Постанова

від 26.03.2014 по справі 805/17341/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Буряк І.В.

Суддя-доповідач - Блохін А. А.

УКРАЇНА

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2014 року справа №805/17341/13-а

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд в складі колегії: головуючого судді Блохіна А.А., суддів Міронової Г.М., Яковенко М.М., секретарі Куленко О.В., за участю представників відповідачів Булиги В.П., Гой В.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі міста Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області, Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління Міндоходів на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 31 січня 2014 року у справі № 805/17341/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАР» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління Міндоходів, Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,-

В С Т А Н О В И В:

03 грудня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ПАР» (надалі - позивач, ТОВ «ПАР») звернулось до суду із позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління Міндоходів (надалі - відповідач-1, СДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.11.2013 №0000634030.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на підставі висновків акту перевірки та п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54, п.58.1 ст.58, п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників податків у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів 25.11.2013 прийнято податкове повідомлення-рішення від №0000634030 яким Товариству з обмеженою відповідальністю «ПАР» збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 2 090 123,50 грн., у тому числі: 1 676 099,00 грн. - сума основного платежу, 419 024,75 грн. - сума штрафних (фінансових) санкцій.

Виникнення у ТОВ «ПАР» права на формування податкового кредиту у червні 2013 року у сумі 1 676 099,69 грн., за наслідками господарських операцій з ТОВ «КАМТУР» підтверджується податковими накладними від 17.06.2013 №52, від 17.06.2013 №53, від 19.06.2013 №89, від 22.06.2013 №162, від 26.06.2013 №236, від 28.06.2013 №333, від 28.06.2013 №334, від 28.06.2013 №335, від 28.06.2013 №336, від 29.06.2013 №339, від 29.06.2013 №340, від 29.06.2013 №341, від 30.06.2013 №373, від 30.06.2013 №374, від 30.06.2013 №375. Податкові накладні позивач включив до Реєстру отриманих та виданих податкових накладних за червень 2013 року.

Надані позивачем документи під час перевірки на підтвердження здійснення господарської операцій за договором поставки від 01.10.2012 №5807 із ТОВ «КАМТУР» відповідають наведеним вище вимогам до первинних документів згідно Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Товарно-транспортні накладні не надані оскільки за умовами договору поставки ТМЦ постачались на склад ТОВ «ПАР» за рахунок продавця.

Також в акті перевірки податкова інспекція посилається на Акт про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ «КАМТУР» щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами-постачальниками за травень-червень 2013 року №3292/15-213/35950774 від 30.08.2013, складений ДПІ у Калінінському районі м. Донецька ГУ Міндоходів у Донецькій області.

Позивач зазначає, що даний акт не може бути прийнятий до уваги оскільки акт ДПІ у Калінінському районі м. Донецька ГУ Міндоходів у Донецькій області 3292/15-213/35950774 від 30.08.2013 стосується перевірки взаємовідносин між ТОВ «КАМТУР» та ТОВ «НАДРОРОЗРОБКА», ТОВ «АГРОПРОМИСЛОВА ФІРМА «ПРОМАГРОБУД», ТОВ «ТЕХІНОВАЦІЯ», а позивач не мав безпосередніх договірних відносин з ТОВ «КАМТУР» та ТОВ «НАДРОРОЗРОБКА», ТОВ «АГРОПРОМИСЛОВА ФІРМА «ПРОМАГРОБУД», ТОВ «ТЕХІНОВАЦІЯ».

Таким чином, позивач вважає, що прийняте податкове повідомлення-рішення від 25.11.2013 №0000634030 є протиправним та підлягає скасуванню з викладених вище підстав.

Ухвалою суду першої інстанції від 16 січня 2014 року до участі по справі в якості другого відповідача залучено Державну податкову інспекцію у Ворошиловському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області /том 1 а.с.118/.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 31 січня 2014 року у справі № 805/17341 /13-а позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління Міндоходів №0000634030 від 25.11.2013, відповідно до якого Товариству з обмеженою відповідальністю «ПАР» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 2 090 123,50 грн., у тому числі за основним платежем 1 676 099,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 419 024,75 грн.

