Рішення

від 02.04.2014 по справі 910/2533/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/2533/14 02.04.14

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Міріан-Транс Лайн» ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «Ерфол Стейт Групп» Простягнення 18 539,31 грн. Суддя Куркотова Є.Б.

Представники: Від позивачаВасильєв О.М. Від відповідача не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Міріан-Транс Лайн» (надалі - Позивач) звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ерфол Стейт Групп» (надалі -Відповідач) про стягнення 18 539,31 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов Договору доручення на надання транспортно-експедиційних послуг (організації автомобільних перевезень вантажів) №05/13/05 від 14.05.2013 р. позивач надав послуги з організації перевезень вантажів, а відповідач належним чином своє грошове зобов'язання по оплаті наданих послуг не виконав, в зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 16 700,00 грн. Крім того, позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача пені у розмірі 1 490,18 грн. та 3% річних у розмірі 339,52 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 19.02.2014 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 12.03.2014 р.

03.04.2014 р. через канцелярію суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи з додатками.

06.03.2014 р. через канцелярію суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке мотивоване його відрядженням, а також відсутністю можливості забезпечення явки іншого представника у судове засідання призначене на 12.03.2014 р.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 12.03.2014 р. у зв'язку із клопотанням відповідача про відкладення розгляду справи та неявкою його представника у судове засідання, розгляд справи відкладено на 02.04.2014 р.

В судове засідання представник позивача з'явився, надав клопотання про долучення документів до матеріалів справи, а також заяву про зменшення розміру позовних вимог, за змістом якої просив суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 16 700,00 грн., пеню у розмірі 1 484,39 грн. та 3% річних у розмірі 340,82 грн., які нараховані у період з 24.07.2013 р. по 01.04.2014 р. за прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати транспортно-експедиційних послуг. Позовні вимоги, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, підтримав та просив задовольнити їх у повному обсязі.

На підставі п. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України судом прийнято заяву про зменшення розміру позовних вимог до прийняття рішення по справі, а відтак має місце нова ціна позову у розмірі 18 525,21 грн. в межах якої вирішується спір у даній справі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, витребувані ухвалами суду докази та відзив на позовну заяву не подав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце судового засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0103026328679, яке отримано відповідачем 17.03.2014 р.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, суд -

ВСТАНОВИВ:

14.05.2013 р. між позивачем (повірений) та відповідачем (довіритель) укладено Договір доручення на надання транспортно-експедиційних послуг (організації автомобільних перевезень вантажів) №05/13/05 (надалі - «Договір»).

Відповідно до п. 1.1 Договору довіритель доручає, а повірений зобов'язується, від ім'я та за рахунок довірителя за обумовлену плату і в обумовлений строк, організувати перевезення вантажу, наданого довірителем, автомобільним транспортом.

Положеннями п. 2.3 Договору визначено, що конкретні умови по кожному замовленню обумовлюються в додатках - заявках на перевезення до дійсного Договору, які мають рівну с дійсним договором юридичну силу. Допускається отримання додатку по факсимільному зв'язку або по електронній пошті с обов'язковим наданням оригіналу.

Згідно із п. 4.1 Договору розрахунки за наданні послуги здійснюються у національній валюті гривні, на підставі цін, узгоджених в заявці на перевезення. Сторони домовились, що ціни, зазначені в заявці, є узгодженими та остаточними.

Пунктом 4.3 Договору визначено, що оплата послуг повіреного та послуг третіх осіб, з якими повірений уклав договори для виконання заявки довірителя, здійснюється довірителем на розрахунковий рахунок повіреного на підставі виставленого рахунку-фактури, переданого по факсу.

Із змісту п. 4.4 Договору вбачається, що на розрахунковий рахунок повіреного повинна поступати сума, яка обумовлена у заявці. Послуги банку за перерахування коштів сплачує довіритель.

Відповідно до п. 4.6 Договору дійсним договором передбачено винагорода повіреного за надання послуги. Сума винагороди повіреного обумовлюється по кожній окремій заявці і вказується в рахунках-фактурах та вираховується з загальної вартості грошових коштів, що надходять на розрахунковий рахунок повіреного від довірителя.

