Рішення

від 29.05.2009 по справі 9/46

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

9/46

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

 "29" травня 2009 р.Справа №  9/46

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Шевчук О.Б. розглянув у відкритому судовому засіданні справу №9/46

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг", м. Київ, пр-т Возз'єднання, 15  

до відповідача: селянського (фермерського) господарства "Гранд", Кіровоградська область, смт. Новоархангельськ, вул. Енергетична, 43     

про стягнення 245516,10 грн.  

Представники сторін:

від позивача - Крамар О.Г., довіреність №5/12 від 05.05.2009 р., представник;

від відповідача - не брав участі.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг" подано позовну заяву №24 від 25.02.2009 року про стягнення з селянського (фермерського) господарства "Гранд" заборгованості за договором поставки №Ап-01-0047 від 16.02.2008 року в сумі 245516,10 грн., в тому числі: 180762,83 грн. основного боргу, 14619,78 грн. пені, 9137,67 грн. процентів річних, 28993,51 грн. штрафу, 12002,65 грн. індексу інфляції, а також судових витрат.

В судовому засіданні 26.05.2009 року на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва до 11:00 год. 29.05.2009 року.

Представник позивача в судовому засіданні 29.05.2009 року позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача згідно заперечення №223 від 26.05.2009 року просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог, в тому числі в частині стягнення штрафних санкцій.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

                                                      ВСТАНОВИВ:

16.02.2008 року між приватним підприємством "Хімагромаркетинг Агро", правонаступником прав та обов'язків якого є товариство з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг" (надалі - продавець) та селянським (фермерським) господарством "Гранд" (надалі - покупець) укладено договір поставки №Ап-01-0047 (надалі - договір поставки №Ап-01-0047 від 16.02.2008 року).

Відповідно до умов договору №Ап-01-0047 від 16.02.2008 року продавець зобов'язується передати у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити засоби захисту рослин (надалі - товар), перелік яких міститься в п. 1.1. договору поставки №Ап-01-0047 від 16.02.2008 року.

Сторонами узгоджено ціну товару, строки та порядок поставки, а також порядок розрахунків.

Згідно п. 1.2. договору поставки №Ап-01-0047 від 16.02.2008 року загальна вартість товару складає 144318,83 грн.

Пунктом 2.1. договору поставки №Ап-01-0047 від 16.02.2008 року передбачено обов'язок покупця сплатити продавцю вартість товару відповідно до встановленого графіку сплати.

В подальшому кількість та асортимент товару збільшена, що оформлено додатковими угодами: №Ап-01-0047ДС1 від 08.04.2008 року, №Ап-01-0047ДС2 від 06.05.2008 року, №Ап-01-0047ДС3 від 08.05.2008 року, №Ап-01-0047ДС4 від 22.05.2008 року, №Ап-01-0047ДС5 від 08.09.2008 року, №Ап-01-0047ДС6 від 26.09.2008 року, в яких визначено кількість, асортимент товару, що підлягає поставці та строк оплати (а.с. 11-16).

Відповідно до вимог статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на виконання умов договору поставки №Ап-01-0047 від 16.02.2008 року та додаткових угод до нього, передано, а відповідачем прийнято обумовлений товар на загальну суму 204540,23 грн., що підтверджується видатковими накладними та довіреностями (а.с. 17-29).

Відповідно до додаткових угод №Ап-01-0047ДС2 від 06.05.2008 року, №Ап-01-0047ДС4 від 22.05.2008 року сторони домовилися про повернення частини товару, тому за прибутковими накладними №Ап-01-0005 від 12.05.2008 року та №Ап-01-0008 від 22.05.2008 року позивачу повернуто товар на загальну суму 11252,40 грн.

21.03.2008 р. та 23.04.2008 р. відповідач частково розрахувався за придбаний  товар в сумі  12525,00 грн. (а.с. 30, 31).

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем на день подання позову  склала 180762,83 грн.

В судовому засіданні 26.05.2009 року представник позивача повідомив суд про те, що частина вказаної заборгованості в сумі 50762,83 грн. погашена селянським (фермерським) господарством "Гранд", що підтверджується банківською випискою (а.с. 69).

Оскільки кошти в сумі 50762,83 грн. на рахунок позивача надійшли 31.03.2009 р., тобто в день звернення позивача з позовом до господарського суду, провадження  у справі в цій частині підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з тим, що предмет спору припинив своє існування.

При цьому, доказів на підтвердження проведення розрахунків з позивачем за отриманий товар в сумі 130000,00 грн. відповідно до, встановлених договором поставки №Ап-01-0047 від 16.02.2008 року та додаткових угод до нього, строків відповідач господарському суду не надав.