Не погодившись з судовим рішенням, відповідачі: ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька ГУ Міндоходів у Донецькій області, Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління Міндоходів звернулися з апеляційними скаргами, в яких, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просили скасувати постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування зазначили, що судом першої інстанції в супереч ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», необґрунтовано прийняті в якості доказів реальності господарської операції первинні документи бухгалтерського обліку, надані позивачем.

Колегія суддів, заслухала суддю-доповідача, осіб, які приймають участь у справі, перевірила матеріали справи, обговорила доводи апеляційної скарги і встановила наступне

Відповідно до ст.195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю «ПАР» зареєстровано в якості юридичної особи, включено до ЄДРПОУ за номером 32880359. Позивач здійснює діяльність на підставі Статуту в новій редакції затвердженого загальними зборами учасників товариства /том 1 а.с.46-49,25-45/. Перебуває на податковому обліку з 16.01.2014 в Державній податковій інспекції у Ворошиловському районі м. Донецьку Головного управління Міндоходів у Донецькій області, зареєстровано в якості платника податку на додану вартість /а.с.50/.

На підставі направлень від 07.10.2013 №154, №155, №156, №157, від 17.10.2013 №199, №200, №201, №202 виданих СДПІ та відповідно до п.п.20.1.4. п.20.1 ст.20, п.п.78.1.11 п.78.1 ст.78 ПК Україні відповідачем-1 проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАР» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «КАМТУР» за червень 2013 року.

За результатами даної перевірки складено акт від 07.11.2013 №253/40-10-32880359, яким встановлено наступні порушення: - в порушення п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України ТОВ «ПАР» завищено податковий кредит у червні 2013 року на загальну суму 1 676 099,69 грн.; - в порушення п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України ТОВ «ПАР» занижено податок на додану вартість, який підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за червень 2013 року на суму 1 676 099,69 грн. /том 1 а.с.124-140/.

На підставі висновків акту перевірки та п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54, п.58.1 ст.58, п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників податків у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів 25.11.2013 прийнято податкове повідомлення-рішення від №0000634030 яким Товариству з обмеженою відповідальністю «ПАР» збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 2 090 123,50 грн., у тому числі: 1 676 099,00 грн. - сума основного платежу, 419 024,75 грн. - сума штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідач-1, надаючи оцінку правовідносинам, що склалися між позивачем та ТОВ «КАМТУР» за червень 2013 року з виконання договору поставки № 5807 від 01.10.2012 року, відхилив всю первинну документацію, надану позивачем на підтвердження реальності господарської операції та правомірності формування витрат, що враховуються при визначенні бази оподаткування, як таку, що не має юридичної сили та не надає права ТОВ «ПАР» на формування податкового кредиту.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що виконання договору, укладеного між ТОВ «ПАР» та ТОВ «КАМТУР», підтверджено первинним документами бухгалтерського обліку, які повністю підтверджують факт здійснення господарської операції. Також судом зазначено, що відповідачем не надано доказів, які б вказували на невідповідність договору, не надано доказів безтоварності здійснення господарської операції позивачем.

Проте суд першої інстанції не повно з'ясував обставини справи, як наслідок, прийшов до помилкового висновку про задоволення позову з огляду на наступне.

