Рішення

від 03.04.2014 по справі 1519/946/11

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження: 22-ц/785/2118/14

Номер справи місцевого суду: 1519/946/11

Головуючий у першій інстанції Плавич І.В.

Доповідач Панасенков В. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.04.2014 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - судді Панасенкова В.О.

Парапана В.Ф.

суддів: Громіка Р.Д.,

при секретарі: Горновій А.О.,

за участю: представника позивача ОСОБА_3, ОСОБА_4,

представників відповідача ЖБК "Жовтневий-12", ОСОБА_5, ОСОБА_6, третьої особи, Григорука Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 25 листопада 2013 року за позовом ОСОБА_3 до Житлово-будівельного кооперативу "Жовтневий-12", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, виконавчий директор кооперативу Григорук Юрій Володимирович, про визнання рішення загальних зборів членів кооперативу незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, компенсації за невикористані дні щорічних відпусток, та за зустрічним позовом Житлово-будівельного кооперативу "Жовтневий-12" до ОСОБА_3, про визнання перебування на посаді голови правління незаконним, стягнення збитків, визнання загальних зборів членів кооперативу легітимними та витребування документів,

в с т а н о в и л а:

18 лютого 2010 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом про визнання рішення загальних зборів членів кооперативу незаконним, скасування його та поновлення на посаді, який у грудні 2010 року остаточно уточнив, обґрунтовуючи вимоги тим, що він займав посаду голови правління ЖБК "Жовтневий-12". 16 серпня 2009 року відбулись чергові загальні збори членів кооперативу, на яких його було звільнено з посади голови правління. Згідно протоколу загальних зборів були присутні 45 членів кооперативу із 82, що згідно п. 11.6 Статуту кооперативу становить більш половини його членів. Однак 25 січня 2010 року з листа виконавчого директора кооперативу Григорука Ю.В. йому стало відомо, що на зборах були присутні 34 членів кооперативу, а ні 45 як зазначено у протоколі. Інші 12 осіб, які були присутні на зборах, не були членами кооперативу або передали голос іншім особам. Таким чином, на зборах були присутні менш ніж 50% членів кооперативу й загальні збори не були правомочними вирішувати питання про його звільнення з посади голови правління. Тому його звільнення з посади є незаконним й він має право на поновлення на попередній посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 16 серпня 2009 року та компенсації за невикористані дні щорічних відпусток.

Посилаючись на ці обставини, та на ст. 15 Закону України "Про кооперацію", позивач ОСОБА_3 просив суд визнати рішення загальних зборів ЖБК "Жовтневий-12" від 16 серпня 2009 року незаконним та скасувати його, поновити його на посаді голови правління кооперативу, стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 16 серпня 2009 року до дня ухвалення судового рішення, який станом на 13 грудня 2010 року становить 14057 грн., компенсацію за невикористані дні щорічних відпусток з січня 2003 року до вересня 2009 року, яка на день пред'явлення позову становить 2670,55 грн. (т. 1, а.с. 6-7, 157-161, 234-244).

Відповідач ЖБК "Жовтневий-12" проти позову заперечував і 13 квітня 2010 року звернувся до суду із зустрічним позовом про визнання загальних зборів членів кооперативу легітимними та витребування документів, який 27 вересня 2012 року остаточно уточнив, обґрунтовуючи вимоги тим, що відповідач ОСОБА_3 незаконно перебував на посаді голови кооперативу з 2007 по 2009 роки, оскільки сплив строк його повноважень і він ухилявся від скликання загальних зборів членів кооперативу. Під час перебування його на посаді систематично порушувались вимоги закону та Статуту ЖБК «Жовтневий-12». Неналежне виконання обов'язків ОСОБА_3 призвело до заподіяння кооперативу збитків. Не зважаючи на звільнення з посади голови кооперативу, ОСОБА_3 притримує документацію ЖБК «Жовтневий-12» та відмовляється від добровільної її передачі новому правлінню. Відповідач ОСОБА_3 був звільнений з посади голови правління з 01 вересня 2009 року, а звернувся до суду з позовом 18 лютого 2010 року, що є порушенням положень ст. 233 КЗпП України.