За приписами статей 11, 509, 525, 526, 530, 629 Цивільного кодексу України та статей 174, 193 Господарського кодексу України, договір є підставою для виникнення зобов'язань, які повинні виконуватись належним чином і в установлений законом строк. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

З огляду на наявні матеріали справи, позовні вимоги про стягнення 130000,00 грн. основного боргу заявлені обгрунтовано  і  підлягають задоволенню в повному обсязі.

Розглядаючи вимоги в іншій частині, господарський суд враховує наступне.

В силу ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сума інфляційних втрат, яка підлягає стягненню з відповідача за період з  листопада по грудень 2008 року та січень 2009 року складає 12002,65 грн.

За умовами п. 5.5. Договору сторони прийшли до згоди щодо зміни процентної ставки, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, і встановили в розмірі 15%. З дня закінчення строків сплати, передбачених п. 2.1. договору, вважається, що продавцем пред'явлена вимога сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення (минулий та майбутній) та відсотків річних.

Враховуючи умови п. 5.5. Договору сума 15 процентів річних, яка підлягає стягненню з відповідача, складає 9137,67 грн. за період з 26.10.2008 року по 25.02.2009 року.

Вирішуючи спір в частині стягнення  з відповідача пені в розмірі 14619,78 грн. та   28993,51 грн. штрафу, господарський суд враховує положення частини 2 статті 193 Господарського кодексу України, відповідно до якої  порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Стаття 217 Господарського кодексу України встановлює у сфері  господарювання такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

На підставі статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями  визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил  здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею), згідно статті 549 Цивільного кодексу України, є грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Сторонами в пунктах 5.2. та 5.4. договору поставки №Ап-01-0047 від 16.02.2008 року передбачено сплату покупцем (відповідачем) пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день простроченого платежу, а також сплату штрафу у розмірі 15 % від ціни договору.

Сума штрафу розрахована позивачем  в розмірі 15% від суми неналежно виконаного зобов'язання, яка підлягає стягненню з відповідача складає 40152,88 грн. Задовольняючи позов в цій частині,  господарський суд враховує, що законодавець не забороняє сторонам передбачити в договорі положення щодо сплати штрафу за порушення зобов'язання, як і не прив'язує цей вид неустойки до конкретного виду правовідносин, що узгоджується з позицією Вищого господарського суду України, яка викладена в постанові від 28.10.2008 року у справі №2/57.

Позивачем нараховано пеню, виходячи із суми боргу 180762,83 грн. за період з 26.10.2008 року по 25.02.2009 року в розмірі 14619,78 грн. Однак, при нарахуванні пені позивачем не дотримано вимог, передбачених ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, у зв'язку з чим   розмір нарахованої пені є  завищеним.

Крім того, оцінюючи співрозмірність сум штрафних санкцій з реальними  наслідками  негативного характеру, яких зазнав позивач; враховуючи нарахування відповідачу збитків від інфляції, 15 відсотків річних та штрафу, а також зважаючи на вжиття відповідачем заходів по погашенню основної суми боргу, господарський суд на підставі ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України та п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України вважає за необхідне зменшити суму нарахованої  пені, яка підлягає стягненню з відповідача, до 4000,00 грн.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню: з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 184133,83 грн. заборгованості, в тому числі: 130000,00 грн. основного боргу, 4000,00 грн. пені, 9137,67 грн. процентів річних, 28993,51 грн. штрафу, 12002,65 грн. індексу інфляції; провадження у справі в сумі 50762,83 грн. підлягає припиненню;  в задоволенні позову в  частині стягнення 10619,78 грн. пені слід відмовити.

Заперечення  відповідача спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 80, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

                                                    ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з селянського (фермерського) господарства "Гранд" (Кіровоградська область, смт. Новоархангельськ, вул. Енергетична, 43, ідентифікаційний код 32124003) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг" (м. Київ, пр-т Возз'єднання, 15, ідентифікаційний код 30262667) - 184133,83 грн. заборгованості, в тому числі: 130000,00 грн. основного боргу, 4000,00 грн. пені, 9137,67 грн. процентів річних, 28993,51 грн. штрафу, 12002,65 грн. індексу інфляції, а також 2455,16 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати стягувачу після набрання рішенням законної сили.

Провадження у справі в сумі 50762,83 грн. припинити.

В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Згідно ч. 3 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Суддя   О.Б. Шевчук

Дата підписання рішення - 03.06.2009 р.