Як вбачається із акту перевірки від 07.11.2013 №253/40-10-32880359, при встановленні вищевказаних порушень податкового законодавства позивачем, відповідач-1 посилався на те, що позивачем на підтвердження факту перевезення придбаного товару до перевірки не надані товарно-транспортні накладні, відсутні сертифікати якості на придбані ТМЦ та на Акт про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ «КАМТУР» щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами-постачальниками за травень-червень 2013 року №3292/15-213/35950774 від 30.08.2013, складений ДПІ у Калінінському районі м.Донецька ГУ Міндоходів у Донецькій області, згідно якого встановлено, що договори поставок є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Так в ході перевірки не підтверджено наявність поставленого товару на ТОВ «КАМТУР» (ЄДРПОУ 35950774) з ТОВ «НАДРОРОЗРОБКА» (ЄДРПОУ 35560057), ТОВ «АГРОПРОМИСЛОВА ФІРМА «ПРОМАГРОБУД» (ЄДРПОУ 35711464), ТОВ «ТЕХІНОВАЦІЯ» за травень, червень 2013 року, що свідчить про те, що правочини між ТОВ «КАМТУР» та ТОВ «НАДРОРОЗРОБКА», ТОВ «АГРОПРОМИСЛОВА ФІРМА «ПРОМАГРОБУД», ТОВ «ТЕХІНОВАЦІЯ» за травень-червень 2013 року, здійснені без мети настання реальних наслідків. Отже, зазначені правочини відповідно до ч.1, 2 ст.215, ч.3 ст.203 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу статті 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю. Також встановлено порушення з боку ТОВ «КАМТУР» ст.ст.203, 215, 216, 228, 626, 629, 650, 655, 658, 662 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків та мають ознаки нікчемності та є нікчемними - в силу закону. Правочини укладені з контрагентами порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб. Перевіркою встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків. В зв'язку з тим, що угоди поставки є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю./том 1 а.с.124-148/.

Судом першої інстанції встановлено, що податковий кредит з податку на додану вартість у червні 2013 року у сумі 1 676 099,69 грн. сформовано за наслідками господарських відносин з ТОВ «КАМТУР».

01 жовтня 2012 року між ТОВ «ПАР» (Покупець) та ТОВ «КАМТУР» (Постачальник) укладено договір поставки №5807. Відповідно до п.1 даного Договору Постачальник зобов'язується передати у власність Покупцю, а Покупець прийняти і сплатити продукцію, найменування і асортимент якої зазначається в Специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору на умовах, викладених в даному Договорі. Асортимент товару, кількість, вартість поставки, строки і додаткові умови поставки, вимоги до якості кожної партії товару, узгоджуються в Додатках (специфікаціях) до даного договору, які є його невід'ємною частиною. Ціна поставляє мого за даним Договором товару зазначається в специфікаціях (п.2 Договору) /том 1 а.с.7-9/.

У зв'язку з придбанням товарно-матеріальних цінностей, ТОВ «КАМТУР» виписано ТОВ «ПАР» видаткові накладні /том 1 а.с.54-56,65-76/, а також податкові накладні від 17.06.2013 №52, від 17.06.2013 №53, від 19.06.2013 №89, від 22.06.2013 №162, від 26.06.2013 №236, від 28.06.2013 №333, від 28.06.2013 №334, від 28.06.2013 №335, від 28.06.2013 №336, від 29.06.2013 №339, від 29.06.2013 №340, від 29.06.2013 №341, від 30.06.2013 №373, від 30.06.2013 №374, від 30.06.2013 №375 на суму ПДВ у розмірі 1 676 099,69 грн./том 1 а.с. 77-91/. Податкові накладні зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних /том а.с. 51-53,92-94/.

Щодо виявленої під час перевірки невідповідності в податкових накладних зазначеної ціни міді вторинної у чушках МЧ2 з рівнем звичайних цін, судом першої інстанції прийнято до уваги пояснення ТОВ «ПАР» (від 30.10.2013 №395), відповідно до якого в зазначених податкових накладних отриманих від ТОВ «КАМТУР» помилково вказана одиниця виміру.

Відповідно до специфікації №13 від 12.06.2013 до договору №5807 від 01.10.2012 ціна 49,20 грн. вказана за кілограм і відповідно до податкових накладних вага вказана в кілограмах і ціна за один кілограм /том 1 а.с.10,11/.