Посилаючись на ці обставини, позивач за зустрічним позовом ЖБК «Жовтневий-12», просив суд визнати перебування відповідача ОСОБА_3 на посаді голови правління ЖБК «Жовтневий-12» з 09 листопада 2007 року по 16 серпня 2009 року незаконним та стягнути з відповідача ОСОБА_3 середній заробіток за час незаконного перебування на посаді голови правління кооперативу в розмірі 13060,00 грн.; матеріальні збитки, завдані кооперативу за час перебування його на посаді голови кооперативу у розмірі 11581,00 грн.; визнати рішення загальних зборів членів ЖБК «Жовтневий-12» від 16 серпня 2009 року легітимними; витребувати у відповідача ОСОБА_3 документацію ЖБК «Жовтневий-12» (т. 1. а.с. 99-100, 186-192, т. 2, а.с. 1-7, 61-62).

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 10 квітня 2013 року первісний та зустрічний позові об'єднані в одне провадження (т. 2, а.с. 221-222).

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 13 липня 2011 року до участі у справі за первісним позовом у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, був залучений виконавчий директор кооперативу Григорук Ю.В. (т. 1, а.с. 306). Третя особа Григорук Ю.В. просив суд первісний позов задовольнити, у задоволенні зустрічного позову відмовити.

Рішенням суду першої інстанції у задоволенні первісного та зустрічного позовів відмовлено (т. 3, а.с. 23-26).

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_3 просить рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні первісного позову скасувати й ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову в повному обсязі, яким визнати рішення загальних зборів членів ЖБК «Жовтневий-12» від 16 серпня 2009 року незаконним, скасувати його, поновити позивача ОСОБА_3 на посаді голови правління ЖБК «Жовтневий-12», стягнути з ЖБК «Жовтневий-12» на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 14057 грн., компенсацію за невикористані дні щорічних відпусток з січня 2003 року до вересня 2009 року в розмірі 2650,55 грн., мотивуючи тим, що судом першої інстанції порушені норми процесуального та матеріального права (т. 3, а.с. 28-29).

Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги позивача ОСОБА_3, пояснення на апеляцію представника позивача ОСОБА_3, ОСОБА_4, представників відповідача ЖБК "Жовтневий-12", ОСОБА_5, ОСОБА_6, третьої особи, Григорука Ю.В., перевіривши матеріали справи, пояснення на апеляцію представника, законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача ОСОБА_3 підлягає задоволенню частково за таких підстав.

В силу ст. 2 Закону України «Про кооперацію», кооператив - юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об'єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування.

Як регламентує ст. 3 Закону України «Про кооперацію», метою кооперації є задоволення економічних, соціальних та інших потреб членів кооперативних організацій на основі поєднання їх особистих та колективних інтересів, поділу між ними ризиків, витрат і доходів, розвитку їх самоорганізації, самоуправління та самоконтролю.

Згідно ст. 6 Закону України «Про кооперацію», кооператив є первинною ланкою системи кооперації і створюється внаслідок об'єднання фізичних та/або юридичних осіб на основі членства для спільної господарської та іншої діяльності з метою поліпшення свого економічного стану. Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути сільськогосподарськими, житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо. Кооператив є юридичною особою, має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням.

Відповідно ст. 8 Закону України «Про кооперацію», статут кооперативу є правовим документом, що регулює його діяльність.

Згідно п. 1.2. Статуту ЖБК «Жовтневий-12», ЖБК є кооперативом обслуговуючого типу. ЖБК є юридичною особою, створеною фізичними і/чи юридичними особами, які добровільно об'єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування (т. 1, а.с. 47-59).