Пунктом 5.6 Договору передбачено, що у випадку прострочення платежів. Обумовлених ст. 4 дійсного договору винна в прострочення сторона сплачує іншій стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.

Із змісту п. 9.1 Договору вбачається, що дійсний договір вступає в силу з моменту підписання та діє до 31.12.2013 р. або до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

07.06.2013 р. між позивачем (повірений) та відповідачем (довіритель) укладено договір -заявку №359 на надання транспортно-експедиційних послуг, відповідно до якої позивач зобов'язався здійснити організацію перевезення вантажів за маршрутом м. Чернігів (Україна) - м. Мінськ (Білорусія).

Заявкою №359 сторонами узгоджено, що вартість послуг становить 7 500,00 грн., оплата після отримання оригіналів документів на протязі 10-12 банківських днів (оригінал CMR, АВР, рахунку).

24.06.2013 р. між сторонами укладено договір - заявку №428 на надання транспортно-експедиційних послуг, відповідно до якої позивач зобов'язався здійснити організацію перевезення вантажів за маршрутом м. Чернігів (Україна) - м. Мінськ (Білорусія).

Відповідно до Заявки №428 вартість послуг становить 7 500,00 грн., оплата після отримання оригіналів документів на протязі 10-12 банківських днів (оригінал CMR, АВР, рахунку).

25.06.2013 р. між сторонами укладено договір - заявку №516 на надання транспортно-експедиційних послуг, відповідно до якої позивач зобов'язався здійснити організацію перевезення вантажів за маршрутом м. Чернігів (Україна) - м. Мінськ (Білорусія).

Відповідно до Заявки №516 вартість послуг становить 7 700,00 грн., оплата після отримання оригіналів документів на протязі 15-18 банківських днів (оригінал CMR, АВР, рахунку).

Факт надання позивачем послуг на виконання умов Заявок підтверджується міжнародними товарно-транспортними накладними CMR №165357, №165352, №165354 відповідно до яких вантаж доставлено позивачем вантажоодержувачам, про що свідчать відтиски печаток вантажоодержувачів в графі «Вантаж одержав».

Крім того, сторонами підписано та скріплено печатками акти здачі-прийняття №0У-000248 від 13.06.2013 р. на суму 7 500,00 грн., №ОУ-000272 від 26.06.2013 р. на суму 7 500,00 грн. та акт №ОУ-000273 від 29.06.2013 р. на суму 7 700,00 грн.

З матеріалів справи (копія опису вкладення у цінний лист Ф.107 від 06.07.2013 р. та фіскального чеку №3830 від 06.07.2013 р.) вбачається, що за наслідком виконання послуг позивачем надіслано відповідачу рахунки-фактури на оплату послуг на загальну суму 22 700,00 грн., оригінали міжнародних товарно-транспортних накладних CMR №165357, №165352, №165354 та акти здачі-прийняття №0У-000248 від 13.06.2013 р., №ОУ-000272 від 26.06.2013 р. та №ОУ-000273 від 29.06.2013 р.

Як зазначає позивач, відповідач частково виконав грошове зобов'язання по сплаті наданих послуг у розмірі 6 000,00 грн.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті наданих послуг з організації перевезення вантажів, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 16 700,00 грн.

Договір є договором транспортного експедирування, а відтак виникли відносини, які підпадають під правове регулювання Глави 32 Господарського кодексу України та Главами 64, 65 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ч. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Відповідно до ч. 2 ст. 908 Цивільного кодексу України загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Надання позивачем послуг відповідачу на підставі спірних заявок на перевезення вантажу підтверджується міжнародними товарно-транспортними накладними CMR №165357, №165352, №165354 (в т.ч. відмітками вантажоодержувачів в графі 24). та актами здачі-прийняття №0У-000248 від 13.06.2013 р., №ОУ-000272 від 26.06.2013 р. та №ОУ-000273 від 29.06.2013 р.