Оплата за придбаний у червні 2013 року товар здійснена позивачем на користь Продавця частково, та проведена в сумі 6 086 047,31 грн., про що свідчать банківські виписки /том 1 а.с.12-24,57-64/, заборгованість по оплаті за поставлений товар у сумі 18 998 832,32 грн. обліковується в кредиторській заборгованості підприємства, що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 631 станом на 01.07.2013 по контрагенту ТОВ «КАМТУР».

Відповідач-1 посилався в акті перевірки на те, що позивачем на підтвердження факту перевезення придбаного товару до перевірки не надані товарно-транспортні накладні.

З цього приводу підприємством, під час проведення перевірки надавалися пояснення, відповідно до яких товарно-транспортні накладні не надані оскільки за умовами договору поставки ТМЦ постачались на склад ТОВ «ПАР» за рахунок продавця.

Перевезення товару здійснювалось за рахунок ТОВ «КАМТУР» відповідно до договору поставки на умовах СРТ, склад Покупця, відповідно до «Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів Інкотермс-2000» (п.1.2 Договору) /том 1 а.с.7/.

Відповідно до «Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів Інкотермс-2000» термін «фрахт/перевезення оплачено до ...» (СРТ) означає, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього, продавець зобов'язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення. Це означає, що покупець приймає на себе всі ризики та будь-які інші витрати, що можуть виникнути після здійснення поставки товару у вищезазначений спосіб.

Під словом «перевізник» розуміється будь-яка особа, що на підставі договору перевезення зобов'язується здійснити або забезпечити здійснення перевезення товару залізницею, автомобільним, повітряним, морським, внутрішнім водним транспортом або комбінацією цих видів транспорту.

Суд першої інстанції зазначив, що самого по собі факту відсутності транспортних документів про перевезення товару при факті оприбуткування покупцем товару та наявності інших первинних бухгалтерських документів щодо господарської операції недостатньо для висновку про безтоварність господарських операцій з придбання товару без врахування умов виконання договору щодо поставки товару та передачі його у власність покупця. При цьому необхідно врахувати, що договір поставки товару не є договором про перевезення вантажу, а тому його реальне виконання не обов'язково має бути підтверджено товарно-транспортними накладними. З метою дослідження фактичного придбання товару необхідно аналізувати умови поставки такого товару.

Між тим, у відповідача відсутні первинні документи, які свідчать про транспортування, оприбуткування ТМЦ та використання їх в господарській діяльності, а саме товарно-транспортні накладні, прибуткові ордери, картки складського обліку, лімітні картки, тощо.

Відсутні: журнал пропуску транспортних засобів на територію розташування виробничих потужностей; документи, які підтверджують відповідальність матеріально-відповідальної особи за збереження ТМЦ (Згідно з наданим наказом матеріально-відповідальною особою на ТОВ «ПАР», яка відповідає за збереження виробничого обладнання, сировини, матеріалів, готової продукції, які знаходяться у виробничому цеху, є начальник виробництва Волков О.В. Однак, документи, що надані до перевірки, мають підпис відповідальної особи - директора Проніна Є.М. Документи, які підтверджують факт передачі ТМЦ від Проніна до матеріально-відповідальних осіб не надано); сертифікати якості, відповідності технічним умовам отриманої продукції.

Судом першої інстанції зазначено, що факт використання придбаних товарів у ТОВ «КАМТУР» підтверджується звітами по виробництву та картками рахунків обліку матеріалів по підприємству /том 1 а.с.230-250, том 2 а.с.1-48/.

Твердження суду першої інстанції про те, що факт використання придбаних у ТОВ «Камтур» підтверджується звітами по виробництву та картками рахунків обліку матеріалів по підприємству не відповідає встановленим обставинам у справі.