Згідно п. 11.1. Статуту ЖБК «Жовтневий-12», загальні збори членів ЖБК є вищим органом керування, до компетенції якого відноситься, зокрема, затвердження та зміни статуту ЖБК; обрання голови та правління ЖБК; прийняття власників у члени ЖБК і виключення їх з членів ЖБК.

В силу п. 11.3. Статуту ЖБК «Жовтневий-12», скликання загальних зборів здійснюється правління чи головою в разі потреби, але не рідше одного разу на рік.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_3 займав посаду голови правління ЖБК «Жовтневий-12» з 02 березня 1989 року (т. 1, а.с. 298).

16 серпня 2009 року відбулись чергові загальні збори членів ЖБК «Жовтневий-12», на яких прийняті рішення про не підтримання кандидатури позивача ОСОБА_3, обрання головою правління кооперативу ОСОБА_8, переобрання правління, визнання роботи позивача та правління кооперативу незадовільною, звільнення голови та членів правління з посад, які вони займають (т. 1, а.с. 9-44).

Відмовляючи у задоволенні первісного позову, суд першої інстанції виходив з того, що звільнення позивача ОСОБА_3 від виконання обов'язків голови правління кооперативу відповідає волі переважної більшості мешканців будинку , тому вимоги позивача ОСОБА_3 про визнання рішення загальних зборів ЖБК «Жовтневий-12» від 16 серпня 2009 року незаконним, його скасування та поновлення особи на посаді голови кооперативу є недоведеними.

Проте з таким висновком суду першої інстанції погодитися в повному обсязі неможливо, оскільки судом першої інстанції порушені норми процесуального та матеріального права, що призвело до неправильного вирішення питання.

Як регламентує ст. 15 Закону України «Про кооперацію», вищим органом управління кооперативу є загальні збори членів кооперативу. До компетенції загальних зборів членів кооперативу належить: затвердження статуту кооперативу та внесення до нього змін, прийняття інших рішень, що стосуються діяльності кооперативу; утворення органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, інших органів кооперативу; заслуховування звітів його органів управління і органів контролю; затвердження порядку розподілу доходу кооперативу; визначення розмірів вступного і членського внесків та паїв; визначення розмірів, порядку формування та використання фондів кооперативу; визначення розмірів оплати праці голови правління, голови ревізійної комісії (ревізора), а також кошторису на утримання апарату органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу; затвердження річного звіту і балансу кооперативу; затвердження рішення правління або голови правління про прийняття нових членів та припинення членства; прийняття рішень щодо володіння, користування та розпорядження майном; утворення спеціальних комісій із залученням як консультантів найманих працівників; прийняття рішень про вступ кооперативу до кооперативних об'єднань; прийняття рішень про реорганізацію або ліквідацію кооперативу. Рішенням загальних зборів членів кооперативу до компетенції загальних зборів можуть бути віднесені інші питання діяльності кооперативу. Чергові загальні збори членів кооперативу скликаються правлінням або головою кооперативу у разі потреби, але не рідше одного разу на рік. Про дату, місце, час проведення та порядок денний загальних зборів члени кооперативу повинні бути повідомлені не пізніше ніж за 10 днів до визначеного строку їх проведення. Позачергові загальні збори членів кооперативу скликаються на вимогу: не менше третини його членів; спостережної ради; ревізійної комісії (ревізора); органу управління кооперативного об'єднання, членом якого він є. Позачергові загальні збори членів кооперативу повинні бути скликані протягом 20 днів з дня надходження такої вимоги. У разі незабезпечення правлінням (головою) кооперативу скликання позачергових загальних зборів вони можуть бути скликані особами, які вимагали їх скликання, протягом наступних 20 днів. У разі коли з організаційних причин (через територіальне розміщення чи значну чисельність членів кооперативу) проведення загальних зборів членів кооперативу неможливе, статутом кооперативу може бути передбачено скликання зборів уповноважених кооперативу. Кількість членів кооперативу, які мають право делегувати уповноважених, та порядок делегування уповноважених для участі у зборах уповноважених визначаються статутом кооперативу. Загальні збори членів кооперативу правомочні вирішувати питання, якщо на них присутні більше половини його членів, а збори уповноважених - за наявності не менше двох третин уповноважених. Кожний член кооперативу чи уповноважений кооперативу має один голос, і це право не може бути передано іншій особі. Рішення загальних зборів членів (зборів уповноважених) кооперативу про прийняття, внесення змін до статуту, вступ до кооперативного об'єднання або вихід з нього та про реорганізацію або ліквідацію кооперативу вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менш як 75 відсотків членів кооперативу, присутніх на загальних зборах кооперативу. З інших питань рішення приймаються простою більшістю голосів членів (уповноважених) кооперативу, присутніх на його загальних зборах. Рішення загальних зборів членів (зборів уповноважених) кооперативу приймаються відповідно до його статуту відкритим або таємним голосуванням.

