержувати необхідні документи та вести переговори та вчиняти дії для виконання даної довіреності.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Проте, матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов'язання щодо внесення плати за обумовлені договором послуги в повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість, яка за обґрунтованими розрахунками позивача складає 31 918,37 грн.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 31 918,37 грн. основного боргу обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за послуги не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті платежів, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути на свою користь 766,04 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 1 920,35 грн. - 3% річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Умовами договору сторони не визначили інший розмір процентів.

Суд приходить до висновку про обґрунтованість нарахування 766,04 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 1 920,35 грн. - 3% річних, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

З огляду на вищевикладене, позові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Голованівське хлібоприймальне підприємство» обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Аграрного фонду (м. Київ, вул. Б.Грінченка, 1, код ЄДРПОУ 33642855) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Голованівське хлібоприймальне підприємство» (26508, Кіровоградська область, Голованівський район, ст. Голованівськ, вул. Петровського, 32, код ЄДРПОУ 03342830) 31 918 (тридцять одну тисячу дев'ятсот вісімнадцять) грн. 37 коп. основного боргу, 766 (сімсот шістдесят шість) грн. 04 коп. збитків від зміни індексу інфляції, 1 920 (одну тисячу дев'ятсот двадцять) грн. 35 коп. - 3% річних, 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Повне рішення складено 03.04.2014.

СуддяВ.В. Сівакова