Звіти по виробництву підтверджують тільки той факт, що підприємство працювало і виготовляло продукцію, але у ТОВ «ПАР» вузько направлене виробництво (виготовлення проволоки) і сировина, яка необхідна для забезпечення господарської діяльності підприємства є однотипною, а ТОВ «Камтур» є неєдиним постачальником ТОВ «ПАР» і стверджувати, що продукція, вироблена в періоді виникнення спірних правовідносин, вироблена з сировини, що була «поставлена» ТОВ «Камтур» не має жодних підстав.

Картками рахунків обліку матеріалів по підприємству не є первинними документами і не мають будь-якої юридичної сили, оскільки вони складались не на підставі отриманих ТМЦ, а виключно на підставі податкових накладних, що складені з порушенням ст. 201 ПКУ та з порушенням ст.ст.1, 9 Закону України від 16.07.1999 №996-ХІУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки господарських операцій взагалі не відбулось.

Статтею 1 Закону № 996 визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 Закону № 996 визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Крім того, як зазначено вище, відображення у бухгалтерському обліку операцій господарської діяльності не відповідає їх фактичному здійсненню.

Щодо не надання податковому органу під час проведення перевірки сертифікатів якості, відповідності технічним умовам отриманої у червні 2013 року продукції від ТОВ «КАМТУР» суд першої інстанції послався на те, що вказані сертифікати на підприємстві ТОВ «ПАР» відсутні у зв'язку із тим, що на даному підприємстві існує своя лабораторія яка перевіряє якість сировини, що надходить на підприємство.

Зазначене твердження суду першої інстанції не відповідає як чинному законодавству, так і обставинам у справі.

Відповідно до ст.13 Закону України «Про підтвердження відповідності» від 17.05.2001 №2406-111«Обов'язки виробників та постачальників продукції, яка підлягає підтвердженню відповідності законодавчо регульованій сфері» постачальник зобов'язаний: реалізовувати продукцію за умови наявності у документах, згідно з якими йому передано відповідну продукцію, реєстраційних номерів сертифіката відповідності чи свідоцтва про визнання відповідності та/або декларації про відповідність, якщо це встановлено технічним регламентом на відповідний вид продукції; припиняти реалізацію продукції, якщо вона не відповідає вимогам нормативних документів, зазначеним у декларації про відповідність або у сертифікаті відповідності чи свідоцтві про визнання відповідності.

В ході перевірки сертифікати відповідності (якості) ТМЦ, виписаних ТОВ «Камтур», не були надані, чим порушено п.6.1.2 Договору складеного ТОВ «ПАР» та ТОВ «Камтур» №5807 від 01.10.2012 та вищезазначені норми чинного законодавства.

Тобто, обов'язковою умовою для використання у власній господарській діяльності металевих виробів з метою подальшої переробки є наявність сертифікатів якості (відповідності ДСТУ).

Згідно з п.6.1.2 Договору складеного ТОВ «ПАР» та ТОВ «Камтур» від 01.10.2012 №5807 Постачальник зобов'язаний разом Товаром направити Покупцю у т.ч. сертифікат якості (паспорт) виробника або інший подібний документ.

Тобто, обов'язковою умовою поставки є надання сертифікатів якості.

Наявність власної лабораторії у Покупця не змінює ні умов договору, ні тим більш норм чинного законодавства.

Крім того, у власній лабораторії Покупець зможе перевірити якість сировини яку вже отримав, тобто коли умови договору вже виконані і цей факт документально підтверджений, а якщо метою перевірки є відповідність сировини умовам договору, вона повинна перевірятись до підписання документів про отримання, а не після цього.

У розумінні пп. 14.1.36 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996 господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Правила формування податкового кредиту з податку на додану вартість передбачають виконання певних вимог.

Поняття податкового кредиту наведене у пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України - це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Отже необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 198.6 ст.198 Податкового кодексу України визначено, що не дозволяється включення до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (п. 201.8 ст. 201 ПКУ).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 ст. 201 ПКУ).