Згідно п. 11.6. Статуту ЖБК «Жовтневий-12» загальні збори членів ЖБК повноважні вирішувати питання, якщо на зборах присутні більш половини його членів, а збори уповноважених - при наявності двох третин уповноважених.

Як встановлює п. 11.7. Статуту, рішення загальних зборів про прийняття та внесення змін у статут, вступі в кооперативне об'єднання чи вихід з нього і про реорганізацію чи ліквідацію ЖБК вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менш 75% членів ЖБК, що були присутні на загальних зборах ЖБК. З інших питань рішення приймаються простою більшістю голосів членів (уповноважених) ЖБК, що були присутні на загальних зборах.

Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюються на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частинами 3, 4 ст. 212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводить мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Статтею 179 ЦПК України встановлено, що предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Для встановлення у судовому засіданні фактів, зазначених у частині першій цієї статті, досліджуються показання свідків, письмові та речові докази, висновки експертів.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Статтями 58, 59 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ЦПК України письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до принципів змагальності та диспозитивності цивільного процесу сторони у справі повинні були довести в судовому засіданні належними та допустимими доказами обставини, які він посилався як на підставу своїх вимог та заперечення проти позову.

В порушення положень ст. ст. 10, 57, 58, 59, 60, 64, 179, 212, 213, 214, 215 ЦПК України суд першої інстанції не з'ясував всебічно та повно обставини, на які посилились сторони як на підставу своїх вимог та заперечень проти позову, та не надав належної оцінки доказам, які сторони надали суду.

Згідно протоколу загальних зборів членів ЖБК «Жовтневий-12», які відбулись 16 серпня 2009 року, до складу кооперативу входять 82 власника з 100 квартир будинку, з яких 45 осіб були присутні на загальних зборах (т. 1, а.с. 9).

Однак з матеріалів вбачається, що на день скликання чергових зборів членів ЖБК до складу кооперативу входило 79, а не 82 членів кооперативу, як зазначено у протоколі загальних зборів (т. 1, а.с. 9-44), що визнавалося відповідачем ЖБК «Жовтневий-12» в запереченні проти позову від 17 березня 2010 року (т. 1, а.с. 86-87).

Згідно із п. п. 4.1. та 4.3. Статуту членами ЖБК можуть бути фізичні особи, що досягли 16-літнього віку і юридичні особи - власники квартир, жилих приміщень. Членство ЖБК припиняється у випадку утрати членом ЖБК права власності на квартиру, жиле приміщення в зв'язку з відчуженням чи з інших причин, передбачених чинним законодавством.

У п. 7.1.3. Статуту передбачено, що член ЖБК має право брати участь у прийнятті рішення загальних зборів, як особисто, так і через свого представника за дорученням, але це положення не відповідають ст. 15 Закону України "Про кооперацію", якою передбачено, що кожний член кооперативу чи уповноважений кооперативу має один голос і це право не може бути передано іншій особі та ч. 2 ст. 8 вказаного Закону про те, що Статут може містити інші пов'язані з особливостями діяльності кооперативу положення, що не суперечать законодавству.