Статтею 916 Цивільного кодексу України визначено, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Відповідно до заяви №359 вартість послуг становить 7 500,00 грн., відповідно до заявки №428 становить 7 500,00 грн., а відповідно заявки №516 становить 7 700,00 грн., що у загальному розмірі 22 700,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що грошове зобов'язання по сплаті вартості наданих послуг за заявками відповідач виконав частково, перерахувавши на рахунок позивача 6 000,00 грн.

Отже, розмір неоплачених відповідачем послуг за спірними заявками становить 16 700,00 грн. (22 700,00 грн. - 6 000,00 грн.).

Положеннями ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовами спірних заявок №359 та №428 сторонами узгоджено, що оплата проводиться після отримання оригіналів документів на протязі 10-12 банківських днів (оригінал CMR, АВР, рахунку), а згідно заявки №516 після отримання оригіналів документів на протязі 15-18 банківських днів

З матеріалів справи (копія опису вкладення у цінний лист Ф.107 від 06.07.2013 р. та фіскального чеку №3830 від 06.07.2013 р.) вбачається, що розрахунковий пакет документів направлено відповідачу 06.07.2013 р. та отриманий відповідачем 09.07.2013 р., що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення №1400502398077.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та умови спірних заявок, строк виконання грошового зобов'язання відповідача по сплаті наданих послуг з організації перевезення за заявками №359 та №428 настав 24.07.2013 р., а за заявкою №516 - 01.08.2013 р.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 16 700,00 грн. на підставі Договору та спірних заявок за надані послуги по перевезенню вантажів. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її сплати не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Міріан-Транс Лайн» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ерфол Стейт Групп» заборгованості у розмірі 16 700,00 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Крім того, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог та уточненого розрахунку, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 1 484,39 грн. та 3% річних у розмірі 340,82 грн. нарахованих за прострочення виконання грошового зобов'язання у період з 24.07.2013 р. по 01.04.2014 р.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Пунктом 5.6 Договору передбачено, що у випадку прострочення платежів. Обумовлених ст. 4 дійсного договору винна в прострочення сторона сплачує іншій стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.

Судом встановлено, що зобов'язання з оплати послуг за заявками №359 та №428 настало 24.07.2013 р., а відтак прострочення починається з 25.07.2013 р., а за заявкою №516 настало 01.08.2013 р., а прострочення починається з 02.08.2013 р.

Згідно із ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, а тому нарахування штрафних санкцій (пені) нараховується за перші шість місяців прострочення платежу.

Таким чином, правомірним періодом нарахування пені за прострочення виконання грошового зобов'язання за заявками №359 та №428 є з 25.07.2013 р. по 24.01.2014 р., а за заявкою №516 у період з 02.08.2013 р. по 01.02.2014 р.

За перерахунком суду, з урахуванням встановленого судом періоду нарахування пені, розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача за прострочення виконання грошового зобов'язання становить 1 101,42 грн.

В іншій частині заявленої до стягнення пені у розмірі 382,97 грн. необхідно відмовити, оскільки вона обрахована не вірно (без урахування приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За перерахунком суду, з урахуванням встановленої судом дати початку нарахування 3% розміру, розмір 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання по сплаті вартості послуг з організації перевезення становить 339,46 грн.

В іншій частині заявлених до стягнення 3% річних у розмірі 1,36 грн. необхідно відмовити оскільки останні обраховані не вірно.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 16 700,00 грн., пені у розмірі 1 101,42 грн. та 3% річних у розмірі 339,46 грн.

В іншій частині позовних вимог необхідно відмовити з викладених підстав.

Судові витрати відповідно до статті 49 ГПК України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. 49, ст. ст. 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ерфол Стейт Групп» (01021, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 28/2; ідентифікаційний номер 37955465) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Міріан-Транс Лайн» (14033, м. Чернігів, вул. Червоногвардійська, буд. 3, кв. 29; ідентифікаційний код 37804432) борг у розмірі 16 700 (шістнадцять тисяч сімсот) грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 339 (триста тридцять дев'ять) грн. 46 коп., пеню у розмірі 1 101 грн. (одна тисяча сто одна) грн. 42 коп. та судовий збір у розмірі 1 787 (одна тисяча сімсот вісімдесят сім) грн. 74 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Є.Б. Куркотова

Повний текст рішення складено та підписано 03.04.2014 р.