Пунктом 200.1 ст.200 ПКУ встановлюється, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 201.1 ст.201 ПКУ визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів:а) у паперовому вигляді;б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:а) порядковий номер податкової накладної;б) дата виписування податкової накладної;в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;є) ціна постачання без урахування податку;ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;и) вид цивільно-правового договору;і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України);ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що виникнення у ТОВ «ПАР» права на формування податкового кредиту у червні 2013 року, за наслідками господарських операцій з ТОВ «КАМТУР» підтверджено податковими накладними від 17.06.2013 №52, від 17.06.2013 №53, від 19.06.2013 №89, від 22.06.2013 №162, від 26.06.2013 №236, від 28.06.2013 №333, від 28.06.2013 №334, від 28.06.2013 №335, від 28.06.2013 №336, від 29.06.2013 №339, від 29.06.2013 №340, від 29.06.2013 №341, від 30.06.2013 №373, від 30.06.2013 №374, від 30.06.2013 №375 на суму ПДВ у розмірі 1 676 099,69 грн./том 1 а.с. 77-91/.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що ці документи повністю підтверджують факт здійснення господарської операції. Крім того, суд зазначив, що податковий орган не встановив порушень з боку позивача щодо відображення в податкових деклараціях сум податкових зобов'язань, а недотримання контрагентами позивача податкового законодавства не є підставою для висновку про порушення саме позивачем вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168.

Проте, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність первинних документів обліку.

Таким чином, докази, на які послався суд першої інстанції на обґрунтування свого рішення, є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції (поставки товару), а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту позивача.

На підставі ч.2 ст.3 Закону № 996 бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що податкові накладні, отримані від ТОВ «Камтур», складені з порушенням ст.201 ПКУ і не дають права на включення сум ПДВ до податкового кредиту, крім договорів, специфікацій, податкових та видаткових накладних на підприємстві відсутні будь-які інші документи, що підтверджуються саме реальність здійснення господарських операцій між ТОВ «ПАР» та ТОВ «Камтур». До перевірки не було надано документів, які би свідчили про реальність здійснення господарської операції (перевезення, отримання, оприбуткування, переміщення на підприємстві, вироблена і реалізована продукція), тобто відсутні рух і зміни складу активів підприємства, єдиною, у такому випадку, можливістю підтвердити реальність операцій було проведення інвентаризації ТМЦ та основних фондів з метою з'ясування як фактичного отримання ТМЦ, так і виробничих потужностей підприємства щодо можливості переробки відповідного об'єму сировини. Однак, ТОВ «ПАР» відмовилось від проведення такої інвентаризації.

Тобто матеріалами справи та в судовому засіданні не доведено пов'язаність господарської операції з ТОВ «КАМТУР» з власною господарською діяльністю позивача, не доведено можливість виконання ТОВ «КАМТУР», не підтверджено взаємозв'язок між здійсненими за договором постачання ТМЦ та використанням їх у господарській діяльності позивача.

Відсутність доказів щодо використання придбаних у ТОВ «КАМТУР» ТМЦ у власній господарській діяльності обумовлює безпідставність віднесення позивачем суми 1 676 099,69 грн. до податкового кредиту.

Оскільки матеріалами справи не підтверджено комплекс доказів, необхідний для доведення реальності та правомірності укладення та виконання договору, з яким пов'язано донарахування грошового зобов'язання, тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.202 КАС України підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи, що мають значення для справи, порушив норми матеріального та процесуального права, що обумовлює задоволення апеляційних скарг, скасування постанови суду першої інстанції, прийняття постанови про відмову в задоволенні позову.

Керуючись статтями 24, 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі міста Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області, Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління Міндоходів на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 31 січня 2014 року у справі № 805/17341/13-а задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 31 січня 2014 року у справі № 805/17341/13-а скасувати.

Відмовити у задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАР» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління Міндоходів, Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня її складення в повному обсязі

Повний текст постанови виготовлено 31 березня 2014 року.

Головуючий суддя А.А. Блохін

Судді Г.М. Міронова

М.М. Яковенко