Підтверджується наявними у справі документами та фактично визнається представником відповідача ЖБК у письмових заявах те, що на загальних зборах були присутніми 34 члена ЖБК, інші 12 осіб не мали права голосувати на зборах:

1) № 1 списку - квартира НОМЕР_1 - ОСОБА_9 не є членом ЖБК, приймав участь за дорученням від члена кооперативу ОСОБА_10,

2) № 5 списку - квартира НОМЕР_2 - ОСОБА_11 не є членом ЖБК,

3) № 7 списку - квартира НОМЕР_3 - ОСОБА_12 не є членом ЖБК,

4) № 8 списку - квартира НОМЕР_4 - ОСОБА_13 не є членом ЖБК,

5) № 10 списку - квартира НОМЕР_5 - ОСОБА_8 з 2007 року не є власником квартири,

6) № 13 списку - квартира НОМЕР_6 - ОСОБА_14 був відсутній на зборах, розписалася його дружина ОСОБА_15,

7) № 17 списку - квартира НОМЕР_7 - ОСОБА_16 не є членом ЖБК,

9) в„– 24 списку - квартира НОМЕР_8 - ОСОБА_17 не є членом ЖБК,

10) № 33 списку - квартира НОМЕР_9 - ОСОБА_18 є власницею двох квартир НОМЕР_10 і НОМЕР_9, але має лиш один голос,

11) № 35 списку - квартира НОМЕР_11 - ОСОБА_19 не є членом ЖБК,

12) № 39 списку - квартира НОМЕР_12 - ОСОБА_20 не є членом ЖБК, надала доручення члену кооперативу ОСОБА_21

Фактично позивач ОСОБА_3 як голова правління кооперативу, був присутній на загальних зборах членів ЖБК, але не внесений до списку, тому фактично були присутніми 46 осіб (46 - 12 = 34). 50 відсотків членів кооперативу від 79 членів, які входили до складу кооперативу, становить 39,5 членів, тому участь у загальних зборах 34 членів кооперативу є меншим ніж половини складу.

Представники відповідача, ЖБК «Жовтневий-12», ОСОБА_5 та ОСОБА_13 під час розгляду справи стверджували, що на день скликання чергових зборів членів ЖБК 16 серпня 2009 року до складу кооперативу входило 57 членів кооперативу, а не 79, але ці твердження не доведені належними та допустимими доказами.

Приймаючи до уваги те, що з 2005 року по 16 серпня 2009 року голова правління кооперативу - позивач ОСОБА_3, неналежно ставився до виконання своїх обов'язків, передбачених Статутом, не проводів загальних зборів членів ЖБК щодо прийому в члени кооперативу та виключення із членів, не уточнював склад власників квартир та не вів їх облік (п. 4.8. Статуту), що визнається сторонами у справі та підтверджується матеріалами справи, апеляційний суд вважає, що у даному випадку не можливо об'єктивно встановити фактичний склад членів ЖБК на 16 серпня 2009 року.

Враховуючи вказані обставини та оцінуючи докази, надані сторонами у справі з урахуванням їх переконливості, належності і допустимості кожний доказ окремо та у їх сукупності, колегія суддів дійшла до висновку про те, що на загальних зборах членів ЖБК«Жовтневий-12», які відбулись 16 серпня 2009 року, були присутні менш половини членів ЖБК й загальні збори були неправомочні вирішувати питання про звільнення позивача з посади голови правління кооперативу.

Частинами 1 та 3 ст. 34 Закону України "Про кооперацію" передбачено, що трудові відносини в кооперативних організаціях регулюються цим Законом, законодавством про працю, статутами кооперативних організацій та правилами їх внутрішнього розпорядку.

Кооперативна організація самостійно визначає форми і систему оплати праці своїх членів і найманих працівників з урахуванням вимог, встановлених законодавством.

Відповідно до ст. 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Особливості праці членів кооперативів та їх об'єднань, колективних сільськогосподарських підприємств, фермерських господарств, працівників підприємств з іноземними інвестиціями визначаються законодавством та їх статутами. При цьому гарантії щодо зайнятості, охорони праці, праці жінок, молоді, інвалідів надаються в порядку, передбаченому законодавством про працю.

У статті 47 КЗпП України зазначено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов'язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.

З матеріалів справи вбачається, що наказом № 1 від 31 серпня 2009 року позивач ОСОБА_3 був звільнений з посади голови правління ЖБК «Жовтневий-12» у зв'язки закінченням строку повноважень з 01 вересня 2009 року (т. 1, а.с. 298) й йому видали заробітну плату за липень та серпень 2009 року та трудову книжку з записом про звільнення 15 жовтня 2009 року, що визнається сторонами у справі в судовому засіданні усно та у письмових заявах (т. 2, а.с. 5).

Згідно із частинами 1 та 2 ст. 232 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Статтею 233 КЗпП України передбачено, що, у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.

У п. 4 постанови № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" від 27 березня 1992 року (з відповідними змінами та доповненнями) Пленум Верховного Суду України роз'яснив, що встановлені статтями 228, 223 КЗпП строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов'язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк. Передбачений ст.233 КЗпП місячний строк поширюється на всі випадки звільнення незалежно від підстав припинення трудового договору.

Розглядаючи трудові спори після їх попереднього розгляду в КТС, суд з'ясовує і обговорює додержання і причини пропуску як для десятиденного строку звернення до суду за вирішенням трудового спору, так і тримісячного строку звернення до КТС (ст.225 КЗпП), якщо останньою він не був поновлений.

Якщо місячний чи тримісячний строк пропущено без поважних причин, у позові може бути відмовлено з цих підстав. Коли пропущений десятиденний строк не буде поновлено, заява відповідно до ст. 85 ЦПК і ст. 228 КЗпП залишається без розгляду.

Оскільки при пропуску місячного і тримісячного строку у позові може бути відмовлено за безпідставністю вимог, суд з'ясовує не лише причини пропуску строку, а всі обставини справи права і обов'язки сторін. При пропуску передбаченого ст.225 КЗпП десятиденного строку без поважних причин необхідності у з'ясуванні інших обставин справи не має.

За змістом ст. ст. 15, 256 ЦК України наслідки пропуску строку позовної давності застосовуються судом у разі порушення цивільного права, його невизнання або оспорювання.

У відповідності до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настанні події, з якої пов'язано його початок.

Перебіг строку у справах про звільнення з роботи починається з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки, тобто у даному випадку з 16 жовтня 2009 року, а з позовом про вирішення трудового спору позивач ОСОБА_3 звернувся до суду 18 лютого 2010 року (т.1, а.с. 6).

Таким чином, позивач ОСОБА_3 звернувся до суду за вирішенням справи про звільнення з посади з пропуском встановленому законом місячного строку, тобто більш чим через чотири місяця.

Посилання позивача ОСОБА_3 в позовній заяві на те, що йому стало відомо про порушення його права на загальних зборах членів ЖБК від 16 серпня 2009 року - 25 січня 2010 року, з листа виконавчого директору кооперативу Григорука Ю.В. не може вважатися поважною причиною пропуску строку (т. 1, а.с. 6).

Тому позивач не довів переконливими доказами в судовому засіданні поважність причин пропуску строку.

За таких обставин, вирішуючи трудовий спір, колегія суддів дійшла висновку про те, що позивач ОСОБА_3 пропустив строк для звернення до суду без поважних причин, що є підставою для відмови йому у позові про визнання рішення загальних зборів членів кооперативу незаконним, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Не погоджується колегія суддів із висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено факт не використання ним щорічних відпусток з січня 2003 року по вересень 2009 року, оскільки вказаний висновок зроблений з порушенням положень ст. ст. 10, 60, 212, 213, 214 ЦПК України та ст. 83 КЗпП України.

Згідно зі ч. 3 ст. 2 Закону України "Про відпустки" право на відпустки забезпечується гарантованим наданням відпустки визначеної тривалості із збереженням на її період місця роботи (посади), заробітної плати (допомоги) у випадках передбачених цим Законом; заборонено заміни відпустки грошовою компенсацією, крім випадків, передбачених статтею 24 цього Закону.

Згідно ч. 1 ст. 83 КЗпП України та ч. 1 ст. 24 Закону України "Про відпустки" у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.

Так в матеріалах справи відсутні накази про надання позивачу щорічних відпусток та видаткові касові ордера про нарахування відпускних, навпаки є платіжні відомості про отримання позивачем заробітної плати за 12 місяців кожного року (т. 2, а.с. 38-59).

Представником відповідача ЖБК «Жовтневий-12» не доведено, що позивач отримав щорічні відпустки за вказаний період.

Тому колегія суддів дійшла висновку про те, що позивач ОСОБА_3 не скористався правом на щорічну відпустку за вказаний період праці й при звільненні з посади має право на виплату йому компенсації за всі невикористані дні щорічних відпусток.

Визначаючи розмір компенсації за всі невикористані дні щорічних відпусток, колегія суддів виходить з принципів змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, вимог справедливості, добросовісності та розумності та приймає до уваги розрахунок грошової компенсації наданий позивачем ОСОБА_3, з якого вбачається, що розмір компенсації за період з січня 2003 року по вересень 2009 року становить 2670,55 грн. (т. 1, а.с. 162). Представником відповідача не надано суду іншого розрахунку компенсації.

За загальним правилом кожна особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 3 ЦПК України).

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що право позивача ОСОБА_3 на щорічну відпустку порушено й у відповідності до ст. ст. 15, 16 ЦК України його право необхідно поновити шляхом стягнення з відповідача ЖБК «Жовтневий-12» на користь позивача грошової компенсації в розмірі 2670,55 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК Украйни під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Інших правових доводів апеляційна скарга не містить.

Отже, законних підстав для скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні первісного позову й ухвалення нового рішення про задоволення первісного позову в повному обсязі немає.

Порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме ст. ст. 10, 60, 212, 213, 214 ЦПК України та норм матеріального права, ст. ст. 83, 232, 233 КЗпП України, у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є підставою для зміни рішення суду першої інстанції й ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні первісного позову про визнання рішення загальних зборів членів кооперативу незаконним, його скасування, поновлення на попередній роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з інших мотивів ніж викладених в рішенні суду першої інстанції й задоволення позову про стягнення компенсації за невикористані дні щорічних відпусток.

Керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 1 п. 3, 309 ч. 1 п. 4, 313, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково, рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 25 листопада 2013 року змінити й ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_3 до Житлово-будівельного кооперативу "Жовтневий-12", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, виконавчий директор кооперативу Григорук Юрій Володимирович, про визнання рішення загальних зборів членів кооперативу незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити.

Позов ОСОБА_3 до Житлово-будівельного кооперативу "Жовтневий-12", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, виконавчий директор кооперативу Григорук Юрій Володимирович, про стягнення компенсації за невикористані дні щорічних відпусток задовольнити.

Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Жовтневий-12", код 20997449, зареєстроване місцезнаходження: 65072, м. Одеса, вул. Генерала Петрова, буд. 36, на користь ОСОБА_3, зареєстроване місце проживання: 65072, АДРЕСА_1, компенсацію за невикористані дні щорічних відпусток в розмірі 2650,55 грн.

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням.

Судді апеляційного суду Одеської області: В.О. Панасенков

В.Ф. Парапан

Р.Д. Громік